Тема. «Прізвище та ім’я – це адреса народу» Лев Силенко.
Мета (формувати компетентності):
предметні: поглибити знання учнів про походження і творення українських прізвищ; допомогти усвідомити їхнє значення в житті людини; формувати навички самостійної роботи; вміння узагальнювати, порівнювати, класифікувати прізвища; пробуджувати інтерес до свого роду;
ключові: спілкування державною мовою: використовувати українську мову як державну для духовного, культурного й національного самовияву; володіти всіма видами мовленнєвої діяльності; усно й письмово тлумачити поняття, факти; висловлювати думки, почуття, погляди; оцінювати й осмислювати ситуацію спілкування; спілкування іноземними мовами: виявляти прізвища з інших мов; пояснювати їхнє лексичне значення; математична компетентність: оперувати абстрактними поняттями, установлювати причинно-наслідкові зв’язки; компетентності в технологіях: швидко й ефективно шукати інформацію, використовувати сучасні технології; інформаційно-цифрова компетентність: діяти за алгоритмом, зокрема здійснювати пошукову діяльність та аналіз мовних явищ; уміння вчитися впродовж життя: поповнювати власний словниковий запас, користуватися різними джерелами довідкової інформації (словниками, енциклопедіями, онлайн-ресурсами); підприємливість: презентувати власні ідеї та ініціативи зрозуміло, грамотно, використовуючи доцільні виражальні мовні засоби; здорове життя: враховувати вплив слова на психічне здоров’я людини.
Обладнання: академічний тлумачний онлайн-словник, ватман, кольорові листочки, презентація.
Епіграф:
Брати чуже ім’я – означає уподібнитися до чужої нації.
Мусульманська мудрість
Зміст позакласного заходу
ПРІ́ЗВИЩЕ, а, сер. – це найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість.
Прізвище в перекладі з латинської – сім’я, родина. Тобто, це спадкове ім’я, що вказує на родовід.
Отже, найголовніша ознака – це спадковість і перехід у єдиній незмінній формі від попереднього покоління до наступного.
Стародавні мудреці вважали, що між прізвищем людини, його характером і долею існує особливий, прихований зв’язок. Більш того – доля людини зумовлена його прізвищем.
Сьогодні ми поговоримо про найвідоміші прізвища в Україні, способи їх творення та презентуємо дослідження походження прізвищ кожного із вас.
Тема позакласного заходу «Прізвище та ім’я – це адреса народу» Лев Силенко.
Епіграфом до заходу стануть слова із мусульманської мудрості «Брати чуже ім’я – означає уподібнитися до чужої нації».
Імена, прізвища... Скільки їх у світі? Не злічити! Деякі прізвища дуже поширені, а є одиничні і дуже оригінальні. Переконатись у цьому можна на прикладі великого колективу людей, зокрема школи, нашого класу.
- Як же прийшли прізвища в нашу мову? Як вони змінювалися протягом свого існування? Це ціла історія, з якою частково ми сьогодні ознайомимося.
Антропонім – власна назва: ім’я особове, ім’я по батькові, прізвище,
прізвисько, псевдонім.
Розділ ономастики, що вивчає антропоніми, називається антропонімікою.
Прізвисько – найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису характеру, зовнішності, діяльності, звичок. На основі деяких прізвиськ в українській мові виникли офіційні прізвища.
Прізвища взагалі виникли відносно недавно. Був час, коли людина мала тільки
ім’я. Нам відомі лише імена видатних діячів єгипетської або старогрецької історії: Рамзес, Тутанхамон, Сократ. Для відрізнення від іншої людини, що могла мати таке ж ім’я, часом додавали вказівку на батька (наприклад: Ахілл син Пелея,Сократ син Софроніска), або вказували, звідки ця людина походить (наприклад: Анаксімандр з Мілета, Зенон з Елеї).
У Київській Русі відомі з літописів та інших пам’яток особи
мали тільки імена: Олег, Святослав, Добриня, Нестор, – до яких для відрізнення додавали інколи назву по батькові: Давид Ігорович, Давид Святославович. Хоча вже казали Ярослав Мудрий, Володимир Великий.
Прізвища були ще тоді зайві. Лише з ХІІІ ст.. зрідка зустрічаються додані до імен назви, що їх можна розглядати як прізвища. Та це, імовірніше, індивідуальні прізвиська, які ще не переходили на нащадків.
Уперше з’являються в українських пам’ятках ділової мови (ХІV-ХV століття) прізвища в сучасному розумінні: Іван Васильович Чортирийський, пан Іван Чорний та ін. Характерно, що все це прізвища людей, які належали до тодішньої суспільної верхівки, прізвища князів, магнатів, власників великих земельних маєтків. Цілком зрозуміло, чому саме в них поруч з ім’ям і назвою по батькові з’явилося прізвище. Ці люди купували і продавали свої села й інші маєтності, записували їх у спадок дітям, родичам, і ці юридичні дії потребували оформлення відповідними документами. Самого тільки імені давнього чи нового власника було замало, треба було чітко відрізнити одного пана Івана чи Петра від інших панів Іванів, Петрів.
У цей спосіб виникали (або перетворювалися з первісних індивідуальних прізвиськ) справжні родові спадкові прізвища.
Основна маса населення України – селяни – ще довго залишалася без зафіксованих документами прізвищ. Тільки наприкінці XVIII – на початку XIX ст. в умовах Російської та Австро-Угорської імперій за українськими селянами закріпились постійні родові прізвища.
Прізвища, які виникли на ґрунті української мови, відрізняються від іншомовних, їхнє походження можна пояснити.
Матеріалом для творення українських прізвищ були чотири основні джерела:
а) імена;
б) назви місця проживання чи походження;
в) назви постійного заняття (професії);
г) індивідуальні ознаки (фізичні, психічні та інші властивості) першого носія.
Чеські лінгвісти проаналізували мільйони прізвищ і визначили найпоширеніше в Україні.
Лідером виявилося прізвище Мельник (означає професію, пов’язану з харчовою промисловістю). Його носії найчастіше проживають на заході України. Зараз Мельників – понад 174 тисячі.
Друге місце – у прізвища Шевченко (шевці займалися шиттям і лагодженням різного взуття). Зустріти людей з таким прізвищем можна у всіх регіонах. Примітно, що у 1990-ті Шевченки утримували першість.
На третьому місці розташувалося прізвище Бойко (за національністю і походженням).
Лінгвісти також з’ясували, що найпоширеніше прізвище у Польщі – Новак, у Німеччині – Мюллер, в Італії – Россі, у Франції – Мартін, а в Англії – Сміт.
Ось і закінчується наша подорож у країну прізвищ. Сподіваюся, що вам сподобалося і ви дізналися, що означають ваші прізвища. Адже, воно у всіх різне – своє, найкраще, неповторне.
Пам’ятайте: найкраще, наймилозвучніше прізвище можна забруднити поганими вчинками і, навпаки, можна зробити дорогим незабутнім для людей. Бережіть чистоту вашого прізвища, прославляйте його хорошими справами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ