Позакласний захід «Рівність і дискримінація: де межа?»

ПОЗАКЛАСНИЙ ЗАХІД

«Рівність і дискримінація: де межа?»

Мета заходу – ознайомити учнів з поняттями рівність та дискримінація;                          

                проаналізувати відповідні норми Конституції та інших документів, які  

               стосуються закріплення прав людини;

спонукати учнів  до активної дискусії  та висловлення власної позиції з питань, що обговорюються; по можливості звертатися до життєвих прикладів учнів;  вироблення переконань щодо дотримання принципів верховенства демократичного права;

виховувати в учнів почуття взаєморозуміння, співпереживання, рівності, важливості кожної людини, національності для загальнолюдського розвитку; виховання принциповості, вміння логічно висловлювати свою думку;

Форма проведення: диспут.

Обладнання: смужки паперу на яких кожна фраза написана окремо. Вони скручені і приклеєні до дошки.

Хід заходу.

Доброго дня! Сьогодні ми проведемо з вами позакласний захід на тему: «Рівність і дискримінація: де межа?».

Ведучий 1: Немає єдиного і чіткого визначення поняття «Права Людини». Воно формувалося протягом багатовікової історії людства. Ще за часів стародавньої Греції філософи-стоїки стверджували: Права не є конкретними привілеями громадян у конкретних містах, але є чимось, наданим людській істоті, хоча би де вона була, вже на підставі того, що вона є людською і розумною». Права Людини належать кожній людині бодай тому, що вона народилась людиною. Права Людини не можна купити, заробити чи успадкувати. Тому Права Людини - це «природні права» кожної людини.

     Ось яке визначення дають автори Посібника з навчання прав людини за участі молоді «Компас»: «Права людини подібні до броні: вони захищають вас; вони подібні до правил, оскільки говорять вам, як можна себе вести; вони подібні до суддів, тому що ви можете до них закликати. Вони абстрактні, як емоції, і, як емоції, вони належать кожному й існують хоч би що відбувалося навколо. Вони подібні до природи, тому що ними можна нехтувати; і подібні до духу, тому що їх неможливо зруйнувати. Подібно до часу, вони однаково стосуються всіх нас: багатих і бідних, старих і молодих, білих та чорних, високих та низькорослих. Вони пропонують нам повагу і вимагають, щоб ми ставилися з повагою до інших. Вони подібні до добра, правди та справедливості:    ми розходимось у їх визначенні, але, побачивши, впізнаємо їх».

Ведучий 2: Категорія Прав людини діє винятково у стосунках між людиною і владою. Права людини - це межі влади. Вони визначають ту сферу життєдіяльності людини, в яку влада (держава) не може втручатись, і ті обов'язки, які має держава щодо людини.

Джерелом прав людини є людська гідність. Наші почуття, як лакмусовий папірець, одразу реагують, коли з нами поводяться грубо, принижують, кривдять, використовуючи своє службове становище, високий ранг, нашу залежність у певній ситуації від дій чиновника, державного посадовця. Якщо страждає наша людська гідність, значить Права Людини порушуються. «Людська гідність випливає із самої суті людськості, вона притаманна як немовляті, яке ще не встигло нічого вчинити, так і запеклому злочинцеві. Людська гідність - це не те саме, що особиста гідність - поняття, близьке до поняття честі. Особисту гідність ми заробляємо самі, вона зростає, якщо ми поводимося шляхетно, і падає, якщо вчиняємо ницість».

Кожна людина, її погляди, переконання, індивідуальні риси заслуговують поваги вже тому, що за своєю природою вона є людиною.

Права людини однаково належать кожній людині незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, стану здоров'я, майнового стану та інших відмінностей. Отже, Права Людини універсальні. З універсальності прав випливає дуже важливий принцип, на якому ґрунтуються Права Людини, -рівність. Всі люди рівні вже в тому, що вони люди.

 Саме ідея рівності стала основоположною в еволюції розвитку прав людини, у формуванні сучасної концепції прав людини.

Ведучий 1: У різні історичні часи рівність розумілася по-різному, так само, як ця ідея й в устах сучасних політиків означає різні речі. У твердженнях філософів-стоїків простежується ідея права як загальна приналежність. Послідовниками стоїків були римські законники, зокрема Цицерон, який переклав філософські ідеї на юридичну латину. Римляни розвинули правову систему, головною засадою якої була рівність всіх вільних - не рабів.

Трансформація принципу рівності до сучаснішого його розуміння відбувається в епоху Просвітництва. Новий підхід до рівності отримав своє віддзеркалення  у «Декларації прав людини і громадянина»: «Люди народжуються й залишаються вільними і рівними в правах. Суспільні відмінності можуть ґрунтуватись лише на суспільному пожитку» , - та у «Декларації незалежності США»: «Ми виходимо із тої самоочевидної істини, що всі люди створені рівними і наділені їх Творцем означеними невідчужуваними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя».

У цих же документах вперше з'явилися так звані «права першої генерації (покоління)». Це були особисті (громадянські) і політичні права.

Ведучий 2: Однак згодом принцип рівності отримує різне політичне забарвлення. Це спричинило те, що спроби політичного втілення рівності у різних політичних системах, переважно, «призводили до ще більшого кровопролиття, диктатури, експлуатації та економічного занепаду «...Слово рівність на вустах політика може означати різні речі. Якщо про рівність говорить людина - трохи спрощуючи - з комуністичним походженням, вона має на увазі рівність щодо грошей, які належать кожному, а не грошових засобів, життєвих умов. Яскравим прикладом такого підходу був лозунг «у нас усіх однакові шлунки», а значить, кожному належить одне й те ж. Для соціалістів рівність означає рівність можливостей. Вступаючи в життя, «на старті» люди повинні мати рівні можливості, потім здібні й працелюбні досягнуть успіху, тоді як інші не зроблять кар'єри. Таке мислення з'являється в концепції прав людини при розгляді питань прав осіб, що належать до національних і громадянських меншин. Нарешті, ліберал розуміє рівність як рівність прав і рівність перед законом. Поняття рівності прав дуже близьке за своїм значенням до заборони дискримінації. А дискримінація - це будь-яка, що не має раціонального обґрунтування, побудована на підставі фізичних або біологічних ознак диференціація прав або правочинності. Для прикладу: не можна вважати дискримінацією заборону на керування автомобілем незрячим, оскільки така заборона має раціональне обґрунтування. Але дискримінаційною буде заборона видавати права на керування транспортом блондинкам або циганам...»

Скажіть будь – ласка, чи зустрічали ви приклади дискримінації у повсякденному житті? (Бесіда)

Ведучий 1: У конституції України також передбачено рівність прав   Стаття 21. Усі люди є вільні і  рівні  у  своїй  гідності  та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття  24. Громадяни  мають  рівні  конституційні  права  і свободи та є рівними перед законом.  Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси,  кольору шкіри,  політичних,  релігійних  та  інших   переконань,    статі, етнічного  та  соціального  походження,  майнового  стану,   місця проживання, за мовними або іншими ознаками.  Рівність  прав  жінки  і  чоловіка  забезпечується:  наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у  громадсько-політичній  і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці  та винагороді за неї;  спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок,  встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства,  включаючи  надання  оплачуваних  відпусток  та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Заборона дискримінації нині - це категорія, що належить до сучасної концепції прав людини і є юридичною нормою, яка покликана захищати кожного індивідуума від будь-якої спроби влади обмежити в правах без раціонального на те обґрунтування. Свобода від дискримінації випливає із універсальної ідеї прав людини, яка, своєю чергою, з'являється зі створенням Організації Об'єднаних Націй і прийняттям 10 грудня 1948 року Загальної Декларації Прав Людини. «...Універсальна ідея прав людини з'явилася одразу після II світової війни. Вона розглядалась як засіб, що дозволить запобігти відродженню фашизму та інших форм авторитарного правління, досить поширених у довоєнному світі. Вона покликана була звести нанівець небезпеку такої ситуації, коли - як це було у гітлерівській Німеччині - законно обраний уряд міг здійснювати злочини і жорстокості від імені правлячої більшості...»

Ведучий 2: Але навіть універсальна ідея прав людини не в змозі подолати нерівність у ставленні людей одне до одного. Завжди і в будь-якому суспільстві є ті, хто залишається знехтуваним, групи людей, до яких через укорінення багатовіковою історією стереотипів з презирством ставиться суспільство. За таких обставин вистачить невеликих зусиль навіть найдемократичнішій владі для того, щоб знайти нібито «раціональне обґрунтування» насправді нераціональної диференціації. Достатньо найменшого вияву авторитаризму з боку влади, і вона знайде спосіб «зіткнути лобами» своїх підопічних, які, за умови упередженості у взаємних стосунках, легко перетворяться із громадян на маріонеток. У сучасному демократичному суспільстві Європи недовіра та підозрілість до мігрантів охопили окремі верстви населення. «Вони забирають нашу роботу», «Вони паразитують у нашому суспільстві», «Вони порушують національний баланс», «їхні цінності та традиції руйнують європейську культуру» - такі вислови можна почути на адресу турків чи українців, що приїхали на заробітки в Німеччину, на адресу марокканців чи сенегальців, що працюють у Франції, індійців чи пакистанців, що приїхали за кращою долею до Великої Британії...

Прагнучи запобігти наростанню таких негативних явищ, уряди та місцева влада низки країн приймає програми, проводить просвітницьку роботу, реалізує довготермінові проекти, що було б не зайвим і в Україні.

 А зараз ми перевіримо ваше ставлення до проблем дискримінації в суспільстві та відкриємо написи на дошці (учні по-черзі відкривають написи на дошці) Перед учнями з’являються такі рядки:

ТВІЙ ХРИСТОС -  ЄВРЕЙ,

ТВОЄ АВТО - ЯПОНСЬКЕ,

ТВОЯ ПІЦЦА - ІТАЛІЙСЬКА,

ТВОЯ ДЕМОКРАТІЯ - ГРЕЦЬКА,

ТВОЯ КАВА - БРАЗИЛЬСЬКА,

ТВОЯ ВІДПУСТКА - У ТУРЕЧЧИНІ,

ТВІЙ РАХУНОК - АРАБСЬКИЙ,

ТВІЙ АЛФАВІТ - ЛАТИНСЬКИЙ...

ТАК ХТО ТУТ ІНОЗЕМЕЦЬ:  ТВІЙ СУСІД ЧИ ТИ САМ?

Запитання: як ви вважаєте, що означають ці рядки? (Бесіда).

Ведучий 1: Це справжній плакат, який одного дня з’явився у м. Кельн. (учні крок за кроком відповідають на запитання ведучого, який намагається організувати дискусію і підвести учнів до правильного розуміння змісту плакату).

Запитання:

Кому, з вашого погляду, адресований плакат?

Чим можна пояснити його появу?

Чим можна доповнити наведений перелік?

Про що змушує замислитися плакат?

До чого закликає плакат?

Як би відреагували на такий плакат у твоєму місті, селі? Що впливає на саме таку реакцію?

(Бесіда. Учні повинні дійти висновку, що кожна нація має свої унікальні особливості і здобутки якими користується увесь світ).

Ведучий 2: Дякуємо всім за активну участь у обговоренні надзвичайно суперечливої теми. Бажаємо вам ніколи не зіткнутися з будь – якими проявами дискримінації у вашому житті!