Сценарій уроку-реквієму "На Чорнобиль журавлі летіли"

"На Чорнобиль журавлі летіли"

Сценарій уроку-реквієму для старшокласників

Бойко Ю.О., завідувач бібліотеки

Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 85

Харківської міської ради Харківської області

Мета: згадати про трагедію віку – вибух на ЧАЕС, поглибити знання учнів про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення; розвивати вміння школярів аналізувати та узагальнювати навчальну інформацію, вміння виразно декламувати, артистичні здібності; виховувати особисту стурбованість кожного учня за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як власні, сприяти формуванню патріотичних почуттів у школярів. 

На сцені: стіл, накритий чорною скатертиною, портрети пожежників, мультимедійна дошка, проектор, квіти. 

Музика

Виходять ведучі

1 ВЕДУЧИЙ. 

Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім’ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад прип’ятською водою…

2 ВЕДУЧИЙ.

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров, на твоїм обличчі.

1 ВЕДУЧИЙ. 26-го квітня 1986-го року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом незвіданої біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.

2 ВЕДУЧИЙ. Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в ста тридцяти кілометрах від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році.

1 ВЕДУЧИЙ. Одночасно із будівництвом Чорнобильської електростанції за 9 км від неї почалось будівництво міста Прип’ять, якому судилось служити людям лише 16 років. Місто швидко розбудовувалось, відкривались школи, нові дитячі садки. На кінець 1985 року у місті енергетиків Прип'ять проживало 48 тисяч мешканців.

2 ВЕДУЧИЙ. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була тихою і теплою, і не сповіщала про біду, яка уже причаїлася.

Ведучі виходять

Сценка "До вибуху"

На сцену виходять три дівчини і троє хлопців.

Перша дівчина (весело): Уже й весна, скоро Перше Травня. А там через місяць і випускні екзамени!

Друга дівчина (хвастливо): А я на травневі свята поїду в Київ на парад!

Перший хлопець (зневажливо): Так тебе туди і пустять: на парад!

Друга дівчина (переконливо): Ну не на парад, а на демонстрацію, яка різниця. Головне, що я буду на святі, пройдуся у святковій колоні по Хрещатику.

Другий хлопець (весело): А ми будемо вдома святкувати!

Третя дівчина (замріяно): Яка чудова ніч. Подивіться, небо чисте-чисте.

Третій хлопець. Так, у нас тут гарно, і робота буде поряд. Я після школи піду до татка на атомну працювати.

Перша дівчина. Еге ж, так зразу тебе там і візьмуть, коли ти професії не маєш.

Перший хлопець. Візьмуть. Молодих тепер беруть і посилають учитися на будь-яку професію. Ти вивчишся і повертаєшся на атомну уже з дипломом!

Другий хлопець. А у нього ж і батько там працює, так що буде сімейна династія!

Друга дівчина. Це ж чудово!

Вибух

Третя дівчина (злякано): Ой, що це? Наче грім.

Третій хлопець. Який грім? Подивися, яке небо чисте!

Перший хлопець. Подивіться, що там, над Чорнобилем?

Другий хлопець. Як красиво... ( придивляється) Та це ж полум’я пожежі!

(усі дивляться в одному напрямку)

Перша дівчина (злякано): А що, як то атомна зірвалась?

Третій хлопець (переконливо): Та ти що? Наша атомна безпечна. Нам на уроках цивільної оборони що говорили? Ану, пригадайте! Небезпечні тільки атомні бомби, а атомні станції цілком безпечні, бо це ж мирний атом!

Друга дівчина (заспокійливо): Справді, пам’ятаєте, як у школі проводилося тренування з цивільної оборони?

Перший хлопець (переконливо): Ну? Нам казали, що якщо виникне якась небезпека, то обов’язково буде об’явлено по радіо, чи сирени включать, щоб попередити людей.

Другий хлопець(весело). Вірно! Зараз ніякого попередження немає, значить нічого страшного не сталося.

Третя дівчина(здивовано): Ну й горить! Треба буде завтра піти подивитися, що це там так палає.

Усі виходять

1 ВЕДУЧИЙ. О 1 годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я. Мирна, щаслива весна перестала існувати. 

2 ВЕДУЧИЙ. Мирний атом, здавалося б приручений, покірний і керований, вийшов з-під влади людини, вивертаючи на земну поверхню вогняне нутро незримої отрутою радіації.

Інсценівка вірша С. Йовенко. По черзі виходять чотири учениці в чорних хустках, четверта – з лялькою на руках, хлопці у військовій формі.
1 ВЕДУЧИЙ. Зойкнула Земля чаїним криком: 
1-ша учениця: Сину, вбережи і захисти! 
1 ВЕДУЧИЙ. Вийшла мати із іконним ликом. 
2-га учениця: Йди, синочку. Хто ж, коли не ти? 
1 ВЕДУЧИЙ. Спалахнуло небо, впало крижнем: 
3-тя учениця: Сину, збережи і захисти!– 
1 ВЕДУЧИЙ. Вийшла Жінка з немовлятком ніжним: 
4-та учениця: Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

1 ВЕДУЧИЙ.
...І уже ні сина, ані мужа. 
Лиш розверсті зорані поля. 
Та пліч-о-пліч стали Біль і Мужність. 
Дух і Воля. Небо і Земля.

2 ВЕДУЧИЙ. Першими до реактора після оголошення тривоги прибули пожежники караулу з охорони АЕС на чолі з начальником караулу, 23-річним Володимиром Правиком. За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Віктора Кибенка.

1 ВЕДУЧИЙ. Вони ринули у вируюче полум’я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за наказом совісті. Рятували станцію і людей, не думаючи про себе, хоча знали, що наражаються на смерть.

2 ВЕДУЧИЙ. З моменту аварії обидва караули протистояли натиску вогню майже три години. На допомогу примчав і начальник пожежної частини Леонід Телятников. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки і неймовірного болю.

1 ВЕДУЧИЙ. 28 пожежників двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й усю Європу. Шість із них загинули майже відразу. О 4 год 50 хв пожежу було локалізовано.

Виходить Чорнобильська мадонна

Перший удар - на себе... 
Перший вогонь - на себе... 
З полум'ям стали до бою, 
З полум'ям смертоносним. 
І заступили собою 
Світ – що малий, що дорослий.

Світ з посивілим житом 
З цвітом і гроном калини, 
З вічним дитячим сміхом, 
Що на вустах Батьківщини.

 Безумство хоробрих – життя за життя.

Щоб тільки лишилися мати й дитя.

А дума людська пам’ятатиме Вас…

А пам’ять людська повертатиме Вас...

2 ВЕДУЧИЙ. Опромінених пожежників відвезли до Москви. Московські лікарі з допомогою американського лікаря Гейла провели операції з пересаджування кісткового мозку. Але це не допомогло.

1 ВЕДУЧИЙ: Їм би тільки починати жити, кохати, нести радість близьким. У кожного були свої плани та надії. Та ніч 26 квітня 1986 року стала для них фатальною. Вони не озиралися, не ховалися за спини інших. У самому пеклі аварії вони виконали свій обов'язок до останнього подиху.

2 ВЕДУЧИЙ.

ВОЛОДИМИР ПРАВИК

На момент аварії Володимирові було всього 23 роки… За місяць до трагедії у нього народилася донька.

Лейтенант Правик зі своїми підлеглими гасив пожежу в машинному залі й протримався до приїзду допомоги. Вийшов із пекельного вогню живим, але дістав смертельну дозу радіації. 11 травня 1986 року Володимир помер в 6-й клініці Москви. Посмертно нагороджений званням Героя Радянського Союзу.

1 ВЕДУЧИЙ.

ВІКТОР КІБЕНОК

Разом із Володимиром Правиком закінчив Черкаське пожежно-технічне училище. На момент пожежі був начальником караулу шостої воєнізованої пожежної частини міста Прип’ять.

Прибувши на місце, Кібенок очолив розвідку пожежі. Для отримання смертельної дози було достатньо попрацювати 20 хвилин. Прибори дозиметрів зашкалювали – вони просто не були розраховані на подібну дозу радіації. Віктор, як і його друг Володимир Правик, був переправлений до Москви. 23-річний Віктор Кібенок помер в один день зі своїм товаришем – 11 травня. Посмертно нагороджений званням Героя Радянського Союзу.

2 ВЕДУЧИЙ.

МИКОЛА ВАЩУК

Був командиром відділення 6-ї воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип’ять. Сержант внутрішньої служби.

Тієї ночі його відділення проклало пожежний рукав на покрівлю атомної електростанції. Микола працював на значній висоті, саме там, де був найвищий рівень радіації. Завдяки його зусиллям поширення вогню в сторону третього енергоблоку було призупинено.

 Помер 27-річний Микола Ващук 14 травня у тій же московській клініці, що і його побратими. Герой України.

1 ВЕДУЧИЙ.

ВАСИЛЬ ІГНАТЕНКО

Був старшим сержантом, працював пожежником. Тієї ночі виносив з полум’я своїх товаришів, коли ті непритомніли. Помер 25-річний Василь Ігнатенко в Москві, поховали, як і його друзів, у Москві на Микитинському цвинтарі. Посмертно нагороджений орденом Червоного Прапора. 2006 року посмертно було присвоєно звання Героя України.

2 ВЕДУЧИЙ.

МИКОЛА ТИТЕНОК

Пожежник 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип’ять, старший сержант внутрішньої служби.

26 квітня о першій годині 35 хвилині прибув на пожежу. Разом з Віктором Кібенком, Миколою Ващуком та Василем Ігнатенком гасив вогонь у реакторі, доки вистачило фізичних сил. Через півгодини гасіння пожежі у нього проявилися всі симптоми променевої хвороби. На момент трагедії Миколі Титенку було 24 роки. Помер 16 травня, похований у Москві. Герой України.

1 ВЕДУЧИЙ.

ВОЛОДИМИР ТИШУРА

27- річний сержант Володимир Тишура також діяв з боку пошкодженої активної частини реактора. Після прибуття додаткових пожежних сил у тяжкому стані був вивезений з пожежі.

У Москві в клініці № 6 лежав у стерильній палаті, яка хлорувалася по кілька разів на добу. Але це не допомогло. Володимир пішов із життя 10 травня. Герой України.

2 ВЕДУЧИЙ.

ЛЕОНІД ПЕТРОВИЧ ТЕЛЯТНИКОВ

Начальник воєнізованої пожежної частини по охороні ЧАЕС. Через 7 хвилин після отримання сигналу про пожежу на четвертому енергоблоці, пожежні розрахунки приступили до боротьби з вогнем. Усіма заходами по гасінню пожежі керував майор внутрішньої служби Леонід Петрович Телятников. Дістав велику дозу опромінення, довго лікувався в клініці в Москві. Помер 2 грудня 2004 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Герой Радянського Союзу.

1 ВЕДУЧИЙ. Наш уклін, довічна вдячність загиблим та усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену нашу рідну землю.

2 ВЕДУЧИЙ. У швидкому вирі життя давайте в цей день помовчимо і згадаємо хвилиною мовчання 26-те квітня 1986 року. Саме цього дня 33 роки тому сталася страшна техногенна катастрофа - Чорнобильська трагедія, яка ніколи не зітреться з людської пам’яті.

Хвилина мовчання під звуки метронома. Стихає метроном

1 ВЕДУЧИЙ. Коли загроза пожежі та наступного вибуху інших реакторів минула, прийшла інша біда - радіація. На квітучий українській землі з’явились пусті села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. Навколо ЧАЕС утворилась 30-ти кілометрова Зона відчуження.

2 ВЕДУЧИЙ. А скільки людей вивезли від обжитих ними місць, відірвавши від коренів, що єднали їх з рідною землею. На нашій землі прозвучало страшне слово - "евакуація". Люди назавжди покидали свої домівки, хоча кожен сподівався, що це на декілька днів.

1 ВЕДУЧИЙ. Сьогодні Прип'ять - це покинутий атомоград, великий музей просто неба. Музей, у якому застиг час, музей людської трагедії. Парк атракціонів - автодром, тир, карусель, гойдалка, колесо огляду: туристи тисячами їдуть до міста-привида.

2 ВЕДУЧИЙ. За 33 роки після найсильнішої ядерної катастрофи зона відчуження перетворилася на справжній заповідник з вовками, оленями, горностаями, кабанами, лосями. Сюди повернулися навіть сірий лелека, бурий ведмідь, коні Пржевальського та інші види, які у цих краях вважалися рідкісними гостями.

1 ВЕДУЧИЙ. Природа Чорнобильської зони приваблює і науковців і туристів: нині це найбільша безлюдна та заліснена територія Європи. Тварини тут звикли до безпеки і не бояться людини.

2 ВЕДУЧИЙ.

Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії:

1-й урок – безвідповідальності: ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно.

1 ВЕДУЧИЙ.

2-й урок – милосердя: всі люди відгукнулися на біду, прийшовши на допомогу. 

2 ВЕДУЧИЙ.

3-й урок – патріотизму: ми мусимо завжди пам’ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, думати про тих, хто нас оточує, а не тільки про себе.

1 ВЕДУЧИЙ. Сьогодні – День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю?

2 ВЕДУЧИЙ. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашати землю квітами, не забруднювати ріки, ставки та джерела.

1 ВЕДУЧИЙ. Врятований світ – найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам’ятайте про тих, кого сьогодні вже немає з нами, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.

2 ВЕДУЧИЙ. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

1 ВЕДУЧИЙ. На цьому урок-реквієм завершено. Дякуємо за увагу.