Позакласний захід "Шекспір і Україна"

Про матеріал
Поглибити знання учнів про життя і творчість англійського драматурга В. Шекспіра, про можливість українського коріння героїв трагедії "Ромео і Джульєтта"; розвивати творчі здібності учнів, навички виразного читання сонетів мовою оригіналу та в українських перекладах; прищеплювати любов до України, до творчості В. Шекспіра.
Перегляд файлу

ШЕКСПІР І УКРАЇНА

Ведучий 1. Хто є Шекспір?

Ведучий 2. Чи був він?

Ведучий 1Білі руки підводять вчені — їм бракує слів.

Ведучий 2.Чи був він — той актор,

Чиї перуки

Вкривали наймудрішу із голів?

Ведучий 1. Хто є Шекспір?

Ведучий 2. А що таке безсмертя?

Ведучий 1. А як сонети збурюють святи?

Ведучий 2.Митцеві часом необхідно вмерти,

Аби своє безсмертя віднайти.

Ведучий 1. І хто глибінь тієї слави зміряв

Та правди, що чужа хитанню мод?.

Ведучий 2. Народжує Шевченків і Шекспірів,

Як знак своєї вічності,

Народ.

Ведучий 1. Художник перепони днів ламає,

Якщо на світі гідно він прожив.

Ведучий 2.Є дійові особи

Ведучий 1. І немає

На світі непричетних глядачів.

Ведучий 2.Високі думи час з собою значать.

Ведучий 1. Стають вони, мов пасма вічних гір.

Ведучий 2.Був Гамлет.

Ведучий 1. Був народ англійський.

Значить,

Разом. Напевне був Шекспір.

 Ведучий1.  Великим святом в Англії вважається 23 квітня - день народження Уільяма Шекспіра. На жаль, доля розпорядилася так, що рівно 52 роки потому - 1616 року великий англійський поет помер. Обидві ці події відбулися в Стратфорді-на-Ейвоні.

Ведучий2 І тепер щороку в цей день представники всього світу приїжджають туди, щоб взяти участь у пам'ятних церемоніях. А ми на подяку знаменитому поету читаємо і перечитуємо його чудесні здобутки "Отелло", "Гамлет", "Макбет", "Ромео і Джульета", "Король Лір", "Дванадцята ніч" і  незабутні сонети.

(Діти виходять парами і читають сонети)

Читець1. 116

 

Let me not to the marriage of true minds

Admit impediments; love is not love

Which alters when it alteration finds,

 

Or bends with the remover to remove.

О no, it is an ever-fixed mark

That looks on tempests and is never shaken;

It is the star to every wand'ring bark,

Whose worth's unknown, although his heighth be taken.

Love's not Time's fool, though rosy lips and cheeks

Within his bending sickle's compass come;

Love alters not with his brief hours and weeks,

But bears it out even to the edge of doom.

If this be error and upon me proved,

I never writ, nor no man ever loved.

 

Читець 2.  116

 

Не буду я чинити перешкоди

Єднанню двох сердець. То не любов,

Що розцвіта залежно від нагоди

І на віддаленні згасає знов.

Любов — над бурі зведений маяк,

Що кораблям шле промені надії,

Це — зірка провідна, яку моряк

Благословляє в навісній стихії.

Любов — не блазень у руках часу,

Що тне серпом своїм троянди свіжі —

І щік, і уст незайману красу.

Той серп любові справжньої не ріже.

Як це брехня— я віршів не писав,

І ще ніхто на світі не кохав.

 

Читець 3. 130

My mistress' eyes are nothing like the sun;

Coral is far more red than her lips' red;

If snow be white; why then her breasts are dun;

If hairs be wires, black wires grow on her head.

I have seen roses damasked, red and white,

But no such roses see I in her cheeks,

And in some perfumes is there more delight

Than in the breath that from my mistress reeks.

I love to hear her speak, yet well I know

That music hath a far more pleasing sound;

I grant I never saw a goddess go -

My mistress when she walks treads on the ground.

And yet, by heaven, I think my love as rare

As any she belied with false compare.

 

Читець 4. Сонет 130

 Її очей до сонця не рівняли,

 Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч її овали,

 Мов з дроту чорного коса густа.

 

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

 І дише так вона, як дишуть люди,-

 А не конвалії між диких трав.

 

 І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

 А кроки милої — цілком земні.

 

І все ж вона — найкраща поміж тими,

 Що славлені похвалами пустими.

 

 

Читець 5. Сонет 66

Стомившися, вже смерті я благаю,

Бо скрізь нікчемність в роскоші сама,

І в злиднях честь доходить до одчаю,

І чистій вірності шляхів нема,

І силу неміч забива в кайдани,

І честь дівоча втоптана у бруд,

І почесті не тим, хто гідний шани,

І досконалості ганебний суд,

І злу - добро поставлене в служниці,

І владою уярмлені митці,

І істину вважають за дурниці,

І гине хист в недоума руці;

Стомившись тим, спокою прагну я,

Та вмерти не дає любов моя.[2]

Д.Паламарчук.

 

Читець 6. Sonnet 66

Tir’d with all these! For restful death I cry,

As to behold Desert a beggar born,

And needy Nothing trimm’d in jollity,

And purest Faith unhappily forsworn,

And gilded Honour shamefully misplac’d,

And meiden virtue rudely strumpeted,

And right Perfection wrongfully disgraced,

And Strength by limping Sway disabled,

And Art made tongue-tide by Authority,

And Folly( doctor-like) controlling skill,

And simple Truth miscall’d Simplicity,

And captive Good attending captain ill:

Tired with all these, from these would I be gone,

Save that, to die, I leave my love alone.

By William Shakespeare.

 

 Ведучий 1.  Шекспір-одне з тих чудес світу, яким не перестаєш дивуватися: історія рухається гігантськими кроками, змінюється образ планети, а людям усе ще потрібно те, що створив цей поет, відділений від нас декількома сторіччями.

Ведучий 2. Англійський драматург, поет і актор Вільям Шекспір народився 23 квітня 1564 року в Стратфорді-на-Ейвоні, графство Уорвікшір, Англія, у сім’ї торговця. Батько майбутнього драматурга торгував різними сільськогосподарськими товарами: ячменем, лісом, шерстю і в той же час був мером Стратфорда. Але вже з 1577 року торгівельні справи батька йдуть все далі гірше, і хлопчик змушений був покинути граматичну школу і подався працювати у м’ясну крамницю.

Ведучий 1. Так чим же відомий Уільям Шекспір?

Сьогодні Шекспір відомий всьому світу. Він написав більше 150 сонетів, 37 п’єс, декілька поем. Як ви розумієте, твори написані англійською мовою, але ж читають їх люди різними мовами, на різних мовах вони ідуть на сценах театрів світу. А все завдяки перекладачам.

Ведучий 2.  Хто ж перекладав твори Шекспіра? (П. Мирний, Л. Українка,  І. Франко, М. Старицький, П. Куліш, М. Рильський, І. Кочерга, М. Бажан, Б. Тен, С.Маршак, Б. Пастернак).

 Першим драматичним твором Шекспіра, перекладеним українською мовою, був “Гамлет”. Переклад Старицького. Українською мовою видане повне зібрання творів у 6 томах у 1986 р.

Ведучий 1. В. Шекспір –це великий гуманіст епохи Відродження Англії. Проникаючи в глибину людських відносин, Шекспір впевнювався, що людству ще далеко до “єдиного безхмарного щастя”, про яке мріяли гуманісти. Все зрозумілішим стає те, що ідеали добра і справедливості нездійснені в суспільстві, де править честолюбство, зажерливість лицемірство. Але зображаючи пороки суспільства, він їх висміював, робив так, що всі їх побачили і захотіли виправити в собі якісь недоліки, змінити суспільні відносини.

Ведучий 2. Та кому не відомі славнозвісні рядки: «Сумніших оповідей не знайдете/ Ніж про любов Ромео і Джульєтти…». Так, ці слова відомі в усьому світі. Хоча трагедія «Ромео і Джульєтта» має сумний фінал, але взагалі її спрямування оптимістичне та гуманістичне, адже поки у світі існуватиме таке кохання, то є і надія на досягнення миру й злагоди, подолання усіх негараздів і суперечностей.

Ведучий 1. А ще трагедія «Ромео і Джульєтта» за певними версіями має українське коріння.

Українознавець. За даними видатного польського історика Бартоломея Зіморовича, події, які згодом описав Шекспір, сталися у Львові.

Жили дві купецькі сім'ї — італійська та українська.

В італійській зростав хлопчик, в українській — дівчинка. Хлопчика звали Ромуальдо Мікелліні, а дівчинку Пелагея, прі­звище її невідоме.

Досягнувши осмисленого віку, у повній згоді з класичним сю­жетом, вони полюбили одне одного.

Тут і почалися справжні пристрасті, але вже між їхніми бать­ками.

Справа в тому, що юнак був католиком, а дівчина — право­славною.

У той час, як купець Ромуальдо вирушив із караваном до Ве­неції влітку 1586 року, у Львові почалася епідемія чуми. Повер­нувшись із Італії, Ромуальдо знайшов свою Пелагею хворою. Він не залишив дівчини, доглядав її, але спроби врятувати виявилися марними. Відчуваючи, що смерть близька, Ромуальдо замовив два надгробки — Пелагеї й собі. Написи на них свідчили «Те, що лю­бов навік поєднала, безсила навіть смерть роз'єднати».

Поховали закоханих поруч.

Через деякий час товариші нещасного, вирушивши з черговим караваном до Італії, розповіли там про цю трагічну любов.

Чуттєві італійці, вражені незвичайною історією, доповнили її новими подробицями з палкою уявою жителів півдня і включили в цикл своїх новел.

Із часом одна з них потрапила на очі Вільяму Шекспіру. Після цього він створив п'єсу «Чума на обидва ваші дома», яка відома як «Ромео і Джульетта».

Інсценізація уривку « Ромео і Джульєтта»

(На сцені імпровізований балкон, обвитий зеленою тканиною,та прикрашений квітами. Звучить музика. До балкону підходить Ромео. Вгорі край вікна з’являється Джульєтта).

Ромео 
В тім вікні сяйнуло світло!
Там схід, сама ж Джульєтта — ясне сонце!
Зійди ж, прекрасне сонечко, і сяйвом
Блиск заздрісного місяця убий!
Він і без того зблід, він занедужав
Від прикрості, що ти, його служниця,
А все ж затьмарила його красою.
Тож не служи ревнивцеві блідому!
Вестальчин одяг, бляклий, зеленавий
Лише безумці носять. Скинь його!
Он владарка моя, моє кохання!
Дізналася б вона, як я люблю!
Вона заговорила? Ні, мовчить…
Ну що ж. Нехай. Адже говорять очі.
Я відповім… Який-бо я зухвалець.
Ні, не до мене очі ці говорять.
О, що, коли б і справді тії очі
На небі сяли, зорі ж — на обличчі?
Обличчя ясні зорі ті затьмило б,
Як сонечко — ліхтар; та з неба ж очі
Лили б такі потоки променисті,
Що всі пташки співати почали б,
Подумавши, що то вже сходить сонце!
На руку ось схилилась край віконця,
Притиснувши долоню до щоки…
Якби мені за рукавичку бути І доторкатись до щоки її!

Джульєтта (схиляючись на руку). О лишенько!

Ромео. Вона заговорила… Ні, мовчить.

Джульєтта
Ромео, о навіщо ти — Ромео?
Зміни своє ім’я — зречися батька.
Як ні, то присяжись мені в коханні,
І більше я не буду Капулетті.

Ромео. Послухать — чи відповісти одразу?

Джульєтта
Лише твоє ім’я — мій ворог лютий.
А ти — це ти, а зовсім не Монтеккі.
Що є Монтеккі? Та що ім’я?
Назви хоч як троянду,
Не зміниться в ній аромат солодкий,
Назви хоч як Ромео, він — Ромео,
Найвища досконалість все ж при ньому,
Хоч би він був і зовсім безіменний…
О, скинь же, скинь своє ім’я, Ромео!
Воно ж не є тобою, і взамін Візьми мене усю!..

Ромео
Ловлю на слові!
Назви мене коханим, і умить
Я вдруге охрещусь і більш ніколи
Не буду зватися Ромео.
Яким ім’ям назвать себе — не знаю,
Своє ім’я ненавиджу я сам!
Свята моя, адже ж воно — твій ворог.
Я б розірвав його, коли б воно
Написане стояло на папері!

Джульєтта
Мій слух не похопив ще й сотні слів
Із уст твоїх, а голос я впізнала:
Хіба ти не Ромео, не Монтеккі?

Ромео
О ні, свята, знай: що не те й не інше,
Якщо вони для тебе осоружні.

Джульєтта
Як ти зайшов сюди, скажи, й навіщо?
Як міг ти перелізти через мур,
Адже високий він і неприступний?
З гадай-но, хто ти, смерть тебе спіткає,
Як хтось із наших побачить тебе тут.

Ромео
Кохання принесло мене на крилах,
І не змогли цьому завадить мури;
Кохання може все і все здолає,—
Твоя рідня мені не перешкода.

Джульєтта. 

Вони тебе уб’ють, коли побачать.

Ромео
В очах твоїх страшніша небезпека,
Ніж в двадцяти мечах. Поглянь лиш ніжно —
Й мені ненависть їхня не страшна.

Джульєтта
О, не хотіла б я нізащо в світі,
Щоб тут вони побачили тебе!..

Ромео
Своїм плащем мене прикриє ніч.
Та, як не любиш ти,— нехай знаходять…
Хай краще смерть від лютої злоби,
Ніж довгий вік без ніжності твоєї.
Джульєтта. Хто показав тобі сюди дорогу?

Ромео 
Моя любов! Вона мене навчила,
Дала мені пораду, я ж за те Позичив їй очей.

Джульєтта 
Моє лице ховає маска ночі,
Але на нім пала дівочий стид,
Що ти в цю ніч мої слова підслухав.
Хотіла би постійність зберегти,
Від слів своїх відмовитись
Хотіла б. Та годі прикидатись.
Мене ти любиш, знаю, скажеш — так.
Тобі я вірю! З мене досить слова.
О, не клянись!
І я б могла байдужою здаватись,
Якби зненацька не підслухав ти
Любов мою й слова мої сердечні.
Пробач мені, мій любий, і не думай,
Що мій порив палкий — це легковажність;
Мою любов відкрила темна ніч.

Занавіс

Читець 7.

О Шекспіре! Як мило й любо чути,

Що твої талант і велич вічні,

Нам, Шекспір, ніколи не забути

Зміст твоїх трагедій таємничий.

0 Шекспіре! Твої герої й нині
Величчю душі чарують знов,

1 надихає наше покоління
їхня віра в щастя і любов.

 

Ведучий 2.Помер Вільям Шекспір 23 квітня 1616 року у 52-літньому віці. Його поховано в приходській церкві, де його могилу щорічно відвідують тисячі людей.

Читець 8. Ні, я не йду тропою віршоробів,

Що оди тчуть з фальшивої краси.

Їй не шкодують неба для оздоби

Здрібнілі і охриплі голоси.

Своїх я уст брехнею не поганив,

Для порівнянь не брав так, як вони,

Скарбів земних, перлин всіх океанів,

Зірок і квітів ранньої весни.

У вірші правда — над усе для мене,

І я писав, що мила — чарівна,

Хоча від матері лице натхненне,

А не з небес отримала вона.

Мою любов хвалити не годиться,—

Вона не крам, що продають в крамницях.

 

docx
Додано
6 лютого 2019
Переглядів
1580
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку