Позакласний захід "Тарас Шевченко -України син."

                         Шевченкове свято. «України – син»

Мета. Познайомити дітей з біографією видатного українського поета Т.Г. Шевченка. Розказати дітям про нелегке дитинство поета, підтверджуючи це його віршами-спогадами.

Вчити дітей виразно декларувати вірші, осмислювати і співпереживати прочитане. Показати барвистість, красу, рідної мови, її мелодійність.

Розвивати навички етики мовленнєвої поведінки, поповнювати словниковий запас учнів. Виховувати любов до поезії, до рідної мови, до краю, де ти народився, до його історичних надбань. Виховувати взаємоповагу до товаришів, милосердя, доброту, шанобливе ставлення до батьків.

Прищеплювати любов до книги,  і бережне ставлення до  неї.

Обладнання. Клас прикрашений українськими рушниками, малюнками дітей до творів Т. Г. Шевченка. В центрі – портрет Т.Г. Шевченка. Виставка творів та репродукції картин поета. Фотографії та ілюстрації, запис пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».

 Хід свята

Звучить пісня  «Реве та стогне Дніпр широкий».

Ведучий. Вітаю вас, славні дівчата- хлоп’ята ! Сьогодні у нас шевченкове свято. Сьогодні вітають дорослі й малі Шевченка по всій українській землі.

Кобзарем ми звемо

Так від роду.

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

Діти. Щовесни, коли тануть сніги,

           І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас  

Дрібними росами- сльозами.

В похилій хаті, край села

Над ставом чистим і прозорим,

 Життя Тарасу дала

Кріпачка – мати, вбита горем.

Ведучий. Перші дні весни- чи не найкраща пора року. Адже сама весна пробуджує землю, живить першими соками і природу, і нас з вами, бо ми – так само невід’ємна часточка матері – природи.

А багато – багато років тому весна, один з її березневих днів , подарувала Україні та всьому людству славетного Кобзаря, співця і сина України.

Учень. Народився Т.Г. Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці, Звенигородського повіту на Київщині . Нелегке було життя у маленького Тараса.

Учень. Тарасу  було тільки 11 років, коли він лишився круглим сиротою. Тяжко жити сиротою, в наймах. Ким тільки він не був: і пастухом, і пагоничем, і нянькою ,і воду носив школярам. Про своє нелегке дитинство він згадує у своїх віршах.

Діти читають вірші «Не називаю її раєм», « І золотої , й дорогої», « Мені тринадцятий минало», « Тяжко , важко в світі жити».

Ведучий. Багато віршів Т.Є. Шевченка стали піснями. Композитори різних країн світу писали музику на його вірші. А  український композитор М. Лисенко написав музику більш як на 100 творів Кобзаря. Багато пісень на слова Т. Г. Шевченка стали народними. Ось послухайте одну з них.

(Діти співають «Зоре моя вечірняя»)

Учень. Малому Тарасу хотілося вчитися читати  і писати. А ще він хотів бути малярем. Все, що бачив, хотілося намалювати. Довго терпів Тарас знущання дячка Богородського , аби тільки вчитися і малювати. Ось як про це він згадує в вірші.

( Учень читає вірш «Давно те діялось…» (уривок).

Ведучий. Посміхнулася Шевченкові доля у 1838 році. Було йому 24 роки. Благородні друзі викупили його з рабства, продавши портрет Жуковського, який намалював К. Брюлов. Ставши вільним Тарас Григорович ступив до академії мистецтв. За час навчання одержав 3 срібні медалі за свої художні роботи. Багато в цей період написав поетичних творів.

Учень. Хто , скажіть бо, міг подумать,

              Що в такій неволі

               Збереглись скарби  в Тараса,

               Незнані ніколи?

              Ні царі, ні їхні слуги,

              Ні пани прокляті

              Не змогли забрать , украсти

              Ці скарби багаті.

              А була  його багатством,

              Хистом небувалим

              Дивна пісня, що із серця

              На світ вилітала.

               Не тонула пісня в морі,

               В вогні не горіла,

               Закувать не міг ту пісню

               Сатрап озвірілий…

                І пішли слова Тараса

               Мандрувати всюди, -

               Просто в серце западали

               Кріпацького люду .

             ( Пісня « Якби мені черевички» )

Ведучий. Дуже любив поет свою Батьківщину- Україну, порівнюючи її з образом матері.

              Україно! Україно!

             Серце моє, ненько!

             Як згадаю твою долю,

             Заплаче серденько.

Народжений матір’ю – кріпачкою, і сам кріпак, він пізнав гіркоту невільника, розуміє і відчуває душу кріпаків , їх тяжке становище. Тому з болем і сумом він пише:

  Аж страх погано

  У тім хорошому селі:

 Чорніше чорної землі

 Блукають люди; повсихали

 Біленькі хати, повалялись,

 Стави бур’яном поросли.

 Село неначе погоріло,

 Неначе люди подуріли,

 Німі на панщину ідуть

  І діточок своїх ведуть!..

Але Тарас Григорович хоче бачити Україну вільною, а людей- щасливими.

Учень. А як не бачиш того лиха,

             То скрізь здається любо, тихо,

  І на Україні добро.

  Між горами старий Дніпро,

  Неначе в молоці дитина,

  Красується, любується

  На всю Україну.

 А понад ним зеленіють

 Широкії села,

 А у селах у веселих

 І люди веселі.

Ведучий. Свої твори він пише чарівною, барвистою українською мовою, близькою до народної. Тому вірші його легко читати і запам’ятовувати. Ніжно, ласкаво він описує природу України. Вітер, сонце, зорі, дерева- все оживає у віршах Шевченка.

( Діти співають  «Вітер з гаєм розмовляє…»)

Ведучий. Вам було завдання підготувати вірші Т.Г. Шевченка,  в яких описується краса української природи.

Діти декламують вірші « Світає», «Весна», « Сонце заходить, гори чорніють», 

« І барвінкою , і рутою», « Ой діброво, темний гаю», « Садок вишневий коло хати», « Тече вода з-під явора».

(Виконується пісня « По діброві вітер віє»)

 Ведучий . А    були такі слова , діти, де Шевченко прямо закликав до боротьби.

              Поховайте та вставайте,

              Кайдани порвіте

              І вражою злою кров’ю

              Волю окропіте.

 Цими словами поет закликав до непокори, до боротьби з панами. Чи могли вони подобатися панам?  Звичайно ні! Шевченка заарештовують і відвозять у  тюрму. Але Шевченко мріє про вільну Україну, про її добробут і щастя.

Учні. Не смійтеся, чужі люде!

          Церков – домовина

          Розвалиться…І з-під неї

          Встане Україна.

           І розвіє тьму неволі,

          Світ правди засвітить.

          І помоляться на волі

          Невольничі діти.

         І на оновленій землі

        Врага не буде супостата,

        А буде син і буде мати,

        І будуть люди на землі.

Ведучий. 10 років заслання підірвали здоров’я Кобзаря. Поет поїхав в Україну і хотів там залишиться. Але його не пустили і наказали повертатися до Петербургу.

А 10 березня 1861 року Тараса Григоровича не стало. Поховали його в Петербурзі. Та чи могли люди забути і не виконати ще один заповіт?

          Як умру, то поховайте

         Мене на могилі,

         Серед степу широкого ,

         На Вкраїні милій.

         Щоб лани широкополі,

          І Дніпро і кручі

          Було видно, було чути,

         Як реве ревучий.

         І у травні того ж року його прах перевезли в Україну. Поховали його на Чернечій горі, поблизу Канева.

     Учень. Поховали… Техесенько

                  Україна плаче 

                  Поховали дух великий

                   І серце гаряче .

                  Поховала наша мати

                  Найкращого Сина –

                  « Вічну пам'ять» заспівала

                   Уся Україна.

Ведучий. Тарас з нами, бо слово його вічне, слово невмируще своєю правдою, невідцвітне художньою красою.

Іменем Тараса названі міста і села, вулиці, парки, сквери. А пам’ятники йому побудовані в різних куточках світу.

     Юні друзі, дорожіть Шевченком! Любіть Україну, як любив її поет. Читайте його твори і ваша мова буде гарною, чарівною, барвистою.

Нехай на вашому шляху завжди будуть поруч Шевченкова мужність і невмируще слово.