Позакласний захід «Творити добро – дарувати життя»

Творити добро – дарувати життя

Пісня «Твори добро»

Ведуча 1. Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість – бути добрим. Доброта, чуйність, співпереживання, уміння розуміти чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину – це повинно бути у характері кожної людини. Ось ми і підійшли до серйозної розмови про етику людських відносин, основою яких є, звичайно, добро і доброта.

Ведуча 2. Дуже мудро говорить народ: «Роби добро – і воно повернеться до тебе». Якщо ми робимо добро, то отримуємо добро. Будеш робити зло – зло й отримаєш. Щира усмішка, добре слово і хоча б краплиночка тепла мають дуже велику силу.

Ведуча 1. Людяність, милосердя, добро. Такі знайомі нам ці слова. Все частіше ми говоримо про них, а чи кожна душа відкрита для добра?

Чомусь сьогодні наше суспільство заражене вірусом егоїзму, зла і жорстокості. Зачерствіли людські серця , заросли ряскою байдужості до чужого горя, чужої біди. Нині великий вплив на формування моральних якостей підлітків має преса і телебачення. Багато фільмів пропагують жорстокість, насильство, злобу, ненависть.

Ведуча 2. Де ж поділись ті риси, які з давніх-давен жили в характері нашого народу: чуйність і справедливість, уміння розділити чужий біль, допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, захистити старість і немічність, розрадити самотніх.

ІНСЦЕНУВАННЯ

«Диваки – рятівники світу»

 Учень 1 Поглянь, це, мабуть, один із тих диваків, який з’явився, щоб прикрасити наш світ.

  Він із ліхтарем удень!

Учень 2   Хто ти і що шукаєш у нашому храмі науки серед білого дня з ліхтарем?

Діоген     Я – грецький філософ Діоген і прийшов до вас з IV століття до вашої ери. Я шукаю людину!

Учень 1   Ну й дива! Він шукає людину, а хіба ж ти не зустрів по дорозі сюди тисячі людей? Хіба ж ти без ліхтаря не бачиш, яка перенаселена наша планета. Куди б ти не пішов чи поїхав, то ніде розминутись з людьми.

Діоген     Так, я бачу, що всі маєте вигляд людей. Але мати вигляд неважко, а от бути людиною важко. Чи знаєте ви, що значить бути людиною.

Учень 2   Бути благородним.

Учень1   Горіти заради іншого, як горить свічка.

Учень 2  Бути надією для будь-якого подорожнього.

Учень 1  Допомагати іншим, турбуватись один про одного.

Учень 2   Допомагати кожному в біді.

Учень 1    В наш час також є багато прекрасних і благородних людей.

Діоген      Я задоволений. Я ще бачу у вас людяність і заповідаю вам: будьте Людьми, а я піду шукати далі.

 

Ведуча 1. Я вірю в силу доброти,

                  Добро завжди сильніше злого,

                  Дає наснагу, щоб цвісти

                  І світу обирать дорогу.

Ведуча 2. Доброта з роками не старіє

                   Доброта від холоду зігріє

                   І якщо вона як сонце світить,

                  То радіють і дорослі й діти.

Ведуча 1. Є поміж нас багаті й бідні

                  Кому що треба, доля не пита,

                  Та є дві речі всім нам необхідні:

                   У світі мир, а в душах – доброта.

Ведуча 2. Один святий, ідучи містом, побачив дівчинку в лахмітті, вона просила милостиню.

«Господи, чому Ти таке допускаєш? Зроби щось, прошу Тебе», - звернувся до Бога святий.

Ведуча 1. А ввечері у телевізійних новинах він дивився в репортажі про те як люди вбивають одне одного, бачив очі вмираючих дітей, їх виснажені голодом тіла.

І знову заволав до (Господа) Бога: « Господи, подивися скільки лиха! Зроби щось!»

Уночі святий почув голос Господа: «Я вже щось зробив, я створив тебе».

Ведуча 2. Навіщо людина прийшла у цей світ? Перш за все для праці, для того щоб робити добро, любити людей. Та щоб було більше добрих людей, слід і самому робити більше добра.

Ведуча 1. Микола Патлань та Ігор Блудший. У житті завжди є місце для подвигу. Прикладом цього може стати героїзм  двох черкаських друзів — 14-річного Миколи Патланя, учня міської школи №22, та на рік старшого за нього Ігоря Блудшого, який навчається у професійному ліцеї №17. Хлопці у шторм врятували від загибелі у водах Дніпра 70-річного рибалку. До речі, неподалік відпочивала компанія дорослих, але вона не тільки не зреагувала на біду, в яку потрапила літня людина, а й відмовилася зателефонували рятувальникам, пояснивши  це тим, що розрядився мобільний телефон.

 

Ведуча 2.       Того вечора хлопці з дозволу батьків пішли на нічну риболовлю на захисну дамбу — це якраз навпроти річкового порту в Черкасах. На надувних камерах вони переправилися на дамбу, напнули намет i заходилися смикати з води рибу.

 

Ведуча 1.       «Ми чимало наловили, але пішов рясний дощ i піднявся такий сильний вітер, що хвилі сягали трьох метрів. Тому вирішили сховатися у намет. Уже коли сиділи там, то почули серед ревіння хвиль, як хтось гукає на допомогу», — розповідає «УМ» Ігор Блудший.  Хлопці вибігли з намету й подалися на голос, який кликав на допомогу. Ігор каже, що перший побачив  у Дніпрі старого чоловіка, котрий раз по раз силився вибратися на дамбу. Але від дощу плити стали дуже слизькими,  а вітер піднімав неймовірної величини хвилі, й вони збивали чоловіка у Кременчуцьке водосховище. Ігор з Миколою спустилися на плити і, намацавши ногами тріщини у бетоні, вперлися у них ногами. Завдяки такій опорі їм вдалося схопити чоловіка за руки і витягти його. Він був знесилений та весь час стогнав.

 

      Підліткам вдалося  дотягти дідуся до свого намету, там вони наламали гілок i поклали його на такий своєрідний матрац. Ігор навіть зняв із себе суху футболку з каптуром й віддав Володимиру Івановичу, аби той змінив мокрий одяг i зігрівся. Потім хлопчаки поділилися з ним своїми харчами. «Дідусь спочатку відмовлявся, але ми його вмовили», — згадує пережите Ігор.

 

 Ведуча 2.     Чоловік розповів хлопцям, що штормові хвилі спочатку понесли його човен Дніпром, а потім зламалося ще й весло, і він втратив над плавзасобом контроль. Човен летів із шаленою швидкістю, й незабаром його кинуло на дамбу. Від того удару дідусь випав із плавзасобу та сильно вдарився об каміння. У нього різко заболіла нога (як пізніше з'ясується, то був перелом). Добре, що в ту мить доля послала йому таких небайдужих та добрих підлітків. Інакше сам він ніколи б не видряпався на дамбу, це підтверджують тепер черкаські рятувальники. Ігор та Микола врятували чоловіка від смерті. Вони навіть витягли з води його човен, який віднесло вітром попід дамбою метрів за сто — діти виловлювали у Дніпрі чужого їм чоловіка, ризикуючи власним життям.

 

      Було вже темно, мрячив холодний дощ, свистів вітер, хвилі на Дніпрі не заспокоювалися, отож підлітки разом з травмованим рибалкою заночували в наметі.  Наступного ранку, тільки засіріло, хлопці сіли в човен i вирішили пливти до берега, аби викликати підмогу. Море штормило, й якихось 100—150 метрів до берега вони змогли здолати тільки за годину. Гумовий  човен заховали у кущах, а самі щодуху побігли додому, аби з домашнього телефону викликати рятувальників та сповістити дружині рибалки, що він живий. Дуже переживали, каже Ігор, аби ніхто не поцупив той човен, і щоб їх не звинуватили у крадіжці. Але все обійшлося. Доки хлопці повернулися до Дніпра, то Володимира Івановича з дамби вже забрали рятувальники. У третій міській лікарні Черкас, за словами травматолога Олега Куманця, його прооперували. І вже наступного дня обидва юні герої прийшли провідати дідуся, принесли йому фрукти. А щоб купити гостинець, діти зібрали пляшки й здали їх.

Ведуча 1.  Наразі Володимир Іванович почувається добре, його вже виписали з лікарні. Він подарував маленьким рятівникам свій човен і говорить, що дуже вдячний хлопцям за сміливість та мужність, бо без їх допомоги він би не вибрався. А ще чоловік вклоняється батькам цих дітей, які виховали юних героїв. Від себе додамо, що держава в таких випадках могла б винайти можливість вручати юним героям за їхнi подвиги хоча б якісь подарунки, а не «совкові» грамоти.

 

Ведуча 2. Такий феномен лікарі називають розлого: несвідома самопожертва заради порятунку ближнього. Та, коли не роздумуючи і не злякавшись, свого ближнього рятує п’ятирічна дитина, - це ВЧИНОК, на який здатний далеко не кожен дорослий.

Ведуча 1.  Настя Овчар. За один день Настя Овчар мимоволі стала героїнею. Уся країна дізналася, як вона врятувала дворічну сестру з охопленої полум'ям хати. Сама ж Настя при цьому отримала важкі опіки 80-ти відсотків шкіри. З такими травмами в Україні важко залишитися в живих. Завдяки тому, що про її подвиг дізналася вся країна, багато кинулися на допомогу. Грошей вистачило на операцію в престижній американській клініці в Бостоні.

 Згодом увесь світ спостерігав за порятунком самої Насті та за її лікуванням у Сполучених Штатах.

Ведуча 2.  ІРИНКА ПРОЦЕНКО.  Справжній героїзм та винахідливість виявила 6-річна мешканка села Тіньки, що на Черкащині. Коли у батьківській хаті спалахнула пожежа, дівчинка врятувалася сама і врятувала свою молодшу сестричку.

6-річна Іринка та 5-річна Даша дивилися мультфільми. Мама була на роботі, тато ненадовго вийшов у справах та замкнув дівчаток знадвору. Раптом сестрички побачили дим. Загорівся телевізор.

Ведуча 1.  "Спочатку був малесенький вогонь, -розповідає Ірина, - а потім великий. Я гасила і не загасила".

Коли дівчинка зрозуміла, що не впорається із полум'ям, то зачинилася із сестрою у сусідній кімнаті. Та від ядучого диму це не рятувало.

"Потім я не знала, що робить, повитягала вату з вікна та відчинила його. Даша боялася стрибати, а я її виштовхнула, сама стрибнула і зачинила вікно".

Ведуча 2.   Босі та легко одягнені дівчатка опинилися на вулиці. Стукали до сусідів, але тих не було удома. Тоді Іра зупинила якусь машину та пояснила водієві, що сталося.

Такі випадки здебільшого завершуються трагічно, бо діти у схожій ситуації поводяться зовсім по-іншому: вони ховаються у шафах, під ліжками. Намагаються таким чином уникнути небезпеки.

Ведуча 1.  Щасливий порятунок Іри та Даші батьки пояснюють виключно характером старшої доньки: "Така вона народилася – метка, бойова".

У дитячому садку дівчинку похвалили та поставили як приклад іншим. Самій же героїні "пригода" не сподобалася. Каже, що нічого не боїться, але рятувати більше нікого не хоче.

Відеоролик про Ірину Проценко

 

   Ведуча 2.  Олексій Медведев та Данило Клинков.  Цього літа семикласники Олексій Медведев та Данило Клинков із села Ароматне Бахчисарайського району врятували дівчинку, яка тонула.

День був спекотним. Дітлахи з Ароматного пішли за село купатися у ставку. Дев'ятирічна Інна Карапетьян із подругою Сашею трималися берега, але дно водойми виявилося підступним. Неподалік плавали Олексій та Данило, і, коли Інна почала тонути, кинулися їй на допомогу.

Ведуча 1.  Хлопці кажуть, що дівчинка було непритомна і вже не дихала. Рятувати її зважився Олексій. Неподалік в очереті сидів дорослий рибалка, однак на прохання дітей допомогти відмахнувся - самі давайте раду.

Якби не бабуся врятованої Інни, про героїчний вчинок Олексія та Данила ніхто б і не дізнався. Друзі про це нікому не розповідали - мовляв, нічого особливого. А торік із того ж ставка Олексій витяг свого молодшого брата. Тепер вагається ким стати -футболістом чи професійним рятувальником.

 

Ведуча 2.   Десятирічний Андрій Шевчук разом із друзями катався на санчатах по замерзлій місцевій річці Чечва. Раптом п'ятирічний Петрик провалився під кригу.

Усі діти кинулися врозтіч, щоб сповістити дорослих про трагедію. Андрій же кинувся до хлопчика, який опинився у воді. Спочатку намагався схопити Петрика за руку, але зісковзнула рукавичка, і малий пішов під лід. Андрій знову спробував дотягтися до дитячої руки. Та крига виявилася тонкою, і він провалився у воду сам.

Випірнув, стягнув куртку й шапку, які намокли і тягли донизу... А течія несла Петрика все далі. І щоб дістатися до нього, Андрій метрів шість ламав кригу голіруч. Витягнувши врешті-решт малюка на берег, юний рятувальник, замерзаючи у мокрому одязі, побіг до найближчої хати, що за 600 метрів від річки.

Ведуча 1.  А в цей час звідусюди до Чечви бігли дорослі. Поміж них - і матері Андрія та Петра. Вони боялися, що їхні діти загинули... 
Петра після пригоди забрали до лікарні. На подив дорослих - він навіть не застудився. Андрія ж переодягнули та обробили йому рани. Ще не оговтавшись від стресу, мама дорогою додому вичитувала хлопцеві за небезпечні розваги на льоду. Але заспокоївшись, похвалила сина за мужність.

Відтоді потерпілий Петрик не любить згадувати про той випадок. Андрій же свій вчинок подвигом не вважає, каже просто: "Я вмію плавати, а Петрик - ні".

Ведуча 2.   Усі, хто брав участь у порятунку дітей, упевнені: коли б не мужність 12-річного Андрія з села Немішаєве, його братика вже не було б серед живих…

5-річний Бодя просто підскакував від радісного нетерпіння. Брат забрав його з садка і тепер вів у гості – знайома батьків купила щеня й обіцяла «познайомити» з ним хлопчиків.

До будинку тітки Насті залишалося метрів сто, коли Богданчик, побачивши пагорб, вирвав долоньку з руки брата, вибіг на гору і… зник.

- Я кинувся за ним і побачив, що Бодя впав до глибокої ями, - згадує Андрій. – Було чутно, що він уже захлинається у воді. Часу когось кликати не було. Я стрибнув услід, притиснув його до себе і сказав: «Навіть не думай мені тут умирати!».

Ведуча 1.  Мама (вона чекала їх у Насті) кинулася зразу ж після зникнення хлопчиків. Зателефонувала всім родичам і знайомим. Зрозуміла - сталася біда...

На сполох піднялися співробітники міліції. Сім годин вони безуспішно прочісували місто. Весь цей час Андрій, стоячи по груди в крижаній воді, тримав на плечах братика.

- Я перестав відчувати ноги й руки, - згадує він. - Страшенно боліла шия. Здавалося: ще хвилина – і знепритомнію. Але брав себе в руки, розумів: якщо впаду – брат загине.

Їх знайшли...

- Коли мене привезли в лікарню, Бодя сидів, закутаний у ковдру, і пив каву –  щоб тиск піднявся, - у мами хлопчиків, Людмили, від спогадів досі навертаються сльози. – А Андрійко лежав увесь синій, губи – як чорниці об’ївся. Я заціпеніла: помер?! А він усміхнувся і сказав: «Мамо, все добре!».

Відеоролик про Андрія Шевчука

Ведуча 2.   Лікарі вважають дивом те, що восьмирічна Віолетта Коваленко вижила після того страхіття, що сталося з нею та її бабусею. Якось до хати Коваленків завітав сусід. П’яний чолов’яга почав із лайки, котра швидко переросла в бійку. Нелюд схопив ножа та налетів на бабусю Віоли.

Ведуча 1.   Коли 46-річна жінка, знепритомнівши, впала на підлогу, він декілька разів вдарив ножем дівчинку. Але й цього виявилося недостатньо – злодій бив Віолу сковорідкою по голові. - Я вже не могла поворухнутись, але чула, як вона кричить: "Дядьку! Не чіпай мене, я жити хочу!", - з тремтінням у голосі згадує бабуся дівчинки. Під кінець злодій підпалив хату та накивав п’ятами. Поранена дівчинка змогла загасити вогонь та побігла до найближчої оселі прохати допомоги. Міліція та лікарі, котрі прибули на місце трагедії, помітили рани дівчинки, тільки коли зняли з неї куртку. У стані шоку Віолетта не відчувала болю, лишень щохвилини промовляла: "Врятуйте бабусю. Мені здається, їй дуже погано. Вона точно жива?".

Ведуча 2.    Ігор Фоменко, хірург дитячої лікарні міста Лисичанськ, розповів, що дівчинку привезли у вкрай тяжкому стані. З’ясувалося, що вона постраждала дужче від бабусі. На тілі, руках і ногах Віоли було багато колотих, різаних ран. Лікарі виявили серйозні поранення грудної клітини, печінки та живота. Звідки дитя взяло стільки сил та наснаги, аби у напівсвідомому стані зробити все заради порятунку життя рідної людини, знає лише сама Віола…

Відеоролик про Віолетту Коваленко

Ведуча 1.   16-річна Вікторія Горячко віддала свою шкіру, аби врятувати життя двохрічній племінниці. Маленька Діаночка випадково впала в окріп, і в неї опеклося 50 відсотків шкіри. На пошуки донора не лишалося часу, життя дівчинки загасало. Вікторія рішуче наважилась на серйозний крок і віддала крихітці шкіру зі своїх ніг…  

Яна Погориловська відволіклася буквально на секунду – побігла глянути, чи закритий колодязь. У цей час її двохрічна дочка Діана зайшла до кімнати й залізла у таз із окропом. Коли мама прибігла до кімнати, було вже пізно: дитина буквально кипіла. На крихітці не лишилося живого місця. Діаночку негайно забрали в лікарню. Вона весь час лишалася при свідомості і голосно плакала. Дівчинка одержала опіки 50 відсотків поверхні тіла, 30 відсотків з яких – глибокі. До неї підключили масу апаратів.

Ведуча 2.    «Ми робимо все, що в наших силах, - коротко відповідали лікарі. – Тримайтесь…»

Медики підбадьорювали, а самі ховали очі. Тільки тепер стало відомо, що у Діаночки майже не було шансів.

На щастя, дослідження показали, що внутрішні органи дівчинки не постраждали. Натомість, на спині і руках у Діани взагалі не залишилось шкіри. Численні крапельниці трохи допомагали, але наступного дня дівчинці ставало тільки гірше. Замотана бинтами, крихітка майже не приходила до тями. Терміново був потрібен донор із пересадки шкіри. 

Ведуча 1.   Мама і бабуся дитини не могли їй допомогти, адже в дитинстві перехворіли на Боткіно та жовтуху. Але раптово на операцію з пересадки шкіри з ніг згодилась сестра Яни, рідна тьотя Діаночки – 16-річна Віка. Дівчина у будь-що вирішила допомогти племінниці. У Вікторії забрали шкіру вище колін з обох ніг, тепер у неї там величезні червоні шрами, але школярка не переймається:

«Через шрами я особливо не переживаю, - говорить Віка. – Адже є і довгі спідниці, і симпатичні брюки».

Вся родина їй вдячна, адже своїм сміливим вчинком вона врятувала життя маленької дитини, попри те, що спотворила себе на все життя.  

Відеоролик про Вікторію Горячко

Ведуча 2. Ганна Войціховська.  Дві подружки-першокласниці гралися біля ставка. 6-річна Іринка необережно ступила на лід і крига тріснула. Важкий зимовий одяг умить намок і потягнув дівчинку на дно.Маленька Ганна спробувала схопити дівчинку за руки, але в неї не вийшло. Тоді вона притягнула санчата, які й подала Іринці. За допомогою такого механізму їй вдалося витягнути дівчину на поверхню.

Ведуча 1. Добро, милосердя… Ми часто чуємо ці слова і навіть вживаємо їх у мовленні, іноді не відчуваючи всю глибину їх змісту. Якщо вдуматись, то можна сказати, що вони означають безцінні риси характеру, стан душі, певний комплекс реакцій, психологічний підхід не тільки до людей, які потребують допомоги, а й до всіх живих істот.

Відеоролик

 Ведуча 2. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це в характері нашого народу.

Ведуча 1. Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години, пливуть роки. Хочеться вірити, щоб у вас все було гаразд, хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе  життя. Пам’ятайте, люди на цім світі не вічні, життя коротке і гріх розтринькувати  його на погані справи.

Ведуча 2. Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього злого. Всім нам не легко у сьогоднішній час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато  гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм відношенням, усмішкою, теплим поглядом…

Ведуча 1. Отож, творіть на землі добро, примножуйте кількість щасливих людей. Відкривайте свої серця і душі навстіж, поспішайте робити Добро, ставайте добродіями!