Позакласний захід "Велике серце творчої людини"

 

 

 

          Інтегрований позакласний захід

                        на тему

 

 

                    Розробила й провела

       учитель Задніпрянець Т. Л.

                                    2011 рік

 

  Велике серце творчої людини

 

                                            Інтегрований виховний захід

 

 

Мета:   ознайомити учнів із життєвим шляхом, педагогічною діяльністю та творчістю вчителя Погребищенської СЗШ№1

Джурика Василя Онуфрійовича;

  сприяти формуванню в учнів естетичного смаку,

  формувати світогляд;

розвивати художню культуру, творчі здібності;

виховувати повагу до творчих людей, любов до праці;

інтерес до наслідків власної праці

Міжпредметні зв’язки: література, образотворче мистецтво, історія

Обладнання: портрет Джурика В. О.;

мольберт із незакінченою роботою вчителя;

виставка малюнків учителя;

диск із аріями у виконанні внука Джурика В. О.;

виставка дитячих малюнків;

бронзове погруддя Лесі Українки;

презентація «Велике серце творчої людини»

Гості:    учитель світової літератури, дочка В. О. Джурика

                           Дудар О. В. ;

              внуки учителя;

              учні В. О. Джурика:

вчителька образотворчого мистецтва школи   Павліченко О. М.,

вчителька трудового навчання Данченко С. О.;

колишні колеги: вчитель-пенсіонер Денисенко А. М.

                            

 

 

                                                     Перебіг заходу

 

Любив людей, любив цей світ, любив життя., яким би воно не було: часто дуже-дуже важким…

І. Організаційний момент

               Звучить мелодія

 

 

 

                              

ІІ. Основна частина

•          Декламування поезії Лесі Українки «Якби я всіми барвами

владала…»

 

Якби я всіми барвами владала,

То я б на барву барву накладала

І малювала б щирим самоцвітом

Отак, як сонечко пречисте літом…

  І знав би ти, що є в душі моїй:

Ох, барв, і струн, і слів бракує їй…

 

• Вступне слово вчителя

 

    Звичайною мовою не завжди можна розповісти про глибокі переживання, почуття, не завжди можна передати свої враження від побаченого, враження про людину…

  І тоді ми, тамуючи подих, говоримо: «несказанна краса». «невимовні почуття».

• Якою ж мовою можна розповісти про це?

 

      ЗВИЧАЙНО,  МОВОЮ МИСТЕЦТВА!

 

            

 

• Бесіда з учнями:
  • Які види мистецтва ви знаєте?
  • Кожний вид мистецтва  говорить з нами своєю мовою. Назвіть, за допомогою чого створюються художні образи різних видів мистецтва?

Живопис – мовою кольорів та відтінків;

графіка – мовою ліній, штрихів, темних і світлих плям;

 скульптура – об’ємними формами та матеріалом;

 декоративно-прикладне мистецтво – мовою орнаментів, візерунків, символів; музика – мовою звуків.

• Слово вчителя:

    Знання різних видів мистецтва дає нам ключ до розуміння авторського задуму, можливість відчути красу і неповторність побаченого автором, а ще відкриває шлях до власного творчого самовираження, залучає до світової художньої культури і культури власного народу.

   Мистецтво – велика сила. Воно безсмертне…

          Переконає вас в цьому сьогоднішня наша зустріч, присвячена надзвичайно скромній людині, яка довгий час працювала в нашій школі вчителем малювання. Звали  цю людину

                 Джурик Василь Онуфрійович.

• Екскурсія творчою галереєю вчителя

    (проводить Павліченко О. М.)

                     

• Спогад Задніпрянець Т. Л. , вч. української літератури

 

             …Пам’ятаю, як заходив Василь Онуфрійович до класу  і щоразу ніс у руках малюнки, ескізи…і завжди доброзичливу посмішку на обличчі…

         Тепер його з нами немає. А забути його не вдається. Ми, тоді ще п’ятикласники,  дуже полюбили цього вчителя. Полюбили за посмішку, за добре серце, за майстерні ескізи, що за декілька хвилин перетворювались на загадкові малюнки. Нас завжди дивувало, як це в нього так виходить? Дивувало багатство фантазії, майстерність цього чоловіка, його вміння терпеливо вчити нас, часто неслухняних і  невдячних.

    Хоч і не вважаю себе людиною, що добре розуміється в образотворчому мистецтві, але завжди відчуваю приємне тепло, коли бачу майстерно написані картини Т. Шевченка, К Білокур, 

М. Пимоненка, Васнєцова, Шишкіна, І. Рєпіна, і. Айвазовського, Леонардо да Вінчі…

   Думаю, приємно стає від того, що колись мій учитель образотворчого мистецтва навчив бачити красу світу в малюнках… І я щиро вдячна йому за це.

 

• Розповідь-монтаж про життєпис Василя Онуфрійовича Джурика

 

 

•               Народився 30 серпня 1922 року в мальовничому куточку України – селі Мала Мощаниця Гощанського району Рівненської області (тодішня територія Польщі)
•               Коли Василю виповнилося 5 років, сім’я переїхала в с. Лукарівку Млинівського району цієї ж області. Сім’я була велика: шестеро дітей – Іван, Василь, Микола – старші, і молодші – Євдокія, Лідія, Валентина.
•               Іван 16-річним пішов без шапки до лісу збирати дрова на розпал, пішов без шапки (бо були дуже бідні, лиш на дітей багаті…) і застудився. Через 2 тижні хлопець помер від менінгіту.

 

 

•               Залишився Василь на всю дитячу ораву найстаршим. Мати з батьком у полі – а він – і їсти наварити, і попрати, і прибрати. А як лишиться час – малював. Ще дуже любив саджати квіти. Молодші діти обов’язково нашкодять – повиривають ті квіти.
•               Вчився у школі, де навчали польською мовою. Не вивчив урок – били лінійкою по руках. Вчитель часто говорив: «Як творчості Адама Міцкевича, то ти, Джурик не знаєш,а Шевченка – то напам’ять вивчив, не спиниш тебе».
•               Ще змалечку в душу велику, щиру запала любов до України, до творчості Тараса Шевченка. Тому , перебуваючи дуже далеко за межами такої красивої, квітучої, співучої України, завжди знаходив час намалювати портрети улюбленого Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, намалювати ілюстрації до їх творів та вивчити напам’ять улюблені рядки.

                               Звучить вірш Т. Шевченка «Заповіт»

•               А в дитинстві почув, що за 6 кілометрів від села є глина, особлива – з якої можна ліпити! Було тоді йому років 12. І пішов він по ту глину приніс і заходився ліпити бюст Шевченка.
•               Цілий день трудився. Тоді став сушити, хоч і не знав тоді ще, як це робити. Робив це за інтуїцією. Поліз на солом’яний дах, поставив на комин бюст Шевченка.
•               Мати вранці стала,  затопила піч. Всю хату затягло димом. Мати надвір – а там на комині – Шевченко! Відтоді часто Василь згадував: «От дали мені тоді Шевченка і мати, і батько!»
•               Коли подорослішав, став учитися на столяра. Пізніше вчився в педагогічному училищі. А душа весь час просила квітів, фарб, пензлів, театру…
•               Через усе життя проніс цю любов. Знав, здається кожну рослинку, її цілющі властивості, де вона росте, як цвіте, знав її народну назву і латинську. Біля дому, де б він не жив, завжди буяли квіти. І нікому не давав до них доторкнутись: ні сапкою борони Боже, бо висапають, ні зірвати. Милувався ними і дуже часто малював.

                            Звучить вірш Дудар О. В. «Квітковий сум»

 

Схилили квіти додолу голівки.

Чому ви сумуєте? Звідки це, звідки?

Ви ж бо таку всі гарні, пригожі,

Чимось до сонечка нашого схожі.

 

Вітер колише вас, пісню співає,

Сонечко пестить, дощик поливає.

Чому ж ви сумуєте безперестанку,

Ніби й не бачте красеня-ранку?

 

Що вас турбує, що вас тривожить?

Хто вашу тугу хоче примножить?

Вийду із дому, до вас усміхнуся,

Личком рум’яним до вас притулюся.

Ви ж пелюстками до мене тягніться,

Сонечку любому мило всміхніться.

День наш новий радісно стрінемо,

Сум і печаль за вітром розвіємо

 

 

•               Змолоду брав участь у виставах, тому дуже багато знав уривків напам’ять. Любив грати п’су Кропивницького «За двома зайцями».

Любив співати. Ніяке свято колись не обходилося  без пісні. Заспівав пісню – і опинився в іншому світі…

                Звучить народна пісня «Несе Галя воду…»

 

•               Коли по радіо звучала пісня з будь-якої опери, завжди питав: «Стидно не знати, ти ж вчишся!» І називав …Бородін «Князь Ігор» чи інше.

 

   У1963 р. приїхав з сім’єю у Погребище. І з того часу працював у Погребищенській СЗШ№1.  

 

Демонстрація альбому зі спогадами й роботами учнів В. О. Джурика

 

 

•               Дуже любив працювати з дітьми: вчив їх відчувати, бачити, цінувати красу рідного краю. Найбільше часу проводив у гуртку з малювання на природі…

                Звучить вірш Дудар О. В. «Пейзаж»

 

Коли біжиш і поспішаєш,

Навкруг краси не помічаєш.

А ти хоч трохи зупинись,

Пильніш навколо подивись.

   Побачиш тут таку красу!

Ось там на вранішню росу

Промінчик сонечка упав

І весь заграв і запалав,

Неначе з неба самоцвіт

Упав на грішний оцей світ…

 

• Спогади Дудар О. В. про батька.

 

          

 

Звучить вірш, присвячений  батькові,  Джурику В. О.

 

                    Про батька

Колись, гортаючи альбом

Мого далекого дитинства,

Відчула я тепло долонь

І ніжність батьківську іскристу.

   Написані вірші-посвяти,

І навіть мій портрет дитячий

З любов’ю встиг намалювати.

О чим же, чим мені віддячить,

Мій рідний таточку тобі?

   Низенько до землі вклонюсь,

За тебе Богу помолюсь.

Посаджу квіти запашні –

Хай розцвітають по весні.

   А ти приходь частіше в сни

(для мене щастя тебе бачить.

За все, за все мені пробачиш

І поведеш мене ти знову

Стежками милого дитинства,

І в руки пензлик даси  новий

І скажеш: «Ти малюй, не бійся,

   Малюй усю красу землі,

Своєї неньки-України,

Я весь – в тобі, а ти – в мені

І в пам’яті людей віднині…»

 

• Заключне слово вчителя  
• Екскурсія виставкою  дитячих малюнків «Творчість живе в поколіннях
• Демонстрація слайд-фільму «Велике серце творчої людини»

 

    

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

Любімо світ усім серцем і душею!

Плекаймо в ньому красу!

І нам удасться пізнати радість життя!