Позакласний захід "Великий Каменяр"

                           Позакласний захід «Великий Каменяр»

 

І. Вступне слово вчителя.

ІІ. Презентація «Іван Франко».

ІІІ. Ведуча:

 Життя Івана Франка«на лоні природи» розпочалося у чарівному куточку Прикарпаття, селі Нагуєвичі. Мальовнича долина, річка Збір зі своїми гірськими потічками, високий гірський хребет Діл, густі ліси – цей земний рай тішив око та уяву малого Івася.

ІV. Вірш І.Франка «Дрімають села»:

 Дрімають села. Ясно ще осіннє сонце сяє,

 Та холодом осіннім вже в повітрі потягає.

 Темно-зеленії садки дрімають вже без плоду,

 І тихо гріються хатки, і греблі гнуться в воду.

 Ще ліс не стогне тим важким осіннім, довгим стоном,

 І ще стрілою ластівка звиваєсь над загоном.

V.  Ведуча:

Про те, яким було тогочасне навчання школярів свідчить твір «Грицева шкільна наука».

VІ. Сценка із твору «Грицева шкільна наука».

VІІ. Ведуча:

У своїх спогадах та оповіданнях І.Франко часто підкреслював, що саме в батьківській оселі, зокрема в кузні, засіялися ті зерна допитливості, які пізніше дали рясні сходи знань.

VІІІ. Вірш І.Франка «У долині село лежить»:

 У долині село лежить,

 понад селом туман дрижить,

 а на горбі край села

 стоїть кузня немала.

 А в тій кузні коваль клепле,

 а в коваля серце тепле,

 а він клепле та й співа,

 всіх до кузні іззива.

• Ходіть, люди, з хат і з поля!

Тут кується краща доля.

Ходіть, люди, порану,

 вибивайтеся з туману!

Та тумани хитаються,

понад селом згущаються,

розляглися по полях,

щоб затьмити людям шлях,

щоб закрить їм ті стежини,

що угору йдуть з долини,

в тую кузню, де кують

          ясну зброю замість пут.

ІХ. Ведуча:

 Захоплення книгою, любов до читання започаткували збирання власної бібліотеки, яка до кінця закінчення  Дрогобицької гімназії налічувала 500 томів.

 Поряд із навчанням Франко розгортає активну літературну й громадську діяльність, за що був неодноразово заарештований.

 «Великий Каменяр», «Атлант українського неба», «Український Мойсей» - так  високо оцінили його нащадки. Однак, він, перш за все, був звичайною людиною, зі своїми радощами й розчаруваннями, успіхами і невдачами.

Х. Пісня на слова І.Франка « Як почуєш вночі…».

ХІ. Ведучий:

 Любов великих людей – завжди легенда. Беатріче, Лаура, Наталя Гончарова…

Але саме вона стала поштовхом до створення неперевершених зразків інтимної лірика І.Франка, зібраної у збірці «Зів’яле листя».

ХІІ. Презентація «Кохані жінки І.Франка».

ХІІІ.  Вірш І.Франка «Чого являєшся мені у сні…».

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха,-
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає.
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

 

ХІV. Танок «Червона калино…».

ХV. Ведуча:

 У серці Франка яскравим полум’ям горіла ще одна любов – велика любов до рідної землі, до Вітчизни.

ХVІ. Вірш «На могилі».

Ой зійду я на могилу,

Пущу коня на долину, –

Кінь у травах потопає,

Моє серце сум стискає.

І склоню я головоньку

На зелену муравоньку,

На грудь матері приляжу,

Щоб втишити думу вражу.

Та не тихне дума люта

Про кайдани і про пута,

Про сіпацтво та неволю

І про царську самоволю.

«Мамо, мамо, земле бідна,

Українська земле рідна,

Чим ти бога прогнівила,

На ту ганьбу заслужила?

Тебе ворог топче, давить,

Обдирає і безславить, –

Та за вражу підлу плату

Твої діти власну хату

Раді б в углах підкопати

І в посадках розхитати,

Люду твого гарну мову

Геть розвіять, мов полову!

Мамо, мамо, я ридаю!

Україно, славний краю,

Так буйний, багатий, красний, –

Чом ти, краю, так нещасний?»

Так я мовив, – і в тій хвили

Сльози очі заступили;

Сльози дві гіркі, кроваві,

Покотились по мураві.

Втім – могила стрепенулась,

Мов в посадах похитнулась…

ХVІІ. Ведуча:

 Все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї,

 І горів, і яснів,і страждав, і трудився для неї…

ХVІІІ. Вірш «Розвивайся, ти високий дубе…».

Розвивайся ти, високий дубе,

Весна красна буде!

Розпадуться пута віковії,

Прокинуться люди.

Розпадуться пута віковії,

Тяжкії кайдани,

Непобіджена злими ворогами

Україна встане.

Встане славна мати Україна,

Щаслива і вільна,

Від Кубані аж до Сяну-річки

Одна, нероздільна.

Щезнуть межі, що помежували

Чужі між собою,

Згорне мати до себе всі діти

Теплою рукою.

«Діти ж мої, діти нещасливі,

Блудні сиротята,

Годі ж бо вам в сусід на услузі

Свій вік коротати!

Піднімайтесь на святеє діло,

На щирую дружбу,

Та щоби ви чесно послужили

Для матері службу.

Чи ще ж то ви мало наслужились

Москві і ляхові?

Чи ще ж то ви мало наточились

Братерської крові?

Пора, діти, добра поглядати

Для власної хати,

Щоб ґаздою, не слугою

Перед світом стати!»

Розвивайся ти, високий дубе,

Весна красна буде!

Гей, уставаймо, єднаймося,

Українські люди!

Єднаймося, братаймося

В товариство чесне,

Хай братерством, щирими трудами

Вкраїна воскресне!

ХІХ. Ведуча:

 «Лиш боротись – значить жить!» - це життєве кредо Івана Франка завжди актуальне для українців, особливо нині. Тож борімося з усіма негараздами заради існування й процвітання нашої України.

ХХ. Пісня «Україно, краю».

ХХІ. Заключне слово вчителя.