Урок-диспут "Доба Руїни і Руїна людських душ" (за драматичною поемою Лесі Українки «Бояриня»).

 Тема: Доба Руїни і Руїна людських душ (за драматичною поемою Лесі Українки «Бояриня»).

Мета: перевірити знання тексту учнями; передати тугу за рідним краєм Оксани; розкриття компроміс Степана з власною совістю, зневажання ним людської гідності й честі; розвивати творче  мислення, уміння аналізувати прочитане й характеризувати вчинки героїв; виховувати в учнів потяг до правди, справедливості, інтерес до історичного минулого України.

Тип уроку: урок-диспут.

Обладнання: портрет Лесі Українки, виставка видань її творів,  текст п’єси, висловлювання про поетесу, план диспуту і схема «Ознаки неоромантизму».

Перебіг уроку

  І. Організація класу до роботи.

       Учитель. За своє недовге, але активне творче життя Леся Українка створила цілий ряд типів сильних духом, активних жінок.

      Лірична героїня її поезії – жінка горда. Невтомна у праці й боротьбі. Патріотка, яка вміє «крізь сльози сміятись» і  «без надії таки сподіватись».

     Аналіз висловлювань, написаних на дошці.

     Леся Українка була якнайсильніше зв’язана з українським національним рухом. Він був для неї потрібним, як свіже повітря для її хворих легенів.

                                                                                                            Михайло Драй-Хмара

      Леся Українка пристрасно проголосила право і обов’язок жінки брати активну участь у вирішенні долі своєї нації.                                                

                                                                                                               Роман Веретельник

     Учитель. Драматургія письменниці теж дала цілий ряд блискучих жіночих образів: Міріам, Касандра, Мавка… Це тонкі душі, жертовні в любові. Мудрі, небайдужі й відповідальні. І, безперечно, в кожній із цих героїнь є частина самої Лесі.

     «Бояриня» - драматична поема, яку поетеса створила протягом трьох днів весною 1910 р. в Єгипті, за тисячі кілометрів від рідної землі.

     Поема мала нелегкий шлях до читачів: її опубліковано вже після смерті поетеси 1914 р., потім заборонено режимом, прийшла вона до сучасного читача лише 1989 р.

Це єдиний драматичний твір лесі Українки, сюжет якого взято безпосередньо з української історії. Зображені події відбувалися в добу Руїни.

     Запишіть, будь ласка,  у зошитах тему уроку.

     ІІ. Екскурс в історію.

(Виступи учнів з повідомленнями.)

    1-й учень. Руїна – одна з найтяжчих сторінок в історії України. Цей період притягував до себе пильну увагу науковців. Найгрунтовнішими дослідженнями цієї епохи вважаються такі праці: монографія М. Костомарова «Руїна»,  «Історія України -Руси» М.Аркаса, а мистецьке осмислення руїни ми вже находимо в романі М.Куліша «Чорна рада».

     Переяславська рада відбулася 8 січня 1654 р. цікавим є те, що присяга на вірність виявилася односторонньою. Коли Хмельницький зажадав, щоб російський боярин Василь Бутурлін з підлеглими присягнули теж від імені царя, то у відповідь почув, що в Московській державі піддані складають присягу цареві, а не цар їм. Та частина козацької старшини і київське духівництво відмовилися складати присягу, бо не хотіли йти в московське підданство. Хмельницький дуже скоро сам відчув увесь тягар залежності від Москви. Після смерті гетьмана Україна стала ареною міжусобних воєн за гетьманську булаву. Цей період називається добою Руїни. В цей час за спиною українців Росія і Польща поділили між собою Україну на Правобережну, яку віддано було під владу Речі Посполитої, і Лівобережну. Що входила до складу Росії. Це так зване Андрусівське перемир’я. Гетьманом Правобережної України був Петро Дорошенко, що мріяв про об’єднання всієї держави, а на лівобережжі гетьманував Іван Самойлович – ставленик російського уряду. Цей період руїни тривав в Україні з 1658 р. до середини 80-х рр.. XVII ст.

     2-й учень. Події в поемі «Бояриня» відбуваються на лівобережній Україні, що була під владою Росії. Козак-гість привіз супліку, в якій просить царя оборонити українців від московських посіпак. Бо потім нехай не  дивуються, якщо Лівобережжя перекинеться до Дорошенка. Згадується місто Чигирин, де народився Петро Дорошенко, вважаючи його своєю столицею.

      Козак з України виконує небезпечну роль і наївно сподівається, що цар пошле в Україну когось з Українців, яким довіряє. Та Степан пояснив йому, що жодному українцеві цар не вірить.

     У такій складній обстановці відбуваються події в «Боярині».

     ІІІ. Розв’язання ключового питання і підготовка до диспуту.

• Яка суперечка про доцільність переяславської ради відбувається між персонажами поеми?

     Зразок можливого виступу учня.

     Гостра суперечка про доцільність Переяславської ради відбувається між  персонажами поеми.

     «Старий Богдан уже ж був не дурнішим від нас з тобою», - зауважив старий Перебійний і погоджується з сином Іваном, що  «українська справа» «сутужна». Іван же відверто протестує: «Лихий їх спонукав давати слово Москві». А от Степан прийняв у спадок від свого покійного батька вірність тій присязі, яку частина козацтва дала російському цареві, і мав продовжити служити Україні   «з-під царської руки».

     Щоб заспокоїти Івана, який неприязно поставився до Степана, Перебійний каже:

     - Тоді ще, сину,надвоє гадалось,

Ніхто не знав, як справа обернеться…

То ж думали, що роблять якнайкраще,

А потім…присягу не кожен зрадить.

На це Іван іронічно відповідає:

- Та, певне, краще зрадити Вкраїну?

     Своє неприйняття переяславської ради Іван висловлює ще такими словами:

     - Однаково, чиї лизати п’яти: чи лядські, чи московські.

     А Степана він засуджує за зраду інтересам України і каже, що той «понадився на соболі московські й руки простяг до московської казни.

     Та й сам Степан знав. Що його всюди в Московщині звуть зайдою, заволокою.

     Учитель. У 20-х рр.. талановитий дослідник творчості Лесі Українки поет-неокласик М.Драй-Хмара писав: «Поетеса відтворила, з одного боку. Ту активну українську інтелігенцію, яка всім єством своїм рвалася до боротьби за суверенітет української державності, і, з другого боку, ту продажну інтелігенцію, яка заради панства великого, лакомства нещасного зрадила українські традиції й, помосковившись, добровільно впряглася в чужинницьке ярмо».

     Цей же літературознавець поділяв твори про добу руїни на дві групи:

•         твори, в яких домінує історична тема;
•         твори, в яких домінує психологічна канва.
•         До якої групи ви віднесли б поему «Бояриня»?

     Зразок можливої відповіді.

     Я думаю, що поема «Бояриня» - це психологічна драма, хоча й історичну канву відтворено досить детально.

     Душа Оксани постійно розривається на дві частини:уособленням однієї був її  брат Іван, а другу символізував Степан, її чоловік. Страждання героїні. Сум за батьківщиною викликають ностальгію.

     Історичні події безпосередньо не зображено, але відгомін їх виразно проходить через увесь твір.

     IV. Диспут за темою уроку.

     Учитель. На попередньому уроці ви записали питання диспуту, зараз маєте можливість висловитися.

1.     Чим зачарував Степан романтичну дівочу душу Оксани?

     Можливі напрями характеристики Степана

•         розумний, вчився у Києві в Академії;
•         стриманий, що виявляється в розмові з Іваном;
•         люб’язний, чемний і ввічливий (так його характеризує Перебійний);
•         люблячий син (коли помер батько, то він поїхав на поміч матері);
•         ніжний (палко любить Оксану, звертаючись до неї, називає її: «серденько моє», «голубка»);
•         лагідний (Оксана одразу до нього серцем прихилилася за його лагідність);
•         розуміє своє становище («зайда», «заволока», - із сумом каже; там, де він живе, нічого звабного немає; Оксані каже там буде неволя);
•         принижує сам себе (називає себе  «холопом Стьопкою»; руки боярам цілує, як невільник; на прийомі в царя за наказом тропака вибиває);
•         бездіяльний (Оксана каже про нього: «Сидів, сидів у запічку Московськім, коли лилася кров, поки змагання там велося за життя, а тепер поїдеш ясним сонцем милуватись?»);
•         надмірна Степанова обережність переросла в боягузтво (він нічого не зробив для України; письменниця навіть прізвища йому не дала - тільки ім’я).

Запитання

•         Чому ж Оксана не зазнала щастя із Степаном?
•         Чим більше дорожив Степан: своєю кар’єрою чи присягою, яку дав Оксані під час шлюбу?
•         Чи можна вважати його руйнівником України?
•         А душу Оксани він руйнував?

2.     Яку моральну і суспільно - політичну орієнтацію винесла зі своєї сім’ї Оксана?

Можливі напрями характеристики Оксани

•         розуміє свій патріотичний обов’язок – служити Україні ( вона перша братчиця);
•         має власну думку про політичну боротьбу (« сі трудні часи думок поважних і дівчат навчили»);
•         засуджує національний розбрат («ніколи б не прийняла персня з руки, червоної від братньої крові»);
•         має відчуття  власної гідності (відмовляється принести братові свіжу страву, коли той зверхньо. Різко наказує їй це зробити, а не просить);
•         уміло згладжує випадки Івана проти гостя ( ти ж, Іване, в Києві не вчився»);
•         у стосунках з людьми дотримується взаємоповаги та щирості, намагається прижитися на чужині й до нової родини ( і знаєш, якось я не дуже боюся тої чужини. Таж віра там однакова, і мову я таки трохи тямлю»);
•         сильніша за чоловіка і розумом, і духом. Жаліє його, остерігається вразити («се я недобра, так немов не знаю, що мій бідний голубонько страждає всіх найгірше»);
•         звикла до волі, а в Москві її дії обмежені. Зводяться до одного: можна – не можна;
•         готує перед смертю заповіт не лише родині, а й братчикам – хто ще живий лишився.

Запитання

•         Ім’я Оксана – грецьке й означає чужоземка. Чи випадково це?
•         Чому Оксана приймає смерть спокійно?
•         У чому причина Оксаниної туги?
•         Як зреагували Степан і Оксана на те, що в  «Україні зломилася воля»?

3.     Що найбільше гнітило Оксану на чужині і викликало найболючіші переживання?

Можливі варіанти відповідей:

•         не розуміла, що ховається за статусом боярин і бояриня;
•         думала, що тільки кохання має вагу в сімейному житті;
•         дізнається про справжнє становище Степана;
•         рабське становище жінки в Московщині;
•         нерозуміння місцевих традицій, звичаїв, одягу;
•         неприязнь до всього московського;заборона підтримувати зв’язки з рідними і близькими;
•         відмова Степана тікати в Україну.

4.     Як розуміти примирливе ставлення героїні до наближення власної смерті і її переконаність у необхідності жити Степанові?

Можливі варіанти відповідей:

•         бездіяльність Оксани, беззмістовність її життя – основна причина хвороби;
•         Оксана сама над собою вершить суд, її життя не має змісту,тому опору смерті не чинить;
•         образ шаблі заіржавілої – це руки  в іржі. Бо не діяли. Не докладали зусиль у боротьбі за свободу;
•         Степан же має жити, бо він пристосувався до такого життя; йому є про кого дбати; він не став борцем, але. Якщо захоче, землякам може ще чимось допомогти

     Учитель. Є стара істина: джерелом людської снаги є зв’язок із рідною землею, коли його утрачено, то сили покидають людину.

Запитання

•         Як сприймається назва поеми?
•         Чим приваблює сучасного читача образ боярині Оксани?
•         Як треба жити,щоб не відчувати сорому перед батьківщиною і народом?
•         Яку крамолу побачила в драмі влада. Що за радянських часів твір було суворо заборонено?

     Учитель. У творі немає жодного прояву зневаги до росіян як нації. Гнів поетеси спрямований на ту Москву, яка душила державність в Україні і перетворила її на свою колонію.

     Але образливішим було те, коли зраджували її сини й дочки.

     У своїй драмі Леся українка проводить паралель між долею Оксани та долею України. І молода жінка, і її Вітчизна змушені були скоритися, хоча й намагалися боротися до останнього. Умираючи, Оксана вірить, що Україна колись здобуде волю. Вона любить свою землю і сонцем передає їй вітання: «Добраніч,сонечко,ідеш на захід, ти бачиш Україну – привітай». Надмірна обережність Степана переросла в боягузтво і бездіяльність. А Ганна тепер Ганнушка, Іван тепер Ванька. Чи будуть вони так страждати за Україну , як Оксана? Ні! Не будуть. От звідки бере свій початок українська Руїна, і колишня, й сьогоднішня. Подумайте, чи не руйнуються й ваші душі. Драма Лесі Українки допомагає нам задуматися над власним життям.

     V. Визначення елементів сюжету та композиції.

     З’ясуйте основні елементи сюжету й співвіднесіть їх з елементами композиції.

     Експозиція – знайомство родини козацького старшини Олекси Перебійного із сином його бойового побратима Степаном, молодим московським боярином.

     Зав’язка – згода Оксани на одруження зі Степаном.

     Розвиток дії – життя героїні в Москві, намагання вжитися в роль боярині й неможливість цього зробити.

     Кульмінація – Оксанина хвороба.

     Розв’язка – готовність прийняти смерть як невідворотність долі.

      VI. «Бояриня» як зразок неоромантизму.

     Учитель. Розгляньте наведену схему  й доведіть, що бояриня є зразком неоромантизму.

Ознаки неоромантизму

•  історико-героїчна тематика;
• герой-борець за волю рідного краю;
• обстоюється право нації на самовизначення;
• прагнення героя до звільнення особистості;
• утілення ідеальних рис людини майбутнього;
• відсутність поділу персонажів на головних і другорядних;
• поділ дійових осіб на героїв, окрилених мрією, і бездуховних осіб.

     VII. Підбиття підсумків уроку.

     Учитель. Неоромантизм – це стильова хвиля модернізму, що постала в Україні на початку XX ст. Прикладом цього напряму є такі твори Лесі Українки, як «Лісова пісня», «Касандра», «Одержима» і «Бояриня».

     Доведіть, що поема «Бояриня» - зразок неоромантичного твору.

     VII. Оцінювання відповідей учнів.

     VIII. Домашнє завдання.

     Прочитати драматичну поему Лесі Українки «Оргія».