Позакласний захід (вистава) "Зустріч весни" в 5-му класі
Позакласний захід із зарубіжної літератури
для 5-го класу
«Весняний казковий бал»
Мета: удосконалити і поглибити знання учнів про літературну казку, розвивати пам'ять, кмітливість, акторські здібності, стимулювати любов до читання; сприяти виховання любові до літератури, а також виховувати вічні духовні цінності; вірність, щедрість душі, шляхетність у стосунках, мужність; формування широкого культурного світогляду, допитливість школярів.
Перебіг заходу
На сцену виходять ведучі
Ведучий 1. У цей чудовий і святковий час
Запрошуємо на бал весни до нас.
Ведучий 2. Розповімо, якщо цікавить вас,
Які пригоди трапились у нас.
Ведучий 1. Бал. Сьогодні в школі свято!
Подивіться, як гостей багато!
Ведучий 2. Весняний бал – це невмируща казка.
Вона наповнює теплом усі серця.
Ведучий 1. Але ж зима не хоче відступати?
Скувала кригою дороги й дома!
Ведучий 2. Так ось про ЦЕ чекає на нас в казці!
Дізнаємось, які трапляються дива!
Ведучий 1. Тож оголошуємо про початок казки,
Як там було «Десь у тридесятім царстві..»?
Ведучий 2. Було? Навіщо секонд хенд!
Ласкаво просимо у Диволенд!
Сцена 1
На сцені король і королева.
Королева: Знову у «Фейсбуці» сидиш?
Король: Так. Читаю останні новини.
Королева: І що пишуть?
Король: Всіх хвилює, чи прийде цього року весна.
Королева: Минулого року – мороз, сніг, ожеледиця. Зима. І раптом, 20 градусів – спека. Літо. Весни не було. Точно. Відкрий но «Синоптик». Що там наш Гідрометцентр пише?
Король: А хіба можна їм вірити? Ні, треба брати ініціативу в свої руки. Ось, наші пращури колись весну закликали.
Королева: Так, різні заклинання, привороти знали.
Король: Слухай, Королево, а що як нам спробувати, як в давнину? Влаштуємо бал, запросимо на нього чарівників, фей, магів, казкових героїв різних. Раптом Весна і прийде.
Королева: Чудова ідея ! Ходімо запрошення складати.
Король: І список запрошених. Щоб раптом когось не забути, як минулого разу.
Сцена 2
Рапунцель разом з двома мишами робить ранкову зарядку..
Рапунцель:На зарядку, три, чотири,
Вийшли разом друзі щирі.
Руки вгору, руки вниз,
Веселіше, посміхнись,
Нахиляємось вперед
Щоб зміцнився наш хребет.
Нахиляємось убік,
Дивимось на черевик.
Руки вгору, руки в боки,
Нумо, робимо підскоки.
Ніжками попрацювали -
Сіли-встали, сіли-встали.
Потягнулися гарненько,
Покрутилися легенько.
Б’єм в долоні і стрибаємо,
Вище, вище підлітаємо.
А тепер відпочиваємо
І руками помахаємо!
Раз, два, три, чотири…
На місці стій! Раз, два!
А тепер ранкова пробіжка – десять кругів навколо лісу! Якщо зранку пробіжиш, то вночі нормально спиш! Приготувалися, на «три» побігли. Один, два…
Мишка 1. Щось наша Рапунцель занадто захопилася цим …здоровим способом.
Мишка 2. І ніяка зимова депресія її не бере.
Мишка 1. А все тому, що в неї мрія.
Мишка 2. Яка мрія?
Мишка 1. Начиталася книжок і тепер хоче на бал до короля.
Мишка 2. Щось давненько наш король веселощів не влаштовував.
Мишка 1. Зима. Холодно. Поки доїдеш до палацу, на бурульку перетворишся. В таку погоду тільки Снігова Королева розважається.
Виходить Рапунцель з мобільним телефоном.
Рапунцель: Чого такі сумні? Давайте я вам почитаю останні новини з життя зірок!
На телефон приходить СМС повідомлення по Вайберу.
Рапунцель: Подивимося, хто це пише! Ой, нарешті.
Мишка 1. То що там? Прочитай, будь ласочка!
Рапунцель(читає): «Король і Королева запрошують Вас на бал, який відбудеться 1 березня 0 16 годині. Одяг - святковий. Настрій - піднесений. Магія і чари – обов’язкові». Добре, що маю таке дивовижне волосся ! Мишки, ну-бо збиратися на бал! (уходять)
Сцена 3
( Галявина , залита сонцем. Дівчинка 1 малює. Дівчинка 2 плете вінок із штучних польових квітів .)
Дівчинка 2. Яка краса ! Очей не відірвеш ! І як це все тобі вдається, так змалювати ліс густий і річку , що мов та гадюка в’ється ?
Дівчинка 1. Це, подруго, заслуга не моя. Малюю те , про що мрію. І цю красу дарує нам весна , я лише виводжу це слухняно пензлем.
Дівчинка 2. Ах, так хочеться, щоб скоріш прийшла Весна! Щоб цей вінок був не з штучних, а з справжніх квітів! Поглянь, хтось наближається сюди !
Дівчинка 1. Це Хлопчик – Зірка і його ватага .
Дівчинка 2. Я чула , як він вихвалявся , що зруйнував не одне пташине гніздо , ще й виколов кротові очі !
Дівчинка 1. Кажуть, що у нього кам’яне серце, яке не знає ні любові , ні співчуття !
(Хлопчик – Зірка з ватагою хлопчаків наближається до Дівчат. Зупиняється недалеко від них . )
Хлопчик – Зірка . Стривайте , хлопці , зараз пожартуємо !
( До Дівчинки 1) Гей ,ти ! Що ти там ховаєш за спиною ?
Дівчинка 1. Не займай! Облиш!
Хлопчик – Зірка. Відійди ! ( Відштовхує Дівчинку 1 ,забирає в неї малюнок.) Який потворний ліс ! Хто вчив тебе так малювати? Забирайся геть ! Ми з хлопцями тут будем розважатись !
Дівчинка 2. Ходімо ,подруго, не будем сперечатись !
( Дівчатка залишають сцену. Хлопчик – Зірка починає співати свою пісню.)
Син Ранкової Зорі
(сл. Процайло Н., муз. Демків М.)
Усі мені коритись мусять ,
Бо незвичайний хлопець я.
В дарунок я отримав вроду ,
Мене веде моя Зоря .
Не син простої я жебрачки ,
Таких , як ви хоч став гати .
Я син ,так син ,затям собі,
Ранкової Зорі .
Холодним сріблом сяють шати .
Хто зможе з нею порівнятись ! ?
Найкраща з – поміж всіх жінок ,
Легкий , граційний кожен крок .
Спішить до мене рідна матір ,
Щоб сина свого віднайти .
Побачиш скоро це і ти :
Я – син Ранкової Зорі !
Хлопчик – Зірка: Не можу дочекатися, коли нарешті зустріну свою матір ! Ось побачите , яка вона гарна !
На сцені з’являється поштар
Поштар: Добрий день, шановне панство! В мене терміновий лист-запрошення на бал.
Хлопець 1: На бал? Запрошення? А кому?
Поштар: Бачите, попав під дощ. Лист намокнув. Адреса є, а імені не видно, дощем змило.
Хлопець 2: Дай подивитися! Зараз розберемося. (вихвачує листа з рук і намагається прочитати)
Хлопчик-Зірка: Що там розбиратися. Звичайно, це запрошення мені. Більш гідних претендентів на цей лист я не бачу. Це точно моя матінка написала. Ось, подивитеся, що цей бал на честь мене дають. ( Забирає листа. Хлопці ображені уходять разом з листоношою. Хлопчик-Зірка залишається на сцені один). І чого вони ображаються, я не розумію? Невже вони не бачать, що я найкращий! Піду збиратися на бал!
Сцена 4
На сцені сидить дівчина з хустиною в руках. За сценою чути гуркіт та незадоволенні вигуки: «Нероба сам, неробою дочку виховав!». Дівчина швидко ховає хустку. На сцену виходить Мачуха — мачуха дівчини, зі злим виразом обличчя.
Мачуха. Чого розсілася! Нема роботи?
Попелюшка. (несміливо). Я ж працюю...
Мачуха.. Працює вона! Де, покажи, видно твою роботу? У квартирі не прибрано, посуд не вимитий ... І це твоя робота!?
Попелюшка.. Але ж, матінко, я прибрала кімнати, і посуд вимила, і...
Мачуха.. Мовчати! Мов-ча-ти! Нероба батько, нероба донька!
З сусідньої кімнати доноситься голос бабиної доньки: «Ма-мо...».
Мачуха.. Іду, моє сонечко, іду, моє золотко... (До дівчини) Готуй обід на стіл. Федоронька їстоньки хоче.
Виходить. Дівчина виймає хустку і схлипує. З кутка кімнати до неї наближається маленький Домовичок з ліхтариком.
Домовичок. Підходить до дівчини і гладить її по голові. Дівчина бентежиться.
Попелюшка.. Ой, хто тут?
Домовичок. Це я.
Попелюшка. (здивовано). Ти хто?
Домовичок. Домовичок.
Попелюшка.. Звідки ти тут узявся?
Домовичок. Я тут живу.
Попелюшка. У цій кімнаті?
Домовичок. Чому в кімнаті — у квартирі.
Попелюшка.. І давно ти тут мешкаєш?
Домовичок. Скільки себе пам'ятаю.
Попелюшка.. А чому ти раніше не з'являвся?
Домовичок. Тому, що нам заборонено спілкуватися з мешканцями.
Попелюшка. Чому ж ти заговорив зі мною, коли тобі заборонено?
Домовичок. Я давно спостерігаю за тобою. Мені тебе дуже шкода. Мачуха несправедлива до тебе, адже ти виконуєш усю роботуи, а вона постійно незадоволена тобою.
Попелюшка.. Так, ти правильно підмітив, але раніше мені хрещена допомагала, добра Чарівниця, та вона поїхала, на заробітки у Польщу. Ой, що це я розбалакалася. Зараз обідати прийдуть, а стіл не накритий.
Домовичок. А давай, я тобі допоможу. Разом устигнемо.
Попелюшка.. Звичайно, допоможи.
Попелюшка з Домовичком ледь устигають накрити на стіл. На сцену виходять мачуха з дочкою. Федорка — невисока дівчина з товстими щоками. Волосся не причесане.
Мачуха. Сідай, моя донечко. Поїж, моя крихітко.
Федорка. Не буду їсти.
Мачуха.. Ой, що сталося?
Федорка. Не смачно.
Мачуха. Ти ж іще навіть не пробувала.
Федорка. Все одно не буду.
Мачуха. (обертається до Попелюшки). Це все ти, Попелюшка! Цілу ніч посудом гримала, Федорці спати не давала, тепер у неї апетиту нема.
Попелюшка.. Та я ж тихо...
Мачуха. Мовчати, неробо! (До Федорки.) Поїж, Федорко, хоч одну ложечку, за маму (годує її з ложки). Ще одну.
Федорка відбирає ложку в матері і їсть сама, швидко, голосно і чавкає. У другій руці в неї великий шматок хліба, який вона жадібно відкушує. Баба не може натішитися, спостерігаючи донькою. Поївши, ледве вилазить з-за столу.
Федорка: Хочу спати!
Мачуха. Полежи, відпочинь, трудівнице. (уходять)
Упевнившись, що в кімнаті нікого нема, крім Попелюшки, з-за печі з'являється Домовичок.
Домовичок. Попелюшка, я прийшов запросити тебе на королівський бал.
Попелюшка.. Мене? На бал? Куди?
Домовичок. До казкового короля. Бал на честь приходу Весни.
Попелюшка. Але мені ж дістанеться від мачухи?
Домовичок. Ми відправимося на свято вночі, коли мачуха з дочкою сплять, а як вони прокинуться, ти вже будеш удома.(уходять)
На сцену знову виходять Мачуха з Федоркою)
Мачуха: Ти все чула, доню?
Федорка: Так, мамо. Я тільки очі закрила, прикинулася сплячою і все чула. Вони вночі збираються на бал.
Мачуха: А ми за ними прослідкуємо і теж потрапимо на бал.
Федорко: Не гаймо ні хвилини! (уходять)
Сцена 5
Палац. Святкова зала. На сцені король.
Король: (дивиться в папери, а потім кличе)Нарцис! Лілея!
Нарцис і Лілея : Ви нас кликали, Ваше Величносте.
Король: Так. Чи все готове до балу?
Нарцис і Лілея: Так, Ваше Величносте.
Король: Тож дозволяю бал розпочати!
(звучать фанфари)
Нарцис: Годі всім вам нудьгувати!
Час настав в танку кружляти.
Гляньте: сонечко сміється,
Жайворонок в небі в’ється.
Лілея: В’ється, радісно співає,
Про весну нам сповіщає!
Тож не гаймо ні хвилини,
Проженемо зимні хуртовини!
Нарцис: Бал дозвольте розпочати!
Музики вже час лунати!
ТАНЕЦЬ
Сцена 6
Нарцис; Привіт всім, хто завітав на наш бал!
Лілея: Це чудово, коли зал наповнюється атмосферою чудового настрою!
Нарцис: Коли всі чекають на диво…
Лілея: Коли на обличчях сяють посмішки, а в очах – відблиск позитивних емоцій!
Виходять король і королева.
Лілея: Вітаємо вас, ваші Величності! Ви чули, цей самозакоханий Нарцис вважає себе розпорядником балу? А як же я?
Нарцис: Це Лілея перетягує на себе всі повноваження.
Король: Не сваріться, квіти. І ти, Нарцис, і ти, Лілея, і всі квіти на нашій Землі, чи то маленька незабудка, чи розкішна троянда, дуже гарні і неповторні. Але якщо не прийде Весна, деякі рослини можна буде побачити хіба що в теплиці!
Королева: Тому ми всі зібралися сьогодні на балу, щоб закликати весну!
Лілея: А що потрібно, щоб прийшла до нас нарешті весна?
Король: Треба створити теплу, затишну атмосферу, веселитися, радіти спілкуванню.
Королева: Щоб пісні дзвеніли, мов струмочки, щоб танці гриміли, як весняні громи, щоб сміх лунав, як пташиний щебет!
Нарцис: Тож веселимося, до танцю гуртуємося!
ТАНЕЦЬ
Сцена 7
На сцену виходять Домовичок і Попелюшка.
Домовичок: Ось ми і в королівському палаці.
Попелюшка: Я чую музику і сміх.
Домовичок: Перед тим як я тебе залишу, маю попередити…
Попелюшка(перебиває): Я знаю, о 12 годині я мушу покинути бал, інакше карета перетвориться на гарбуз, а моя ошатна сукня…
Домовичок: По-перше, ми сюди доїхали на таксі, а по-друге, цю сукню ми брали в салоні на прокат. Я бачу, як тобі кортить скоріше на бал, але ти маєш мене вислухати.
Попелюшка: Ой, невже я зараз зустріну чарівного принца і закохаюся, а потім..?
Домовичок: Тобі ще рано про принца мріяти. Спочатку треба школу закінчити.
Попелюшка: Тоді що я маю зробити?
Домовичок: Ось, тримай цю чарівну квітку. Якщо відірвати від неї пелюстку і загадати бажання, то воно неодмінно здійсниться. Але загадати можна тільки одне бажання.
Попелюшка: Тоді я хочу…
Домовичок: Ні, ти маєш виконати не своє, а бажання тієї людини, яка потребує твоєї допомоги.
Попелюшка: То що мені підійти до будь-кого, запитати, що той хоче, відірвати пелюстку від квітки і все?
Домовичок: Не до будь-кого, а до того, кому допомогти можуть тільки твоє добре серце і чари цієї квітки.
Попелюшка: Ох, і дав ти мені, Домовичок, завдання: йди туди, не знаю куди, зроби те, не знаю що.
Домовичок: Серце тобі підкаже, а мені час мені йти. (уходить)
Попелюшка: А на мене чекає бал і танці. І , можливо, чарівний принц…(уходить)
Сцена 8
Ведучий 1
Весна і танець!
Танець і весна!
В усьому незрівняна є краса.
Без танців, співів – нас весна мине,
А без весни загине все живе.
Ведучий 2.
Гей, заграйте,
затанцюйте і всіх зачаруйте.
Заведіть рухливі танці.
І усіх здивуйте.
Ведучий 1
Пісня й танець – наче два крила,
Що тримають все людство в польоті.
В порятунок природа їх людям дала,
Щоб уміло вони об’єднали серця.
Ведучий 2.
Приходь же, Весно: вже готові всі ми
Тебе, богине пишна, зустрічати.
І, вгледівши твої зелені шати,
До тебе вийдем з співами гучними.
ТАНЕЦЬ
Сцена 9
На сцену виходить Рапунцель
Рапунцель: Ах, бал – дійсно казковий! Як же я люблю танцювати! (кружиться) Коли на душі сонячно, здається, тепліше стає і навколо. Коли вже Весна прийде? (звучить музика. Рапунцель читає вірша Л.Українки)
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
Виходить Попелюшка.
Попелюшка: Привіт! Мене звати Попелюшка.
Рапунцель: Вітаю! Я Рапунцель.
Попелюшка: Я трішечки чула, про що ти мрієш? В тебе є бажання, а в мене є чарівна квітка, яка може його виконати. Як тобі така пропозиция?
Рапунцель: Я мрію стати танцівницею, але для цього потрібні не чари квітки.
Попелюшка: А що?
Рапунцель: Сила волі, наполегливість, бажання. І задоволена я буду, якщо сама досягну своєї мети.
Попелюшка: Я зрозуміла. Але мені сподобалась твоя життєве кредо, і я б хотіла продовжити розмову. (уходять)
Сцена 10
На сцені з’являються Мачуха з дочкою.
Федорка: Оце так дивина! Ми – в королівському палаці! Як же тут гарно! Музика, свічки, пари кружляють в танці.. Як би мені хотілося з принцом потанцювати!
Мачуха: Доню. Де ти, а де – принц!
Федорка(зітхає): Але якби було чудово: повний палац гостей – і я в центрі зала з принцем танцюю і всі питають один в одного: «А хто ця загадкова красуня?» (замріяно) … Це ви добре, матінко, вигадали, прикинутися сплячими і подивитися, що ж ця Попелюшка робити буде і прослідкувати непомітно за нею.
Мачуха: Я тобі казала, треба за цією неробою пильно дивитися. Я завжди відчувала, щось з нею не так. І виконує все, що не накажеш, і слухняна.
Федорка: Це все ваші блендери, комбайни, скороварки, пилососи.. Розбалували ви її.
Мачуха: Так хочеться, щоб все, як у людей було. Для тебе, моя радість, старалася.
Федорка: Краще б ви, мамо, кар’єру робили! Знайшли б собі роботу при королівському палаці, щоб до принца поближче, до начальства.
Мачуха: Яку таку роботу?
Федорка: З вашими детективними здібностями тільки супер агентом 007 бути. Бонд. Мother –Бонд.
Мачуха: Ух, як звучить. Мені ця ідея до душі.
Федорка: А я б … я б дівчиною-кішкою хотіла б бути. І щоб світ потерпав від якогось лиходія, і я б його врятувала.
Мачуха: Доню, спустися з небес на землю. Ой, чую. Хтось сюди наближається.
Федорка: Що ми скажемо, коли нас побачать. У нас же немає запрошення на бал? Мачуха: Доню, я тут бачила по всьому палацу встановлено багато статуй. Давай вдаймо, що ми скульптури!
Федорка: Класно! (приймають пози і завмирають)
Сцена 11
На сцені з’являється Ельза-Холодне серце з Крістофом.
Крістоф: Принцеса Ельза, я бачу ми на цьому балу небажані гості.
Ельза: Крістоф, чому ти так думаєш?
Крістоф: Прийшли ми сюди інкогніто, без запрошення. І потрапили до королівського палацу не так, як личить знатній леді, через задні двері. І ви постійно оглядаєтеся, наче когось уникаєте.
Ельза: Так. Твоя правда. Я дуже хотіла потрапити на бал, але мене ніхто не запрошував. Правлячому королю закортіло весну закликати, а з моїми здібностями управляти снігом і льодом жодна квітка на милю звідси не посміє з’явитися.
Крістоф: Так, після того як ви ціле королівство занурили в вічну зиму і скували льодом все навкруги, до нас ніхто не наважується своїх послів відправляти.
Ельза: Ось чому я боюся, що я та сама Ельза –Холодне Серце.
Крістоф: Але з того часу все змінилося. Ви вже навчилися керувати своїми надприродними здібностями!
Ельза: Але руки все одно мушу ховати, щоб нікого не налякати. Ось якби трапилося диво…(замрійливо)
Попелюшка: Добрий день, шановне панство! Я чула, ви мрієте про диво! Я Попелюшка і сьогодні виконую роль Чарівниці. А ви хто? І чого бажаєте?
Ельза: Привіт! Ми прибули з одного далекого королівства. Ні його назва, ні наші імена нічого тобі не скажуть, а в дива я не вірю. І допомоги твоєї не потребую. Підемо краще танцювати(уходять).
Попелюшка: Такі дивні гості! Я думала виконати завдання Домовичка буде легко. Але чомусь всі відмовляються від моєї чарівної квітки? (уходить)
Мачуха: Фух, трохи не спалилися.
Федорка: Мамо, я хочу цю чарівну квітку. Звідки вона в Попелюшки? І як нам її отримати? Сама ж вона нам не дасть.
Мачуха: Пішли прослідкуємо за нею. Раптом щось вигадаємо.
Сцена 12
Виходить Хлопчик-Зірка в масці, що прикриває обличчя. Витягає люстерко, розглядає своє обличчя.
Хлопчик-Зірка: Це,певно, така кара за мій гріх . Я зрікся рідної матері і прогнав її геть . Я посоромився найріднішої людини і вчинив жорстоко з нею . Я мушу блукати доти , доки знайду свою матір і виблагаю в неї пробачення.
( На сцені з’являється Попелюшка. )
Попелюшка: Привіт!
Хлопчик-Зірка: Добрий день, вельможна пані!
Попелюшка: Яка ж я пані, звичайна дівчинка. Я чула про тебе, Хлопчик-Зірка, про те, що ти був дуже вродливий і втратив вроду, коли зрікся своєї матері. Я можу тобі допомогти.
Хлопчик-Зірка: Ти знаєш, де моя мати?
Попелюшка: Ні, на жаль. Але в мне є чарівна квітка. З її допомогою можна повернути твою вроду.
Хлопчик-Зірка: Навіщо мені гарне личко? Блукаючи по світу, я зрозумів, що таке справжня краса? Це добре серце, світлі думки і шляхетні вчинки. Ні, не потрібна мені твоя чарівна квітка. Але дякую.
(На сцену вибігає Федорка)
Федорка: Весь палац вже знає про чарівну квітку. І чомусь всі відмовляються від неї. Як тобі, Хлопчик , не треба чарівної квітки, дайте її мені. (вириває з рук Попелюшки квітку). Нарешті. (стає на середину зала і починає загадувати) Я хочу.. хочу..
( На сцені з’являється Жебрак . )
Жебрак . Дай мені квітку, Дівчинка, а то я помру з голоду . Мене вигнали з міста , і ніхто не змилується наді мною .
Федорка: Ні, не дам. Вона мені більш потрібна.
Хлопчик – Зірка . Як жаль ! У мене тільки одна монета в гаманці, і вона теж чарівна, але коли я не принесу її Чаклунові , він мене покарає , бо я його раб .
Жебрак . Я нещасний ! Змилуйтеся наді мною !
Федорка: Ще чого!
Хлопчик – Зірка . Що ж , якщо це тобі допоможе , хай буде по – твоєму . Бери …
(Чути грім. На сцену виходять Вельможні дами , Лицар )
Вельможна дама 1 . Ти наш володар , на якого ми давно чекали , і син нашого короля . Вродливий Хлопчик – Зірка , якого чекало наше королівство .
Хлопчик – Зірка . Я не королівський син , а син бідної жебрачки . І як ви можете казати , що я вродливий , коли на мене гидко дивитися ?
Вельможна дама 2 . Чому наш повелитель не вірить , що він гарний ? ( Виймає люстерко і подає Хлопчику – Зірці . ) Знімай свою маску. Погляньте і переконайтеся самі.
Лицар . Було давнє пророцтво , що цього дня прийде до нас той , хто достойний володарювати над нами .
Вельможна дама 1 . Тож нехай володар наш візьме цю корону і скіпетр і стане нашим королем , справедливим і милосердним .
Хлопчик – Зірка . Я не гідний бути вашим королем , бо я зрікся своєї матері . Доти я не матиму спокою , доки не знайду її і не випрошу в неї пробачення . Тож відпустіть мене , бо я мушу йти далі . Не потрібні мені корона і скіпетр .
(На сцену виходить жебрачка)
Хлопчик – Зірка . Мамо ,мамочко ! Я зрікся тебе , бо не знав , що таке справжня любов . Я відштовхнув тебе , бо моє серце не знало співчуття ! Пробач мені …
Жінка – Жебрачка . (Скидає плащ , а під ним розкішне плаття. Це Королева ) Встань , сину , немає такої матері , яка б залишилася глухою до благань власної дитини . Я давно вже вибачила тебе . Ти виявив справжню мужність , допомагаючи Жебракові . Насправді це був твій батько . Ти гідно витримав усі випробування, тому заслуговуєш стати нашим спадкоємцем . Сину мій , ти станеш королем .
Федорка: (До хлопчика-Зірки)Так ти принц?! Моя мрія здійснюється! І без чарівної квітки! Хлопчик-Зірка, ти не відмовишся стати моїм другом?
Хлопчик-Зірка: Із задоволенням, готовий запросити на наступний танець.
Федорка: А все таки ця квітка й справді чарівна!
Король(скинув плаща): Я чув грім. Мабуть, він сповіщає про перший весняний дощ?
Королева: Може з дощем до нас завітає й Весна?
Сцена 13
На сцені з’являється Весна.(танець. Пісня)
Весна:
Скрізь запахла травами земля,
Буйним цвітом зелень ожива,
Це ж до вас прийшла я у палац,
Я – Весна , квітуча й молода.
Король:
Вибач, Весно, що не зміг
Килим з трав постлать до ніг.
Розтопив не всі сніги,
Лід тримає ще береги.
Королева:
Люба Веснонько благаю!
Поверни пташок до рідного краю,
Щоб гаї всі і луки піснями озвались,
Веселі проміння з небес засміялись!
Весна:
Я принесла вам урочистість вербної неділі, таємничість і красу Великодня зі смачними пасками й різнобарвними крашанками.
Нарцис:
Красою повниться весна,
Все розквіта, п’янить, дурманить,
В пориві щастя ожива душа,
І світ прекрасного так вабить!
Лілея:
А нам прийшов час попрощатись,
Нема про що вже сперечатись.
Чарівний принц засвоїв свій урок –
Вже з неба не хапа зірок.
Нарцис:
Федорчина здійснилась мрія-
Тендітні паростки надії –
Що світ чудовий, дивовижний,
В реальності – не тільки книжний.
Король:
Швидко спливають хвилинки,
От і прощатись пора.
Ми на прощання вам зичим:
– Щастя, здоров’я, добра!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку