Позакласний захід "Все на землі від матері".

Все на землі – від матері.

 

Мета: показати жінку ідеал, її місце в суспільстві в різні часи та епохи, на що здатна жінка, в чому її головне призначення на землі, як ми до неї ставимося.

Обладнання: пісні, стенди з репродукціями картин видатних художників, домашні обереги: вишитий рушник, ікона Богоматері, фотографія мами, бабусь, якщо є – прабабусь.

 «Серце матері – безодня, на глибині якої завжди знайдете прощення»                    Оноре де Бальзак

Звучить пісня Б.Окуджави «Ваше величество, Женщина».

Вчитель. Мабуть кожен помічав характерну ознаку часу – усі тільки те й роблять, що говорять про численні проблеми : «Їсти нічого, купити нема за що, в гаманці порожньо, взагалі – важко, важко, важко…» А мені на думку спадають благословенні слова нашого великого співвітчизника Миколи Костянтиновича Реріха : «Коли у домі важко, тоді звертаються до жінки. Коли більше не допомагають розрахунки і обчислення, коли ворожнеча і взаємне руйнування сягають межі, тоді приходять до жінки. Коли злі сили беруть гору, тоді кличуть жінку».

Покличемо ж й ми жінку, звернемося до цієї одвічної загадки природи. Яка вона – жінка-ідеал, яке місце її в суспільстві в різні часи та епохи, на що здатна жінка, в чому її головне призначення на Землі? Усі ці питання ми і з’ясуємо з вами. А почнемо з початку. Як була створена жінка?

Учениця. Після того, як до Бога звернувся чоловік і заявив про свою нудьгу, Бог задумався, з чого зробити жінку, якщо весь людський матеріал пішов на чоловіка. Але не бажаючи відмовити в проханні своєму улюбленцю, після короткого роздуму, почав створювати жінку з кількох яскравих променів сонця, всіх чарівних фарб зорі, задумливого смутку місяця, краси лебедя, граціозності газелі, ласкавого теплого хутра, притягальної сили магніту. Він змішав усе разом, а потім додав туди холодного мерехтіння зірок, в’їдливості мухи, впертості осла, ревнивості тигриці, гнучкості пантери,  отруйності змії, дурману опіуму та безпощадності стихії. Оформив постать і вдихнув в неї життя. Цю жінку Бог передав чоловікові, промовивши при цьому: «Бери її такою, яка вона вийшла, і не намагайся її переробити, зазнавай щастя з нею протягом життя і терпи муки від неї до самої смерті».

Вчитель. Ця легенда – жарт, але в ній є і доля істини. Жінка – це одвічний біль і одвічна утіха. Вона може перетворити життя і на рай, і на пекло. Від її любові та нелюбові залежить дуже багато. «Усі протилежності сходяться в серці жінки», - сказав Вольтер. Це так, але завжди, у різні часи, жінки несли в собі світло ніжності, чистоти, цнотливості – кращі жіночі якості всіх часів і народів. А як ви, люди ХХІ сторіччя, розумієте що таке жіночність?

(Робота з анкетою «Жіночність», яка проводиться напередодні виховної години)

Анкета «Жіночність»

1. Що таке жіночність?

2. Що прикрашає жінку?

3. Що принижує жінку?

4. Які з перелічених  рис ви цінуєте в жінці найбільше, а які – найменше?

Розташуйте їх в порядку зростання цінності: чесність, материнське почуття, душевність, вірність, елегантність, чарівність, скромність, охайність, працелюбність, зовнішня краса, лагідність, чутливість, здатність прощати, турбота про інших, енергійність, гордість, витривалість, витончений смак.

Вчитель. Ось перед вами невеличка картинна галерея. Ви маєте змогу побачити, в чому ж проявляється жіночість на думку видатних живописців різних часів. Це і ніжність, і природність, і вміння бути господинею, і мужність, і краса. Але, як ви бачите, найбільша кількість творів присвячена образу Мадонни (Матері).

Всей красоты источник - женщина.

Мы без неё упали б под ярмом.

Всей доброты источник - женщина.

Мы без неё дышали б тьмой и злом.

Так про жінок сказав латиський поет Ян Райніс. Але давайте повернемось у минуле. Подивимось, як змінювався в історії людства жіночий ідеал.

Учениця. Тисячоліттями в жінці бачили істоту другого сорту. Але на ранньому етапі розвитку людського суспільства її роль була керівною. Саме вона збирала плоди для харчування, берегла домашнє вогнище, шила одяг. Була вона на чолі сім’ї та роду. Спорідненість визначалась за материнською лінією. Мабуть з тієї далекої епохи матріархату і йде уявлення про головний обов’язок жінки - бути берегинею домашнього вогнища.

Учень. Середні віки увійшли в історію, як жахлива епоха святої інквізиції. Сотні жінок тоді звинувачували у чаклунстві та змові з дияволом i спалювали на вогнищі. Македонський собор 1585 р. обговорював питання: "Чи можна вважати жінку людиною?" А 1785 р., в Лейпцигу був надрукований трактат: "Цікавий доказ, що жінка не належить до роду людського".

Учениця. Але в той самий час з’являється лицарство, жіночий ідеал набуває нового тлумачення. Почали вважати, що, крім вміння працювати, доглядати за дітьми й чоловіком, знатній жінці повинні бути притаманні якості галантної дами: вона повинна вишукано одягатися, підтримувати бесіду, граціозно танцювати, бути тендітною, величною, надихати чоловіка-лицаря.

Учень. Вперше про необхідність рівноправності чоловіків і жінок заговорили лише в XVIII столітті. Але ще тривалий час жінка відчувала на собі подвійне гноблення: хазяїна, на якого працювала, і власного чоловіка.

Вчитель. Минув час, здійснилися мрії жінок про рівноправність з чоловіком, емансипація відкрила перед жінками необмежені можливості для самовдосконалення. Жінка набула економічної незалежності, чоловік втратив роль єдиного годувальника сім’ї. Набрав обертів феміністський рух. Та дедалі частіше виникають розмови про те, що жінки стають різкішими, втрачають жіночість, беруть на себе роль лідера у родині. Чому так сталося? Можливо пояснення знаходиться у вірші Галини Гордасевич.

На злобу дня

Нагинається жінка під торбами.

Розривається жінка між чергами.

...А кажуть, слід бути гордими.

...А кажуть, слід бути чемними.

А жінка рахує тисячі,

Як їм вижити, думає жінка.

Вже на хліб і мільйона не вистачить!

Набухає на скроні жилка.

А діти хоча й не голодні,

Але кривлять губи над юшкою.

Чоловік знов прийде сьогодні

Як не під "мухою", то під "мушкою".

Йому що! Він на жінку надіється,

Його клопоти йдуть за водою.

Що ж воно з вами, жінко, діється?

Ви ж колись були молодою!

Ви ж були казково прегарною.

Обіцяв на руках носити,

А тепер було б справою марною,

Щоб за хлібом пішов поросити.

Поможи їм з глибин історії

Хоч ти, матінко Берегине,

І тоді на земнім просторі

Україна не вмре, не загине.

І наповнює море краплина,

Сходить сонце в небеснім скрипінні,

Постає велика Вкраїна

На великім жіночім терпінні.

Вчитель. Звичайно, епоха жінок, оспіваних Пушкіним, Лермонтовим, Тургенєвим минула. Але рівноправність чоловіків та жінок сьогодні не означає тотожності, однаковості. Ніяка рівноправність, ніякий суспільний лад, ніякий науковий прогрес, ніякий розвиток цивілізації не приведуть до того, що дітей на світ народжуватимуть чоловіки. Жінка, ким би вона не була за фахом, крім того ще дружина, мати. І в цьому її найважливіше призначення.

Мама! В цьому слові, в цьому призначенні жінки природа втілила найвищий свій ідеал. Любов до матері вся з тривог, сподівань і безоглядного жертвування собою. Осяяне цією чистою і щирою любов’ю, омріяне наше дитинство. До матері на пораду йдуть дорослі та малі. Мати ніколи не злукавить. Мати ніколи не скривдить і завжди захистить. Осиротів би людський світ без матерів. Бережіть їх, ніколи не легковажте їхньою любов’ю.

Легенда "Матір - Троянда"

У матері був єдиний син дорогий. Спішила, по краплинці збирала росу для вишивання, вишивала найтоншим шовком сорочки.

Виріс він статний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси.

Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила молода дружина свекрухи, зненавиділа її. Боялась мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у хлівець переселилась. Але й це не заспокоїло красуню. Каже вона чоловікові: "Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми її серце і спали на повільному вогні".

Не здригнулося в грудях сина серце, зачарувала його небаченої вроди дружина. Каже він матері: "Наказала мені дружина вбити вас, мамо, вийняти з грудей ваших серце і спалити на повільному вогні, а не послухаю - піде від мене дружина. Не можу я жити без неї, не можу не послухатись". Заплакала мати й відповіла синовії: "Ну що ж, сину, роби так, як велить серце".

Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сирого хмизу, розпалив вогнище, вийняв з грудей серце, поклав на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жарина, ударила в обличчя синові, обпекла. Скрикнув син, закрив долонею обпечене місце, стрепенулося материнське серце, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: "Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, поклади до обпеченого місця, а до листа подорожника приклади серце материнське, потім у вогонь покладеш".

Заридав син, схопив гаряче материнське серце в долоні, уклав його в розкраяні груди, облив гарячими сльозами. Зрозумів, що ніхто і ніколи не любив так гаряче і віддано, як рідна мати. І такою невичерпною і величною була любов материнська, таким всесильним було бажання материнського серця бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, закрилися розкраяні груди, підвелася мати і притулила голову сина до грудей. Огидною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не повернулась додому й мати. Пішли вони вдвох степами широкими, стали двома могилами високими.

Вчитель. Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитись долею своїх дітей. Якби могла, сонечко прихилила б. З іменем матері в нас пов'язане все добре, щире, людське. Це той дужий птах, який розкрив нам крила, дав дорогу в життя. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо завжди цілувати її руки, які пестили нас у дитинстві, чиї кроки і душа завжди ідуть з нами по життю, підтримують нас у години радості й печалі.

Вірш "Матері"

Я твій портрет фіалками вберу,

Ти так любила голубі фіалки.

Мене ти вчила правді і добру.

Мене до праці ти привчала змалку.

Я доторкнуся до твого чола,

На ньому зморшки, й ті такі ласкаві.

Ти все дала, нічого не взяла,

Ні крихти хліба, ні спасибі навіть.

Все те, що мав, і те, що в мене є,

Що від людей, що від землі святої,

Що пам'яттю в рядках моїх встає,

Передане в моє життя - тобою.

Дочку, можливо, матиму, хто зна...

Про що в гаю зозуля накувала.

О, як я хочу, мамо, щоб вона

Твоє велике серце мала.

Учень. Ще в дохристиянські часи люди вірили, що існують сили, які охороняють родинне вогнище, від котрих залежить спокій та добробут в оселі. Такими охоронцями вважалися духи предків. Та найулюбленішою хоронителькою родинного вогнища у наших далеких предків була богиня Мокоша, або, як її ще називали, - богиня Берегиня. Яке поетичне, яке точне наймення! Та, яка береже оселю, оберігає від невірного кроку, від напасті та лиха. Ви знаєте її. Просипаючись вранці, наспіх споживаєте страву, приготовлену її руками, і поспішаєте до школи, часто забуваючи поцілувати ці руки. Засипаючи ввечері, бачите над собою її лагідні очі. Забуваючи іноді сказати тим очам слова любові чи навіть лагідне "На добраніч". Ви знаєте її! Ту Берегиню, яка ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама задля нас жертвує всім - навіть життям. Ім’я цій богині - Мати.

Звучить пісня "Мамина вишня"

Вчитель. У всіх народів пошана до матері була таким же священним почуттям, як і любов до Вітчизни. Мати дає життя. А без Вітчизни - ви сироти. І перед ними у нас один спільний обов’язок - любити, шанувати, берегти.

Кожна мати всім серцем прагне врятувати свою дитину від лихоліття. Але коли бачить, що над Батьківщиною згустилися грозові хмари, вона сама посилає синів їх розвіяти. І нема в світі нічого страшнішого, ніж материнська самопожертва.

Уривок з п’єси К.Чапека "Мати"

Вчитель. Боротьба у серці матері тривала до останньої хвилини, а її рішення було визначене закликом жіночого голосу по радіо, який повідомив про загибель школярів під час бомбардування села Борга, і виражене одним словом "Іди".

Звучить "Пісня про рушник"

Вчитель. "Земле моя! Всеплодющая Мати!" - звертався до рідної землі Іван Франко. Ненькою звав Україну великий Тарас. Чекати сина - хоч із того світу - просив Україну Василь Стус.

За неї - за рідну Матір - ішли на бій українськи вояки. Її ім’ям, як святим причастям, освячували свої уста сини і доньки України, падаючи в боях, кохаючи у казематах і тюрмах.

І стояли на гілляках застиглі в чеканні української матері, виглядаючи з трудних доріг своїх дітей, яких за прикладом Богоматері самі благословили на боротьбу, на вірність, на самопожертву.

Уже давно відплакали вдовиці

І дим війни розтав у зморшках ран.

А мати жде і біль пече зіниці.

Димить туман...

Дістала знов із скрині вишиванку,

Що так любив носити син Іван.

Зникає день в мінливому серпанку.

Димить туман...

На ній цвіте нескошена долина,

Блакить озер і колосистий лан.

І мати знов хова сорочку сина.

Димить туман...

Ніжне, любовне ставлення до матері знайшло відображення у великій кількості звертань до неї: мама, матінка, неня, ненька, матуся, мамуся, мамочка.

• А які прислів’я про маму знаєте ви?

Матері - не купити, не заслужити.

До людей - по розум, до матері - по серце.

Дім тримається не на землі, а на жінці.

Материнська молитва з дна моря дістане.

Вчитель. Мати і дитя - найпрекрасніший образ із людської скарбниці. Народні легенди, балади розповідають про матір, яка не задумуючись віддає своє життя за щастя дитини. Народні перекази з великою симпатією розповідають про Богородицю, співчуваючи мукам матері, яка втратила сина. Згідно з цими переказами, вся навколишня природа прагне допомогти матері: дерева вкривають її з немовлям від погані, пташата допомагають сушити випрані ризи, відносячи їх на небо, скидають по пір’ячку, щоб вимостити ясла Новонародженого Христа. Ластівка перешкоджає чоловікам, які забирають хреста, на якому має бути розп’ятий Христос, крадучи у них цвяхи. За це Бог довіку благословив ластівку, і живе вона між людьми, а розоряти її гнізда - великий гріх.

З прадавніх часів у всіх народів існував культ Матері. Особливим епітетом оповитий цей культ у християнстві. Образ Божої Матері ніби ввібрав у себе всі радощі і трагедії, всі втіхи і болі материнства, став прикладом материнської вірності й самозреченості, тієї сили духу, яку в важку годину може явити лише материнське серце. А водночас став покровом материнства і дитинства, символом надії на добро і щастя.

Молитва за маму

Є у мене найкраща у світі матуся,

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, Небесна Ісусова ненька.

Благаю у тебе дрібними сльозами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку і болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам надай силу,

Щоб нами раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице на сонячнім троні.

Вчитель. Дорогі діти, пам’ятайте, що матері ні купити, ні заслужити. То бережіть своїх матерів, шануйте їх. Знайте, що ранню старість і хвороби приносить не стільки праця, як сердечні рани, хвилювання і переживання.

Ваше недобре слово, негідна поведінка - це рана на ніжній материнській душі. Мама все вибачить, все переживе - і образи, і біль, і горе, але рани на материнському серці гоються дуже довго.

Пройдуть роки, ви виростите, розлетитесь із рідного гнізда. Та де б ви не були, завжди пам’ятайте про місце, де ви народилися, виросли, про найдорожчу у світі людину, яка чекає на вас і вдень, і вночі - рідну матір.

Звучить пісня "Чорнобривці"

Вчитель. Астрологи сьогодні свідчать, що земля вступає в еру Великої жіночності. Жінка повинна сама піднятися духовно, щоб повести за собою. Одвічно стоять поряд слова: жінка-мати, жінка-сестра, жінка-дружина, розрадниця, кохана, єдина… Сама вона має завжди і в усьому подавати приклад моральності, добра, любові, вірності, терпіння. І я хочу побажати всім любові. Любові до Батьківщини, любові до оточуючих, любові до рідних, любові до матері. Бо саме в любові сила людини.

І кому ж як не жінці нести в наше життя цей божественний вогонь любові – щодня, щомиті і в усьому.

 Звучить пісня Б.Окуджави "Давайте восклицать!"

Дорогі діти, ви прожили маленьку частину свого невгамовного життя, виросли, поїдете з рідного дому, але ніколи не забувайте стежини до нього. Пам'ятайте, кожному з вас Мaти подарувала найцінніше - життя. Вам жити і дарувати життя іншим. Хай завжди, скрізь і всюди зігріває вас і освітлює вашу життєву дорогу полум'я символічного факела життя, і де б ви не були, пам'ятайте, що в цьому полум'ї - життя материнського серця.

Мати - це берегиня домашнього вогнища, яке зігріває душу дітей теплом, ласкою, щирою любов'ю. Берегиня - це наші добрі і давні традиції, які ми з вами повинні вберегти від забуття, передавати з покоління з покоління. То ж бережіть, любіть і шануйте своїх матерів!