22 серпня о 18:00Вебінар: Як зробити урок цікавим: перевірені лайфхаки

Позакласний захід з історії України з теми: "Голодомор 1932-1933 років"

Про матеріал

Найбільша трагедія XX століття - Голодомор 1932-1933 років, коли без війни померли мільйони українців. Матеріали позакласного заходу розкривать причини та наслідки цієї трагедії, дають можливість учням проаналізувати діяльність державних органів тоталітарної держави.

Перегляд файлу

Тема: Голодомор 1932-1933 років.

Мета: виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, патріотизм на основі особистісного усвідомлення досвіду історії; милосердя як здатності відгукнутися на чужий біль; розширити знання учнів про причини та наслідки Голодомору 1932-1933 років; познайомити учнів із свідченнями очевидців Голодомору 1932-1933 років.

Обладнання: уривки з документального фільму «Голодомор 1932-1933 років     в Україні»;

виставка літературних творів та дослідницьких робіт учнів з теми: «Голодомор 1932-1933 років»;

плакати, рушник, хлібина, колоски , перев’язані чорною стрічкою,

записи класичної музики («Реквієм» А. Моцарта).

Хід виховного заходу

Учитель: Милосердя… Це те слово, до якого ми останнім часом звертаємося все частіше. Чому? Тому що наше суспільство вже втомилось від грубощі, несправедливості, розбещеності, черствості душ людських, жорстокості.

   Милосердя, доброта. Ще з часів давньоруських була вона в традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважалося допомагати нещасному, знедоленому, поділитися шматком хліба…

   Милосердя і доброта, як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило свою цінність? Невже для того, щоб ви іскрити доброту із наших сердець, потрібен був Голодомор 1932-1933 років?

Учень 1:

 

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі узули

В кирзаки-різаки у той рік.

 

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік,

Без труни, загорнувши в ряднину…

А на ранок – помер чоловік.

 

У той рік і гілля, і коріння –

Все трощив буревій навкруги…

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорботна німа край могил.

(Перегляд уривку з документального фільму «Голодомор 1932-1933 років в Україні»)

Учень 2:

 

Неврожай від бога, а голод від людей (так говорить народна приказка)

 

Учень 3:

На вулиці лежить хлопчик років десяти. Повз нього йдуть люди:»О, цей вже помер», У відповідь ледь чутний дитячий голосок:»Ні, я ще не вмер».

 

Учень 4:

Я ще не вмер…

Ще промінь в оці грає.

В четвер мені пішов десятий рік.

Хіба в такому віці помирають?!

Ви тільки поверніть мене на бік.

До вишеньки.

В колиску ясночолу…

 

Я чую запах квітів. Я не вмер…

А небо стрімко падає додолу!

Тримайте хтось!

Хоча б за коси верб…

Куди ж ви, люди, людоньки,

Куди ж ви, люди, людоньки, куди?

 

 

 

Окраєць ласки.

Чи хоч з печі диму?

В клітинці кожній – озеро води.

Я ще не вмер.

Усі проходять мимо.

…А житечко моє таке густе.

…А мамина рука іще гаряча.

Вам стане соромно колись за те.

Та я вже цього не побачу.

 

Учень 5: На світі весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, а лиця майже немає. Сидить дитина  гойдається всім тілом: назад – вперед.. І безконечна одна пісня напівголосом   їсти, їсти, їсти…

( Звучить « Реквієм» Моцарта)

 

Учень 6: Осінь 1932 року великого лиха селянам не віщувала. Врожай був не гірший, ніж у попередні роки. Здали селяни державі запланований податок. Та раптом за першим податком оголосили другий, третій… Почали їздити по селах спеціальні продовольчі загони і забирати все до нитки. Люди ховали зерно, картоплю в ямах, криницях, у скиртах, на горищах, замазували у грубах. Та хіба вбережеш від пильного ока збирача?

Учитель: Говорять свідки тих страшних часів.

 

Учень 7: Я говорю від імені Суходольської Антоніни Григорівни, 1913 року народження із села Раївка, що на Житомирщині: «…Боюся я заводити розмову про таке… А в голод померло троє моїх братів – Василько, Гриць і Петрусь. Один одного менший. Як же вони хлібця просили! Та ніхто не допоміг – ні Бог, ні сільрада – попухли мої брати. У сирій землі лежать, а я ще ворушуся. Такі муки прийняла я. Люди, не треба забувати лиха, не треба…»

 

Учень 8: Зі спогадів Лихоліта Дмитра Трохимовича, 1923 року народження із села Хоцьки: «… Раз пішов до свого товариша, а в них якраз шастала бригада активістів. Один з них знайшов у печі горщик із пшоняною кашею. Він витяг його з печі, розбив на долівці і почав розтирати кашу своїм чоботом. А діти (було їх п’ятеро) попадали на долівку та й давай ту кашу їсти з-під чобота…»

 

Учень 9: Від імені Малиночки Антоніни Миколаївни, 1921 року народження, із села Топчине на Дніпропетровщині: «…Тільки тепер, маючи своїх дітей і онуків, я розумію той біль, який терзав мою маму, коли її з трьома дітьми вигнали з хати. До себе нас впустила сусідська бабуся. Мама боролася за наше життя. Першу травицю пускала в їжу. З квітів акації робила борошно. Я й тепер духу акації не терплю. Ніколи не забуду дівчинку Лізу, років дванадцяти. Вона кудись йшла, але впала край дороги. Я підійшла до неї. Вона страшно спухла. На литках глибокі тріщини – безкровні рани, з яких текла рідина. То був останній день коротенького Лізиного життя… Тепер на сільському кладовищі немає ніяких слідів тих братських могил. І страшно думати, що відійде покоління, яке пам’ятає жахи 33 року. Спасибі тим, хто відроджує правду».

Учитель: У зібранні свідчень очевидців Голодомору 1932-1933 років прийняли участь і учні нашої школи: Гапошко Каріна, Зубко Катерина, Профатілова Аліна, Філіппов Владислав, Романенко Крістіна з 11-А класу, Черканова Ксенія, Лисенко Єлизавета з 11-Б класу, Бугайова Анна, Бугайова Олександра, Казакова Оксана та Рузмєтова Юлдуз з 10-А класу. Цей документальний фільм, уривки з якого ми дивились, подарували школі саме учні 10-Акласу. Їх науково-дослідницька робота з теми: «Голодомор 1932-1933 років у свідченнях очевидців» -- та робота Гапочко Каріни з теми: «Трагедія Голодомору 1932-1933 років в Україні» -- надіслані для участі у Всеукраїнському конкурсі науково-дослідних робіт. Я сподіваюсь, що цю пошукову і дослідницьку роботу продовжать і молодші школярі.

   Які наслідки Голодомору? Голод поклав у сиру землю від 3,5 до 9 млн. селян. Третина померлих – діти, які не дали нащадків. Масштаби катастрофи були величезні. Про голод знали керівники Франції, Великобританії, Німеччини, Італії, Канади. Та уряд СРСР заявив, що ніякого голоду в Україні нема, що це злісна вигадка ворогів Радянського Союзу. На телевізійних екранах країн Заходу показували документальні фільми про щасливе і багате життя в радянських республіках.

(Перегляд уривків з таких фільмів)

 

Учень 10:

Ти скажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели дотла?

 

Як навіть варево виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі,

Із торбинок нужденних стариків?

 

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору?

 

Учитель: тож пом’янімо хоч сьогодні, з непростимим запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої трудної історії. Пом’янімо і знайдемо в собі силу пройти за ними дорогою їхнього хресного путі.

(Хвилина мовчання)

Учитель: Наостанок я прочитаю вам власний вірш:

Якби хрести уміли говорить…

Якби хрести уміли говорить,

То розказали б нам вони напевно,

Що скільки душ невинних тут лежить,

Похованих без трун і безіменно.

 

І як неждано чорний смерч

Пронісся над землею золотою,

Як занесли державний меч

Над українського народу головою.

 

Як діти – квіти рідної землі

Лежали пухлі і, здійнявши очі,

Шептали: «Бозю! Хлібця дай мені!»

Й згасали, як зірки на схилі ночі.

 

Мільйони їх, померлих у той рік

Від голоду, віддавши всю пшеницю.

І хай проходить не один десяток літ

Та сліз людських не висохнуть криниці.

 

Із пам’яті не стерти ті роки.

І муки ті, що вічністю вже стали.

Не допустіть же зараз тих страждань ріки,

І щоб від голоду ми більше не вмирали.

(Білокриницька Т.І.)

 

 

 

doc
До підручника
Історія України (рівень стандарту, академічний) 10 клас (Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г.)
Додано
22 листопада 2018
Переглядів
195
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку