Тема: Голодомор 1932 – 1933 р.р.

 

 

УРОК ІЗ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. 10 клас

 

Тема:  Голодомор 1932 – 1933 р.р.

Мета уроку:   

• розкрити причини та передумови голоду 1932-1933рр. в Україні, довести, що це був один із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу; з’ясувати суть «Закону про п’ять колосків», розширити знання учнів про трагічні роки голодомору та його наслідки для українського народу;
• продовжувати формувати навички критичного мислення учнів, розвивати вміння описувати події в логічній та сюжетній послідовності, розвивати навички роботи з історичними документами;
• виховувати учнів в дусі поваги до історичної пам’яті  українського народу, сприяти патріотичному вихованню старшокласників.

Тип уроку: комбінований. 

Обладнання: мультимедійний проектор, комп'ютер, презентація до теми «Голодомор 1932 - 1933 років в Україні», карта «Голодомор», копії історичних документів. Підсвічник зі свічами, скатертина, хлібина, ікона Божої Матері і вишитий рушник.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

(Годинник відбиває секунди. Виходить Жінка-Пам’ять, в руках у неї горить свічка. Звучить «Реквієм» В.А. Моцарта. На фоні музики – слова)

Жінка-Пам’ять

Народе мій! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла з остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалала

Душа, зірвавши пута забуття.

В молитвах всіх померлих пригадаю,

Живим у Бога буду щедрості просити.

Воскресне дух! Я всіх вас заклинаю

Людської пам’яті свічку запалити.

(Запалює свічку у підсвічнику, сідає за парту)

Вчитель: Ми сьогодні перегорнемо чи не найстрашнішу сторінку в історії нашого народу. І до 1932 р. шлях українства був дорогою на голгофу. Але того, що пережила Україна на поч.. 30-х рр.., неможливо осягнути без жаху. Про страшні муки українського народу в 1932- 1933рр.відомо далеко не все.

Змовкли церковні дзвони, церкви стояли сплюндровані, релігійні служби заборонені, священики заарештовані. Одружувалися в ті роки мало, молоді не вінчалися, весіль не гуляли, пісень не співали, гостей не запрошували. Вперше з часів Володимира Великого людей ховали без панахиди, без священика, без хреста. А ховали багато, часто в загальній могилі. І найстрашніше, що не було це стихійне лихо. Держава крок за кроком штовхала безжально до межі, за якою починалося страхіття. Селянська Україна від Донця до Збручу перетворилася у безмовне пекло.

Повідомлення теми, мети уроку.

Вчитель. Зверніть увагу на ці слова, що належать людям антиподам, добре відомим в історії. Геніальний поет-гуманіст Шевченко правдиво розкрив усю трагічність людського життя за кріпацтва. Проте ці рядки виявилися пророчими для XX ст.

У "розквіті" соціалістичного будівництва в країні тиран Сталін проголосив це фальшиве гасло тоді, коли привид голоду вже навис над українським народом.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Вчитель:

1.   Що таке колективізація? (визначення)

Учень: Колективізація – політика насильницького перетворення сільського господарства наприкінці 20-30рр. XX ст. на основі «розкуркулювання» і насадження колективних форм господарювання (колгоспів) з усуспільненням значної частини селянської власності. Розкуркулювання - примусове позбавлення власних селянських господарств у 30-ті рр. XX ст.

2.   Що таке колгоспи?

Учень: 1930 – 1932 рр. Були дуже бурхливими. Людей примушували вступати до колгоспів. Колгосп - це господарство, у якому немає приватної власності на землю, худобу, знаряддя праці, все належить колективу. Селянин не міг зрозуміти: не твоя земля, не твоя корова, кінь чи віл не є твоїм - і не дуже поспішав до колгоспу. Проте держава наполягала на швидкому проведенні колективізації на селі.

3.     Чи добровільно люди вступали до колгоспів?

Учень: Записували до колгоспів іноді всіх членів родини. Вступ до колгоспу був добровільним лише на словах, а насправді все це здійснювалось насильно під загрозою позбавитись всього і навіть  виселити із землі дідів та прадідів. До колгоспу забирали все, що було в господрстві: коней, корів, плуги, борони. В жовтні 1932 року партійно-державна верхівка прийняла рішення вийти з кризи через конфіскацію всіх запасів зерна. Приходили озброєні люди і наказували всій родині покинути хату. Коли ж господар опирався, його примушували силою, могли і вбити. «Куркульська» родина під охороною висилалася до Сибіру. Її майно і земля переходили у власність колгоспу. Багато з виселених вмирали дорогою або в далекому Сибіру».

4.     Як заохочували селян вступати до колгоспів?

Учень: Радянська влада, кличучи до колгоспів, обіцяла селянам трактори, комбайни, молотарки, жниварки. По всій республіці проводили селянські конференції, збори, на яких розглядали питання про весняну сівбу, селяни обмінювалися досвідом, вчилися, як обробляти землю.

Але з вільних господарів селяни перетворилися на безправних членів колгоспу, які навіть не мали права залишити село, тому що паспорти їм заборонили видавати. За свою тяжку працю, часто по 12-14 годин, колгоспники отримували дуже малу платню і то не грошима, а сільськогосподарськими продуктами.

5.         Яким чином влада проводила хлібозаготівельну політику?

Учень: Влада проводила хлібозаготівельну політику, встановлюючи колгоспникам високі норми здачі хліба державі. Сталін вважав, що люди в українських селах не здають хліб, оскільки мріють відірватися від Москви і вийти з Радянського Союзу. Тому було наказано вивезти з сіл усе зерно, навіть посівне. Крім зерна, спеціальні загони відбирали у селян овочі, м'ясо, сало та іншу продукцію, прирікаючи людей на голодну смерть. Про ці події люди складали вірші:

Учень:

Їдуть, їдуть людомори

У червоних прапорах,

Забирають із комори

Порох, зниділий на прах.

Вимітають пил зі скрині,

Зерен запашні сліди,

Залишають Україні

Хліб з кропиви й лободи.

6. Чи чинили селяни опір колективізації?

Учень: Так. За приблизними підрахунками, загальна кількість повстанців в Україні в 1930р. становила майже 40 тис. чоловік. У деяких місцях для придушення заворушень радянські війська застосовували артилерію, броньовані підрозділи і навіть авіацію.

Поставлене у безвихідь селянство почало продавати або забивати худобу, ховати чи псувати реманент. Село поринуло у вир самознищення. У 1928-1932 рр. в Україні було винищено близько половини поголів’я худоби. На його відновлення потрібні були десятиліття.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Повідомлення плану уроку.

Вивчення нової термінології.

Перш ніж розпочати роботу, познайомимося з новою термінологією:

Голодомор – соціально-господарське явище, що виявляється в позбавленні населення мінімуму необхідних продукті в харчування і призводить до зміни демографічної і соціальної структури населення регіонів, а іноді і країн.

Геноцид — дії, спрямовані на часткове чи цілковите знищення якої-небудь національної, етнічної чи релігійної групи населення.

1. Причини і передумови голодомору 1932 – 1933 рр.

Вчитель: У 30-ті роки ХХ ст. український народ змушений був пройти через знущання з боку влади, відчуття постійного страху і голоду. А починалося все із згортання непу,  введення індустріалізації, колективізації.

Щоб відшукати кошти для індустріалізації, селянин примушений вступати до колгоспу, здавати хліб державі.

Ми з’ясували, що ще в січні 1928р. в період хлібозаготівельної кризи, було прийнято рішення Політбюро ЦК ВКП(б) про примусове вилучення у селян зернових надлишків. Почалося згортання непу. А вже в липні 1928 р. було взято курс на суцільну колективізацію.

Колективізація привела до різкого падіння продуктивності сільського господарства. Валовий збір зерна становив: в 1930р. – 23 млн. т., у 1931р. – 18 млн. т., у 1932 – 13 млн. т.

У селян України в 1932-33 рр. було вилучено державою все зерно, в тому числі і посівний фонд. В колгоспах існувала безгосподарність.

Причини голодомору: 

1. Насамперед економічні – примусове вилучення у селян зернових надлишків.

2. Примусова суцільна колективізація і масове створення колгоспів.

3. Голод як засіб упокорення селянства.

4. Відсутність реального економічного і політичного суверенітету республіки, повне підпорядкування центру.

2. Початок голоду. «Закон про п’ять колосків».

 

Відео. Перегляд відеозапису спогадів очевидців голодомору (або прочитати свідчення очевидців).

Свідчення очевидців:

Свідчить Марченко Микита Іванович,  1922 року народження, мешканець села Лугвиця Сумської області.

У нас була маленька хатка в селі. Вистачало всього: і їжі, і зерна. Жилося дуже добре, затишно. У сім’ї було се­меро. Мені було десять років, і я був п’ятою дитиною. Одно­го разу пішов у поле, а коли повернувся, мати сиділа біля вікна і плакала. Вона говорила, що забрали весь хліб і харчі, батька побили за те, що він нічого не віддавав. Я був дуже наляканий: чому, за що? Мати мовчала. Тиждень ми прожи­ли, як могли. Та дуже хотілося хліба та юшки.

І знову приходили якісь озброєні люди: вони ходили по хатах, забирали все до останнього. Мій тато закопав мішок зерна у садку, але ті озброєні люди ходили з довгими мета­левими палицями і заганяли їх в землю. Батько молився, щоб не знайшли зерна. Пощастило, не знайшли. Мати пекла паляниці, які ми їли крадькома. Але зерно закінчилося і че­рез голод ми почали їсти лободу ту, на якій паслася худоба.

Через три неділі померла моя сестра Галинка, якій було всього шість років. А потім один за одним три мої брати.

Я дуже захворів, і батько, рятуючи мене, роздобув для мене м’яса. Я так наївся, що ледь не лопнув. Урятувала ме­не  сестричка, віддала свою пайку, а через кілька днів по­мерла.

Голод забирав людей із нашого села все більше і більше. Село пропадало. Залишились тільки ми та ще декілька сімей.

Бувало я виходив із хати, сідав на призьбі, плакав і ду­мав про шматок хліба, а мати втішала. Я ніколи не забуду ті прокляті дні голодомору, які за­брали в мене все: мою душу і мою кров.

 

Інформація про голод, що вже розпочався на Україні, була відома вищому партійному керівництву (Сталіну). Але замість того, щоб рятувати селян, держава посилила тиск на них, щоб за будь-яку ціну виконати план хлібозаготівель. Українську хлібозаготівельну комісію очолював Молотов (секретар ЦВ ВКП(б)). В грудні 1932р. в Україну прибув Каганович, який мав наказ Сталіна забрати посівні фонди.

7 серпня 1932 року був прийнятий Закон «Про п’ять колосків», «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперативів та про зміцнення соціалістичної власності». (за розкрадання майна каралося розстрілом або позбавленням волі на строк не менше 10 років).

 

Відео. Перегляд фрагменту з документального фільму «Жертвам голодомору присвячується».

1.   Які існують точки зору щодо причин голоду?

Фізхвилинка для очей

Робота в групах з історичними документами.

 

Робота з документами:

Група І: опрацюйте документ №1 і дайте відповідь на запитання:

- Якими засобами планувалося підвищити хлібозаготівлі?

Група ІІ: опрацюйте документ №2 і дайте відповідь на запитання:

- Яку мету переслідував «Закон про п’ять колосків?"

Група ІІІ: опрацюйте документ № 3 і дайте відповідь на запитання:

- Чим можна реально пояснити появу цієї постанови?

- Якими були наслідки реалізації цієї постанови для села?

Документ №1

Постанова Ради Народних Комісарів України від 20 листопада 1932 року «Про заходи до підсилення хлібозаготівель»

«1. Цілковите виконання плану хлібозаготівель закінчити до 1 січня 1993р. та утворення насіннєвих фондів — до 15 січня 1933 р. <…>

5. Після оголошення цієї постанови припинити видачу будь-яких натуральних авансів по всіх колгоспах, що незадовільно виконують плани хлібозаготівель…

6. До колгоспів, що … зривають план хлібозаготівель, застосовувати натуральні штрафи порядком додаткового завдання з м'ясозаготівель розміром 15-місячної норми здавання даним колгоспом м'яса як усуспільненої худоби, так і худоби у так і худоби колгоспників... Накладання штрафів не звільняє колгосп від виконання встановленого плану хлібозаготівель».

 

- Якими засобами планувалось підвищувати хлібозаготівлі?

 

Документ №2

«Закон про п'ять колосків». 1932 р.

Постанова ЦВК і РНК «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» 7 серпня 1932 р. (витяг)

«Суспільна власність є основою радянського ладу, вона священна і недоторканна, і люди, які зазіхають на суспільну власність, повинні бути розглянуті як вороги народу... Виходячи з цих міркувань і йдучи назустріч вимогам робітників і колгоспників, Центральний Виконком і Рада Народних Комісарів Союзу РСР постановляють:

1. Прирівняти за своїм значенням майно колгоспів і кооперативів майна державного...

2. Застосувати як міру судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна вищу міру соціального захисту —  розстріл з конфіскацією всього майна та із заміною за пом'якшувальних обставин позбавленням волі на термін, не нижчий за 10 років з конфіскацією всього майна».

 

- Яку мету переслідував цей «закон»?

 

Документ №3

Постанова Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У про занесення  на чорну дошку сіл, які злісно саботували хлібозаготівлю

«Зважаючи на надзвичайно ганебний провал хлібозаготівлі в окремих районах України, РНК і ЦК ставлять перед облвиконкомами та обкомами, райвиконкомами і райкомами завдання зламати саботаж хлібозаготівлі, організований куркулями та контрреволюційними елементами, зламати опір частини сільських комуністів, що стали фактичними провідниками саботажу, і ліквідувати несумісну зі званням члена партії пасивність до саботажників, забезпечити швидке зростання темпів, повне і безумовне виконання плану хлібозаготівлі.

РНК і ЦК постановляють:

За очевидний зрив плану хлібозаготівлі і злісний саботаж, організований куркулями і контрреволюційними елементами, занести села на чорну дошку. Щодо цих сіл здійснити такі заходи:

1. Негайно припинити підвезення товарів, повністю припинити кооперативну і державну торгівлю на місці і вивезення з відповідних кооперативних та державних крамниць всіх наявних товарів.

2. Повністю заборонити колгоспу торгівлю як для колгоспів, колгоспників, так і одноосібників.

3. Припинити будь-яке кредитування, провести дострокове стягнення кредитів та інших фінансових зобов'язань».

 

- Чим можна реально пояснити появу цієї постанови?

- Якими були наслідки реалізації цієї постанови для селян?

 

Вчитель: Радянська влада замовчувала факт голоду. Жодної офіційної згадки про цю жахливу трагедію не було зроблено. Офіційно голоду не було.

Це було не стихійне лихо, а навмисно підготовлений голодомор.

Було зареєстровано 28 випадків людоїдства і 13 випадків трупоїдства.

Переходимо до вивчення третього питання «Наслідки голодомору, демографічні втрати». 

У підручнику є інформація про це і учні  самостійно працюють з текстом підручника і складають тези з даного питанню.

Наслідки голодомору:

1.   Величезні людські втрати (від 3,5 до 8 млн. осіб)
2.   Знищення старого українського села з його багатими народними традиціями, розселянювання України)
3.   Придушення опору колективізації; перемога колгоспного ладу на селі.
4.   Масове переселення селян із Росії в Україну.

Вчитель про демографічні втрати:

Села України обезлюдніли. Живі не мали сил ховати мертвих. Чорні прапори майоріли над сільрадами вимерлих сіл. Історики називають різні цифри щодо кількості жертв голодомору 1932 - 1933 рр., адже підрахувати точно неможливо. А цифри ці страшні: від 3 до 4,5 млн чоловік. Як підрахували історики, у той час в Україні щодня помирало понад 25 тисяч людей. Але найстрашнішим є те, що голод був штучно створений тодішньою владою. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 000 – щодня. Найбільше від голоду постраждали Полтавська, Харківська, Сумська, Черкаська, Київська, Житомирська області. На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищує середній рівень у 8-9 і більше разів.

Вдумайтесь в ці цифри:

- навесні 1933 р. від нестачі продовольства вимерли 738 населених пунктів;

- протягом лютого-березня 1933 р. померло 1467 чоловік, всього від голоду загинуло 8-9 млн. чоловік.

Смерть стала звичною. Вона втратила свою трагічність. Люди сприймали її як порятунок від мук. Голод убивав людину фізично, ламав її морально, позбавляв людської суті. Мертві годували живих.

Свіжі могили розкопувались, сил не було ні плакати, ні мучитись. Смерть стояла поруч, сиділа за столом і ходила подвір’ям. Людина хотіла їсти, все інше їй байдуже, навіть власна смерть.

Сталін заборонив згадувати про голод в ЗМІ. На пленумі ЦК ВКП(б) в січні 1933р. заявив, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується з року в рік і що в цьому можуть сумніватися лише затяті вороги радянської влади.

А селяни, які ще вцілили і не вмерли з голоду в цей час співали такі пісні-частівки:

1.   Як був цар Микола-дурачок

Був фунтик хліба п’ятачок.

Як стала республіка,

Фунтик хліба три рублика.

Як став Совет

Хлєба нєт.

2.   В тридцять другому году ми вже їли лободу

Нема хліба, нема сала

Комсомолія забрала.

3.   Жито та пшеницю вивезли

За границю

А ячмінь і кукурудзу для

Радянського Союзу.

І ще трошки буряків для

Радянських дураків.

Українським селянам припиняють продавати квитки на залізничний і водний транспорт.

Фактично вся Україна заносилася на «чорну дошку». На «чорні дошки» було занесено 85 районів України.

Далі можна коротко нагадати про голод у своєму селі чи місті (на основі краєзнавчих матеріалів).

 

VI. Підсумки уроку. Заключне слово вчителя:

Кожен із нас повинен знати масштаби цієї трагедії – голодомору 1932-1933 рр., внаслідок якої померли мільйони людей і не тільки знати і пам’ятати, а й передавати це іншим. Шанувати пам'ять померлих, робити все можливе, аби подібні трагедії не могли повторитися. Указом Президента України встановлено День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій — 22 листопада. Щорічно в цей день люди віддають шану нашим безвинно постраждалим співвітчизникам.

Тепер, після того, як минуло вже багато років, ми можемо відповісти на запитання: чого хотіли досягти організатори голодомору? кому було вигідно «підрубати» нашу хліборобську націю під корінь?

Учень: Трагедія 1932-33рр. зламала опір колективізації – саме цього прагнула більшовицька влада. У той час, як від голоду помирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт. Тому голод був спрямований на українське село для придушення національного опору колективізації. На 1937 р. в колгоспах було об’єднано 96% селян.

Вчитель: Якою ціною це було зроблено, ви вже знаєте. А тому наш обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих, пам'ять про тих, хто не дожив, пам'ять про тих, хто не долюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Український народ заслуговує і шани, і поваги. А пам’ятником жертвам голодомору хай буде наша пам'ять про минуле, небайдуже ставлення до національної трагедії.

Пісня-відео О.Білозір «Свіча».

Усі встають, хвилина мовчання (хронометр).

VII. Домашнє завдання

Достатній та середній рівень: прочитати відповідний параграф, відповісти на запитання.

Високий рівень: написати твір-роздум «Голодомор твоїми очима».