Позаурочний захід "Ми чуємо тебе, Кобзарю, скрізь століття!"

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття!

(літературно-музична композиція)

     Святково прибраний  зал: портрет Т.Шевченка, рушники, фотовиставка про  життя і творчість Кобзаря, виставка  його  творів, малюнки дітей.  

Відеофрагмент «Кобзарю мій» або «Заповіт»

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

Ведучий 1: 

В дні перемог і в дні поразок, 

В щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої сумні.

Іду крізь свята і крізь будні.

Крізь глум юрби і суєту,

Ні, не в минуле, а в майбутнє

До тебе я, Тарасе, йду.

Ведучий 2: 

Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього, до живого,

У всесвіт віршів і поем.

І в дощ, і в сніг карбую кроки,

І чую, дивлячись в блакить:

Реве та стогне Дніпр широкий,

Щоб розбудить усіх, хто спить.

Ведучий 1: 

Я не один іду до нього –

Ідуть до нього тисячі.

Неначе грішники до Бога

Свої печалі несучи.

І доки в римах Заповіту

Вогонь поезії не згас,

Той рух до сонця не спинити,

Бо зветься сонце те – Тарас! 

Ведучий 2: 

Господь Бог кожному народові дав якусь велетенську постать, котра була б його зорею, проявом його душі. У нашого народу такою постаттю є Тарас Григорович Шевченко, якого величають Велетнем Духа, українським Мойсеєм, Пророком, Батьком, Кобзарем і багатьма іншими славетними іменами.

Ведучий 1:

Легко бути героєм, коли те, що ти робиш,  називають подвигом. Незмірно важче тоді, коли твій подвиг назвуть подвигом через десятиліття, ба  навіть століття, а за життя відплатять тюрмою, засланням, зневагою, мовчанням.

Ведучий 2: 

Важко бути героєм, бо справжні герої ніколи не вміщаються у рамки свого життя, вони незмірно більші, тому і йти до них треба довго. Доля великих поетів важка і трагічна, бо вони випереджають свій час, а нащадки впродовж століть не можуть їх наздогнати. Але поети вірять, що світ буде  щасливий  “І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі...”

Ведучий 1: 

Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень.

Відеофрагмент «Думи мої, думи мої»

Ведучий 2: 

Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

Ведучий 1: 

             А Україна – це  наша доля, яку, як матір, не вибирають. Не вибирав її і Тарас!

Немає іншої Вкраїни,

Немає другого  Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати іншого добра.

Ведучий23: 

Великою і святою була любов Шевченка до України. Його непохитна віра і надія в її духовне, національне й соціальне відродження, його мрії про майбуття землі української були такі сильні і глибокі, що їх не зламали ані терор, ані заслання та поневіряння.

Ведучий 1: 

Шевченко перший в історії нашого народу після трагічних часів великої руїни, збудив українську історичну думку, огорнувши її шляхетністю, палкою любов´ю до України.

Ведучий 2: 

Він був, як полум´я. Його рядки —
Дзвінкі і небезпечні, наче криця,
Переживуть і жито, і пшеницю,
І хліб, і сіль, і війни, і віки.

Ведучий 2: 

Він був, як полум´я. Свої слова —
Легкі, як небо, сині, наче квіти,
Що ними тільки правду говорити,—
Він в наші душі прагнув перелити.

Ведучий 1: 

Отче наш, Тарасе всемогутній,
Що створив нас генієм своїм,
На моїй землі, як правда сущий
Б´ющий у неправду,  наче грім.

Ведучий 2: 

Ти, як небо став широкоплечо
Над літами, що упали в грузь.
Віку двадцять першого предтечо,
Я на тебе одного молюсь.

Ведучий 1: 

Огненне слово Шевченко було водночас і словом любові до України, і словом ненависті до її ворогів, і словом нетерпимості і гніву проти негідних синів самої України.

Ведучий 2: 

Це велике триєдине слово Шевченка в Україні “святилось”, жило і множилось у серці народу, воно множилось і розросталось у словах спадкоємців Шевченкового духу – Івана Франка, Лесі Українки, і ще багатьох, багатьох...

Ведучий 1: 

Поет живе. Ми слухаєм його:

Ми чуєм заповіт його священний –

Учитися, кохати край стражденний,

І не цуратись рідного, свого.

І всі ми, скільки є, в душі своїй

Клялись тих дум не зраджувати зроду.

І справдимо ми заповіт святий, -

Поет живе в серцях свого народу!..

Ведучий 2: 

 Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у чому черпають сили і надії.

Ведучий 1: 

Упродовж усього свого свідомого життя – з малих літ і до останку – гріла і спопеляла поета віддана, гаряча любов до знедоленого рідного краю. Нею пройняті кожне слово, кожен рядок його безсмертних творів. Слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі.

Ведучий 2: 

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За неї душу погублю!

Ведучий 1: 

Любітеся, брати мої,

Україну любіте.

І за неї, безталанну,

Господа моліте.

Ведучий 2: 

Свою Україну любіть.

Любіть її во врем’я люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Ведучий 1: 

Шевченко - наш. Він для усіх століть,

Він - як Ісус Христос для України .

Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,

І з цим вогнем виходьте із руїни.

Ведучий 2: 

І стане вам певніше на душі,

Засвітиться вона душею в храмі.

Його слова - освячені ножі,

Вони болять народові, як рани.

Ведучий 1: 

Шевченків біль. Він протинає нас.

І гнівом вибухає в кожнім слові.

І крізь віки іде сумний Тарас

Предтечею в терновому вінкові.

Ведучий 2: 

Ти зорею сіяєш прийдешньому віку,

Сходиш хлібом на яр-рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височієш над світом, великий Тарас.

Відеофрагмент «Бандуристе, орле сизий»

Ведучий 1: 

 Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу. Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ.

Ведучий 2: 

Тарас Шевченко... Такий великий, що бути більшим уже не можна. Як Україна. Як світ. Він безсмертний, як саме життя, тому став нашою долею і заповітом. На сторожі правди, любові й честі стоїть його слово. Його власна доля – це частка історії Батьківщини.

Ведучий 2: 

Гнівне слово Тараса Шевченка... Воно йшло від серця, брало силу вогню, що палив його душу і спалював сильніше від страждань, і спалив у жертовній любові до України, а над жертовникам запалив його слова.

         Я живу тобою і для тебе,

        Вийшов з тебе, в тебе перейду,

        Під твоїм високочолим небом

        Гартував я душу молоду.

Ведучий 1:

Вогонь від Прометея, відданий народові, як надія на визволення. Творчість Шевченка була серцем Прометея, яке осяло нам шлях до свободи, і тому кожен молодий українець має бути непокірним, нездоланним, здатним на самопожертву. Таким увійшов у мою душу Кобзар, запаливши іскру надії.

Ведучий 2:

Поет дав розіп’яти себе за народ і Україну, як Христос. Він карався, мучився, але не сказав, хоч знав, що може воскреснути хіба тільки його дух. А воскреслий дух воскресить Україну.

І оживе добра слава, слава України,

І світ ясний, невечірній тихо засіяє...

Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю.

Звучить пісня «Дивлюсь я на небо…»

Ведучий 1:

Безсмертний рід наш, браття-українці,

Могутній - із козацького коша.

І хоч дірки від куль є в нашій стінці,

Не прагне помсти праведна душа.

Ведучий 2:

Народе мій! Великий український,

Ти пута зняв з козацького коня.

Вже - з волею - і хліб святий, і сіль ця,

Тож зміцнюй, бережи її щодня.

Ведучий 1:

Народе мій, великий український,

Яка б солодка не була брехня,

Не вір брехні, що воля - тільки тінь це

Козацького минулого вже дня.

Ведучий 2:

Козацький роде - славний, а не ниций,

Не упади в тенета ложних зваб –

Й не висохнуть святі твої криниці...

Без волі ж ти на власнім полі — раб!

Ведучий 1:

Будь пильним, мій довірливий народе!

Не раз вже потрапляв у пастку ти.

Підняти прапор - то ще не свобода.

Будь мудрим! Вір, що дійдем до мети.

Ведучий 2:

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Ведучий 1:

Шевченко і Україна… Ці слова не втратили своєї актуальності і сьогодні. Вони злилися в одне ціле, визначили собою наше минуле, сучасне й майбутнє. Усю свою снагу, своє життя, своє слово присвятив їй – Україні.

Ведучий 2:

Важко нам сказати, коли нам був більше потрібен Шевченко, чи в минулому столітті, коли в мороці пробивали українці стежку, чи тепер, коли відроджується так нелегко наша Україна? Мабуть, зараз – таки більше.

Ведучий 1:

 Шевченко й досі з нами. Його полум’яне слово закликає нас любити свою землю, рідну мову, дбати про розквіт і славу держави.

Ведучий 2:

Творчість Шевченка стала духовною основою формування сучасної української нації. Для українців усіх наступних поколінь він став потужним джерелом національної свідомості, символом України.

Ведучий 1:

Шевченко – духовний оберіг України, наш великий сучасник. Він – невидимий янгол-охоронець нашого народу в часи найпотужніших визвольних змагань, воєн, голодоморів.  А півтора роки тому Слово Кобзаря стало могутньою зброєю на всіх барикадах київського  Майдану.

Читець 1

Хитнеться свобода,
долонею  серце  затулить.
І світ одсахнеться,
відчувши розпуку без меж.
За що стільки болю - 
оцій найшляхетнішій з вулиць?
А знаєш, Кобзарю,
у тебе тут цілились теж.

Читець 2

Беззахисна мрія...
і снайпер... і кров... і жахіття...
За пострілом постріл - 
зривалися душі увись.
...Це ще Україна.
Це вже двадцять перше століття.
Шевченкові очі...
Ти сильний, Тарасе.
Дивись!

Відеоролик. Сергій Нігоян читає уривок з поеми «Кавказ»

Читець 3

Нескореним, нескореним ніким
Розстріляним, замученим, забитим
Пророкам волі, славою покритим,
Посвята ця і мертвим, і живим.

Ні кулі, ні гранати, беркути
Зломити не змогли сталеву волю.
За свій народ, за нашу кращу долю
Пішли вони дорогою війни.

Нескореним, нескореним ніким
Від снайперів, що у серця стріляли,
Від смерті побратимів захищали,
Ставали перед Господом святим.

Нескорені, нескорені ніким
Ви всі – герої нашої держави –
Достойні честі, шанування й слави,
Вас не скорив бандитський цей режим.

Нескорені звертаються до нас,
Щоб пильними були ми у дозорі
І сильними на суші і на морі
Ми просимо з нескореними Вас.

Бо тільки їм, нескореним ніким
Розстріляним, замученим, забитим,
Пророкам волі, славою покритим,
Вклонімось, браття, мертвим, і живим.

Ведучий 2:

Україна плаче за своїми дітьми. Вони загинули і продовжують гинути в мирний час за нас, за наше краще майбутнє, за  свою рідну землю! Кожен, хто загинув, - це наш герой, герой України.

Звучить гімн « Небесної сотні»

Ведучий 1:

То ж вшануємо хвилиною мовчання вірних синів нашої неньки - України.

Хвилина мовчання

Ведучий 1:

    Воскресаймо, брати і сестри, бо  земля  наша, хоч  і була розп’ята  на  хресті історії,  але свята!

    Воскресаймо! Бо  ми вічно були на цій  Богом даній  землі  як народ, і рідне  небо  хай пошле  нам  силу  для  життя!

    Воскресаймо! Бо світить  нам у віки пророцтво  Тараса: «Не вмирає душа наша, не  вмирає  воля!»

Ведучий 2:

І на  оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами і селами як весняні води могутнього Дніпра лине вічно жива в народі  слава великого Кобзаря. І як заклик до сучасних поколінь звучать слова Тараса  Шевченка:

З домовини, довіку ранимої,

Над владиками світу встаю.

І до вас промовляю, сини мої,

Не проспіть Україну мою!

В казематах я гибів недарма.

І в могилу дочасно зійшов,

Щоб ніколи російська казарма

Не топтала наш геній і кров.

І, нарешті, ковтнувши свободи,

Не втішайтесь дарами в раю.

Я прошу тебе, гнаний народе,

Не проспи Україну мою!

Ведучий 1:

Терниста дорога Т. Шевченка  допомагає  нам краще зрозуміти  Його силу волі, відданість своєму народу, спільній ідеї – об’єднання України, яку ми маємо розуміти тепер, коли Україна стала незалежною.

Ведучий 2:

Нехай в кожного з нас панує в серці та велика любов до України, до історії свого народу, яку проніс через своє життя Т. Шевченко, бо і сьогодні він звертається до нас словами:

«Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть».

І тільки тоді «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі».

Ведучий 1:

Хай же й сьогодні, і в наступні роки розбудови української держави обпікає промерзлі наші душі своїм огненним словом Шевченко, хай воскресає він, пророк народу нашого, повсякчасно у наших благородних помислах і державних ділах. Бо ж ради усіх нас, і мертвих, і живих, і ненароджених земляків його і в Україні і не в Україні, він благав у Господа:

Ведучий 2:

Ридаю,

Молю ридаючи, пошли,

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялось,

Щоб людям серце розтопило.

Й на Україну понеслось,

І на Україні святилось,

Те слово, Божеє кадило,

Кадило істини. Амінь.

Відео «Молитва за Україну, мир і спокій!»

Ведучий 1:

Заповів поет нам жити

«В сім'ї вольній, новій»,

А ще «волю окропити

Ворожою кров'ю»

Ведучий2:

Ми кайдани розірвали,

Та їх треба зняти.

Але й цього ще замало,

В повний зріст щоб стати.

Ведучий 1:

Хай кожен з нас подумає собі:

«А що ж бо я зробив для України?

Чи я горю, страждаю в боротьбі,

Чи повзаю по-рабськи на колінах?

Ведучий 2:

А що ж бо я? І відкіля мій рід?

Чи я не осквернив свойого роду?»

Лице Тарасове на тій сумній зорі,

Яка зійшла з тривог мого народу.

Ведучий 1:

Браття-українці, станьмо на коліна

І благаймо щиро Спаса-Бога сина.

Україні просім волю, всім народам – добру долю

І спокій на землі.

Всі будем молитись і Бога просити,

Щоб мир в Україні настав,

Щоби Україна не бачила крові

І ворог її не топтав…

Відео «Україна переможе!»