Люблю тебе, прекрасне Закарпаття!
Мета: поглибити знання учнiв про Закарпаття; прищеплювати любов до рідного краю та його історії; розвивати мовлення учнiв; виховувати патрiотичнi почуття приналежностi до українського народу.
Обладнання: картини рідної природи; карта Закарпаття; символи України; виставка книг закарпатських діячів культури, письменників; ІКТ.
Хід заходу
Викладач української мови та літератури
Карпатський світ, мальований на горах
Розкинувся розлого та безкрайо.
З небес веселками сім нот мажору
Чарівну тиху радість нам зіграють.
Смереки, пагорби та квіти на подвір’ях,
І сонний Уж у липовому цвіті.
Мукачево… І замок у весіллях,
Де Корятович мріє крізь століття.
Румунські села та русинський говір.
Несуть угорське слово Верке води.
Та перша шана українській мові
У батьківщині багатьох народів.
Австрійський замок, озеро, латаття…
Люблю тебе, прекрасне Закарпаття!(О.Корнієнко)
Викладач історії Кожна людина завжди з любов’ю згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, батьківську оселю, бо це маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина, держава. Її красою захоплюються поети, художники та композитори. 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Кожна людина повинна знати свою материнську мову, любити її, цінувати, збагачувати, берегти. Тому сьогодні ми запрошуємо Вас поринути у чудове та прекрасне рідне Закарпаття, оспіване піснями, піднесене в поетичних рядках та оповите таємницями й легендами.
Викладач української мови та літератури Ми з вами живемо у краю середньовічних замків, овіяних легендами та окутаних інтригуючими таємницями, краю унікальних і неповторних творінь майстрів дерев’яного зодчества - дерев’яних церков, краю, обдарований богом цілющими мінеральними джерелами та неповторної краси природою, краю надзвичайно гостинних , добрих, працьовитих людей, які старанно бережуть та постійно примножують свої культурні та духовні надбання. Срібна земля - це гори і долини, норовисті річки та гірські потоки, це ліси, що щедро обдаровують грибами і ягодами, дають надійний прихисток малим і великим звірам, це унікальні цілющі джерела , які мають дивовижну силу.
Ведуча 1
ВОДОСПАД ШИПІТ. Із земних глибин на схилі гори Великий Верх (висота 1598 м) виривається вниз невеликий струмок Плошанка. Його води наповнені свіжістю і прохолодою. Спадаючи декількома неповторними каскадами з чотирнадцятиметрової висоти кришталева прозора вода цього потічка розбивається об каміння утворюючи мільярди яскравих крапель, які виграють на сонці дивовижними барвами у променях і породжують мелодійний шепіт водоспаду Шипіт. Подивитися на цей природний шедевр приходять десятки тисяч мандрівників. Водоспад прекрасний в будь-яку пору року. Влітку, у найбільш спекотні періоди, водоспад представляє собою маленький струмок, що зміїться каскадом по декількох кам’янитстих виступах. Взимку він частково замерзає, створюючи оригінальні льодові фігури. Та найбільше притягує він туристів навесні, саме в цей час величний велетень гримить на всі околиці, розповідаючи давню легенду про кохання.
У давні часи у селі Пилипець мешкали дві родини. У багатій сім’ї зростала красуня донька, яка була гордістю своїх заможних батьків. Знатного походження і чудової вроди дівчина приваблювала багатьох паничів. Та серцю не накажеш: покохала вона молодого сусідського парубка Іванка з бідної родини. Для того, щоб ніхто не дізнався про їх кохання, вони почали таємно зустрічатися, біля гори Великий Верх. У безлюдному місці лише Карпати були свідками їхніх побачень. Та все таємне рано чи пізно стає явним. Про їх кохання почали говорити по всьому селі, плітки дійшли і до матері дівчини. Одного разу вистеживши, куди надвечір йде її донька, вона стала свідком їх побачення. Зі злістю в серці вона почала всіляко лаяти молоду пару. Аж раптом небо страшенно загриміло, грянув грім, сяйнула блискавка та почалася злива. Стрімкі величезні потоки води вмить накрили Іванка та Марічку й понесли у провалля. Спочатку вони трималися за руки, та раптом водоспад силоміць роз’єднав їх та відкинув у протилежні сторони.
Мати дівчини, що стала свідком страшної трагедії, відтоді щоденно приходила до водоспаду і плакала. Аж поки у ніч на Івана Купала їй не почувся голос доньки, яка шептала слова кохання до Іванка. Приголомшена мати в розпачі крикнула: «Чуєте люди шепіт? Це вони між собою шепочуться». Відтоді водоспад прозвали «Шипіт».
Читець
Розіллється бистра чиста вода,
В бистрині засніжених Карпат,
Ми з тобою підемо у гори,
Знайдемо бурхливий водоспад.
Водограю, водограю милий,
Розкажи нам про свою любов,
Що знайшов ти в горах біло-синіх,
Про яку шепочеш знов і знов.
В Шипіті любовного зізнання,
Засльозяться очі твої знов,
Бо кохання твоє роз’єднала,
Мамина незгода й нелюбов.
Чарівна Марічка і Іванко,
У струмочках об’єднались знов,
Почуття юнацькі в них не згасли,
Полонила серце їх любов.
Пилипцем стікають їхні сльози,
Із Боржавських полонин течуть,
Там де небо гори підіймають,
Їх кохання на хребтах несуть... (С. Ранковий)
(Відеоролик про водоспад Шипіт)
Ведуча 2
ДОЛИНА НАРЦИСІВ. Хуст розташований біля мальовничого підніжжя гір, в тому місці, де зливаються річки Ріка та Тиса. У долині біля міста розкинулися на кілька гектарів білі поля нарцисів (момент цвітіння нарцисів припадає на квітень - травень). Це єдине місце в Європі, де ростуть дикорослі гостролисті білі нарциси. Як стверджують учені, в льодовиковий період сталися геологічні катаклізми, з гір зсунувся величезний шмат землі разом із рослинами, які стали знаменитістю цієї долини. Долина є заповідником, тому рвати квіти тут суворо заборонено.
Про Долину нарцисів їх складено декілька легенд. Перший переказ геть простий: люди стверджують, ніби саме Хустець є тією річкою, у водах якої чарівний юнак Нарцис побачив своє відображення. Цікаве припущення, але ж ніякого місцевого колориту, еге ж? Тому існує друга легенда, про шалене кохання.
У Хустському замку жив суворий князь, і була у нього чарівна дочка. На день її повноліття з усього краю з’їхалися гості з коштовними дарунками для красуні. Хотів щось подарувати княжні і бідний гончар Іванко — спеціально для панни він зробив дивовижну вазу, яку прикрашали зображення нарцисів. Коли хлопець вручав княжні свій дар, вони зустрілися очима і покохали один одного. Потайки зустрічалися гончар та княжна в урочищі Кіреші, але старий князь прочув про ті здибанки. Оскаженівши від люті, батько схопив злощасну вазу — і жбурнув її з замкової гори просто в долину, де вона й розлетілася на дрібні скалки. А коли наступного дня зійшло сонце, люди побачили, що долину вкриває густий килим нарцисів. Легенда не уточнює, чи дожив до цього дива закоханий гончар Іванко.
Читець
Нарциси мої, білокрилі нарциси,
Ви юності подих, ви мрії мої.
Про вас несе пісню усміхнена Тиса
Під спів солов’їний в далекі краї.
Гірська легендарна, казкова долино,
Ти вабиш до себе,чаруєш гостей.
Цвіти, посміхайся моїй Верховині
Яка нарцисово на волі росте.( М.Рішко)
(Відеоролик про Долину нарцисів)
Ведуча 3
СИНЕВИРСЬКЕ ОЗЕРО. Міжгірський район Закарпатської області славиться своїми прекрасними пейзажами. Тут знаходиться знаменитий національний парк «Синевир», який займає більше 40 тисяч гектарів. Головним скарбом парку справедливо вважають Синевирське озеро, відоме також як «Морське око». Це найбільше і найвідоміше озеро в Українських Карпатах. Середня площа озера: 4-5 гектарів, а глибина: 8-22 метра. Озеро утворилося внаслідок того, що в післяльодовиковий період річкова долина була перекрита обвалом на висоті 989 м над рівнем моря. Улоговина швидко заповнилася водою з трьох гірських струмків, а площа озера і його глибина продовжують постійно змінюватися в залежності від кількості опадів.
Хоча існує й більш поетичне пояснення виникненню озера. У далекі часи гори належали багатому графу, і люди працювали на нього: пасли овець і корів, вирубували ліс. У графа була красуня донька Синь. Дівчину так звали тому, що очі у неї були синіші за саме небо. Одного разу граф узяв дочку з собою у гори. Поки він перевіряв роботу лісорубів, дочка збирала на галявині квіти. Раптом вона почула звуки сопілки і побачила, що сидить хлопець і грає. Це був Вир — пастух. Помітивши дівчину, він перестав грати. Так вони познайомилися. Після цього дівчина почала часто приходити в гори до пастуха. Вони часто зустрічалися і покохали одне одного. Але батько дізнався про це й заборонив їм зустрічатися. Та не могли вони більше жити одне без одного. Тоді граф наказав убити Вира. Люди графа вичекали мить і скинули на нього камінь зі скелі. Дізнавшись про це, Синь прибігла до того місця, обняла камінь і заплакала. Довго вона плакала, поки на тому місці не утворилось озеро. Вода в озері синя-синя і чиста-чиста, як очі Синь, а посередині видно верхівку того каменя.
З тих пір озеро називається Синевир. Зараз на березі озера встановлені, вирізані з дерева, фігури Сині та Вира. Сюди приїздять святкувати весілля з багатьох куточків Карпат. Кажуть, якщо люди познайомилися і покохали одне одного на Синевирському озері, то на них чекає міцне кохання.
У прозорій холодній воді живе форель, сьогодні вже рідкісна для інших водоймищ Закарпаття риба, але ловля риби заборонена. Зате можна ловити раків.
Читець
Озерця чистого небесна глибина,
Блакиті скельце, синь голубоока,
У колір душу волошковий зодягла,
Бринить сльозою прощень яснооко.
Край первозданної казкової краси
Величність гір і неба незбагненність,
Легенький плескіт світанкової роси,
Хвилююча, споріднена взаємність.
Кохання витвір - дивовижний Синевир,
Душа красуні Синь між гір блукає.
Вночі зорить для неї з неба красень Вир,
А в день промінням сонця обіймає.
Цю енергетику відчуй, щоб зберегти
Своє кохання кришталево чистим!
У ритмі серця шлях надійний віднайди,
Щоби життя квітчало щастям золотисто! (О.Коленченко)
(Відеоролик про Синевирське озеро)
Ведуча 4
ГОРА ГОВЕРЛА. Найвищою вершиною Українських Карпат є гора Говерла, висота якої становить 2061 метр. Існує легенда, що в давні часи, коли наш край входив до складу Угорського королівства найвища вершина Срібної землі не мала назви. Один відомий угорський барон Янош Нодь, вирішив піднятись на цю гору і дати їй своє ім’я. З собою він взяв кращих воїнів, коней, провіант і відправився в дорогу. Було це в розпал літа. Першовідкривачі подолали густі зарості лісу і вийшли до підніжжя гори. Але тут набігли темні хмари, здійнявся сильний вітер і пішов сніг. Мешканці теплої угорської рівнини не могли передбачити, що така погода може бути в середині літа. Вони припинили підйом і кинулись втікати з криками: “Ховар! Ховар!”, що в перекладі з угорської означає “сніжний замок“. За іншою версією угорці, які втікали з гори кричали ”Говерло! Говерло!”, що в перекладі означає “гора в снігу”. З тих, хто піднімався на гору, вижило не більше третини людей. Решта загинули від переохолодження, в тому числі і гордий барон. З тих пір гору так і називали – Ховар або Говерла. Погода на її вершині дійсно дуже мінлива. Тут іноді влітку випадає сніг або град, її вершину часто закривають хмари, а в схили вдаряють блискавки.
Читець
Гора під сонцем мружить очі,
Лоскоче схили талий сніг,
А вітер побороти хоче -
Зухвало тисне, валить з ніг.
Доріжка догори вузенька,
І кам'яниста, і крута.
А навкруги, моя ти ненько,
Яка то Божа красота!
Аж переймає подих в грудях,
Чоло зросив солоний піт,
Та вічний потяг в гори, в людях,
Живе з прадавніх, сивих літ.
Чому їм не сидіти вдома?
І молодим, і на віку.
Їх не лякає труд і втома,
Їм небезпека на смаку.
Гора їх бачила чимало
За довге грозове життя.
Для українця ця вершина,
Як неба простір для крила,
Вона - це символ України,
Її наймення - Говерла.
(Відеоролик про Говерлу)
Ведуча 1
МІНЕРАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА ЗАКАРПАТТЯ. Природні джерела в Закарпатті дуже різноманітні за своїм лікувальним хімічним складом. Вражає і їх чисельність. Тільки досліджених джерел налічується понад 500, вони представляють практично всі основні, досліджені групи мінеральних вод, успішно застосовуються для лікування широкого спектру захворювань. Описувати всі джерела і їх розташування, досить копітка заняття, в результаті вийде досить об'ємна дисертація. Тому відзначимо лише основні і найбільш відомі джерела:
Читець
Вода!
ЇЇ живильна сила,
Дала нам силу і тепло,
Вона життя у нас вселила,
Принесла у життя добро.
І пронеслась вона рікою,
Що народила, то знесла,
Своєю мокрою рукою,
Життя у хвилі віднесла.
Стихійне лихо, горе, сльози…
А сльози, чистої води,
Вода руйнує та лікує,
Вода бере і віддає.
Бурхливо річка протікає,
Життя своєю стежкой йде,
Життя іде і все минає,
Вода тече і віддає…(М.Ісаєва)
Ведуча 3
УЖГОРОД. Це найменший обласний центр України, який розташований в передгір’ї Карпат. Ужгород відомий своєю приголомшливою історією, яка почалася багато століть назад, на Замковій горі, де сьогодні гордо височіє величний Ужгородський замок. У XVII столітті володів замком капітан Другет. І була в нього красуня донька. Очі в неї були блакитні, наче небо, а волосся - кольору яскравого сонця. У ті часи польські війська князя Любомирського немов смерч понеслись по Закарпаттю, підбираючись все ближче до Ужгорода. У місто з таємною місією відправився один з шляхтичів. Невідомо як, але юна донька Другета закохалась в поляка і розповіла йому про всі таємниці замку. Коли розгніваний батько дізнався про зраду доньки, то відразу ж наказав замурувати її заживо в замкову стіну. З тих пір душа дівчини не знає спокою, білою тінню блукаючи вночі коридорами замку. Її стогін начебто чують вітряними ночами. В народі ж привид дівчини прозвали білою дівою.
Читець
Давнє місто, там де Уж стрічає
Хвилі слави посеред Європи,
Ми тебе і сьогодні величаєм
Як фортецю, котру не збороти.
У вінку п"яного винограду
Переходиш ти житейські віхи.
Ужгороде, зводься на відроду
З українським знаменем навіки.
Рідне місто, ти перлина краю,
Наче завжди прибране на свято,
Виром люду набережні грають,
Тож крокуй і далі так завзято!
Над тобою встали дивні хмари,
Та усе тут і в обнові файне
У світлах ти постаєш безхмарним
Мов на сонці, місто легендарне. (Й. Лемко)
(Відеоролик про Ужгород)
Ведуча 4
МУКАЧЕВО. Місто Мукачево засноване у ІХ ст. як фортеця та поселення білих хорватів. Зараз друге за величиною місто в Закарпатській області. Мукачево стоїть на річці Латориця і славиться своїм Мукачівським замком, також відомим як Замок Паланок. Доля замку дуже не проста. Його історія сповнена міжусобиць та нападів. Мукачево не мало одного правителя. Замок переходив з рук у руки впродовж багатьох століть. Він входив до складу Київської Русі, належав галицькому князю Леву, угорському та подільському, трансільванському князям, був окупований Чехословаччиною, Угорщиною, Радянським союзом.
Читець
Славетну історію кожного дня
Мукачево пише віками,
Героїв народжує Срібна земля,
Сьогодні вони поміж нами.
Мукачево, ми з іменем твоїм
Відчули всі, що сестри ми і браття.
Мукачево, ти рідне нам усім,
Ти — діамант в короні Закарпаття.
Ніхто нас не змусив забути й на мить
Історію свого народу,
І гордо фортеця «Паланок» стоїть
На захисті міста й свободи.
Хай кожен мукачівець гордо іде
По вулицях рідного міста,
Хай наше Мукачево Бог береже
І Діва Марія пречиста. (Л. Бегун)
Ведуча 4 Історія походження Мукачева повита таємницями та легендами. Колись дуже давно на цих землях оселився зі своїм військом чужоземний князь. Він підкорив усіх жителів околиці Мукачева й наказав їм будувати для нього замок-фортецю, бо йому ніде було жити. А князь цей був жорстокий. Він задумав збудувати замок, який стояв би на високій горі серед рівнини і був би з усіх боків неприступним. А такої гори поблизу не було. І ось він наказав своїм підвладним насипати на рівнині гору. Тисячі волів, запряжені шістьма волами, тисячу днів возили землю й насипали гору, аж поки вона не досягла потрібної мкнязеві висоти. А потім збудували н аній замок – міцну, неприступну фортецю. Все це коштувало людям багато сліз, кривавого поту, тяжких страждань і мук. Через це і назвали люди місто Мукачевом.
(Відеоролик про Мукачево)
Читець
Закарпаття — це мій край:
Сині гори, полонини,
І заквітчані долини,
Стрімких річок водограй.
Зима, літо чи весна,
А чи осінь все барвиста —
То картина промениста.
Й всяка рамка тут тісна.
Не земля, а диво-край:
Всюди масло, акварелі,
Ніби все створив Ерделі
Чи Манайло, чи Бокшай.
Дивишся, немов вві сні:
Гори тягнуться високо,
І синіє «Морське око».
Дух захватує мені.
Зеленіє навкруги
І Говерла, мов царівна,
А чи полонина Рівна,
Крутояри, береги…
Все веселкою цвіте,
Все у барвах утопає.
Що так в дійсності буває
І не віриться все те.
Боже, силу мені дай
Зберегти отії скарби,
Я знайду чарівні фарби
Й намалюю рідний край. В. Пічкар
(Відеоролик «Гімн Закарпаття»)
Викладач української мови та літератури
Багато було сказано про наш край, але ще більше можна розказати, бо охопити всю велич Закарпаття за один раз неможливо. А я вам хочу побажати, щоб ви продовжили примножувати багатства Срібної землі, були гордими за свою країну, рідну мову і край, в якому живете, і завжди залишалися ЛЮДИНОЮ.