Пожежонебезпечні властивості речовин.

Тема уроку: Пожежонебезпечні властивості речовин.

Мета уроку :

- навчальна : дати класифікацію пожежонебезпечних властивостей речовин.

- розвиваюча : розвивати знання учнів про пожежонебезпечні речовини

- виховна : прищеплювати відповідальність за безпеку праці, спрямовану на збереження здоров׳я, життя і працездатність людини у процесі трудової діяльності.

Тип уроку:  засвоєння нових знань

Засоби навчання : Роздатковий матеріал у вигляді конспекту, підручники, презентації.

Міжпредметні зв’язки: ОБЖД, Природознавство, Виробниче навчання

Література: Л.Е.Винокурова, М.В.Васильчук, М.В.Гаман  ”Охорона праці”.

Хід уроку

 1.  Організаційний момент. 

 2 . Перевірка домашнього завдання.

1. Які порушення технологічного процесу стають причиною пожежі?

2. Приведіть приклади неправильного користування обладнанням, що призвело пожежу

3. Чому необхідне знання основ пожежної безпеки?

4. Що передбачає Закон України «Про пожежну безпеку» у справі попередження пожеж і мінімізації їх наслідків навчанню працівників?

3. Повідомлення теми, мети і задач уроку, мотивація навчальної діяльності учнів.

4.Викладання матеріалу теми

1.Пожежонебезпечні властивості речовин

2. Поняття вогнестійкості

5. Закріплення, узагальнення та систематизація знань.

6. Підведення підсумків уроку. Виставлення та мотивація оцінок.

7. Повідомлення та пояснення домашнього завдання.

1.  Л.Е.Винокурова ”Охорона праці” 

2. Робота з конспектом

Конспект уроку.

За здатністю горіти у повітрі (горючість) всі речовини поділяються на негорючі, важкогорючі й горючі. Горючі поділяють ще й на легкозаймисті та важкозаймисті речовини.

Негорючі речовини — це такі, що не здатні до займання й горіння в повітрі звичайного складу. До таких речовин відносять газоподібні (азот, хлор); рідкі (воду, перекис водню, соляну кислоту); тверді(перекис натрію, фосфати, борати, сульфати, хлориди металів); матеріали неорганічного походження, природні та штучні.

Важкогорючі речовини — це такі, що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання і горіння яких припиняється після його усунення. До таких речовин відносяться вогнезахиспі горючі матеріали (фіброліт, деякі види пластмас, слабкі водні розчини спиртів).

Горючими називаються речовини, що загораються від джерела запалювання та продовжують горіти після його видалення. До таких речовин відносять газоподібні (водень, окис вуглецю, природний газ, метан); рідкі (бензин, гас, толуол, спирти); тверді (деревина, пластмаса, натрій, калій, барій). До важкозаймистих відносять горючі речовини, які під час зберігання на відкритому повітрі або в приміщенні не займаються
навіть за довготривалої дії джерела запалювання незначної енергії (полум'я сірника, іскри, розжареного електропровода).

До легкозаймистих відносять горючі матеріали, які на відкритому повітрі або в приміщенні здатні без попереднього нагріву займатися від короткочасної дії джерела запалювання незначної енергії (полістірол, пінополіуретан).

Поняття вогнестійкості

Вогнестійкість — це здатність конструкцій, матеріалів затри­мувати поширення вогню. Вимірюється вогнестійкість у годинах.

Усі будови і споруди за вогнестійкістю поділяються на 5 сту­пенів. Ступінь вогнестійкості залежить від вогнестійкості та зай­мистості будівельних конструкцій. Крім того, важливе значення має межа, до якої поширився вогонь по цих конструкціях у кож­ному конкретному випадку.

У будівлях 1-го ступеня вогнестійкості всі конструктивні еле­менти неспалимі, з високою межею вогнестійкості (1,5-3 год.);

2-го ступеня — також неспалимі, але з меншою межею вогне­стійкості (0,5-2,5 год.);

3-го ступеня — будівлі, які мають основні несучі конструкції неспалимі, а ненесучі (міжповерхові й перекриття на горищі) — важкоспалимі (0,25-2 год.);

4-го ступеня — будівлі, які мають всі конструкції важкоспалимі (0,25-0,5 год.);

5-го ступеня — всі конструкції спалимі.

Викладач        М.В.Князевич