Практична робота "Зміни в повсякденному житті під впливом Першої світової війни"

Про матеріал

Для використання вчителями історії при вивченні теми "Зміни в повсякденному житті під впливом Першої світової війни". Історія України, 10 клас

Перегляд файлу

Практична робота

з історії України в 10 класі

на тему:

«Зміни в повсякденному житті під впливом Першої світової війни»

Герасько Наталія Віталіївна

Курси підвищення кваліфікації з історії ,

основ правознавства та курсу «громадянська освіта»

(23.09.2024 р. – 27.09.2024 р.)

Стрільницький ЗЗСО І-ІІІ ступенів

Бахмацької міської ради

Історія України. 10 клас

Практична робота «Зміни в повсякденному житті під впливом Першої світової війни»

Мета уроку: протягом практичної роботи здобувачі освіти мають охарактеризувати особливості життя людей під час Першої світової війни; визначити фактори, які обумовлювали якість життя під час війни; розвивати здобуті на попередніх уроках вміння працювати з історичними джерелами та встановлювати причинно-наслідкові зв’язки ; виховувати толерантне ставлення до оточуючих.

Тип уроку: урок – удосконалення умінь та навичок.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку.

Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.

Завдання

Ознайомитися з документами за темою практичної роботи.
Проаналізуйте історичні джерела та візуальні джерела й визначте, що їх об’єднує.
Складіть тези на основі опрацьованих джерел до теми «Зміни в повсякденному житті під впливом Першої світової війни».
Випишіть із текстів джерел по 5 – 10 іменників, прикметників, дієслів, за допомогою яких автори розповідають про Першу світову війну. Які слова переважають?
Зробіть висновок про те, як світова війна позначилася на долях пересічних людей?

Візуальні джерела:

Фото 1 Фото 2 Фото 3

Фото 4

15 (1).jpg

Фото 5 Фото 6 Фото 7 Фото 8

Фото 9 Фото 10 Фото 11

Фото 11 Фото 12

Погляд очевидця

Зі спогадів бійця Легіону українських

січових стрільців

Було це 27 серпня 1914 р. Десь опівдні через усе село проїхав, простуючи звідти десь, звідки чути було бухкання гармат і цокотання кулеметів, великий фургон із червоним хрестом на білому прапорі, що його тримав у руках молодий парубок-німець у той час, коли трохи старшийпоганяв коні. У фургоні відкриті, але позакутувані в білі простирадла, лежали перев’язані марлею, крізь яку просочувалась кров, немолода вже жінка і маленьке, може дволітнє, дитятко. Голова цій дитині була туго забинтована, виглядали тільки повні докорів, стражденні оченята,а перев’язка вже мокріла від крові...

Кобець Олекса. Записки полоненого. – К.:

Глобус, 1993. – С. 79.

Погляд очевидця

Зі спогадів українського офіцера М. Тарнавського*

Я підмітив знаменне явище. В найрясніший вогонь військо скинуло, як у дим, за своїм командиром: безкритично, як барани, воно мало лише послух напоказ, на порух руки верховода,на його найменший знак. В цілій повноті я побачив тут оцю негативну й позитивну вартість дресури вояка, в якій він губив усе індивідуальне та ставав безкритичним автоматом. З часом у тих воюючих автоматах щось попсувалося. В їхніх очах пробуджувалася інтелігенція, хитрість, збайдужіння до по тричі вигукуваних наказів. Але це прийшло згодом. В перших тижнях боїв австрійське вояцтво вперто нагадувало мені отару баранів, гнану на заріз.Біля залізничного шляху, що у сотні метрів

пробігав від мене, хтось роздягнений до половини, ритмічно підносив руку вгору та опускав її вдолину…Дивним чоловіком, що вимахував рукою, показався наш підполковник. Він, наблизивши обшивку до самого носа (був короткозорий), вибирав відтіль воші.Зловлену сердегу клав на велику кілометрову каменюку й меншою дещо з розмаху валив по деліквентці. На його обличчі стояв вираз діловитості, скупчення й кровожадної зловтіхи... Як же він не нагадував тепер собою того пересадного чепуруна за мирних часів! Адже ж найменшу пилинку він здіймав колись з рукава з міною крайнього здивування й відрази. Бо як могла вона найтися на його рукаві та псувати ідеальний вигляд його однострою.

Тарнавський М. Спогади. –Львів, 1992. – С. 24, 31–32.

З листа молодої дівчини Тоні до О.Требінської с. Алешкі Чернігівської губ. від 2 вересня 1914 р. «...Не знаю, куди подіти себе....Чи вам не спадало на думку в Ковраї (село, де знаходився будинок родини Требінських) влаштувати поранених. Ми думали стосовно Алешкі, але там не вистачає приміщень, старий будинок не підготовлений. А у вас було б можливо. Ви були б лікарями, мама займалася б основним керівництвом, а мене б сестрою взяли». Далі дівчина ділиться своїм відчуттям війни в провінції, де бракувало вістей: «...Так мало про війну говорять, що інколи про неї забуваєш, а інколи так тяжко, що не кожного дня надходять звістки, здається, напевно щось трапилось, а ми сидимо і не знаємо».

Документ 5

Зі статті «Сім вагонів дітей», опублікованої в газеті «Юго-Западный край» (вересень 1915 р.): «Кременчук. 10.ІХ. Сюди доставлено 290 дітей... Більшість - діти галицьких уніатських священиків, убитих або заарештованих в Австрії. З-поміж дітей багато поранених. Чи не починаєте ви раптом чути у цих звичних словах плач, вереск, лепетання, гучні й відчайдушні бідкання сотень дітей? Сім вагонів одиноких дітлахів, сім вагонів несподіваних сиріт волають про свою незрозумілу муку, б’ються у малечій тузі, розгублені, загнані, безпорадні... Який дивний, зворушливий, трагічний потяг! Кучеряві голівки з блідими схудлими щоками! І ці особливі, величезні, здивовані дитячі очі!..»

ІІІ. Домашнє завдання

Підготуватися до уроку узагальнення