Повсякденне життя українського населення під час Першої світової війни. Урок

Тема: Повсякденне життя українського населення під час Першої світової війни.

Мета: навчальна:

    розкрити ставлення населення до війни на початковому етапі, розглянути становище робітників, селян, військовополонених, з’ясувати особливості економіки у визначений час, охарактеризувати внесок жіноцтва під час війни.

     розвиваюча:

     продовжити працювати з історичними документами, фотоматеріалами,  формулювати короткі доповіді на основі опрацьованого матеріалу.

     виховна:

    продовжити роботу над вихованням в учнів почуття поваги і гордості за український народ, його відомих діячів.

Тип уроку: Урок засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Обладнання: підручник «Власов В.С. Історія України (рівень стандарту) : підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. – Київ: Літера ЛТД, 2018. – 256 с.»

Література:

1.               Вільшанська О. Л. Повсякденне життя населення України під час Першої світової війни / Вільшанська О. Л. // Український історичний журнал. - 2004. - № 4. - С. 56-70.

Режим доступу: http://resource.history.org.ua/publ/journal_2004_4_56

Хід уроку

Хід уроку 

I – Перевірка д./з.

На попередньому уроці ми вивчали тему про Січових стрільців. Тож, есе на тему « Значення Січових стрільців в історії України»

Виступи учнів.

ІI – Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

Перша світова війна принесла у тогочасне життя кожної людини біль, розруху, невідомість. Хто б це не був: солдат, селянин, власник пекарні чи маленький хлопчик біля дороги. Війна зачепила всіх! Як ви думаєте, хто зазнав найбільше поневірянь? Солдати, які гинули або були поранені на війні, їхні сімї, а також прості мешканці, які були змушені змінити свій усталений спосіб життя і виживати в нових умовах, всіх змінив початок війни. Коли відбувся початок Першої світової війни? Сьогодні ми більш детально ознайомимось із повсякденним життям українців в умовах війни.

ІII – Засвоєння нових ЗУН.              План

1. Ставлення населення до війни на початковому етапі.
2. Становище селян та робіників, «біженців» і військовополонених під час Першої світової війни.
3. Стан економіки в 1914-1917 рр.
4. Внесок жінок у підсиленні обороноздатності держави в ході війни.

 Зараз ми поділимось на групи і кожна отримає власну тему для опрацювання. Потім від кожної групи буде коротка доповідь по заданій темі. Бажано із викоританням цитат.

Ми будемо використовувати підручник, а також матеріали із статті Вільшанської О.Л. «Повсякденне життя населення України під час Першої світової війни».

На підготовку 5-8 хв.

На виступ 2-3 хв.

Група І

Про ставлення до війни

«Початок війни ознаменувався надзвичайною згуртованістю суспільства без огляду на соціальну чи національну приналежність та навіть політичні погляди. Несподівано цілковиту лояльність до уряду виявила значна частина інтелігенції. Більшість населення в містах демонструвало піднесення, свідомість свого громадського обов'язку, бажання бути єдиним зі своєю державою та її монархом і навіть прагнення до самопожертви. Проводяться «патріотичні дні».

Здається, що представники освічених верств населення деякою мірою стали заручниками громадської думки і патріотичного піднесення. Записатися до армії добровільно було справою честі. З початком війни населення країни одразу різко розділилося на мобілізованих до армії та цивільних.

16 липня 1914 р. було оголошено часткову мобілізацію, а 17 липня 1914 р. - загальну. Преса відзначала успішність мобілізації. Наприклад у Києві її було проведено достроково, на два дні раніше запланованого терміну.

Для молодих людей, переважно учнів і студентів, війна стала нагодою виявити героїзм, свої найкращі особисті якості, здобути славу, громадське визнання, а також позбутися нудьги.

Сповнені романтичних настроїв, діти й підлітки тікали на фронт. У газетах стали друкувати повідомлення про втікачів . Здебільшого це були учні середніх навчальних закладів хоча немало й селянських дітей. Декому з утікачів вдавалося дістатися до окопів, де вони підносили солдатам патрони.

Сільське населення з самого початку реагувало на призов чоловіків до армії досить негативно. У своєму листі до О.М.Требінської від 19.07.1914 р. К.Василенко змальовував сцени, що розігрувалися в Києві під час набору: «Навколо Політехнікуму обози селянських возів, сільські жінки, ридаючи, кидають дітлахів, мовляв, взяли батька-годувальника, беріть і дитину». Подібні картини описуються і в спогадах Г.Григор'єва. Тривоги за майбутнє додавала селянам та обставина, що ранній призов не дав змоги зібрати врожай зернових.

Група ІІ

Становище селян

Матеріал в підручнику на ст. 28-29

Група ІІІ

Становище робітників

З початком війни у містах загострилося квартирне питання. Біженці, переселенці і взагалі маса людей, зрушених війною, намагалися осісти саме у великих містах, сподіваючись знайти там роботу і житло. Частину квартир було реквізовано військовими відомствами для власних потреб. Потребували приміщень новоутворені комітети, фонди та інші установи.

Оскільки дуже часто в будинках навчальних закладів розміщувалися лазарети, поставала необхідність наймати додаткові приміщення під гуртожитки для учнів або й під класні кімнати. Все це викликало різке підвищення цін на квартири. Влада системою заходів намагалася вирішити це питання.

У Києві всіх домовласників зобов'язали повідомляти міську управу про вільні помешкання, для реєстрації квартир було організовано квартирне бюро. Між тим, домовласники скаржилися на збитки внаслідок несплати квартиронаймачами платні за житло. Вони нарікали на збільшення видатків у зв'язку із збільшенням витрат на опалення, водопостачання, освітлення тощо. Всі ці послуги значно подорожчали, оскільки зросли ціни на гас та дрова.

У той же час загальне подорожчання життя виявилося сприятливим для землевласників, які плату за свою продукцію отримували за новими цінами, а проценти від своїх позик виплачували за старими нормами. Виграли також промисловці, особливо тих галузей, що працювали на армію.

На першому етапі війни багато підприємців, зволікаючи з підвищенням заробітної плати робітникам і працюючи на старих запасах сировини, значно зменшили виробничі витрати і, таким чином, збільшили свої прибутки.

Подібним був і механізм швидкого збагачення торговців, які розпродували довоєнні запаси за новими високими цінами. Оскільки населення з фіксованими прибутками концентрувалося переважно в містах, дорожнеча особливо відчувалася у великих та середніх міських центрах. Різке підвищення цін і дефіцит продуктів неодмінно призводить до розвитку спекуляції, яка стала однією з тяжких реалій життя населення.

Слід зазначити, що спекуляція була не тільки наживою, а й інколи способом виживання, оскільки перепродування одного давало можливість купити інше. В умовах дефіциту зросли норми закупівлі продуктів, оскільки населення намагалося зробити запаси.

Група ІV

Становище «біженців» та військовополонених.

Матеріал підручника на ст. 29-31

Група V

Стан економіки в 1914-1917 рр.

Хоча офіційна преса, підводячи підсумки першого півріччя війни, стверджувала, що «економічне життя не завмерло, а продовжує розвиватись, і в особистому житті поки що ніхто нічим не обмежений», насправді в економіці, що почала працювати на потреби війни, відбулися значні зміни, і вони, особливо з часом, досить відчутно позначилися на побутовому рівні.

Цікаво, що в перші місяці війни ціни впали нижче рівня середніх цін попередніх років. Це пояснювалося, перш за все, припиненням вивозу закордон багатьох продуктів, які Росія традиційно експортувала. Проте вже в листопаді 1914 р. почалося підвищення цін, у тому числі й на предмети експорту, а вже з грудня 1914 р. ціни на продукти харчування, на паливо, на проїзд стали різко зростати.

І якщо на початку війни можна було очікувати розорення виробників, то, починаючи з зими 1915 p., необхідно було захищати інтереси споживачів у зв'язку із зростанням дорожнечі.

Традиційними заходами міських управ стало таксування цін, а також закупка та продаж населенню за заготівельними цінами борошна, дров, вугілля, гасу та ін. У Києві такси на продукти першої необхідності було введено з 23 січня 1915 р.

При невпинному зростанні ринкових цін на цілий ряд продуктів механізм ціноутворення бентежив не тільки пересічного споживача, який щиро дивувався, «чому варення, зварене влітку, раптом зимою подорожчало». Навіть економісти не могли зрозуміти, чому борошно коштувало найдорожче в тих містах, де найдешевше зерно. У підвищенні цін важко було виявити певну систему.

З кінця 1915 р. в ряді міст стала відчутною нестача м'яса. Ця проблема посилювалась недостатньою кількістю спеціально обладнаних холодильників, які дали б можливість зберігати м'ясні припаси.

У Київській думі навіть виник скандал у зв'язку з псуванням м'ясних продуктів. З Житомира повідомляли, що в місті настала м'ясна криза. Міська рада запропонувала ввести три пісних дні на тиждень і запровадити карткову систему.

В умовах зростаючого дефіциту продуктів харчування державні органи та місцева влада запроваджували заходи для його пом'якшення. Створена в Петрограді в січні 1916 р. «Особлива комісія», до якої входили представники законодавчих та громадських установ, на особливій нараді з продовольчого питання висловилась за встановлення по всій імперії трьох днів на тиждень, протягом яких не дозволялося вживання м'яса і м'ясних продуктів.

У ці дні закривалися бойні, заборонявся продаж м'яса в лавках, ресторанах та ін. В такий спосіб влада намагалася скоротити споживання м'яса і зберегти худобу. Проте очікуваних результатів це не дало.

Досить скоро стало зрозумілим, що впровадження м'ясопістного закону призвело до того, що, по-перше, ціна на м'ясо зросла вдвічі, по-друге, в м'ясні дні худоби забивали тепер в два рази більше, а нереалізовані надлишки зберігали і продавали вже несвіжими, по- третє, після обмеження продажу м'яса збільшилося споживання яєць, сиру.

Група VІ

Вклад жіноцтва у захист держави

Матеріал на ст. 32-33

Група VІІ

Вклад жіночої праці для потреб війни.

З появою поранених піклування про них та влаштування лазаретів стає новим полем діяльності для цивільного населення, а також характерним проявом суспільного настрою. Багато хто зі світських дам зайнявся роботою безпосередньо в Червоному Хресті, а також шиттям білизни для поранених.

 Така праця давала жінкам змогу відчути свою потрібність державі, тим більше, що в провінції дружини священиків, лікарів, агрономів, як правило, не знали, куди прикласти з корисною метою свою енергію і нудились бездіяльністю.

У листі з с. Алешкі Чернігівської губ. від 2 вересня 1914 р. до О.Требінської приятелька родини молода дівчина Тоня писала: «...Не знаю, куди подіти себе....Чи вам не спадало на думку в Ковраї (село, де знаходився будинок родини Требінських) влаштувати поранених. Ми думали стосовно Алешкі, але там не вистачає приміщень, старий будинок не підготовлений. А у вас було б можливо. Ви були б лікарями, мама займалася б основним керівництвом, а мене б сестрою взяли». Далі дівчина ділиться своїм відчуттям війни в провінції, де бракувало вістей: «...Так мало про війну говорять, що інколи про неї забуваєш, а інколи так тяжко, що не кожного дня надходять звістки, здається, напевно щось трапилось, а ми сидимо і не знаємо».

Жінки з незаможних родин, чиї чоловіки були мобілізовані, змушені були, щоб утримувати родину, влаштовуватися на роботу. Вони також, але за плату, працюють у лазаретах, у майстернях для виготовлення білизни і теплих речей для солдатів.

Міста організовували трудову допомогу для дружин запасних. Київська міська Дума 1915 р. витратила на трудову допомогу 21760 руб.  Трудова комісія надавала дружинам запасних роботу з пошиття білизни, шинелей та інших казенних речей вдома.

За два роки Трудовою комісією було здано 1 576 616 шт. речей на суму 2 114 589 руб. У липні 1917 р. в Києві роботою було забезпечено 1011 дружин запасних.

9 жовтня 1916 р. міністр шляхів сполучення видав наказ допускати жінок на посади дорожніх робітників, двірників, посильних, лампівників та сигнальників.

Це рішення, зумовлене реаліями життя, видалося настільки незвичним, що газети відгукнулися фейлетонами. Коли в квітні 1916 р. на вулиці м. Вінниця виїхала перша жінка-візник — дружина мобілізованого, місцева влада її затримала і не дала дозволу на роботу.»

Виступи учнів

IІІ – Узагальнення і систематизація ЗУН.

Сьогодні ми на основі різних джерел ознайомились із повсякденним життям людей під час Першої світової війни. Весь біль і відчай, який відчували люди в той час був пов'язаний із втратами рідних, які були мобілізовані на фронт, а також із важким економічним становищем, коли не вистачало продуктів харчування, а також товарів першої необхідності. Проте, найбільшим горем для українців стало те, що вони були поділені між двома ворогуючими імперіями і були змушені воювати один проти одного. 

ІV – Постановка д. / з.

§ 4