Практичне заняття: Конституції УРСР: «сталінська» і «розвиненого соціалізму» (порівняння основних законів 1937 та 1978 рр.)

11 клас

Історія України

Тема: Україна в період загострення кризи радянської системи

Практичне заняття: Конституції УРСР: «сталінська» і «розвиненого соціалізму» (порівняння основних законів 1937 та 1978 рр.)

ПРИГАДАЙТЕ:

1. Що таке Конституція?

2. У якій історичній ситуації було прийнято Конституцію 1937 р.?

 3. Назвіть особливості суспільно-політичної ситуації в республіці в період прийняття Конституції 1978 р.

МЕТА: на основі порівняльного аналізу визначити спільне й відмінне в Конституціях УРСР 1937 та 1978 рр.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

1. За додатковими джерелами інформації ознайомитися зі змістом Конституцій УРСР 1937 та 1978 рр. Визначити спільне й відмінне в їхніх основних положеннях.

2. Підготувати есе за однією з наведених тем:

 1) Конституція УРСР 1937 р. та реалії життя республіки за сталінських часів;

2) Конституція УРСР 1978 р. та реалії життя республіки періоду «застою».

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Об’єднайтеся в малі групи за тематикою підготовлених завдань, обговоріть результати їх виконання й визначте найцікавіші роботи.

2. Запропонуйте класу спільні висновки, яких ви дійшли під час роботи в малих групах.

3. Презентуйте визначені в групах найцікавіші з підготовлених до уроку завдань класу.

4. Зробіть висновки відповідно до мети заняття.

Матеріал для опрацювання

Конституція УРСР 1937 р. була складена на основі Конституції СРСР 1936 р. Містила 13 розділів. У І розділі УРСР проголошувалася соціалістичною державою робітників і селян. Її політичну основу становили ради депутатів трудящих, економічну — соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя й засоби виробництва. Проголошувалася остаточна перемога диктатури пролетаріату. Її основні принципи втілювалися в гаслах «Від кожного за його здібностями, кожному — за його працею», «Хто не працює, той не їсть» та «Уся влада Радам».

Земля закріплювалася в безстрокове та безоплатне користування за колгоспами. Кожному колгоспному двору було дозволено особисте користування невеликою присадибною земельною ділянкою. Дрібне приватне господарство могло існувати для кустарів та одноосібних селян, якщо вони в ньому працювали особисто й не застосовували експлуатацію іншої людини. Соціалістична власність мала існувати у вигляді державної (всенародне добро) та кооперативно-колгоспної (власність колгоспів та кооперативів). В особистій власності громадян могли перебувати житлові будинки, підсобне хатнє господарство, їхні трудові доходи та заощадження тощо. Особисту власність громадян було дозволено передавати у спадок.

У II розділі проголошувалося добровільне об’єднання УРСР разом з іншими радянськими республіками в союзну державу СРСР. УРСР мала республіканський суверенітет, їй гарантувалися недоторканність кордонів і право виходу із СРСР. Для громадян республіки встановлювався принцип подвійного громадянства. За своїм адміністративно-територіальним устроєм УРСР поділялася на сім областей — Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку, Київську, Одеську, Харківську й Чернігівську та Молдавську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку.

Верховну Раду УРСР як єдиний і найвищий законодавчий орган державної влади обирали на чотири роки. Один депутат Верховної Ради УРСР обирався від 100 тис. населення. Верховна Рада збиралася двічі на рік на чергові сесії, а на позачергові — за рішенням президії або вимогою не менш ніж третини депутатів. Закони ухвалювалися простою більшістю голосів й оприлюднювалися за підписом голови та секретаря президії Верховної Ради. До складу президії, що обиралася Верховною Радою і була їй підзвітна, входили голова, два заступники, п’ятнадцять членів і секретар. Депутатам надавалося право недоторканності. Члени уряду були зобов’язані відповідати на депутатські запитання у триденний термін.

Найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади УРСР був її уряд, що мав назву Рада народних комісарів. Він створювався Верховною Радою, був відповідальним і підзвітним їй та президії. Повноваження Раднаркому обмежувалися Конституцією СРСР 1936 р., законами УРСР та СРСР, постановами й розпорядженнями Раднаркому СРСР. Народним господарством УРСР керували десять союзно-республіканських (легкої, харчової, лісової промисловості, зернових і тваринницьких радгоспів, земельних справ, фінансів, внутрішньої торгівлі, юстиції, внутрішніх справ, охорони здоров’я) та чотири республіканські (комунального господарства, місцевої промисловості, освіти, соціального забезпечення) наркомати. До Раднаркому УРСР, окрім голови, його заступників та наркомів, входили голова держплану УРСР, начальник управління у справах мистецтв, уповноважені загальносоюзних наркоматів і Комітету заготівель СРСР.

В областях, округах, районах, містах, селищах, станицях і селах органами державної влади були відповідні ради трудящих, які обиралися населенням цих місцевостей на два роки. Виконавчими і розпорядчими органами цих рад були виконкоми. На місцях безпосередні управлінські функції здійснювалися управліннями або відділами виконкомів — соціального забезпечення, народної освіти, охорони здоров’я, комунального господарства тощо. Власні управління загальносоюзні наркомати й НКВС СРСР створювали при обласних радах, а НКВС УРСР — при районних. Комітет заготівель СРСР призначав до обласних рад своїх уповноважених.

До соціально-економічних прав, які надавалися Конституцією 1937 р. громадянам УРСР, належали: права на працю, відпочинок, матеріальне забезпечення в старості, у разі хвороби або втрати працездатності, на освіту, рівноправність жінок і чоловіків, рівноправність усіх громадян незалежно від національності й рангів, державну охорону інтересів матері й дитини тощо. Демократичні свободи громадян (слова, друку, демонстрацій, мітингів, зібрань, совісті, об’єднання у громадські організації) лише декларувалися, але фактично не забезпечувалися. Комуністична партія вперше на конституційному рівні отримала статус «керівного ядра» всіх громадських і державних організацій. У Конституції закріплювалися недоторканність житла, особи та інші особисті права. Обов’язками громадян були дотримання Конституції, виконання законів, належне виконання громадських обов’язків, дотримання трудової дисципліни, повага до правил соціалістичного співжиття, захист Батьківщини, виконання загального військового обов’язку, дбайливе ставлення до суспільної соціалістичної власності.

Окремий розділ Конституції 1937 р. був присвячений виборчій системі. У ньому закріплювалися принципи загального, рівного і прямого виборчого права за таємного голосування.

Правосуддя відповідно до Конституції покладалося на Верховний Суд УРСР, обласні суди, спеціальні суди СРСР та народні суди. Розгляд справ у всіх судах здійснювався за участю народних засідателів, крім випадків, передбачених законом. Верховний Суд УРСР обирала Верховна Рада, обласні суди — обласні ради трудящих, народних суддів — громадяни району або міста. Усіх обирали на п’ятирічний термін. Судочинство здійснювалося українською мовою із забезпеченням права на перекладача, а також права виступати на суді рідною мовою. Декла