Повсякденне життя та моральний стан суспільства в добу «застою» (1960 – 1980-ті рр.)

П.І_______________________________  клас_____________  дата__________         оцінка____________

       1. Як називається період правління в СРСР Брежнєва Леоніда Ілліча?

          А) «відлига»          Б) «застій»        В) «перебудова»         Г) «прискорення»

      2.  Хто був першим секретарем ЦК КПУ від 1972 до 1789 року?

            А) М. Хрущов         Б) Л. Каганович         В) П. Шелест         Г) В. Щербицький

      3.  Які поняття необхідно застосовувати для характеристики суспільно-політичного життя  України в середині 1960-х – на початку  1980-х років?

          А) неосталінізм, номенклатура, «розвинений соціалізм»;

          Б) «відлига», «шістдесятництво», лібералізм;

          В) ждановщина, боротьба з космополітизмом, операція «Вісла»;

          Г) «перебудова», «гласність», «прискорення».

      4. Хто очолював проведення економічної реформи в 1965 році?

        А) М. Хрущов;        Б) О. Косигін;     В) Л. Каганович;       Г) П. Шелест

      5. Визначте історичну особу, про яку йдеться:

     «У нього була заслужена репутація людини малоосвіченої, досить обмеженої, що не мала власних уявлень про багато сфер життя суспільства й політичних проблем… В апаратній боротьбі (він) виявив розум, хитрість і винахідливість. Хай повільно, але зумів «витиснути» з керівництва всіх своїх суперників…»

        А) Й. Сталін        Б) М. Хрущов      В) П. Шелест      Г) Л. Брежнєв

       6. Укажіть поняття, якому відповідає наведене визначення:

          Перевищення попиту над пропозицією це -

        А) депопуляція     Б) дефіцит     В) дефолт      Г) перевиробництво

 

      Повсякденне життя та моральний стан суспільства в добу «застою» (1960 – 1980-ті рр.)

П.І_______________________________  клас_____________  дата__________         оцінка____________

       1. Як називається період правління в СРСР Брежнєва Леоніда Ілліча?

          А) «відлига»          Б) «застій»        В) «перебудова»         Г) «прискорення»

      2.  Хто був першим секретарем ЦК КПУ від 1972 до 1789 року?

            А) М. Хрущов         Б) Л. Каганович         В) П. Шелест         Г) В. Щербицький

      3.  Які поняття необхідно застосовувати для характеристики суспільно-політичного життя  України в середині 1960-х – на початку  1980-х років?

          А) неосталінізм, номенклатура, «розвинений соціалізм»;

          Б) «відлига», «шістдесятництво», лібералізм;

          В) ждановщина, боротьба з космополітизмом, операція «Вісла»;

          Г) «перебудова», «гласність», «прискорення».

      4. Хто очолював проведення економічної реформи в 1965 році?

        А) М. Хрущов;        Б) О. Косигін;     В) Л. Каганович;       Г) П. Шелест

      5. Визначте історичну особу, про яку йдеться:

     «У нього була заслужена репутація людини малоосвіченої, досить обмеженої, що не мала власних уявлень про багато сфер життя суспільства й політичних проблем… В апаратній боротьбі (він) виявив розум, хитрість і винахідливість. Хай повільно, але зумів «витиснути» з керівництва всіх своїх суперників…»

        А) Й. Сталін        Б) М. Хрущов      В) П. Шелест      Г) Л. Брежнєв

       6. Укажіть поняття, якому відповідає наведене визначення:

          Перевищення попиту над пропозицією це -

        А) депопуляція     Б) дефіцит     В) дефолт      Г) перевиробництво

 

Практичне заняття № 4.

Тема: Повсякденне життя населення. Моральний стан радянського суспільства.

 

П.І________________________________   дата___________    клас____________    оцінка___________

Мета: використовуючи різні види джерел (у т.ч. медіапродукти), описувати повсякденне життя та визначати зміни, пов’язані з кризовими процесами у суспільстві періоду «застою»; використовувати карту як джерело інформації про соціально-економічне життя УРСР доби «застою»; давати визначення понять: «мораль», «конформізм», «волюнтаризм»; висловлювати і аргументувати власну точку зору щодо кризи суспільної свідомості та формування подвійної моралі радянського суспільства; давати власну оцінку цьому періоду життя України.

Тип уроку. Повідомлення нових знань, формування (розвиток) умінь і навичок.

Обладнання: роздатковий матеріал, презентація, конспект уроку, матеріал конспекту уроку, відео матеріали, писемні джерела (витяги з радянської преси, опис життя населення).

Практична робота складається з 5 блоків завдань:

1. Робота з мапою. Відповідно – кожна пара отримає мапу з запитаннями. Уважно розглянувши мапу, до таблиці Ви записуєте  відповідь на запитання, використовуючи мапу як джерело.
2. Робота з хронологічною таблицею. Виписати до таблиці найважливіші події доби «застою».
3. Робота з фотоматеріалами. Відповідно – кожна пара отримає фото матеріали з запитаннями. Уважно розглянувши фото, до таблиці Ви записуєте відповідь на запитання, використовуючи фото як джерело.
4. Робота з таблицями – усно. З’ясування відповідності зарплатні робітників СРСР та УРСР.
5. Робота з писемними джерелами. Відповідно – кожна пара отримає набір писемних джерел (витяги з преси) з запитаннями. Уважно ознайомившись з джерелами, до таблиці Ви записуєте відповідь на запитання.

 

Сфери життя суспільства, які підлягають порівнянню
Випишіть найбільші промислові міста УРСР, регіони в яких вони знаходяться	міста		регіони
Випишіть найбільш важливі дати епохи «застою», обчисліть найближчі ювілейні дати подій періоду «застою» в УРСР	важливі дати, ювілейні дати		які дати Ви б додали до списку?
Роздивіться карикатури та фото. Про які нові явища в житті радянськго суспільства УРСР епохи «застою» Ви дізнались з карикатур?	явища		ставлення людей до роботи
Роздивіться фото документи. Запишіть, які побутові речі стали символами достатку?	побутові речі		чи всі громадяни УРСР жили в однакових умовах?
Ознайомтесь з поданими документами. Випишіть, які нові поняття (з поясненням) Ви зустріли в тексті. Які привілеї мала партійна номенклатура?	поняття		привілеї партійної номенклатури
Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Історія України 11 клас

Практичне заняття № 4
 

Тема: Повсякденне життя населення. Моральний стан радянського суспільства.

Мета: використовуючи різні види джерел (у т.ч. медіапродукти), описувати повсякденне життя та визначати зміни, пов’язані з кризовими процесами у суспільстві періоду «застою»; використовувати карту як джерело інформації про соціально-економічне життя УРСР доби «застою»; давати визначення понять: «мораль», «конформізм», «волюнтаризм»; висловлювати і аргументувати власну точку зору щодо кризи суспільної свідомості та формування подвійної моралі радянського суспільства; давати власну оцінку цьому періоду життя України.

Тип уроку. Повідомлення нових знань, формування (розвиток) умінь і навичок.

Вид уроку. Практичне заняття.

Обладнання: роздатковий матеріал, презентація, конспект уроку, матеріал конспекту уроку, відео матеріали, писемні джерела (витяги з радянської преси, опис життя населення).

 

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Доброго дня шановні учні.

Сьогодні ми проводимо практичне заняття № 4 з історії України  за темою «Повсякденне життя населення. Моральний стан радянського суспільства у 1960 –ті – 1980-ті рр».

Учні, записуємо дату та тему уроку, які відображені на дошці (діти записують назву роботи, вчитель проговорює її).

На минулому уроці ми знайомились з економічним, політичним рівнем життя населення УРСР у 60-80-х роках, змінами у соціальній сфері. На практичній роботі №4 «Повсякденне життя населення. Моральний стан радянського суспільства у 1960 –ті – 1980-ті рр» ми повинні навчится працювати з   додатковими відео та фото джерелами, опрацьовувати письмові джерела,   з’ясувати реальну картину повсякденного життя звичайного члена радянського суспільства та партійної номенклатури, висловлювати і аргументувати власну точку зору щодо кризи суспільної свідомості та формування подвійної моралі радянського суспільства; давати власну оцінку цьому періоду життя України. Результатом нашої роботи повинен стати порівняльний висновок життя партійної номенклатури та радянської людини, який ми оформимо у вигляді таблиці.

Сьогодні ми з Вами познайомимось з такими поняттями як «мораль», «подвійна мораль», «конформізм», «волюнтаризм», «дефіцит».

Практична робота складається з 5 блоків завдань:

6. Робота з мапою. Відповідно – кожна пара отримає мапу з запитаннями. Уважно розглянувши мапу, до зошита ви записуєте номер запитання та відповідь на нього, використовуючи мапу як джерело.
7. Робота з хронологічною таблицею. Виписати до зошита найважливіші події доби «застою», виконати завдання до джерела.
8. Робота з фотоматеріалами. Відповідно – кожна пара отримає фото матеріали з запитаннями. Уважно розглянувши фото, до зошита ви записуєте номер запитання та відповідь на нього, використовуючи фото як джерело.
9. Робота з таблицями – усно. З’ясування відповідності зарплатні робітників СРСР та УРСР.
10. Робота з писемними джерелами. Відповідно – кожна пара отримає набір писемних джерел (витяги з преси) з запитаннями. Уважно ознайомившись з джерелами, до зошита ви записуєте номер запитання та відповідь на нього.

            Але перш ніж приступити до виконання завдань, ми з вами виконаємо невелику тестову роботу, щоб освіжити в пам’яті всі важливі події, які стосуються саме періоду кризових явищ в суспільстві в період 1960-х – 1980-х років.

Тест:

1. Як називається період правління в СРСР Брежнєва Леоніда Ілліча?

А) «відлига»          Б) «застій»        В) «перебудова»         Г) «прискорення»

      2.  Хто був першим секретарем ЦК КПУ від 1972 до 1789 року?

            А) М. Хрущов         Б) Л. Каганович         В) П. Шелест         Г) В. Щербицький

      3.  Які поняття необхідно застосовувати для характеристики суспільно-політичного життя   

           України в середині 1960-х – на початку 1980-х років?

          А) неосталінізм, номенклатура, «розвинений соціалізм»;

          Б) «відлига», «шістдесятництво», лібералізм;

          В) ждановщина, боротьба з космополітизмом, операція «Вісла»;

          Г) «перебудова», «гласність», «прискорення».

      4. Хто очолював проведення економічної реформи в 1965 році?

        А) М. Хрущов;        Б) О. Косигін;     В) Л. Каганович;       Г) П. Шелест

      5. Визначте історичну ососбу, про яку йдеться:

     «У нього була заслужена репутація людини малоосвіченої, досить обмеженої, що не мала власних уявлень про багато сфер життя суспільства й політичних проблем… В апаратній боротьбі (він) виявив розум, хитрість і винахідливість. Хай повільно, але зумів «витиснути» з керівництва всіх своїх суперників…»

        А) Й. Сталін        Б) М. Хрущов      В) П. Шелест      Г) Л. Брежнєв

       6. Укажіть поняття, якому відповідає наведене визначення:

Перевищення попиту над пропозицією це -

        А) депопуляція     Б) дефіцит     В) дефолт      Г) перевиробництво

Здаємо. Оцінки будуть повідомлені на наступному занятті. Продовжимо.

ІІІ. Розгляд нової теми.

Канадський історик Орест Субтельний у книзі «Історія України» так писав про цей період 1960-тих – 1980-х років:  «Те, що радянський українець не добирає в автомобілях, відеомагнітофонах, модному одязі, він можливо, надолужує, користуючись безплатною вищою освітою й медичним обслуговуванням, незнаними … американцями».

Запитання? Яким прислівником можна охарактеризувати цей період? (суперечливий, неоднозначний, різнобарвний)

Багато людей-сучасників періоду «застою» згадують його як найкращі часи. Проте, українці «заплатили» за соціальні блага не тільки чергами, дефіцитом товарів, неякісними послугами.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Таким чином, сьогодні ми будемо говорити про повсякденне життя українців та моральний стан населення у період загострення кризи радянської системи.

? Що таке «повсякденність»?

(використовуємо вправу «асоціативний кущ»)

(орієнтовні відповіді учнів)

Побут            Житло             Раціон харчування       Умови життя      Дозвілля

 

?Повсякденне життя?

Мрії         Праця            Настрої          Відпочинок           Уподобання          Розваги

Вивчення «повсякденності» переживає сьогодні справжній бум. Саме «повсякденне життя» є віддзеркаленням економічних, політичних процесів, що відбуваються у суспільстві. Дослідження повсякденності дає можливість об’єктивно оцінити історичні події та явища, визначити їх причини та наслідки. Приступаємо до першого завдання. Кожна пара отримала мапу з запитаннями. Будь ласка, даю Вам 4 хв на ознайомлення з мапою та запитаннями. Відповіді фіксуємо у зошиті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота з мапою. Завдання 1. Розвиток умінь і навичок орієнтування в історичному просторі.

Україна в період загострення кризи радянської системи (1964–1985 роки).

 

 

Запитання:

1. Запишіть у зошити назви найбільших українських промислових міст середини 1960–1980-х років. У дужках після назви кожного міста вкажіть назву області, до якої те місто належало.
2. Роздивіться на карті регіони УРСР, де розвивалися галузі промисловості, розташовувалися електростанції, пролягали нафтопроводи та газопроводи, позначені відповідними умовними символами. Запишіть назви регіонів до зошита.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 2. Розвиток умінь і навичок орієнтування в історичному часі.

 

Турченко Ф. Г. Історія України. 11 клас : підруч. для загальноосвіт. навч. закл. : профіл. рівень / Ф. Г. Турченко. – К. : Генеза, 2011. – С. 222.

Запитання:

1. Розгляньте хронологічну таблицю. Випишіть основні події періоду «застою» в УРСР.
2. Які події Ви би додали до запропонованого переліку? (орієнтовні відповіді 1959 – 1965 – семилітка, 1966 р – ХХІІІ зїзд КПРС – підвищення життєвого рівня населення)
3. Обчисліть найближчі ювілейні дати подій періоду «застою» в УРСР.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання ІІІ. Робота з фото-документами.

Блок 1.

 

О.Ранчуков. Оселедці. Київ 1970-ті

О.Ранчуков. Київ 1970-ті

Запитання:

1. Чи можна використати подані фотографії  як джерела для вивчення повсякденного життя? Відповідь аргументуйте.

2. Які явища радянського повсякдення відображені на фотографіях? Як виглядають люди?

Блок 2.

журнал «Перець», 1979 рік, №10     карикатура 1

 

журнал «Перець», 1979 рік, №10    карикатура 2

початок 1980-х років

карикатура 3, 4

                                                                          Карикатура 4,5

                                                                                 карикатура 6,7

Запитання.

1. Які явища в житті суспільства відображають карикатури № 1 - 7?

2. Назвіть номери карикатур які відображають ставлення людей до праці?

Блок 3.

Асортимент товару продуктового магазину

 

 

Запитання.

1. Яке явище в житті УРСР та СРСР 1970-х – 1980-х рр Ви спостерігаєте на фото? Яке враження на вас справляє зображене?

 

 

 

 

 

 

 

 

Блок 4

 

Музичний комбайн епохи СРСР – радіола

Бабінний магнітофон

1962 р

 

 

1983 р

 

В черзі за квартирою

комуналка

 

Модний інтер’єр 1970-і рр.

 

1980-і рр

 

«Москва сльозам не вірить»

 

1970-і рр

 

 

«З легким паром»

 

 

Запитання:

1.   1.  Опишіть умови життя городян.

2. Зверніть увагу на розмір кімнат. Які побутові речі стали символами достатку? Чи всі жили в таких умовах?

Завдання 4. Розвиток умінь і навичок використання понять у мовленні, опрацювання історичних джерел, таблиць, зіставлення і порівняння, виявлення ціннісних орієнтацій.

 

1 ►► Моральний стан радянського суспільства.

 Мораль — це система уявлень про добро та зло, норми та оцінки, що регулюють поведінку людей. Одним з атрибутів держави, створеної комуністами, була комуністична мораль. Основні її засади були викладені в програмі КПРС, прийнятій XXII зїздом КПРС. Ці принципи названі «моральним кодексом будівника комунізму». Серед них — відданість справі комунізму; добросовісна праця на благо суспільства, колективізм і товариська взаємодопомога; гуманне ставлення та взаємна повага між людьми: людина людині друг, товариш і брат; чесність і правдивість, моральна чистота, простота і скромність у суспільному й особистому житті; нетерпимість до ворогів комунізму.

КПРС уважала формування комуністичної моралі одним із головних напрямів своєї діяльності. Принципи комуністичної моралі поширювали всіма засобами радянської пропаганди, на них будували систему навчання та виховання в школі, вищих навчальних закладах. На утвердження цих принципів партійне керівництво спрямовувало діяльність своїх організацій і трудових колективів.

Однак люди бачили, що партійні керівники різних рангів порушують принципи комуністичної моралі. У реальному житті існувала суперечність, яку неможливо було подолати: справжня мораль не могла бути утверджена в тоталітарному суспільстві, побудованому на класових підходах, обмеженні свободи слова, репресіях, страхові. Так, принцип правдивості, проголошений у моральному кодексі будівника комунізму, був несумісний із політикою партії та практикою суспільного життя в Радянському Союзі. Люди знали, що за слово правди, яке не збігалося з позицією правлячої партії, вони могли бути суворо покарані. Партія сама визначала, що і як дозволялося критикувати. У цьому звязку поширився конформізм — пристосування до існуючих порядків, безапеляційне визнання встановлених норм і правил поведінки, безумовне схиляння перед авторитетами. Водночас часто особа мала свою думку, яку вголос не висловлювала.

Потворними явищами радянської дійсності були культ особи та волюнтаризм (здібність людини до самостійного вибору мети і способів її досягнення, а також здатність ухвалення рішень, що виражають її особисті установки і власні переконання) перших осіб, які суперечили принципам як загальнолюдської, так і декларованої комуністичної моралі. Громадяни на власному досвіді переконалися, що М. Хрущов, який викрив певну частину злочинів сталінщини, був нетерпимим до тих думок, які не збігалися з його власними, уважаючи, наприклад, що тільки він знає, які художні картини треба малювати чи які танці танцювати. Минуло небагато часу — і газети та журнали зарясніли хвалебними статтями про нього. Микиту Хрущова змінив Леонід Брежнєв, який відзначався пристрастю до нагород.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 ►► Про суспільну атмосферу в Радянському Союзі

Поведінка громадян розглядалася винятково в руслі ідеологічної боротьби. Партія проголошу вала високі моральні принципи, водночас маніпулюючи людьми, використовувала їхню залежність і родинні звязки у своїх політичних технологіях. Класичним прикладом цього є лист матері поета В. Симоненка до ЦК компартії України, у якому вона нібито просить захистити добре імя її сина, комуніста, у звязку з тим, що його вірші та щоденники передають закордонні радіостанції. Лист був використаний як засіб засудження устами матері поета факту оприлюднення за кордоном його щоденника. При цьому вона запевнила, що все, що мав її син, «дала йому радянська влада», визнала, що він міг «де в чому помилятись», а тому просила взяти до уваги її «щиросердну заяву». Хоча мати знала і розуміла, що її син писав правду.

Продовжувалася аморальна практика примушування українських письменників до зречення своїх поглядів і публічного каяття. Вони повинні були зрозуміти, що коли покаються, то можуть бути помилувані і, навпаки, якщо наполягатимуть на своєму, — будуть покарані. Осередками моральності були передусім школа та сімя, де прищеплювали поняття про добро та зло, давали уроки моральної поведінки. Багато учнів допомагали ветеранам війни та праці, пенсіонерам, інвалідам, У процесі такої діяльності формувалися високі моральні якості школярів.

Партія визнавала тільки соціалістичний патріотизм, справжня любов до рідного краю нерідко оголошувалася проявом «буржуазного націоналізму», а інтернаціоналізм як принцип комуністичної моралі був прикриттям зросійщення населення України. Моральний кодекс будівника комунізму втратив те значення, яке надавалося йому в 1960-х роках. Натомість повсюдно спостерігалися такі антиподи декларованої комуністичної моралі, як пристосуванство, кар’єризм, пияцтво, злодійство.

Поширеним явищем стали крадіжки державного та колгоспного майна. Чимало працівників підприємств уважали, що вони не крали, а «брали те, що було на їхньому робочому місці: інструменти, сировину, готові вироби тощо. Для них стало звичкою принести щось із роботи додому. Вкрадені речі нерідко виносили через прохідну підприємств. Цих людей називали «несунами». Селянин знаходив для себе виправдання крадіжок із колгоспного поля в тому, що це була земля, яку більшовики насильно відібрали в його родини. Те, що він брав із колгоспного поля, селянин уважав компенсацією за неналежно оплачену працю. Крім того, через недбалість, недосконалість техніки, погані умови зберігання значна частина врожаю втрачалася. До того ж влада постійно навязувала переконання, що колгоспне — це його. Виходило, що він крав сам у себе. Цю суперечність намагався збагнути В. Симоненко у вірші «Злодій», у якому розповідається про селянина, якого затримали за те, що він крав «свій труд». Описуючи ці «парадокси доби», поет з болем запитує: «Чому він злодій? З якої речі? Чому він красти пішов своє?» Описані явища були породженням радянської суспільно-політичної системи.

Водночас багато людей намагались у своєму повсякденному житті дотримуватися високих моральних принципів. Завдяки цьому навіть у тоталітарному суспільстві були збережені загальнолюдські цінності. Традиційна народна мораль та загальнолюдські цінності забезпечували функціонування суспільства на рівні повсякденного життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 ►► Загальна характеристика економіки

У другій половині 1960-х – першій половині 1980-х років економічний розвиток Радянського Союзу та УРСР як його складової, відбивався на життєвому рівні населення...

Починаючи з XXIII з'їзду КПРС (1966 р.), на всіх високих партійних форумах завдання підвищення життєвого рівня населення декларувалося як одне з основних завдань партії держави. Навіть у Конституції СРСР 1977 р. (Конституції УРСР 1978 р.) зафіксовані права на гарантовану, гідну оплату праці, на забезпечення житлом, кваліфікованою медичною допомогою.

Деякі позитивні зміни відбулися, хоча їхні масштаби явно поступалися обіцяним. Зокрема, остаточно відійшов у минуле страх перед голодом. Колгоспники нарешті стали регулярно отримувати заробітну плату і пенсії. Зросла купівельна спроможність населення. Так, середня заробітна плата з 78 крб. у 1960 р. зросла до 155 крб. у 1980 р. Люди стали користуватися речами, які ще з 30-х років були звичними на Заході: пральні машини, холодильники та інша побутова техніка. Зріс асортимент товарів і послуг.

Пересічні громадяни мали можливість придбати або вітчизняні товари, або продукцію держав, як їх називали, соціалістичної співдружності. Для того щоб задовольнити потреби більшості населення у споживчих товарах, радянська влада розширювала кредитні послуги. У 1960–1970-х роках у радянському суспільстві панували оптимістичні настрої щодо здатності СРСР наздогнати Захід за рівнем життя та побуту. Про зростання рівня життя населення повідомляли центральні й місцеві газети. У засобах масової інформації кожного дня можна було побачити й почути сюжети, що розповідали про постійне піклування комуністичної партії і уряду про добробут трудящих СРСР…

…Починаючи з XXIII з'їзду КПРС, правляча партія наголошувала, що «найвища мета суспільного виробництва за соціалізму – найбільш повне забезпечення матеріальних та духовних потреб людей, що зростають». Це положення навіть було проголошене «основним економічним законом соціалізму», що й зафіксовано в брежнєвській конституції. Дійсно, зростав національний дохід, зростали й доходи населення. Якщо національний дохід зріс у 2,5 рази за період з 1965 по 1985 роки, то матеріальний добробут (якщо брати тільки цифри заробітної платні) зріс у 1,85 рази. Так якщо середня зарплата 1965 р. становила 93,9 крб., то у 1985 р. – 173,9 крб. Мінімальна заробітна плата зросла з 40–45 до 70 крб., скасовано податки з неї, знижено ставки податків на зарплату до 90 крб. З 1966 р. запроваджено гарантовану щомісячну оплату праці в колгоспах. У школах впроваджено безкоштовне забезпечення підручниками учнів 1–5-х класів. Населення, грошові надходження якого зросли тільки протягом 1971–1975 рр. у 3,1 рази, не хотіло купувати вітчизняні товари, якість і вибір яких були дуже далекими від вимог часу. Черги за престижними імпортними товарами сягали вже не годин, а днів.

Темпи зростання знижувались від п’ятирічки до п’ятирічки. Якщо протягом 1971–1975 рр. заробітна плата зросла на 29 %, то за наступні п’ять років – на 17 %, а у 1981–1985 рр. – лише на 14 %. Головні причини цього явища – девальвація карбованця; зростання цін, нестача (дефіцит) товарів та послуг. На 1984 р. карбованець дорівнював 54 копійки порівняно з карбованцем 1960-х років, тобто «впав» в 1,85 рази. … Існував штучний фіксований курс карбованця до долара, що коливався в межах 60 коп. за один долар. Щоправда, доларів у вільному продажу не було – порушників карали за «валютну спекуляцію». Крім того на межі 1970–1980-х рр. підвищено ціни як на престижні товари (ювелірні вироби, кришталь, килими), так і на товари широкого попиту: меблі, хутрові вироби, шерсть, бензин, будматеріали.

Зросли ціни й на комунальні послуги та транспорт. На кінець 1970-х рр. вже став відчутним дефіцит вітчизняних товарів народного вжитку. У першій половині 1980-х рр. з полиць магазинів майже зникли м’ясо-молочні продукти, а невдовзі магазини стали являти собою місце, де можна було ознайомитися тільки з обличчями продавців, а не купити необхідний товар. Перевага випуску продукції промисловості групи «А» над продукцією групи «Б» далась взнаки. У середині 1970-х рр. у зв’язку зі стрибком цін на нафту у світі, радянський уряд мав змогу, продаючи нафту та газ за кордон, закуповувати якісні імпортні продовольчі товари та товари широкого вжитку. А на кінець 1970-х – початок 1980-х рр. з переходом індустріальних та постіндустріальних країн на енерго- та ресурсозберігаючі технології потік «нафтодоларів» зменшився – і товарів групи «Б» вже явно не вистачало. Фактично розпочався «товарний голод»…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4 ►► Житлове будівництво

Розмах промислового будівництва в Україні, процес збільшення міського населення (урбанізація) вимагали збільшення темпів житлового будівництва. В цей період побудовані нові міста: Придніпровськ, Нововолинськ, Українка, Світловодськ, Червоноград, Вільногорськ, нові мікрорайони в столиці (Оболонь, Відрадний, Русанівка, Нивки, Березняки, Микільська Борщагівка, Лісний, Виноградар, Троєщина) та обласних центрах. За період з 1961 по 1980 рр. побудовано 379 608 тис. м² житла, нові помешкання отримали 34,4 млн осіб. Масштаби будівництва вражали: у Києві щоденно в середньому зводився стоквартирний будинок. Забезпеченість житлом зросла з 9,9 м². на людину в 1960 р. до 14 м² у 1980. Але й цього було недостатньо: у 1981–1985 рр. черга на житло налічувала 1,5 млн осіб, і вона не зменшувалася. Щоправда, якість будівництва була надзвичайно низькою і нові мешканці повинні відразу ж замінювати «столярку» (вікна, двері), сантехніку, електропроводку, інколи навіть підлогу, перештукатурювати стіни та стелю. Швидкими темпами відбувалася газифікація міст та селищ України. У 1971 р. останнім з обласних центрів газифікований Кіровоград. Але 150 селищ міського типу не мали центрального водопостачання, 60 міст і понад 500 селищ – каналізації. Тільки 5 % сіл газифіковано на кінець 1980-х років.

 

►► Стан медичного обслуговування

У радянській державі медичне обслуговування було безкоштовним. Хоча воно й фінансувалося за залишковим принципом, однак мережа лікарських закладів в Україні була широкою. Кількість лікарів на тисячу жителів у країні була однією з найвищих у світі – на 10 тисяч населення припадало 38,9 лікаря (1985 p.). У цей час в Японії ця цифра становила 17,5 лікарів на 10 тисяч, у Франції – 17,9, у Великобританії – 18,3. До досягнень можна зарахувати відкриття спеціалізованих медичних установ: кардіологічного центру в Києві, багатопрофільних комплексів у Запоріжжі та Харкові та багато іншого. Україна, а особливо Крим, вкрилася широкою мережею санаторіїв, будинків відпочинку. А ось якість медичного обслуговування – особлива розмова. Навіть маючи безкоштовне медичне обслуговування, радянські люди несли лікарям хабарі, оскільки знали, що без цього лікування може і не дати позитивних результатів. Як казав російський сатирик родом з Одеси Михайло Жванецький: «Ви можете і не платити... Якщо вас не цікавить результат». Внаслідок цього тривалість життя в Україні скоротилася, а смертність зросла з 7,6 випадків на тисячу осіб (1965) до 12,1 (1980). 34 % сіл не мали амбулаторій. Україна вийшла на перше місце у світі за рівнем дитячої смертності та ракових (онкологічних) захворювань (1989), 30 % дітей народжувалися хворими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5 ►► Зміни в соціальній та національній структурі населення

Друга половина 60-х — початку 80-х років XX ст. були часом суттєвих соціальних, етнічних, демографічних змін у суспільстві. На початку 60-х років вдалося подолати жахливі для України демографічні наслідки Другої світової війни, сталінських репресій та голодоморів. 1960 р. загальна чисельність населення республіки становила 42,4 млн осіб, з яких 22,6 млн, або 53 %, були сільськими жителями. На початку 80-х років чисельність на​селення республіки перевищила 50-мільйонну позначку, досягнув​ши у 1989 р. (за результатами перепису населення) 51,7 млн осіб.

Від перепису до перепису приріст населення зменшувався: 1959-​ 1970 рр. — 5 млн 258 тис, у 1970-1979 рр. — 2 млн 248 тис., в 1979-1989 рр. — 1 млн 862 тис. осіб. Через економічну невлашто​ваність побуту, низькі життєві стандарти «радянської людини» знижувалася народжуваність, зростала смертність. Приріст на​селення не забезпечував звичайного відтворення поколінь. УРСР опинилася перед загрозою депопуляції — абсолютного скорочення кількості мешканців республіки.

Характерною ознакою демографічних процесів були ви​сокі темпи росту чисельності мешканців міст. У період між 1959​ і 1989 рр. визначальними тенденціями змін у соціальному складі населення України були урбанізація населення, зростан​ня чисельності жителів міст, індустріальних центрів і водночас зменшення абсолютної кількості сільського населення. Так,

1959​ р. чисельність сільського населення України становила 22,6​ млн осіб, або 53 %. 1964-го року міське населення у кіль​кісному плані перевищило сільське, а на середину 80-х років воно становило вже більше 2/3 населення республіки. Перепис 1989 р. зафіксував скорочення сільського населення до 17,1 млн осіб — на 5,5 млн осіб, або на 20 %.

Різке скорочення чисельності селян було зумовлене як загаль​носвітовою тенденцією до урбанізації (збільшення кількості міст), так і побутовою невлаштованістю та складністю із працевлашту​ванням на селі. 1979 р., уперше за тривалий період української історії, смерт​ність сільських жителів перевищила народжуваність — розпочала​ся депопуляція. На початку 90-х років вона стала постійним яви​щем у республіці.

Національний склад населення Української РСР зазнав сут​тєвих змін. Протягом 60-80-х років відбувалося скорочення чисельності титульного етносу — українців. Це було пов’язано зі зниженням народжуваності, старінням українців, а особливо через великі масштаби міграції до України представників інших національностей.

За 30 років — з 1959 по 1989 рр. — частка українців у загаль​ній кількості населення республіки скоротилась з 76,7 до 72,1 %, у той час як відсоток росіян збільшився з 16 до 22 %. При цьому слід врахувати, що вплив російської ментальності, мови, культури був значно вищим від кількості етнічних росіян. Фактично повніс​тю зрусифікованими були українські міста, за винятком західних областей. Русифікація стала державною стратегією, а головний на​прямок розвитку національних відносин полягав у підтягуванні етносів до мови і культури «великого російського народу».

 

 

 

 

 

 

 

 

6 ►► Привілейоване становище партійно-державної номенклатури

Деформації в соціальній сфері посилювалися не​справедливим характером розподілу суспільних благ. В обстанов​ці всевладдя і безконтрольності номенклатурні верхи утворили власну, закриту систему постачання продовольства і промислових товарів, що не знала дефіцитів і спекулятивних цін. Рада Міні​стрів і ЦК Компартії мали спеціальні великі господарства, де ви​рощували екологічно чисті городину і фрукти для вищих партійно- державних установ. Переробкою сільськогосподарської продукції для номенклатурних верхів займалися спеціальні закриті цехи.

Отримуючи заробітну плату, яка в 2-3 рази перевищувала заро​бітну плату робітників та колгоспників, представники номенкла​тури могли придбати на них у 5-10 разів більше товарів. За умов тотального дефіциту номенклатура мала можливість за дешевими державними цінами купувати необхідні товари, тоді як основна ма​са людей або взагалі не мала доступу до якісних товарів або за не​ймовірними цінами вимушена була купувати на базарах чи у спе​кулянтів. У 70-80-х роках стала поширеною практика закупівлі великих партій високоякісних промислових і продовольчих това​рів, призначених виключно для вищого керівництва.

«Вищі інстанції» мали закриті кращі санаторії, поліклініки та лікарні, що передбачували у віданні четвертого управління Мініс​терства охорони здоров’я, будинки відпочинку, пансіонати, а та​кож мисливські господарства. Для чиновників партійно-радянського апарату зводилося по​ліпшене житло.

Вищі урядові і партійні службовці мали постійно закріплені за ними цілорічні сімейні дачі. Квартири найвищих керівників обслу​говували штатні покоївки, що утримувалися за державний кошт. Хатні робітниці, покоївки та інша домашня челядь навіть була об’єднана у спеціальну профспілкову організацію, а їхня служба зараховувалася до трудового стажу.

Діти партійно-державної еліти відвідували найкращі, найсу​часніші дитячі садки і школи, після закінчення яких вони зазви​чай вступали до престижних вишів. Керівництво Комуністичної партії, держави, котре постійно твердило про свої наміри побудувати справедливе безкласове сус​пільство, насправді створило з вигодою для себе суспільство витон​ченої соціальної нерівності.

Привілейоване становище партійно-державної номенклатури

В цей же час партійно-державна номенклатура мало в чому собі відмовляла. Для неї існували спеціальні медичні заклади, радгоспи, де вирощували екологічно чисту продукцію, закриті цехи, де цю продукцію переробляли. Чиновники, що мали заробітну плату в декілька разів вищу, ніж середньостатистичний українець, «отоварювалися» в закритих магазинах та ще й за пільговими зниженими цінами. Товари для цих магазинів закуповувалися, як правило, за кордоном. Ті, хто на кожному кроці кричав про «служіння народові» та «захист його інтересів», жили зовсім в іншому «світі». Житло покращеного планування, безкоштовні державні дачі зі штатом покоївок, кухарів, садівників, водіїв, престижні навчальні заклади для дітей (школи з різними «нахилами» – до іноземних мов, математики тощо), московські та ленінградські вузи для «своїх» випускників, профспілкові відпустки в Криму, Прибалтиці, дружній Болгарії, престижні закордонні відрядження, звідки можна було привезти «буржуазні» ганчірки – що було ще треба можновладцям? А якщо треба було пошити одяг «по фігурі», то для цього існував спеціальний комбінат «Комунар».

Номенклатурні посади починалися з завідуючого лабораторією науково-дослідного інституту, директора школи тощо. На ці посади брали тільки членів КПРС. Дуже важко було потрапити до номенклатурного списку, так же важко було звідти вийти. Тільки якщо ти не «ділився» з начальством, здійснював тяжкий злочин, то могли «здати» органам правосуддя. Розваливши роботу на одній номенклатурній посаді, чиновник, як правило, переходив на роботу в іншу установу. Мафіозні принципи клановості, родинних зв’язків, знайомств, «телефонного права» були панівними при підборі кадрів. Все це мало щонайтяжчі наслідки як для економіки, так і для морально-психологічного клімату в країні.

 

 

 

7 ►► Повсякденне життя населення

Починаючи з XXIII з’їзду КП України і XXIII з’їзду КПРС (1966), на всіх високих партійних форумах завдання підви​щення життєвого рівня населення декларувалося як одне з осно​вних завдань партії та держави. Навіть у новій Конституції Укра​їнської РСР 1978 р. були зафіксовані права на гарантовану гідну оплату праці, на забезпечення житлом, кваліфіковану медичну до​помогу.

Деякі позитивні зміни справді відбулися, хоча їх масштаби яв​но поступалися задекларованим. Так, уперше за роки радянської влади у людей зник примарний страх голоду. Регулярно, протягом усього року почали отримувати зарплату колгоспники. Із 1964 р. колгоспникам почали нараховувати і пенсію у розмірі 12-30 крб. Відносно зросла купівельна спроможність населення. Люди поча​ли більше купувати телевізорів, холодильників, пральних машин, іншої побутової техніки. Але основні економічні показники, що мали гарантувати підвищення життєвого рівня населення, не ви​конувалися. Із 1971 по 1985 р. грошова маса, яка перебувала в обі​гу, збільшилася в 3,1 раза, тим часом як виробництво товарів на​родного споживання — лише вдвічі. Як наслідок, дедалі більше товарів повсякденного попиту, особливо якісних, потрапляло до розряду дефіцитних. Довгі черги за цими товарами та гонитва за «дефіцитом» були характерною ознакою побуту радянських людей у 70-80-ті роки. Це пояснюється тим, що грошова маса з 1981 по 1985 р. збільшилася в 3,1 раза, а виробництво товарів народного споживання — вдвічі. На 1984 р. карбованець дорівнював 54 ко​пійкам порівняно з карбованцем 60-х років, тобто «впав» в 1,85 ра​за. Не забуваймо й про те, що існував штучний фіксований курс карбованця щодо долара, який коливався в межах 60 коп. за один долар. Щоправда, доларів у вільному продажу не було — порушни​ків карали за «валютну спекуляцію».

Рівень заробітної плати в грошовому обчисленні зростав, але водночас зростали ціни на товари, різні послуги і т. ін. За показниками реальних доходів на душу населення, республі​ка 1980 р. посідала 12-14 місця, а 1985 р. — 5-6-те. Проте й тут виникали серйозні проблеми і диспропорції. Збільшення доходів 1970-х — початку 1980-х рр. відбулось на тлі відносної стабілізації цін. Подорожчання товарів підвищено​го попиту спричинило ланцюгову реакцію зміни цін і на деякі інші товари, а так само цін на «чорному ринку», але загалом ціни зроста​ли украй повільно, а на деякі види товарів і послуг вони підтримува​лися на незмінному рівні. Дуже дешево коштували населенню ліки, навіть імпортні препарати. Влада утримувала низькі ціни на продо​вольство, які були нижчими за світові у 2-3 і більше рази. Плата за житло і комунальні послуги так само була відносно невелика — на них в середньому витрачалось близько 3 % місячного бюджету сім’ї. Таким чином, середній сім’ї з трьох осіб, щоб мати дах над головою і нормально харчуватися, вистачало 150 крб на місяць.

Зміни структури попиту в середині 70-х посилювали існуючі диспропорції в торгівлі, породжували хронічний дефіцит. Поши​рилися різного роду корупційні явища. Особливо бажані товари доводилося діставати «через знайомих», «купувати з рук» або на «чорному ринку». У такий спосіб постійно або періодично пере​плачувало за покупки приблизно 80 % населення. Особливо часто до послуг тіньових торговців звертались люди з достатком, вищим за середній. На такі престижні товари, як килими, кришталь, меб​лі, автомобілі та ін., почали створювати спеціальні черги. Подібні списки могли створювати профкоми на підприємствах. Часто вони організовувалися на неформальних підставах безпосередньо по​купцями при магазинах. Позитивний сам по собі факт зростання грошових доходів у поєднанні з неможливістю дістати необхідну річ перетворювався на чинник соціального напруження. У 1970-1980-х рр. радянська планова економіка нарешті на​лагодила масовий випуск телевізорів, транзисторів, меблів, кили​мів, холодильників, костюмів, взуття та інших товарів народного вжитку. Але їхня якість уже не задовольняла попит людей. Намагаючись не допустити зниження життєвого рівня гро​мадян, керівництво держави вдавалося до закупівлі за кордоном значних обсягів товарів широкого вжитку. Це поглинало десятки мільярдів доларів, отриманих від продажу західним країнам нафти і газу. Країни арабського Сходу, які також у значних масштабах експортували нафту, зуміли використати «нафтодолари» для ство​рення нових галузей промисловості, модернізації господарства за​галом, істотного покращання соціально-культурної сфери. У Ра​дянському Союзі ці кошти просто «проїдалися».

Нафтовий «бум» 70-х років закінчився, і в бюджеті виникли багатомільярдні дефіцити. Перетворившись на заручників влас​них необґрунтованих обіцянок і демагогічних заяв, партійно- державні верхи старанно приховували дефіцит бюджету, збільшуючи реалізацію алкогольних напоїв, піднімаючи ціни на продовольчі та промислові товари. Закупівля дешевих про​мислових товарів за кордоном тривала. Також щорічно зростали обсяги імпортованого зерна. За рівнем життя Україна на початку 80-х років перебувала серед держав, що посідали 50-60 місця у світі.

Що ж стосується українського села, то воно пере​бувало в ще гіршому становищі, ніж місто, хоча обсяги держав​них капіталовкладень, а також витрат на сільськогосподарських підприємствах протягом 60-х — першої половини 80-х років від​чутно зросли. Розширилось житлове будівництво, до центральних садиб практично всіх колгоспів і радгоспів було прокладено дороги з твердим покриттям. У середині 60-х років було завершено елект​рифікацію села, кожне двадцяте село було газифіковане. Проте «стирання граней між містом і селом», яке обіцяла про​грама КПРС 1961 р., не відбулося.

 

 

 

 

Уривок зі статті колишнього міністра освіти України, професора П. М.  Таланчука
... Якщо ми проаналізуємо зріз економічних досягнень на мікрорівні і розглянемо величину заробітної платні працівників та що за неї можна придбати, то побачимо, що твердження про досягнення розвинутого соціалізму є чистісінькою брехнею. Для того, аби задовольнити свої елементарні побутові потреби, робітник у колишньому Союзі повинен був витрачати часу на зарплату в 10 разів більше, ніж американський. Так, наприклад, у СРСР робочий час на одержання зарплати для придбання 1 кг хліба дорівнював 12,6 хвилини, в США -5,8 хвилини; щоб купити 1 кг свинини робітникові СРСР потрібно було працювати 1 годину 36 хвилин, а робітникові США — 17 хвилин. Робітник у СРСР на придбання чоловічого костюма повинен був працювати 137 годин, американець - 11 годин, на придбання кольорового телевізора, відповідно — 534 години і 31 годину.
Голос України. — 1996. — 6 травня.

 

Запитання:     
1.Ознайомтесь з документами. Які  явища пронизувало всі сфери життя радянського суспільства доби «застою»?
2. Опишіть привілеї компартійної номенклатури. Чи існувала, на ваш погляд, у середовищі вищих номенклатурних працівників, об'єднаних спільністю ідеології,  глибока соціально-матеріальна диференціація (спогади Леоніда Кравчука)?   

3. Які зміни відбувались в Україні стосовно сільського і міського населення?  Які зміни відбулись у національній структурі населення Ук​раїни?

    4. Прочитайте запропонований уривок зі статті П. Таланчука можна погодитись з його висновками? В чому    Ви вбачаєте основні причини низького, порівняно із західними країнами життя в СРСР та УРСР?

 

 

Завдання 5

Робота з таблицею

ТЕМПИ ЗРОСТАННЯ РЕАЛЬНИХ ДОХОДІВ (у крб) на душу населення у союзних республіках (1970 р. — 100 %)

Таблиця 1

Регіон	1980 р.	1985 р.	1986 р.
СРСР	146	162	167
РСФСР	151	168	173
Українська РСР	141	161	165
Білоруська РСР	153	173	178

Таблиця 2

Рік	Середньомісячна заробіт​на плата одного штатного працівника	Рік	Середньомісячна заробіт​на плата одного штатного працівника
1965	80,15	1975	122,33
1966	83,91	1976	129,33
1967	87,52	1977	133,48
1968	93,82	1978	137,41
1969	98,15	1979	140,14
1970	102,97	1980	146,06
1971	106,97	1981	149,16
1972	110,24	1982	154,74
1973	114,65	1983	158,64
1974	117,72	1984	162,95
		1985	167,81

Запитання

1. Які висновки можна зробити на підставі даних таблиці 1,2? 

(Із на​веденої таблиці видно, що кількісні показники РСФСР та БРСР вищі за середні по Радянському Союзу, а УРСР, навпаки, — нижчі. Отже, економіка республіки поступово, але неухильно втрачала динаміку розвитку.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як висновок ми можемо переглянути відео-презентацію вчителя історії Харчинської Ольги (перегляд відео-презентації 2 хв)

Висновок:

Домашнє завдання: опрацювати §21, дати усні відповіді на запитання ст.. 182,

Завдання високого рівня – написати твір на тему «Ідеологізація та політизація повсякденного життя»