Практичне заняття.Срібна земля. Третя спроба утвердити незалежність України в ХХ столітті

Історія України 10 клас. Р5. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

Практичне заняття. Повсякденне життя населення в УСРР/УРСР та в українських регіонах у складі Польщі, Чехословаччини, Румунії в міжвоєнний період: спільне та відмінне.

Навчальні цілі та компетентностіПроаналізувати та порівняти особливості та головні риси національної політики Польщі, Румунії, Чехословаччини щодо українських земель. Формувати вміння, орієнтуватися в історичному часі, розглядати суспільні явища в розвитку та в конкретно-історичних умовах у міжвоєнний період. Визначити основні тенденції та протиріччя повсякденного життя на західноукраїнських земель. Розвивати вміння критично аналізувати, порівнювати та оцінювати історичні джерела. Виявляти інтереси , потреби, протиріччя в позиціях соціальних груп і окремих осіб та їх роль в історичному процесі, тенденції і напрями історичного розвитку

Проблемне завдання. У чому проявляються протиріччя позицій соціальних груп і окремих осіб та їх роль в історичному процесі?

ПоняттяІнтегральний націоналізмтоталітарна форма націоналізму, обґрунтована у працях Д. Донцова. Майбутня українська держава повинна бути тоталітарною (ідеологія ОУН)Санація(«оздоровлення») авторитарний режим в Польщі в умовах кризи парламентаризму, спрямований на консолідацію нації, суспільства і держави шляхом досягнення балансу різних верств. Пацифікація – «умиротворення»

Поняття. Осадники – переселенціРусини назва українців до XVIII століття; на західноукраїнських землях — до початку ХХ століття. Східні кресипольська назва територій сьогоденної Західної України, Західної Білорусі і Литви, що колись входили до складу Польської республіки; «східна окраїна»Карпатська Січпарамілітарна організація на Закарпатті в 1938–1939, оформлена 9 листопада 1938 з утвореної у вересні націоналістами «Української національної оборони»(голова Степан Росоха).

Дати1919-1939 pp. — входження Східної Галичини, Західної Волині та і Закерзоння до складу Польщі.1918-1940 pp. — входження Північної Буковини, Північної та Південної Бессарабії до складу Румунії.1918-1945 pp. — входження Закарпаття до складу Чехословаччини.1929 р. — утворення ОУН, яка ставила за мету побудову незалежної соборної української держави.1924 р. – Татарбунарське повстання в Південній Бессарабії1919 р – повстання у Хотинському повіті на Буковині1921 – 1925 рр. у Львові діяв Таємний український університет15 березня 1939 р. — проголошення незалежності Карпатської» України.

ПерсоналіїЄвген Коновалець — полковник Українських січових стрільців, засновник ОУН. Степан Бандера — голова ОУН революційної (бандерівці) у 1940-1959 рр.

Августин Волошин – президент Карпатської України (15 березня 1939 р.)Андрій Мельник — голова ОУН (мельниківці) у 1939-1964 роках.

Основні засади інтегрального націоналізмуІнтегральний націоналізм Нація — абсолютна цінність. Необхідно діяти, відкинувши будь-які політичні дискусії. Соціально — економічні питання — другорядні; скоріш за все держава буде аграрною, з розвинутою кооперацією і капіталістичною промисловістю. Майбутню державу повинен очолити вождь, керманич з необмеженою владою. Мета виправдовує всі засоби. Вища мета — незалежність держави. Політичні партії, класи повинні поєднатися заради Вищої мети.

Після поразки ЗУHP і підписання Ризького миру 1921 р. західні українці були відрізані від східних і опинилися відразу у складі трьох держав: Польща. Чехословаччина. Румунія. Румунія

Загалом можна визначити такі риси політики Польщі, Румунії, Чехословаччини:—  насильницька асиміляція;—  стримування економічного розвитку, його колоніальний характер;—  репресії проти діячів національно-визвольного руху;—  національний гніт;—  відмова від міжнародних зобов’язань щодо надання автономних прав українцям.

Українські землі у складі ПольщіУ Польщі, де проживало найбільше українців, до того ж із високою національною свідомістю, українське питання стояло найгостріше. Польський уряд, переслідуючи стратегічну мету — повна полонізація загарбаних українських земель, залежно від внутрішніх та зовнішніх обставин коригував свій курс. У період 1919—1939 рр. чітко вирізняються три етапи політики польських правлячих кіл щодо українських земель.

І етап. Польща забезпечує права національних меншин. Польська конституція гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні і в початкових школах. Польське керівництво намагалося довести свої права на українських земляхяк тільки 14 березня 1923 р. Рада послів Англії, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі, усі ці права залишилися на папері.закон від 26 березня 1922 р. надав самоврядування Східній Галичині (трьом воєводствам — Львівському, Станіславському, Тернопільському)

ІІ етаппольські правлячі кола наполегливо проводили,  спрямовану на асиміляцію поневолених народів. 31 липня 1924 р. і прийнятий закон, за яким польська мова проголошувалась державною, закриття українських шкіл. Польський уряд намагався витравити поняття «Україна», «українець». Українців не допускали до Львівського університету, в якому було закрито українські кафедри, а обіцянка заснувати на державні кошти український університет залишилася невиконаною. Поділ польських земель на корінні польські землі («А») та окраїнні — переважно українські й білоруські землі («Б»); перші — отримували дешеві кредити і державну підтримку, другі — використовувалися як ринок збуту, джерело дешевої сировини та робочої сили й надавалися польським осадникам — колоністам.

ІІІ етаппов’язаний зі встановлення режиму  «санації» на чолі з Ю. Пілсудським. Суть нового курсу полягала в державній  асиміляції національних меншин і відмові від національної асиміляції. Було збільшення  державні інвестиції на Волині, почалося масове створення двомовних шкіл,  дозволено певну українізацію православної церкви. Така політика проводилась із метою розколу серед українців: між галичанами і волинянами, між прихильниками і противниками досягнення порозуміння з Польщею. У 1935 р. найбільша українська партія УНДО в на «нормалізацію» польсько-українських відносин. Але починаючи від І937р. польські правлячі кола знову зміню: Почалася нова хвиля репресій. Влітку 1930 р. Галичиною прокотилася хвиля нападів на польські маєтки, що, звичайно, зводилися до підпалів. В середині вересня розпочалася каральна кампанія пацифікації («умиротворення»).

Масові  репресії щодо  українського  населення  Галичини,  проведених урядом Польщі, що в перекладі з латини означає «умиротворення, замирення»Яку офіційну назву вони мали?Вкажіть роки проведення цієї акції. Які території України підпадали під ці репресії? З’ясуйте

{35758 FB7-9 AC5-4552-8 A53-C91805 E547 FA}Назва. Дата. ЛідериІдеї та діяльність. Комуністична партія Західної України (КПЗУ)1919 р. А. Бараль (Савка), М. Заячківський (Косар), Й. Крілик (Васильків)Визволення Західної України шляхом соціалістичної революції, приєднання до радянської України. Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО)1925 р. Д. Левицький, С. Баран, В. Мудрий, М. Рудницький. Наймасовіша українська політична організація Галичини. Створення незалежної соборної України мирним шляхом на демократичних засадах; захист інтересів українського населення; культурно-просвітницька організація. Українська соціал-радикальна партія (УСРП) (об’єднання УРП та УПСР)1926 р. Л. Бачинський, С. Макух, М. Стахів. Здобуття незалежності України легальними методами, соціалістичні перетворення. Українська військова організація (УВО)липень1920 р.Є. Коновалець. Створення Української соборної держави шляхом загальнонаціонального повстання українського народу. Організація українських націоналістів (ОУН) (на основі УВО)1929 р.(у Відні)Є. Коновалець, С. Бандера. Створення Української соборної держави шляхом загальнонаціонального повстання українського народу; використання терористичних методів боротьби; ідеологічна основа – інтегральний націоналізм Д. Донцова. Політичні партії та організації Східної Галичини

Комуністична партія Західної України (КПЗУ)Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО)Українська військова організація (УВО)Організація українських націоналістів (ОУН)

Перебування у складі Румунії Північної Буковини, Ізмаїльського, Акерманського, Хотинського повітів Бессарабії, а також українського населення румунського повіту Мармарош.— Найгірше становище українських земель.— Переселення румунських колоністів на землі Північної Буковини.— Запровадження воєнного стану на окупованих українських територіях (1918—1928 рр.).—Політика румунізації.— Закриття українських шкіл, ліквідація української кафедри в Чернівецькому університеті, заборона на ввезення українських книжок тощо.— Переслідування Української церкви.— Антирумунські повстання українців (Хотинське 1919 р., Татарбунарське 1924 р.). Відсутність умов для легальної політичної діяльності.— Діяльність (із 1918 р.) Комуністичної партії Буковини, лідерами якої були С. Канюк, В. Гаврилюк (нелегальна діяльність, злиття з Комуністичною партією Румунії у 1926 р.).— Діяльність із 1927 р. єдиної легальної партії Українська національна партія (УНП) на чолі з В. Залозецьким (шукали компроміс із урядом Румунії, здобули декілька місць у румунському парламенті).— Виділення з УНП радикального крила на чолі з О. Зибачинським (нелегальна діяльність конспіративних груп за зразком оунівських).-1938 р. — установлення в Румунії військової диктатури, заборона всіх політичних партій

«... Важливим законом був закон від 24 липня 1924 р., який стосується тих румунів, що «забули рідну мову». У п. 8 читаємо: «Громадяни румунського походження, що забули свою матірну мову, зобов’язані давати своїм дітям освіту тільки в державних або приватних школах з румунською мовою викладання». Закон не уточнює, чи мова йде про окремі родини, що живуть поза румунією, чи про групи населення в країні, формулювання його нарочито двозначне. Це був, дорече, секрет полішинеля, що уряд мав на увазі українців. Закон офіційно запроваджував поділ національних меншин на дві групи: тих, що мали право зберегти свою мову (угорці, німці), і тих, що цього права не мали (передусім українці). Підвести українців під цей закон було тим легше, що румунські історики «доводили», наче українці є справді слов’янізованими румунами.»Чим він був зумовлений і які наслідки для українців мав?Проаналізуйте закон від 24 липня 1924р.

«…Важливим законом був закон, який стосується тих румунів, що «забули рідну мову». У п. 8 читаємо: «Громадяни румунського походження, що забули свою матірну мову, зобов’язані давати своїм дітям освіту тільки в державних або приватних школах з румунською мовою викладання»Про які події йдеться в цьому уривку?Якого року це відбулося?З якими територіями це пов’язано?Поміркуйте

Перебування у складі Чехословаччини Закарпаття.— Найкраще становище українських земель. Більш сприятливі, ніж в інших державах, умови для економічного розвитку, хоча капіталовкладення недостатні.— Намагання чеської влади вирішити проблеми в аграрному секторі шляхом передачі селянам окремих земель угорських поміщиків.— Заснування українських шкіл, гімназій.— Діяльність «Просвіт».— Створення українських театральних осередків, хорів тощо.— Невиконання чеським урядом зобов’язання надати автономні права українцям.— Відсутність суто українських політичних партій.

«Скандал, який стався останніми днями в Ужгороді, коли державний цензор конфіскував саме слова «українець», «український», «український народ», «Закарпатська Україна», не можна прирівняти навіть до того відомого усьому світові царського указу... Це наслідки тої бандитської політики, яку проводить буржуазний уряд відносно українського народу. А урядовий чехословацький цензор конфіскує, робить своє. Забороняє 600 тис. громадян називати себе іменем свого народу. Це є злочин, якого не виправдає ніякий закон. Доходить до такого абсурду, що. у селах, де немає жодної чеської дитини, закладають чеські школи. 1920 року була лише в Ужгороді одна чеська школа, а в 1926 р. — 54, не рахуючи середніх та торговельних шкіл. До того треба додати, що в більш ніж третині народних шкіл учителями є чехи. Цілі години довелося б говорити про зловживання і сваволю поодиноких урядовців. У Севлюському судовому окрузі заарештовують без найменших причин людей і женуть їх потім на роботу до поодиноких урядовців без ніяких харчів, а по закінченні роботи без ніяких протоколів пускають додому. Відомі на ціле Закарпаття лови, де жандарми сотнями женуть людей на гони і так без ніякої зарплати примушують їх гонити на втіху панів і присутніх урядників звірину».

1. Назвіть національні й соціальні утиски українського населення Закарпаття.2. У чому виявлялося нерівноправне становище Закарпаття у складі Чехословаччини?3. Порівняйте становище українців у складі Чехословаччини з іншими регіонами (Румунії та Польщі). Дослідіть

Проголошення Карпатської України30 вересня 1938 р. — Мюнхенська змова Німеччини з іншими європейськими державами (Франції, Великобританії), яка поклала початок розчленуванню Чехословаччини.  Чехословаччина перестає існувати як незалежна держава.15 березня 1939 р. — проголошення незалежності Карпатської України, обрання президентом А. Волошина (столиця — Хуст, прапор — синьо-жовтий, армія — Карпатська Січ)14 березня 1939 р. — початок окупації Закарпаття угорськими військами.30 грудня 1938 р. — зміна назви «Підкарпатська Русь» на «Карпатська Україна». Проведення низки реформ (українізація адміністративної влади та освіти, початок створення збройних сил — «Карпатської Січі», вибори до Сейму тощо).2 листопада 1938 р. — Віденський арбітраж, за рішенням якого частина території Закарпаття передавалася Угорщині. Український уряд переїхав до Хусту.11 жовтня 1938 р. — надання автономії Підкарпатській Русі (офіційна назва Закарпаття). Голова автономного уряду — А. Волошин. Кінець березня 1939 р. — остаточна окупація території Закарпаття угорськими військами.

Конституційний Закон Карпатської України (Ч. 1)§ 1. Карпатська Україна є незалежна держава.§ 2. Назва держави — Карпатська Україна.§ 3. Карпатська Україна є республіка на чолі з президентом, вибраним Соймом Карпатської України.§ 4. Державна мова Карпатської України є українська.§ 5. Кольори державного прапора Карпатської України — синій і жовтий.§ 6. Державний герб Карпатської України є дотеперішній краєвий герб.§ 7. Державний гімн Карпатської України — «Ще не вмерла України...»1. Які основні ознаки державності визначені даним документом?2. Які українські державотворчі традиції продовжив Конституційний Закон Карпатської України?Коло ідей

Установити відповідність:{073 A0 DAA-6 AF3-43 AB-8588-CEC1 D06 C72 B9}Створення УВО    Політика «Пацифікації» Створення ОУН  Створення УПДО {073 A0 DAA-6 AF3-43 AB-8588-CEC1 D06 C72 B9}1929р.1920р.1927р.1930р.1925р. Після І Світової війни українські землі входили до складу таких держав. Польщі Австро-Угорщини. РумуніїЧехословаччини Росії СРСР 

У якому році було проголошено незалежність Карпатської України?1923 р1939 р1941 р1945 р. Розташуйте події в хронологічній послідовностіА) проголошення незалежності Карпатської України. Б) заснування у Львові таємного Українського університету. В) створення ОУНГ) створення УНДОБ) заснування у Львові таємного Українського університету. Г) створення УНДОВ) створення ОУНА) проголошення незалежності Карпатської України

Домашнє завдання. Порівняльна характеристика становища українського населення{93296810-A885-4 BE3-A3 E7-6 D5 BEEA58 F35}Економічна сфера. Культурна сфера. Політична сфера. Польща. Румунія. Чехословаччина