ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ: "ВІЙСЬКОВЕ МИСТЕЦТВО, ТРАДИЦІЇ ТА ПОБУТ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА"

Херсонське вище училище фізичної культури

Херсонської обласної ради

 

 

 

 

 

План-конспект відкритого уроку з історії України

«ВІЙСЬКОВЕ МИСТЕЦТВО, ТРАДИЦІЇ ТА ПОБУТ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Підготував:

учитель історії Карнаух А.О.

 

Херсон – 2017

Мета:

• охарактеризувати особливості військового мистецтва українського козацького війська, характерні риси козацьких традицій і побуту;
• розвивати навички роботи з історичними документами, візуальними джерелами;
• виховувати повагу до історичного минулого свого народу.

Тип уроку: практичне заняття.

Форми роботи: робота з історичними документами та ілюстративним матеріалом.

Література:

1. Гісем О.В. Історія України: підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів / О.В. Гісем, О.О. Мартинюк. – Х.: Видавництво «Ранок», 2016. – 272 с.: іл.
2. Практичні заняття з історії України (8 клас): посібник. – Полонне, 2016. – 70 с.
3. Собур О.В. Історія України: зошит для практичних занять (8 клас). – Б.м.в., 2016. – 54 с.

 

Основні поняття та терміни:

• козак -  «озброєний вершник», «вільна людина», «захисник»;
• курінь – військова одиниця Запорізької Січі, яка створювалася на основі принципу земляцтва;
• Запорізька Січ – організація українського козацтва, місто-фортеця.
• галас – довільний порядок ведення бою;
• табір – рухома козацька фортеця, яку будували із возів;

 

ХІД ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП (1 хвилина)

(Слайд №1)

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку. Перевірка відсутніх.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ (4 хвилини)

На попередніх уроках ми з вами уже познайомилися із козацтвом, яке протягом 16 століття оформилося в окремий суспільний стан. Тож зараз давайте пригадаємо все, що ми знаємо про козаків.

Для цього я пропоную вам розгадати кросворд.

1. Т

О

М

А

К

І

В

К

А

2. Р

Е

Є

С

Т

Р

О

В

Ц

І

3. В

О

З

И

4. С

А

Г

А

Й

Д

А

Ч

Н

И

Й

5. Х

О

Т

И

Н

С

Ь

К

А

 

1. На якому острові виникла перша Запорізька Січ?
2. Як називали козаків, які знаходилися на службі у поляків?
3. Із чого козаки будували свої рухому фортеці-табори?
4. Хто із гетьманів уславився своїми героїчними походами?
5. У якій війні брали участь козаки під його керівництвом?

 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (2 хвилини)

(Слайд №2)

Українське козацтво зіграло важливу роль в історії нашої держави. Саме завдяки козакам наша нація відстояла своє право на існування в часи, коли здавалося весь світ прагне захопити і привласнити наші землі, а народ український перетворити на своїх прислужників. З глибин народних постали козаки на захист своєї землі.

Завдяки чому вони змогли відстояти свій народ і свою землю, завдяки чому завоювали славу безстрашних воїнів…? На ці питання ми дамо відповідь протягом практичного заняття.

Тема нашого практичного заняття «Військове мистецтво, традиції та побут українського козацтва» (Слайд №3).

IV. ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ (32 хвилини)

1. Розгляньте уважно малюнок та прочитайте джерело. Дайте відповідь на питання (Слайд №4):

• Якими описує автор козаків?
• Охарактеризуйте зовнішність козака за малюнком та джерелом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гійом Левассер де Боплан «Опис України»

«Вони добре загартовані, легко переносять спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі, чи, радше, одчайдушні, власним життям не дорожать. Вони високі на зріст, вправні, енергійні… Вони відзначаються міцним здоров’ям… Мало хто з козаків умирає від недуги, хіба що у глибокій старості, бо більшість з них гине на полі слави».

 

2. Прочитайте джерело про життя козаків на Січі та дайте відповіді на питання (Слайд №5).

Життя запорізьких козаків у самій Січі й життя в зимівниках та бурдюгах значно різнилися одне від одного. В Січі жили нежонаті козаки: січовики за своїм життям і чистотою звичаїв, згадує очевидець, вважали себе мальтійськими кавалерами, тому зовсім не допускали в Січ жінок, будь вона навіть матір’ю чи сестрою або сторонньою для козака жінкою.
Отже, в Січі жили виключно нежонаті козаки, що звали себе, на відміну від жонатих, лицарями й товаришами. Тут частина їх розташовувалася по тридцяти восьми куренях у Січі, а частина поза нею, у власних хатах; відповідно частина харчувалася за військовим столом, але загалом життя тих і тих було однаковим.

Звичайне повсякденне життя запорізьких козаків у Січі складалося наступним чином. Козаки вставали до схід сонця, відразу вмивалися холодною джерельною чи річковою водою, далі молилися Богу і за якийсь час після цього сідали за стіл до гарячого сніданку. Час від сніданку до обіду козаки проводили по-різному: хто об’їжджав коня, хто оглядав зброю, хто вправлявся у стрілянні, хто лагодив одяг, хто просто лежав на боці, попахкував люлькою-носогрійкою, розповідаючи про власні подвиги на війні чи слухаючи розповіді інших, або викладав плани нових походів. Рівно о 12 годині курінний кухар вдаряв по казанові, і на цей звук кожен козак поспішав до свого куреня на обід. Обід в кожному курені готував окремий кухар з помічниками, невеликими хлопцями, обов’язком яких було приносити воду в курінь і тримати в чистоті казани й посуд. Страву готували у великих мідних або чавунних казанах, що чіплялися за допомогою залізних гачків на кабиці в сінях кожного куреня, й варили тричі на день на всіх наявних у курені козаків. На стіл звичайно ставили соломаху, або саломат, тобто густо зварене на воді житнє борошно; тетерю, тобто не дуже густо зварене на квасі житнє борошно чи пшоно; щербу — так само рідко зварене борошно на риб’ячій юшці. Очевидець Василь Зуєв про їжу запорізьких козаків каже, що вони вживали тетерю й братко; тетерею називали пшоняну кашу, до якої під час кипіння додавали кисле житнє тісто; круту тетерю їли з риб’ячою юшкою, жиром, молоком чи звичайною водою; братко — також пшоняна каша з додатком, замість кислого житнього, пшеничного чи якогось іншого прісного тіста. Якщо ж козаки крім звичайної їжі хотіли поласувати м’ясом, дичиною, рибою, варениками, сирниками, гречаними галушками з часником чи ще чимось подібним, то складали для цього артіль, збирали гроші й купували на них продовольство й передавали його курінному кухареві. Крім названих страв козаки вживали також рубці, свинину: «свинячу голову до хріну та локшину на переміну», мамалигу — тісто з проса чи кукурудзи, котру їли з бринзою, солоним овечим сиром, чи з пастремою, тобто висушеною на сонці бараниною, й загреби — коржі, назва яких походить від того, що їх клали в напалену піч і загрібали попелом і гарячим вугіллям.

 

1. Що визначало суворий побут козаків?
2. Назвіть традиційні страви, які готували на Січі.

 

3. Прочитайте джерело про військове мистецтво козаків, розгляньте зображення та дайте відповіді на питання (Слайд №6-7).

Козацьке військо виступало в похід на заклик гетьманського універсалу.

У близькі походи йшли без обозу, із самими саквами та юквами (спорядженням), а в далекі — зі значною кількістю возів, їх могло бути до 10 тисяч. Як свідчать сучасники, козацькі похідні вози були досить легкі, невеликі. На десять козаків звичайно брали один віз. Крім обозу, на возах перевозили ще й гармати. У похід військо виступало по два-три полки в ряду, попереду кожного полку йшла музика, а за нею несли полковий прапор. Звичайно на чолі полку йшов полковник, у середині — хорунжий, а позаду — курінні отамани.

На ворожій території попереду їхав верхи або йшов пішки охоронний загін, який виконував і функцію розвідки, організовував сторожі або гати (дорогу через болото).

Військо рушало в путь зі своїми священиками, нерідко возило із собою і похідну церкву. З військом йшли також лікарі, цирульники, знахарі. Під час бою вони перебували поруч, надаючи медичну допомогу пораненим…

Під час походу, особливо морського, дотримувалася найсуворіша дисципліна… до порушників військовий суд застосовував різноманітні покарання.

В основі козацької тактики лежала універсальна бойова підготовка, маневреність, мобільність і динамічність. Раптові напади, засідки, нічні рейди були головними рисами  запорозької тактики.

Вдень козаки відволікали увагу ворога малими боями, щоб уночі атакувати його, зненацька заскочивши в пітьмі. Особливо часто вони робили засідки в лісі…

У польових боях козаки завжди намагалися оточити ворога, вдаючись до складного тактичного маневру — охоплення противника з флангів і вихід у його тил. У фронтальні атаки кидалися з холодною ручною зброєю після рушничного обстрілу  або артилерійської  підготовки…

У сутичках з окремими татарськими загонами запорожці після попередньої нетривалої стрілянини переходили до рукопашного бою… Свої раптові концентровані удари по ворогові козаки завдавали, використовуючи особливості місцевості: стрімкі береги річок, яри тощо…

Козацька стратегія мала яскраво виражений активний, наступальний характер.  

Стратегічно Військо Запорозьке перевершувало феодальні армії Європи, які дотримувалися стратегії позиційної, оборонної, пасивної війни. Стратегія концентрованого удару була головною рисою козацького військового мистецтва. Козаки добивалися перемоги переважно в польових битвах…

Західноєвропейські армії, на відміну від козацької, використовували оборону та облогу фортець і ухилялися від битви, оскільки польові битви завдавали втрат найманим військам, які дорого оплачувалися…

Запорозьке військо часто застосовувало резерв, яким козаки морально пригнічували ворога й добивалися перелому в битві на свою користь…

У стратегічних планах козацького війська періоду визвольних війн кінця XVI — першої половини XVII ст. враховувалася активна участь у боротьбі селян і міщан. Високі моральні якості козаків були зумовлені ще й справедливим характером їхньої боротьби…

…Козаки поділялися на три роди військ: піхоту, кінноту і артилерію. Піхота виконувала три функції: частина складала гарнізон; частина займала пости; частина або вела війну в воєнний час, або займалася рибальством та звіроловством в мирний час. Жоден кінний загін не виступав у похід без артилерії. В Січі було постійно 50 гармат. Однак головною рушійною силою січовиків було кінне військо. Кінь був необхідним для стрімкого походу і для блискавичної атаки на ворога. Кращих коней розводили у власних степах…

… Чи повірив би хто-небудь, що вже в 1516 році наші козаки користувалися примітивними ракетами? В історії є записаний бій козаків із татарами над річкою Дінцем. Татарський провідник Мелік-Гирей, за азіатським звичаєм, оточив козацьке військо із трьох боків і почав напад. Козаки під проводом гетьмана Ружинського зустріли ворожий тиск вогнем із мушкетів і гармат і сильно поразили ворога. Коли татари почали відходити, гетьман наказав своїм не рухатися з місця – неначе вони вміють тільки боронитися, а не атакувати. Татари, побачивши, що козаки не наступають, відступили в степ і стали там великим табором. Уміжчасі козаки, відпочивши, виступили опівночі у похід. На світанку вони зблизилися до татарського табору. Гетьман вислав загін кінноти із заздалегідь наготовленими ракетами, щоб кинути між коней. Кіннота наскочила на татарське становище, запалила ракети, кинула між татарські коні і зробила серед них велике замішання – переполох. Коні бігали по таборі і топтали й волочили своїх же вершників.

За той час гетьманове військо стріляло з мушкетів і гармат, напало на табір, побило татар, і обтяжене здобиччю вернулося на свою землю.

Ці козацькі ракети були з паперу, на довгих списах. Коли їх підпалено, вони страшно шипіли і летіли, лишаючи по собі струї диму. У гільзу з добрячого грубого паперу було вкладено 6 мішечків пороху так, що ракети стрибали по землі і кожна з них вибухала по 6 разів…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Як організовували воєнний похід козаки?
2. Що ви дізналися про козацькі бойові порядки за матеріалом?
3. Яку тактику застосовували козаки на полі бою?
4. Чим козацька стратегія відрізнялася від західноєвропейської?

 

IV. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ. РЕФЛЕКСІЯ

Учням пропонується добрати слова, якими можна охарактеризувати козаків. Закріплення цих слів на дошці:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V. ПОВІДОМЛЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

(Слайд №7) Повторити §8-10. Підготуватися до самостійної роботи.