Практичне заняття "Встановлення більшовицької диктатури та громадянська війна в росії"

Практична робота: «Встановлення більшовицької диктатури та громадянська війна в Росії»Ознайомтесь з текстом презентації та дайте відповіді на поставлені запитання: Якими методами встановлювали бвльшовики свою диктатуру?Які особливості громадянської війни в Росії До яких наслідків вона привела?Чому громадянська війна завжди супроводжуєтья застосуванням терористичних методів?Які причини перемоги більшовиків в громадянській війні?

1. Встановлення більшовицької диктатури. У своїй партійній програмі більшовики передбачали після приходу до влади встановити диктатуру пролетаріату. Тому з перших днів вони розпочали одночасно процес зламу старого державного апарату та створення нового. До літа 1918 р. старі органи припинили діяльність, а їхні функції передали радам. Вищим законодавчим органом влади став Всеросійський з’їзд рад робітничих і солдатських депутатів, а між з’їздами — Всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК). Він призначав Раднарком (головний орган виконавчої влади, який до березня 1918 р. був коаліційним) та окремих народних комісарів, мав право скасувати чи змінити декрети, видані Раднаркомом. До складу першого ВЦВК входили 62 більшовики, 29 лівих есерів і 6 меншовиків-інтернаціоналістів. Нова система влади не передбачала розподілу на законодавчу і виконавчу. Розпочався і процес формування органів захисту нового режиму. 28 жовтня 1917 р. було створено робітничо-селянську міліцію‚ 22 листопада — Всеросійську надзвичайну комісію (ВНК (рос. ВЧК), народні суди та революційний трибунал. 15 січня 1918 р. олошено декрет про створення Червоної армії, яка до червня 1918 р. комплектувалася на добровільних засадах.

Встановлення більшовицької диктатури. У листопаді 1917 р. відбулися вибори до Установчих зборів. Із 715 депутатів 412 були есери, 17 — меншовики, 16 — кадети, 183 — більшовики, 87 — інші. На день відкриття Установчих зборів більшовики підготували «Декларацію прав трудящого та експлуатованого народу», в якій ставилася вимога визнати перші декрети Раднаркому, а також те, що основним завданням зборів має бути встановлення засад для перебудови суспільства за соціалістичним зразком. Делегати проголосували проти документа. Більшовики наступного дня розпустили Установчі збори, звинувативши більшість їх членів у контрреволюції. Одночасно в Петрограді відкрилися 3-й всеросійський з’їзд робітничих і солдатських депутатів та 3-й всеросійський з’їзд селянських депутатів. Було ухвалено резолюцію, згідно з якою Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (РСФРР, згодом — РРФСР) утворювалася на основі добровільного союзу народів Росії як федерація радянських республік цих народів

2. Громадянська війна в РосіїНа відміну від звичайних воєн, громадянська війна не має виразних меж — ні часових, ні просторових. Важко встановити визначену дату її початку, чітко провести лінію фронту. Громадянська війна в радянській Росії була значно складнішою, ніж збройна форма суперечності між робітниками й капіталістами, селянами й поміщиками, як її намагалась представити пропаганда. Поняття «громадянська війна» в Росії охоплює власне громадянську війну між групами населення, які обстоювали різні класові інтереси‚ національно-визвольну боротьбу і збройну інтервенцію 14 держав, селянську війну проти більшовицької політики «воєнного комунізму», а також проти політики білогвардійських урядів. Громадянська війна несла з собою взаємну жорстокість, терор, непримиренну злобу. Заперечення минулого світу нерідко перетворювалось у заперечення всього минулого, виливаючись у трагедію тих людей, які обстоювали його ідеали. У першій половині 1918 р. збройна боротьба мала порівняно обмежений характер. З другої половини 1918 р. по 1920 р. війна стала основним сенсом життя країни. Противники більшовиків мали найрізноманітніші цілі — від «єдиної та неділимої» монархічної Росії до Росії радянської, але без комуністів.

3. Терор в ході громадянської війни. Головна мета терору — зламати волю до опору в супротивника. Насильство стало універсальним методом протиборчих сторін у війні. Ні антибільшовицькі сили, ні партія більшовиків не заперечували його, а терор — не що інше, як насильство. Заклики до громадянської війни лунали з обох сторін. У липні 1918 р. в Єкатеринбурзі більшовики розстріляли Миколу ІІ та членів царської сім’ї, в тому числі дітей. Влітку 1918 р. есери та народні соціалісти вбили В. Володарського, М. Урицького, вчинили напад на М. Подвойського. 30 серпня було вчинено замах на В. Леніна. Ці події стали приводом до того, що 5 вересня 1918 р. Раднарком ухвалив постанову про червоний терор. У вересні було розстріляно 500 заручників. ». Це була повсякденна практика. У країні створювалися концтабори. У газетах друкували списки заручників. Противники більшовиків теж не церемонилися, фізично знищуючи всіх, хто підозрювався у прихильності до більшовизму. На червоний терор вони відповіли білим.

4. Результати революції та громадянської війни. Результатом революції та громадянської війни стала перемога більшовиків. Це відбулося в результаті політичних прорахунків їхніх противників щодо селянства, розкол серед сил що боролися проти диктатури більшовиків, терор проти населення. Також антибільшовицькі сили недооцінювали національне питання, відмовлялися підтримувати національні рухи. Необхідно також враховувати стратегічно вигідне розміщення частин Червоної армії в центрі Росії, використання більшовиками надзвичайних заходів, які дали змогу мобілізувати всі ресурси країни. Більшовицька верхівка вела інтенсивну більшовицьку пропаганду серед населення радикальної програми перетворень у суспільстві (побудова соціалізму (комунізму). Людям нав’язувалася думка що більшовики будують справедливе суспільство, суспільство загальної рівності і справедливості, а їхні противники бажають повернення старих несправедливих порядків(що певною мірою так і було) Ленін, як політичний і ідеологічний лідер виступав з демагогічними заявами, його ідеї були «утопічними». Але в силу низького рівня культури(загальної, політичної,економічної) населенням країни ці ідеї сприймалися позитивно.