Практикум "Діти і дорослі: між миром і війною"

ДІТИ І ДОРОСЛІ: МІЖ МИРОМ І ВІЙНОЮ

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ

            Мета: формування в педагогів чіткого уявлення про особливості здійснення роботи з учнями в закладах освіти  у воєнний період, зниження негативних проявів у поведінці дітей та подолання наслідків травмуючих, екстремальних умов.

 

            Вступне слово психолога

Ситуація, яка склалася останнім часом в Україні в зв’язку з воєнними діями, спричинила появу величезної кількості дітей – вимушених переселенців, біженців із зони бойових дій. Ці діти пережили психотравмівні події, наслідки яких ще довго будуть відбиватися на їхньому психічному здоров’ї, поведінці, здатності будувати конструктивні соціальні зв’язки. Багато школярів потребують особливого піклування, допомоги з боку дорослих, розуміння однолітків. Завдання із забезпечення комфортного перебування таких дітей в умовах освітнього закладу покладається в першу чергу на практичного  психолога, однак без розуміння і допомоги з боку педагога жодна корекційна робота не буде достатньо ефективною, адже її має підтримувати загальна атмосфера життя класу, школи, створити яку може тільки учитель.

Проведене в лабораторії психодіагностики та науково-психологічної інформації Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України вивчення ситуації в місті Києві  на жаль показало, що хоча педагоги хочуть і намагаються допомагати постраждалим дітям, вони не завжди розпізнають ознаки посттравматичного стресового розладу, не володіють необхідними знаннями для забезпечення ефективної психологічної підтримки таких учнів. Слід відзначити, що посттравматичні стресові розлади зустрічаються у дітей і в благополучні мирні часи.

Робота в групах

(Попередньо учасники об’єднуються у три групи за осінніми місяцями)

Мета: визначити основні соціальні, психологічні, педагогічні проблеми, які можуть виникнути у дітей, які пережили негативні емоції.

        Кожна группа працює над однією проблемою: соціальна, психологічна, педагогічна. Визначити проблеми, які можуть виникнути у дітей, які пережили негативні емоції.

(Презентація роботи групп.Загальне обговорення)

Інформаційне повідомлення «Психолого-педагогічний супровід постраждалих»

Під впливом екстремальних ситуацій у дитини порушується базове почуття безпеки, розвиваються болісні стани травматичного і посттравматичного стресу. Діти важко реагують на стресс ше й  тому, що в них (на відміну від дорослих) немає досвіду переживання стресових ситуацій. Через незрілість психіки у дітей може змінюватися поведінка.

Реакції дитини на психотравмувальну ситуацію можуть бути різними. У декого – це шок, який згодом може перейти в невроз у формі порушення мовлення – заїкання або тимчасову втрату мовлення, а для інших – минають без негативних наслідків для нервової системи.

Важливим аспектом у роботі з дітьми, які пережили кризу, є обов'язковий аналіз усіх поведінкових реакцій дитини, пошук причинно-наслідкових зв'язків. Це допоможе не лише запобігти новим психотравмувальним ситуаціям, а й своєчасно запобігти виникненню негативних чинників формування подібної поведінки. Варто пам’ятати, що після складних подій виникає відчуття дратівливості, може з’явитися вербальна і навіть фізична агресія, притупляються почуття, спостерігається постійна емоційна напруженість, наляканість, бажання уникати контактів.

Усі ці відчуття – нормальна реакція на ненормальні події.

Негативна поведінка дітей - це відповідь на незадоволення різних потреб. В одних, особливо у підлітків, це може проявлятися в асоціативній поведінці, в інших – у погіршенні стану здоров’я, фізичного і психічного, у так званих психосоматичних захворюваннях.

Це має свої негативні наслідки, адже саме гарне психічне здоров'я дає змогу людині пережити складні ситуації.

Моделі поведінки людини формуються під впливом багатьох чинників.

Тому, кожен прояв негативної поведінки необхідно аналізувати, тому що кожна психотравмувальна ситуація в житті дитини дорівнює втраті.

Вправа «Відчуй і зрозумій»

Мета: ознайомлення з етапами проходження дитиною у переживанні втрат та моделями поведінки на цих етапах.

•          Що  відбувається з дитиною, яка щось втрачає у своєму житті? Що вона відчуває?

(Всі відповіді записуються навколо символічного образу дитини.)

Інформаційне повідомлення «Втрати»

Втрати – здоров’я, близькі люди, гідність, самооцінка, матеріальні втрати.

1. Шок
2. Відмова повірити (заперечення)
3. Гострі переживання: відчуття порожнечі, відчай, почуття самотності,

злості, страху, тривоги, безсилля, роздратованості, бажання усамітнитися. Основним переживанням є почуття провини. Людина кожного моменту готова запдакати.

4. Печаль («емоційне прощання» з утраченими, оплакування, горювання)

- депресія (може супроводжуватися безсонням)

         5. Примирення

         Відновлюються фізіологічні функції, звична діяльність. Поступове змирення з утратою. Біль стає терпимим, поступово повертається до мирного життя, починає планувати майбутнє без втрати.

        6.Адаптація

        Життя входить у свою «колію», відновлюється сон, апетит, повсякденна діяльність. Людина переживає вже не горе, а печаль через утрату. Відбувається усвідомлення того, що немає необхідності наповнювати болеем утрати все життя, з'являються нові сенси.

         Питаня для обговорення

        - Які чинники можуть впливати на особливості переживання втрат конкретною людиною? (Природа втрати, вік, життєвий жосвід, ступінь прив'язаності до особи чи до речей, кількість попередніх втрат, присутність тих, хто зможе допомогти.)

          Взагалі градація «загроз» у дитини і дорослого багато в чому не співпадають.

 

 

Різниця у сприйнятті загроз
Дорослі	Діти
Загроза власному життю чи життю дитини	Відокремлення від батьків (сепарація)
Травмування/поранення (і своє, і дитини)	Травмування/поранення (тільки себе)
Втрата майна	Травмування/поранення або втрата когось із батьків
Втрата роботи, бізнесу, життєвого достатку	Втрата домашнього улюбленця
Втрата домашнього улюбленця	Втрата улюбленої речі (іграшки)
Втрата співтовариства, друзів	Порушення звичного розпорядку життя

(Таблиця взята із посібника "Сhildhood trauma reactions: A guide for teachers from preschool to ear 12")

        - Чи важливо будь-якому педагогу знати етапи, які проходить дитина у своєму переживанні втрат, та моделі поведінки на цих етапах? Чому? (Діти, переживаючи травму, можуть мати проблеми із успішністю під час засвоєння нового матеріалу, через порушення пам'яті, концентрації уваги, пригніченість емоційного стану. Не чіпляти ярлика «проблемна дитина», а бачити особистість, яка саме так реагує на втрату.)

         Вправа «Ліки для серденька»

         Мета: розробка рекомендацій педагогам у роботі з учнями в посттравматичний період.

         Робота у двох группах. Педагоги на символічних сердечках записують рекомендації щодо роботи з учнями в посттравматичний період.

         Учасники презентують спільну роботу, прикріплюючи серця навколо символічного образу дитини, заклеюючи записані попередньо  втрати.

         Ведучий доповнює відповіді учасників.

           Допомогти адаптуватися до нового класу, школи та оточення

           Вчитель може запропонувати учням свого класу познайомитися з новим однокласником. Щоб вони мали змогу розповісти про свій клас, школу, район чи місто. Дали можливість і дитині розповісти про себе та своє місто чи свій край, про особливості традиції, культуру та інше. Педагог може спонукати дітей, щоб вони написали про себе, про місце, звідки вони прибули, і про теперішні обставини життя, вели такий щоденник або клеїли вирізки в альбом чи картинки про самих себе (така «Книга про історію життя»). Такі автобіографічні прийоми допомагають розвивати  розуміння складних обставин та почуттів. Діти молодшого віку можуть малювати малюнки і разом з дорослими називати їх.

           Перехід до нової школи може викликати почуття страху в дитини та розгубленість. Дитина може трохи справлятися з ними на уроках, а от на перерві почувати себе самотньою, бо ще не встигла знайти, зустріти друзів. Тому важливо мати місце, де дитина може побути на самоті, якщо не хоче брати участь в іграх інших дітей на майданчику. Поступово варто допомагати дитині інтегруватися в шкільний колектив.

         Залучення дітей до активного життя класу та школи дасть можливість скоріше адаптуватися та знайти друзів.  Якщо з якихось причин педагогу складно спілкуватися з дітьми щодо травмуючих подій, то можна попросити про допомогу шкільного психолога чи соціального педагога. Важливо не залишати дітей без допомоги та підтримки дорослих, які, в першу чергу, повинні бути в змозі її надавати.

         Потрібно підтримувати віру в дитини, що ситуація вирішиться на краще.

           Емоційна підтримка.

           Це перше, що спадає на думку, коли ми думаємо про підтримку, яку нам надають інші люди. Якщо в дорослих виникають проблеми на роботі, члени сім’ї або друзі будуть кожного дня питати, як себе людина почуває та казати їй, що підтримують її. Це ж саме можна робити і з дітьми. Інколи діти настільки переживають за своїх близьких, що бояться ставити їм запитання або не звертаються за підтримкою, тому що вважають, що цим вони засмутять близьку їм людину. Тому вчителям потрібно бути уважними до своїх учнів і бачити, хто з них потребує особливої уваги.

           Можна запропонувати таку вправу, щоб кожен учень склав список усіх учнів класу, поміркував і написав навпроти кожного з прізвищ, що найбільш подобається в цій особі, які її чесноти. Вчитель збирає написане, опрацьовує і наступного тижня роздає кожній дитині аркуш з перерахованими рисами, які помітили однокласники.

         Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку:

      • АКТИВНЕ СЛУХАННЯ. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали: можна спокійно та уважно вислухати дитину; можна визнавати почуття дитини словами «так», «хм», «зрозуміло»;  можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий»…

        • Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте її можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків чи за цю ситуацію» (як приклад).

       • Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю…», «Це важливо, що ти розповідаєш…», «Міг би ти розповісти про це більше…».

      • Встановлення відносин, що базуються на довірі.

      • Надання корисного та заохочувального зворотного зв’язку.

      • Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.

      • Спостерігати за поведінкою дитини тривалий час.

      • Розуміння та правильне використання невербальних засобів вияву почуттів; терпиме та неупереджене ставлення.

      • Чуйність та співчуття.

         Протидія булінгу

          БУЛІНГ (від анг. bully – хуліган, задирака, насильник) – визначається як утиск, дискримінація, цькування. Вчені визначають шкільний булінг як тривалий процес свідомого жорстокого ставлення з боку однієї дитини або групи дітей до іншої дитини або групи інших дітей.

Рекомендації

• Стежте за груповою динамікою класу, щоб вчасно виявляти випадки булінгу та реагувати на них.

• Якщо Ви вважаєте, що дитина стала жертвою булінгу, перш за все переконайтеся, що це дійсно цькування, а не локальний конфлікт.

• Заохочуйте дітей розповідати про свої проблеми вам або своїм батькам.

• Заохочуйте батьків виявляти проблеми спілкування та взаємодії дитини в колективі, звертатись до практичного психолога.

• Для вирішення ситуації шкільному психологу варто працювати не лише з дитиною, яка стала жертвою булінгу, чи з переслідувачем, але й з усім класом.

              Протидія інформаційним війнам

  Сучасні протистояння та війни – це, перш за все, інформаційні війни, які чинять тиск на розум та психіку людей. Сучасний розвиток інноваційних технологій дозволяє швидко і масово поширювати інформацію, яку при цьому можна змінити до невпізнання. Усе це робиться для маніпуляцій думками, емоціями, ставленнями і врешті-решт поведінкою.

 Як протидіяти інформаційним війнам? Необхідно вчитися (і навчати) відфільтровувати інформацію, а також знизити емоційне сприйняття. Варто говорити собі, що в кожної сторони є свої інтереси й інформація фільтрується відповідно до них. Шукати інші джерела, що можуть підтвердити чи спростувати факти. Виділити для себе декілька видань та журналістів чи громадських діячів, думці яких можете довіряти. Дуже важливо знаходити не тільки підтвердження своєї точки зору, але й шукати раціональні аргументи в інших..

Важливим напрямом формування особистості в умовах навчального закладу має бути формування критичного мислення. КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ — (дав.-гр. κριτική τέχνη — «мистецтво аналізувати, судження) — це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.

Рекомендації

• Проводьте заняття з дітьми, спрямовані на формування критичного мислення.

• Рекомендуйте колегам використовувати технології формування критичного мислення в процесі навчання дітей.

• Порадьте дітям і батькам отримувати інформацію з різних джерел, аналізувати і зіставляти її.

• Порадьте батькам та колегам знизити емоційне сприйняття отримуваної інформації.

         Вирішення конфліктів

Сімейні конфлікти завжди залишають важкі негативні емоційні наслідки у вигляді психологічного дискомфорту, стресів і депресій. Через розбіжності в оцінках подій, які відбуваються, та політичні вподобання навіть близькі члени родин стають ворогами.

Для попередження та вирішення конфліктів:

• зберігайте витримку в будь-якій ситуації;

• вчасно зупиніться, намагайтесь не доводити справи до агресивного чи ворожого загострення;

• дайте можливість людині, з якою спілкуєтесь, повністю висловитися;

• критикуйте не людину, а її думку;

 • ілюструйте свою позицію більше аргументами, ніж емоціями;

 • всебічно аналізуйте розмови, щоб виявити свої помилки, і знати на майбутнє, як їх уникнути;

• знайдіть у поведінці, бажаннях, прагненнях своїх близьких щось хороше, зосередьтеся на цьому;

• показуйте на власному прикладі дітям, як треба правильно сперечатися;

• не переносьте своє змінене ставлення до близьких дорослих на дітей, підтримуйте з дітьми ті ж стосунки, що й раніше;

• оцініть свій емоційний ресурс у підтриманні стосунків з вороже налаштованими близькими людьми. Якщо зараз це не під силу – відкладіть на час спілкування або уникайте тем, на ґрунті яких відбуваються постійні неконструктивні суперечки;

 • зміцнюйте зв’язки, розвивайте теми, які вас зближують.

Як вести діалог із вороже налаштованими співрозмовцями?

1. Не ставити за мету переконати відразу. Ставте за мету можливості спокійно транслювати свою позицію. Вона потім зробить свою справу.

2. Не сприймайте агресію, як спрямовану на вас особисто. Вона – не на вас, а на той образ ворога, який сформувався в їхніх головах. Тому не ображайтеся.

3. Оперуйте спільними цінностями, наприклад, усі погодяться, що мир – кращий за війну. Запитайте, що ми разом можемо для цього зробити. Ви перейдете з позицій, що роз’єднують нас, на позиції співробітництва.

 Рекомендації

• Проводьте заняття з дітьми з метою формування толерантного ставлення до інших точок зору.

• Надайте батькам інформацію про конфлікти, способи їх попередження та вирішення.

 Рекомендації класним керівникам

                (загальні)

Основною допомогою в надзвичайний ситуаціях для дітей є:

• використовувати обдумані, емоційно нейтральні слова, які не містять оцінки, загроз, страху, а лише констатують факти;

• відповідна до віку фактична інформація;

          • зрозумілі, відкриті пояснення того, що відбувається і, можливо, буде потреба повертатися до цієї розмови не один раз; 

           • допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;

• демонстрація дітям розуміння й поваги до почуттів інших людей;

           • дитина може потребувати поради, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо хтось із батьків постраждав чи загинув, чи, можливо, через інші обставини);

           • відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;

           • загальна підтримка як у сім’ї, так і в навчальному закладі;

           • знайомий звичний розпорядок дня для відновлення відчуття спокою;

            • регулярні запевнення, що все буде добре, що близькі люди піклуються і дбають про безпеку.

 

            Притча «Насіння» (5 хв.).

      Одного разу жінці наснився сон, що вона потрапила до магазину, де продавалися чарівні товари.

- Добрий день. Який чудовий магазин! ‒ вигукнула вона з радістю.

- І вам доброго дня. ‒ відповів продавець.

- А що у вас можна купити? ‒ запитала жінка.

- У мене можна купити все. ‒ прозвучала відповідь.

- У такому випадку дайте мені, будь-ласка, здоров'я, щастя, любові, успіхів і багато грошей.

     Чоловік доброзичливо посміхнувся і пішов у комірчину по товар. Через деякий час він повернувся з маленькою паперовою коробочкою.

- І це все?! ‒ вигукнула здивована і розчарована жінка.

- Так, це все. ‒ відповів продавець. І додав:

- Хіба ви не знали, що в моєму магазині продається тільки насіння?

       Слово тренера. Готових «рецептів» по роботі з дитиною не існує, оскільки не існує як двох однакових дітей та життєвих ситуацій, так і однакових вчителів чи просто дорослих людей які працюють з дітьми. Кожен вчитель повинен виробити свій власний «рецепт» ефективної співпраці з дитиною керуючись певними правилами по роботі з ними.

      Доволі часто дорослим з першої спроби не вдається встановити контакт з дитиною, налагодити ефективну співпрацю або ж досягти поставленої мети, позитивно вирішити конфліктну ситуацію.

       Притча «Що робити, якщо впав?» (5 хв.).

Учень запитав свого наставника:

- Учителю, що ти скажеш мені, коми дізнаєшся, що я впав?

- Уставай!

- А якби я впав іще раз, то що б ти сказав мені тоді?

- Те ж саме!

- Цікаво, скільки ще ти говоритимеш мені: «Уставай»? Адже це може тривати дуже довго. Невже ти щоразу віритимеш у мене, прощатимеш й підбадьорюватимеш: «Піднімайся!»?

- Падай і піднімайся, допоки живий! Ти рухаєшся в тому режимі, який доступний тобі цієї миті твого життя. Учися бути витривалим. І запам’ятай, що ті, хто впав і не піднявся, уже мертві. А ти Живий! Уставай!

        Слово тренера. Життя – це рух. Невдача – те ж результат. Свідчення того, що дана технологія не спрацювала й необхідно застосувати іншу. Це час для переосмислення отриманого досвіду та пошуку іншого підходу.

       Вправа очікування «Квітуче дерево» (10 хв.).

       Мета: визначити чи справдилися очікувань від  заняття.

Учасникам пропонується по колу проговорити чи виправдалися ті їх очікування від тренінгу, які вони написати на стікерах у формі квітки на початку заняття.

 

 

 

 

 

                                        Використані джерела

1. Андєєнкова В.Л., Войцях Т.В., Ковальчук Л.Г., Лунченко Н.В. правила безпеки та можливості отримання допомоги в період конфлікту в Українв: метод.реком. – К.,2014.

1.  Допомога дітям, постраждалим внаслідок воєнного конфлікту: Довідник вихователя дошкільного навчального закладу / Н.В. Пророк, С.А. Гончаренко, Л.О. Кондратенко та ін., за ред. Н. В. Пророк. – Слов'янськ: ПП «Канцлер», 2015. -  84 с.

2. Н.П. Бочкор, Є.В. Дубровська, О.В.Залеська. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та постконфліктний період : метод. рек.  – Київ: МЖПЦ «Ла Страда-Україна», 2014. – 84 c.

 3.  Журомська Л. Діяльність психологічної служби в пост конфліктний період/ Психолог – 2015. -  №11-12. -  24-38.