ПРАКТИКУМ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПРИКЛАДИ СИНТАКСИЧНОГО АНАЛІЗУ.

ПРАКТИКУМ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ПРИКЛАДИ СИНТАКСИЧНОГО АНАЛІЗУ.

Схема аналізу словосполучення:

1. Виписати з речення всі прості словосполучення, згрупувати за аналогією.
2. У різнотипних указати головне і залежне слово.
3. Назвати частиномовну належність головного і залежного слів (дієслівно-іменникове, іменниково-займенникове, іменниково-числівникове тощо).
4. Назвати засіб зв’язку між словами (форма слова, прийменник, зміст).
5. Назвати(за можливості) форму підрядного зв’язку (узгодження, керування, прилягання), їхні різновиди, а також смисловий зв'язок.

Наприклад: Дивлюся на море широке, глибоке, поплив би на той бік – човна не дають (Т. Шевченко).
Море широке: головне слово – море, залежне слово – широке, іменниково-прикметникове; засіб зв’язку – форма слова; узгодження повне; смисловий зв'язок – атрибутивний (залежне слово – означення).

Схема аналізу простого речення:

1. Знайти граматичну основу, отже, встановити, що речення просте.
2. Назвати тип речення за метою висловлювання (розповідне, питальне чи спонукальне).
3. Назвати тип речення за емоційним забарвленням (окличне/неокличне).
4. Схарактеризувати будову речення:
а) за типом граматичної основи – двоскладне чи односкладне (якщо односкладне, то яке саме);
б) за наявністю другорядних членів речення – поширене чи непоширене;
в) за наявністю структурно необхідних членів речення – повне чи неповне.
5. Розібрати речення за членами і вказати, чим виражений кожен із них (головні члени речення; другорядні, група підмета і група присудка) (зразок аналізу див. далі).

Наприклад: Дім (підмет) виявися (частина присудка) схожим (частина присудка) на рукавичку (частина присудка) з (частина означення) відомої (означення) казки (частина означення), вміщував (присудок) десятки (частина додатка) найнесподіваніших (означення) закладів (частина додатка), починаючи від судів та будівельних комітетів і закінчуючи редакцією «Одеського вісника», Міським архівом та Музеєм старожитностей (обставина)        (Григорій Гусейнов , «Між часом і морем»).

Розповідне, стверджувальне, неокличне, просте, двоскладне, повне,
поширене, ускладнене однорідними присудками, відокремленими
однорідними додатками; розділові знаки виставлені згідно з правописом
на позначення однорідних і відокремлених членів речення.

 

Схема аналізу складного багатокомпонентного речення:

1. Знайти граматичні основи і довести, що речення складне.
2. Визначити тип речення за метою висловлювання (розповідне / питальне / спонукальне) та за емоційно-експресивним забарвленням (окличне / неокличне).
3. Визначити тип речення за стосунком до дійсності (стверджувальне,  заперечне/стверджувально-заперечне).
4. Визначити тип речення за наявністю / відсутністю сполучних засобів (сполучникове / власне сполучникове / сполучнослівне / сполучниково-сполучнослівне; безсполучникове; сполучниково-безсполучникове).
5. Проаналізувати смислові зв'язки між частинами (зовнішній
рівень членування) і компонентами (внутрішні рівні членування)
складного речення, за наявності підрядного зв'язку вказати вид
підрядного речення. Можливі семантико-синтаксичні відношення: у
сурядному – єднальні, зіставні, протиставні, розділові, градаційні,
приєднувальні) та тип структури (відкрита / закрита);у підрядному –
супідрядність (однорідна / неоднорідна) чи послідовна підрядність,
контамінована (змішана) підрядність із подальшою характеристикою;
позиція підрядної частини щодо головної (чого стосується підрядна
частина: одного члена речення, словосполучення чи всього змісту
головної і визначення на основі цього типу структурної взаємодії –
прислівної / не прислівної; на яке питання відповідає підрядна частина; у
безсполучниковому – однобічні відношення / двобічні; відкрита / закрита
структура).
6. Схарактеризувати засоби зв'язку між частинами складного речення.
7. Кожну частину розглянути за схемою аналізу простого речення, не вказуючи лише типу за метою висловлювання чи інтонацією, оскільки частина складного речення не має ні смислової, ні інтонаційної завершеності – ці ознаки характеризують усе складне речення як смислову та інтонаційну цілість.

8. Аналіз пунктограм

Наприклад: Над полем (обставина) пурхає (присудок) старесенький (означення) вітряк (підмет), метеличок (означення), пошарпаний вітрами (означення), – до мороку (обставина) осіннього (означення), до мряк (обставина), допоки смолки (підмет) дихають (присудок) і трави (підмет)

(Ліна Костенко, «Жує полин солом’яний бичок…»).
 

[ ], (допоки…).

Розповідне, стверджувальне, складне, двокомпонентне, сполучникове, власне сполучникове, складнопідрядне; засіб зв’язку – сполучник допоки при підрядному часу; розділові знаки виставлені згідно з
правописом на межі компонентів складного речення, на позначення
однорідних і відокремлених членів речення. 1 комп.: двоскладне, повне, поширене, ускладнене відокремленим означенням (поширена прикладка), однорідними обставинами; 2 комп.: двоскладне, повне, непоширене, ускладнене однорідними підметами.