РОБОТА

 

на тему «Використання інтерактивних методів навчання в системі роботи вчителя початкових класів»

 

 опис власного професійного досвіду

 

 

 

 

 

 

Виконала:  

вчитель початкових класів

КЗ «Веселівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Веселівської селищної ради» Веселівського району

Старостенко Наталія Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2019р.

ЗМІСТ

 

 

 

ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРА ПРОЕКТУ

РОЗДІЛ І. ОБГРУНТУВАННЯ АКТУАЛЬНОСТІ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ

РОЗДІЛ III. ВИМОГИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

РОЗДІЛ IV.   ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ НА ПРАКТИЦІ

РОЗДІЛ V. АНАЛІЗ  РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В

ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРА ПРОЕКТУ

 

 

 

1)Старостенко  Наталія Миколаївна

2)Вища освіта

3)Вчитель початкових  класів

4)Запорізьке педучилище-1974рік,Мелітопольський педагогічний інститут-1988рік

5)Стаж-44 роки

6)КЗ «Веселівська ЗОШ№1 Веселівської селищної ради.»  с.м.т. Веселе ,вул..Пушкіна 18, 2-18-70

7) Вчитель початкових  класів

8)Вища категорія

9)Вчитель-методист

10) starostenko1955@gmail.com ,+380952497610

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ОБГРУНТУВАННЯ АКТУАЛЬНОСТІ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ

 

 

 

З кардинальними змінами у суспільстві, розвитком науки, техніки й  виробництва, зростанням інформації об’єктивно потребують змін  всі сфери  життя, у тому числі й в освіті.Сьогодення потребує від людей не тільки 

певної суми знань, умінь і навичок, а головне ‑вміння самостійно здобувати й використовувати  на практиці нові знання, вміння, спілкуватися, співпрацювати, адаптовуватися до  нових обставин.

В зв’язку зі  змінами у соціальному та економічному житті України постає  необхідність у підготовці та вихованні компетентної, комунікабельної й творчої  особистості,яка здатна швидко адаптуватися до життєвих умов, що  змінюються.

Ось чому головним завданням сучасної школи є перехід до  компетентнісної  освіти, виховання компетентної, відповідальної людини. Державний 

стандарт початкової загальної освіти, Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти ґрунтуються на засадах   особистісно орієнтованої та компетентнісної освіти. Зараз  сучасна  школа  стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання школярі, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її  самостійно і застосовувати на практиці те, що  знають.

А от соціальне замовлення не тільки України, а й світового співтовариства  вимагає перш за все людей, здатних самостійно самовдосконалюватися. Це  знайшло відображення  у доповіді ЮНЕСКО "Освіта: прихований скарб", де проголошено: "Людина має навчитися:

•                     пізнавати, тобто оволодівати інструментарієм, необхідним для  розуміння того, що відбувається у світі;
•                     діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни у  середовищі свого мешкання;
•                     жити в суспільстві, беручи участь у всіх видах людської  діяльності.

Звернемо увагу на третій пункт, що також є кризовим моментом  сучасної  шкільної освіти, адже відійшовши від тоталітарного розуміння та культивування  колективу та колективізму, наша школа часто заходить на позиції крайнього, деструктивного індивідуалізму, формуючи випускника, неготового до життя, а особливо до плідної спільної роботи в колективі, де йому доведеться жити та працювати.

Нова школа має справу з індивідуальністю, самобутністю особистості,  оскільки індивідуальність є головним принципом етики і мусить виступити  керівним методологічним положенням у вихованні й навчанні.

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий  тоді, коли  теорія  освіти не декларуватиме необхідність творчості  педагога і творчості  школяра, а  систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі. Особистісно‑зорієнтоване навчання є досить  перспективним,  оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та  суверенності.

Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої  себе і своїх обставин.

Відповідне методичне забезпечення ґрунтується  на діалогічному підході, який визначає суб'єкт‑суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх само  орієнтацію, самоактуалізацію. Технології такого спрямування передбачають  перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в  особистісно рівноправну позицію. Вона й дає дитині можливість бути  суб'єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її  прагнення до саморозвитку, самоствердження. Визначальним для  особистісно‑зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у  системі "педагог ‑ дитина" на основі її розуміння,  прийняття і визнання.

Дуже ефективно сприяють цьому інтерактивні методи навчання.  Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для вчителя та для учнів.

РОЗДІЛ ІІ. УМОВИ ВИНИКНЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ ДОСВІДУ

 

 

 

Теоретичною основою запровадження інтерактивних методів навчання мусять бути системний, особистісно‑зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу  (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу  навчання як мікродіяльності навчання.

Методологічною основою є розробки сучасних українських та  зарубіжних педагогів у галузі методів та технологій навчання. Теоретичні та практичні розробки належать В.Гузєєву, А.Гіну,О.Пометун,Л.Пироженко,А.Фасолі.

Термін "інтерактивний" до нас прийшов з англійської і має значення " взаємодіючий". Існують різні підходи до визначення інтерактивного  навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний ‑ означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з  чим‑небудь (наприклад, комп’ютером) або ким‑небудь (людиною). Отже,  інтерактивне навчання ‑ це перш за все діалогове навчання, в ході якого  здійснюється взаємодія вчителя та учня" [5, 4]. Я схиляюся до визначення,  О.Пометун та Л.Пироженко: "Сутність інтерактивного навчання полягає в  тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної   діяльності  учнів». 

На мою думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що  учні  навчаються ефективній роботі в колективі.

Методи  інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Групові  передбачають взаємодію учасників малих  груп (на практиці від 2 до 6‑ти осіб), фронтальні ‑ спільну роботу та  взаємонавчання всього класу. Час обговорення в малих групах ‑ 3‑5 хвилин,  виступ ‑ 3 хвилини, виступ при  фронтальній роботі –лише 1 хвилина.

 

Групові методи:

 

1. Робота в парах.
   Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає  обміну думками між учнями  і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах забирають багато часу  або є неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти  інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з  партнерів доповідає перед класом про результати.
2. Робота в трійках. На мою думку, це ускладнена робота в парах.  Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення  підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).
3. Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки  класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в іншу,а один в попередню і ознайомлює членів новостворених  трійок з набутком своєї.
4. 2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2‑3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім  об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус.  Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до  групового обговорення.
5. Карусель. Учні розсаджуються в два кола ‑ внутрішнє і зовнішнє Зовнішнє рухається, внутрішнє коло нерухоме. Можливі два варіанти  використання методу ‑ для дискусії (відбуваються "попарні суперечки"  кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має  власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із  зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).
6. Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: " спікер" ‑ керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення,  зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи),  "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні  підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує  групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає  про результати роботи групи).
   Можна ще виділити експертну групу з сильніших учнів. Вони працюють  самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють  інформацію.
7. Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в  центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і  власні здобутки.
8. Фронтальні методи:

1. Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі висловлюються з  приводу певного питання за бажанням. Обговорення триває, поки є  бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.
2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі  висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний " мікрофон".
3. Незакінчені речення. Трохи ускладнений варіант великого кола: відповідь учня ‑ це продовження незакінченого речення типу "можна  зробити такий  висновок…", "я зрозумів, що…"
4. Мозковий штурм. Суть полягає в тому, що всі учні по черзі  висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми.  Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення  висловлювань.
5. Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше). Кожен каже варіанти, що  складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з  особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не  здатна їх правильно  розподілити?").

Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі  групи працюють над різними завданнями, після чого перебудовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту  проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш  Л.Українки, після переформування  перша нова група повинна узагальнити  тематику всіх опрацьованих віршів, друга ‑ ідейне навантаження, третя ‑ образи, четверта –форму)

РОЗДІЛ III. ВИМОГИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ  ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

 

 

 

 Існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання,  невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі:

Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з  подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по‑перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке  інтерактивне навчання, по‑друге, довести до відома учнів та опрацювати з  ними правила роботи в групах:

Правила для учнів:

Кожна думка важлива.
Не бійся висловитися!
Ми всі – партнери!
Обговорюємо сказане, а не людину!
Обдумав,сформулював,висловив!

Говори чітко, ясно, красиво!
Вислухав, висловився, вислухав!
Тільки обґрунтовані докази! Вмій погодитися і не погодитися!
Важлива кожна роль.

Важливо знати,що без доброзичливої атмосфери в колективі застосування  інтерактивного  навчання  неможливе, тому потрібно її створити і постійно  підтримувати.До кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке" за  формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже  добитися дисципліни і уваги за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Окрім  того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще  ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж  часто проводити похапцем підготовлені "ігри.   В роботі я задіюю  в тій чи  іншій мірі всіх учнів. Справді, сильні учні, а також особистості з високим  рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно включати  їх в роботу,  створювати ситуації успіху.

 Інтерактивні технології ‑ не самоціль.Тому потрібно постійно  контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути  чітко сформульовані і легко контрольовані),а у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою.  Оптимально, я вважаю,  1-2 методи за урок.

 Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи ‑  самостійним пошуком, традиційними методами. Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох  прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в  поєднанні з іншими.

Процес впровадження.

Інтерактивне навчання ‑ це спеціальна форма організації пізнавальної  діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету ‑ створити комфортні  умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність,  інтелектуальну спроможність.

Організація інтерактивного навчання передбачає:

1. моделювання  життєвих ситуацій;2. спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної  ситуації. 3.використання рольових ігор

Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою "від простого до складного",паралельно застосовуючи як фронтальні, так  і     групові методи за такою схемою:

Рисунок 1

У процесі застосування інтерактивного навчання у мене постійно виникали різні проблеми та труднощі. Вважаю за доцільне їх навести, щоб  показати  практичний бік інтерактивного навчання.

 Отже, типові проблеми:

1.               Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і  має, боїться її висловлювати її на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В  нас рідко запитують власну думку", "А раптом вона не співпаде з думкою  вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, що має в класі  авторитет з  цього предмету" тощо.
2.               Часто мої учні  не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати  їх думку,  рішення.
3.               Часто учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою  думку,  йти на компроміс.
4.               Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

5.Труднощі в малих групах: лідери намагаються працювати за всю  групу, а  слабші учні відразу стають пасивними.

6. При обговоренні замість аргументувати свою думку, учень починає  демагогію: "Ви ж самі сказали, цінною є кожна думка, а я так думаю і Ви  мене не  переконаєте!"

Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання  дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню  соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії,обговорення, дискусії.

Я вважаю, інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до  нового,  особистісно-зорієнтованого рівня.

РОЗДІЛ IV.   ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ НА ПРАКТИЦІ

 

 

 

Упродовж декількох років я працюю над проблемою:  «Використання  інтерактивних методів  навчання  в початкових класах».

Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес  відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це базується  на співпраці, взаємо ‑ навчанні: вчитель ‑ учень, учень ‑ учень. При цьому  вчитель і учень ‑ рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. Інтерактивна  взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над  іншим, однієї думки над іншою. Під час такого спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити,  приймати обґрунтовані рішення. Застосування інтерактивного навчання  здійснюю шляхом використання фронтальних та кооперативних форм  організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що  сприяють навчанню вміння дискутувати. 

Найбільше на уроках використовую:

•             при фронтальній формі роботи такі технології: мікрофон,  "мозковий  штурм”, ажурна пилка, "незакінчене речення”;
•            при кооперативній формі: робота в парах ("Обличчя до обличчя”, "Один – удвох – усі разом”), робота в малих групах, акваріум;
•             інтерактивні ігри: "Рольова гра”, "Драматизація”, "Спрощене  судове  слухання”;

 На практиці  використовую  інтерактивні форми в цілому, або ж  взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні  методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і  практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати  характер, розвивати  логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати  критичнее мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально‑виховний процес організовується так, що учні шукають  зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити "відкриття”, формують свої власні ідеї та  думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються співробітництву.

Дитинство ‑це період розвитку, формування та становлення  особистості. Думаю, в цей час важливостворити умови доброзичливості,  зацікавленості, ввести дитину у світ ігрових і реальних ситуацій, які б  допомогли пізнати довкілля, орієнтуватися у стосунках з людьми, бути  активними учасниками суспільних відносин.Мета моєї педагогічної  діяльності така: сформувати компетентну особистість молодшого школяра на основі розвитку пізнавального інтересу, навчити самостійно мислити,  озброїти необхідними для цього знаннями, вміннями та навичками.             

Звичайно, досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних  форм та методів організації навчальної діяльності неможливо. Тому  потрібно запроваджувати нові освітні технології, спрямовані на всебічний  розвиток дитини.  У своїй роботі я використовую технологію інтерактивного навчання.Інтерактивне навчання ‑ це навчання діалогу, під час якого  відбувається взаємодія учасників навчального процесу з метою  взаєморозуміння, спільного розв'язаннязавдань, розвитку особистісних  якостей учнів. Ось опис  технологій,які я  використовую;

ІНТЕРАКТИВНІ   ТЕХНОЛОГІЇ

1.Технологія "Незакінчене речення”  

(Я дякую своїй Вітчизні (родині, школі) за ..., бажаю їй ...  .

2.Технологія "Мікрофон”

 Завдання: поставити питання за своєю темою для іншої групи, але таке яке, сьогодні ще не звучало.

Діти беруть мікрофон і запитують

Частіше використовуючи ті питання, які чули на попередніх уроках.

Учитель ставить питання – учні відповідають.

3.Технологія "Дерево рішень”

 Проблема "Ознаки живої природи”, рішення  ‑ дихання, живлення,  розмноження, народження, ріст, смерть тощо.

Проблема "Умови існування живого організму”, рішення ‑ світло,тепло, повітря, вода, їжа, земля тощо.

4.Гра "Реклама на телеканалі” 

 Робота в групах. Кожна група вибирає картку, де вказана тема реклами

 Ми – школярі.. Моя країна. Моя родина. Моя школа.

5.Гра "Ключовий момент”.

 Тест –перевірка знань (тестування)

6.Технологія "Робота в групах”

 Гра "Дослідники”: 

  дослідіть текст, порахуйте, скільки разів у ньому зустрічається слово "дерево” і тому подібне.

7. Технологія "Мозкового штурму” – довести, пояснити

Мозковий штурм,я вважаю, є прекрасний метод для використання  досвіду учнів з метою розв’язання проблем та розробки ідей. Мозковий  штурм спрацьовує найкраще в  групах по 5 ‑7 осіб.

 Основні пункти:

 Чітко визначте проблему або тему для мозкового штурму. Працюйте в колі.  Виберіть лідера, який веде обговорення і підтримує появу нових ідей.  Він повинен  заохочувати кількість, а не якість ідей. 

Правила мозкового штурму є такі

1. Жодної критики!
2.  Запозичення інших ідей є нормальним явищем.
3.  Бажана велика кількість ідей.
4. Оцінка приходить пізніше.

 Щоб вдосконалити якість ідей,я даю час дітям, щоб вони  написали свої ідеї спочатку індивідуально.

 8."Банани”

 Вправа допомагає зламати стереотипи робити роботи лівої мозкової  півкулі, логічного, раціонального мислення. Використовується як розминка.

 (Напис на дошці: ШБІАСНТЬАЛІНТЕИР.)

 Закресліть у цьому рядку шість літер таким чином, щоб літери, які  залишаються (без зміни своєї послідовності), складали б добре знайоме  слово. (Банани)                                                                                                                                                                         Отже ,саме інтерактивні форми і методи дають можливість створити  комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою значимість,  зможе розкрити свої здібності й продемонструвати знання, відчути  впевненість в собі.                Під час уроку учні можуть вільно висловлювати свою думку і вислухати свого товариша, вчитель не є засобом „похвали і покарання”, а другом,  порадником, старшим товаришем.  Питання, як зберегти і розвинути  унікальні можливості молодшого школяра, завжди було предметом моєї  уваги.    Як зробити, щоб дитина не лише засвоювала нові знання, а й  намагалася застосовувати їх під час вироблення нових умінь, почувала себе  впевнено, бажала вчитися?              На мою думку, основними завданнями сучасного вчителя є: залучити  учнів до активної самостійної діяльності, перетворюючи школярав  її  суб’єкта. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, може перерости в  стійкий інтерес до знань. „Учень ‑ це не посудина, яку потрібно заповнити,  учень ― це смолоскип, який потрібно запалити”. Тому, з перших днів  навчання, уважно придивляюся до кожного учня, намагаюся знайти та  розвивати його позитивні риси. Розумію, що відмого уміння своєчасно їх  помітити, допомогти дитині відчути впевненість у своїх силах, надати   підтримку, створити сприятливі умови, атмосферу творчості залежить те, чи відчує дитина свою неповторність, чи виросте  талановитою.               Згадаймо слова В.О. Сухомлинського: „Є успіх ― є бажання вчитися. Особливо це важливо на першому етапі навчання ― у початковій школі, де  невдача приносить справжнє «горе».              Дійсно, учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли  їм цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож, із перших  днів навчання дитини в школі,я намагаюся створити ситуацію успіху,  підтримати учня, що зазнав невдачі, похвалити навіть за незначну   перемогу.              Починаючи працювати з 1 класом, я поступово вводжу елементи  інтерактивного навчання, починаючи з найпростіших  технологій, таких, як  „мозковий штурм”, „мікрофон”, робота в парах і малих групах, складання  „асоціативного” куща, впровадження технології ігрового та проблемного  навчання.                                                         Мої учні люблять працювати в парах та малих групах. Але  пам’ятаю, що у початкових класах роботу в групах слід впроваджувати поступово.  Спочатку  навчаю дітей працювати у фронтальній роботі. Групу формую на  основі особистих уподобань учнів, обираю консультантів, розподіляю     обов’язки між дітьми. При створенні групи особливу увагу звертаю на  психологічну єдність дітей, бажання учнів, запас можливостей для їх  успішної спільної діяльності. Роботу в навчальних групах будую на  принципах рівноправності, намагаюсь активізувати роботу кожного учня.  Працюючи в групах, діти отримують можливість спілкуватися, вільно  висловлювати свою думку, порівнювати, робити спільні висновки.                            Часто практикую під час уроків роботу в парах. При роботи в парах  учні можуть перевірити знання один одного, обмінятися думками і лише тоді висловлювати свої ідеї класу. Це сприяє розвитку мовлення учнів,  взаємоперевірки, вміння висловлювати і відстоювати свою думку.              Так ,наприклад, на уроці української мови  з  теми: «Закріплення знань про текст»  учні працюють  і  в  парах, і  в групах,де мають  можливість   рівноправно  висловлювати свої думки.. Завдання «Деформований текст».  Робота в парах.

Ми з батьками відвідали виставу.

А потім на арену вийшов клоун Тимко..

До нас в місто приїхав цирк.

Спочатку виступали акробати.

Та найбільше мені сподобалися дресировані тварини.

Від виступу артистів ми отримали велике задоволення.(ДОДАТОК А)

Одна з таких робіт ― це робота над текстом. Учні читають текст. Під  час читання олівцем ставлять помітку, яке слово незрозуміле. Потім у  парах пояснюють значення слів. Якщо виникають труднощі, то ставлять  питання вчителю або класу. Далі йде пояснення незрозумілого слова.               Часто під час проведення уроків використовую роботу в парах у  вигляді гри. Так наприклад, під час роботи над удосконаленням навичок  швидкого читання дуже подобається дітям гра «Мишка,Котик. Першою  починає читати „Мишка”, Коли вона прочитає декілька слів або 1 речення,  починає читати „Котик”. Він намагається наздогнати „Мишку”. Гра  припиняється,  коли обидва учні читають одне і те ж. Люблять мої школярі ще гру „Вчитель ― учень”. Один виступає в ролі вчителя, а другий ― учня. „Вчитель” задає  питання учню, учень відповідає. Потім міняються ролями.  Така гра стимулює думку дітей, сприяє кращому засвоєнню навчального  матеріалу, учні можуть перевірити знання один одного.У початкових класах на  уроках читання обов’язком є переказ тексту. Усіх учнів на уроці нема  можливості вислухати. Тому цей вид роботи проводжу у вигляді гри  „Обличчям до обличчя”. Учні повертаються у парі один до одного і  переказують  зміст тексту. Такий вид роботи дозволяє зекономити час на уроці і кожна  дитина може переказати.                На уроках читання, мови, предмету „Я і Україна” використовую такий метод інтерактивного навчання, як складання „Асоціативного куща”. Такий метод дозволяє мені швидко перевірити, узагальнити знання учнів. Так при вивченні теми „У  царстві звірів” пропоную дітям пригадати все, що вони знають про тварин і  зобразити у вигляді схеми. „Кущ” асоціацій поступово розростається.                                                                                      На кожному уроці я намагаюся розвивати творчі здібності учнів на  основі спеціально розроблених логічно-пошукових задач. Часто використовую метод „Мозкового штурму”, підбираю до уроку такі завдання, за допомогою яких можна розвивати пізнавальні  процеси: увагу,пам’ять, уяву, швидкість реакції, логічне мислення .               Ще з перших днів навчання в школі вчу дітей вільно висловлювати  свої думки. Цьому сприяє технологія „Мікрофон”. Даний  метод використовую як на етапі актуалізації знань учнів, так і під час  узагальнення навчального матеріалу. Тримаючи в руках символічний  „мікрофон” школяр швидко і чітко відповідає на поставлене запитання. Далі знову говорить тільки той, у кого в руках мікрофон. . Ось, наприклад, на  уроці  математики з теми : «Закріплення   усного додавання та віднімання  одноцифрових чисел. Складання і розв’язування задач за коротким записом»

цей метод  використовую  і на етапі  актуалізації знань,і  на етапі   рефлексії.

Вправа «Мікрофон»

 Діти, а для чого нам потрібно вміти додавати та віднімати  одноцифрові  числа  ?

- Що ви очікуєте від уроку?

 V Підсумок уроку. Рефлексія. 

Вправа «Мікрофон».

- Чи все ти зрозумів на уроці?

- Який вид нашої роботи тобі особливо сподобався?

- Де було важко? Що треба робити, щоб ти навчився?

      У своїй педагогічній діяльності використовую метод проектів. Він є також однією із основних технологій формування ключових життєвих  компетентностей учнів. Томущо працюючи над створенням проектів, діти  навчаються критично мислити, чітко усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, генерувати нові ідеї, бути комунікабельним,  постійно самовдосконалюватися. Для розвитку мислення школярів  застосовую на уроках проблемні завдання. Наявні в них суперечності , спонукають до роздумів, пошуків і певних висновків,викликають дискусію  Подобається школярам самостійно порівнювати, зіставляти певні факти і  явища, узагальнювати, робити висновки. Потім звіряти свої міркування з  матеріалом підручника. Такі вправи не тільки розвивають мислення учнів, а й підсилюють упевненість, віру в свої сили .

Дуже сподобалась  моїм учням  робота    над  проектом  з  основ  здоров ‘я  «Хай не буде  від вогню біди.»  З великим задоволенням  дарували вони  першачкам колективно створені  книжечки  про дії  дітей під час  пожежі(ДОДАТОК Б)

Навчити дітей добре читати ― одне із головних завдань вчителя  початкових класів. Тому також я працюю над проблемою вдосконалення  навичок швидкісного читання.               Навчаючи дітей, я велику увагу приділяю розвитку у них навичок  швидкого та виразного читання, використовуючи методики Д.Т. Федоренка, В.М. Зайцева, Б.В. Динги. На кожному уроці читання використовую вправи  на  розвиток мовного апарату та кута зору учнів. Працюємо зі скоромовками,  читомовками, читаємо „розрізні” тексти, піраміди слів. Люблять мої учніі читати, граючись гру „Дощик”, „Ланцюжок”, „Земля‑небо”, „Буксир” та інші. Адже гра робить працю привабливішою і цікавішою, стає бажаним те, що дитині дається важко.  Готуючись до уроків, я добираю такі ігри, які  розвивають творчі здібності, мислення, пам’ять, увагу, мовлення дітей. Саме завдяки ігровим формам вдається залучити пасивних учнів до процесу  навчання,.Ігри дають змогу дитині повірити в свої сили. . Люблять учні грати в гру „Хто швидше”, „Збери слова”, „Хто більше.” .                            Подобається мені ефективний  метод, який допомагає провести  дискусію зі спірної, суперечливої теми ‑ «Займи позицію».  Він дає  можливість висловитися кожному учневі, продемонструвати різні думки,  обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу в будь‑який час, якщо вас  переконали, та назвати більш вагомі аргументи. Наприклад, об’єдную клас у 4 групи. Кожній даю початок казки і пропоную її закінчити. Потім  представник кожної групи зачитує складену казку. Всім учням дозволяю  встати і підійти до того, чия казка найбільше сподобалась. Тоді, виступаючи у ролі журналіста,  беремо у цих дітей  інтерв’ю.                                                       

 Спонукають учнів до активного мислення на уроці різноманітні цікаві вправи, ребуси, кросворди, загадки.                                                                                                                 Головним об’єктом моєї уваги є творча особистість учня. Тому я в своїй роботі велику увагу приділяю розвитку творчих здібностей школярів. На  кожному уроці я здійснюю диференційований та індивідуальний підхід до  учнів. Для цього використовую різнорівневі завдання з предметів.  Практикую різні форми оцінювання знань, умінь і навичок учнів. До  оцінювання знань я часто залучаю учнів, що сприяє підвищенню їх  активності.               Взагалі, сучасні діти приходять до школи з бажанням успішно діяти.  Їм подобається на уроках не просто слухати, а ставити запитання,  брати  інтерв’ю, приймати рішення, фантазувати. Якщо ми, вчителі, будемо  організовувати на уроках таку діяльність, то навчання буде успішним, а  знання – якісними.                                          Працюючи в пошуку результативних методів роботи, я прийшла до висновку, що процес формування вмінь і навичок стає набагато  ефективнішим, якщо організувати навчання у співробітництві, яке  ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя і учнів. Саме  таке навчання, з використанням інтерактивних технологій, сприяє  формуванню ключових компетентностей школярів, підвищує інтелект  дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює активність і творчість.

РОЗДІЛ V. АНАЛІЗ  РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

 

 

 

На мою думку,саме інтерактивні методи дають змогу створювати  навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а  це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне  мислення, зв’язне мовлення;виявляти і реалізовувати індивідуальні  можливості,  формувати критичне мислення. 

За умови вмілого впровадження інтерактивні методи навчання  дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню  соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії,  обговорення.
При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.
Як показали результати моєї роботи, після впровадження цих методів можна бачити наступні  зрушення:

•             Учні набули культури дискусії.
•             Виробилося вміння приймати спільні рішення.
•             Поліпшились вміння спілкуватися, доповідати.
•             Якісно змінився рівень сприйняття учнями української  літератури :він набув особистісного змісту, замість "вивчити",  "запам’ятати" стало "обдумати","застосувати".
•             Якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями   узагальненням, абстрагуванням,аналізом, синтезом  (ДОДАТОК В)

  

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

 

 

1.              « Освітні технології». / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.
2.              «Интерактивное обучение: новые подходы» // Відкритий  урок. – 2002. –№5-6.
3.              «Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів  для банківської системи України: Зб. наук. праць». – Суми – Харків, 2001. – 250 с.
4.              Голодюк Л. «Як навчити учнів спілкуватися на уроці» //  Рідна школа. – 2001. - №9.
5.              Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. «Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній  практиці». // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.
6.              Крамаренко С. Г. «Інтерактивні техніки навчання як засіб  розвитку творчого  учня»,2010 р.      
7.              Падалка, О.С., Шпак О.Т. «Сучасні педагогічні технології». К, 2000. – 368
8.              Подласый И.П. «Педагогика». – М.: ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1.: 576 с.
9.              Пометун О., Пироженко Л. «Інтерактивні технології  навчання: теорія і практика». – К., 2002. – 136.
10.         Саган О. «Інтерактивні методи навчання як засіб  формування навчальних умінь молодших школярів». // Початкова  школа. – 2002. - №3. потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6. Нісімчук А
11.         Суворова Н. «Интерактивное обучение: новые подходы» // Инновации в образовании. – 2001. - №5. – С.106-107.