ПРАВА ЛЮДИНИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

Тема: ПРАВА ЛЮДИНИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

Мета:

• пояснити значення й актуальність документів з прав людини для забезпечення захисту прав і свобод особистості;
• закріпити знання про правовий статус особистості в Україні;
• продовжити розвивати вміння і навички роботи з правовими документами;
• сприяти формуванню предметних компетентностей учнів, їх активної громадянської позиції;
• створити умови для соціалізації особистості.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

 

ХІД УРОКУ

Людина, яка живе самостійно, яка забуває про

відповідальність та взаємозалежність людей,

стала таким самим пережитком давнини, як

людина кам'яного століття.

Ф. Рузвельт

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бліц-опитування

1.          Права людини — це … (визнані і гарантовані державою можливості дій (правомочності) людини в описаній, зазначеній у законі сфері)
2.          Свободи людини — це   (сфери, галузі діяльності людини, у які держава не повинна втручатися)
3.          Обов'язки — це … (заходи суспільно необхідної поведінки людини)

 

3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Зазвичай розділи підручників, присвячені правам та свободам людини, виносять до назви не лише права, а й обов'язки. Ми ж з Вами розглянемо реалізацію прав та свобод людини і громадянина як міру усвідомленої відповідальності перед людьми та суспільством, а також поговоримо про обов'язки держави перед людиною. Права людини відіграють особливу роль у взаємовідносинах громадянина і держави, контролюють і регулюють здійснення державної влади над окремою особистістю, а також вимагають від державних інституцій задоволення основних потреб людей, які знаходяться під юрисдикцією держави.

 

4. ПРЕДСТАВЛЕННЯ ТЕМИ ТА ОЧІКУВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

• пояснювати значення й актуальність документів з прав людини для забезпечення захисту прав і свобод особистості;
• характеризувати види прав і свобод людини і наводити приклади;
• називати міжнародні документи з прав людини і прав дитини та аналізувати зміст статей Загальної декларації прав людини, Конвенції ООН про права дитини;
• висловлювати власні судження про значення прав людини та їх еволюцію.

 

5. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Еволюція уявлень про права людини

Пояснення вчителя

Однією з основних проблем, яку має розв'язати світове співтовариство, є проблема прав людини. Шлях людства до нинішнього розуміння прав людини був складним і тривалим. Вже в первісний період, об'єднуючись за ознакою роду, племені, люди створювали правила поведінки, підкоряючись яким легше було вижити. Так з'явилися перші моральні норми, частину яких після утворення держави було закріплено спеціальними розпорядженнями, указами правителів і перетворено на обов'язкові вимоги. Вони дістали назви юридичних, чи правових, норм, за дотримання яких держава суворо стежила, а за порушення карало (закони Хаммурапі у Вавилоні XVIII ст. до н. е.).

У Давній Греції з'явилася ідея права як загальної приналежності. «Право не є чимось, що надається кожній людській істоті вже на тій підставі, що воно є людським і розумним», — стверджували грецькі філософи. Однак Давня Греція і Давній Рим були рабовласницькими державами, де ідея загальних і рівних прав людини була нездійсненна, так само як і в середньовіччі.

Першим кроком до утвердження прав людини стало прийняття англійської Великої хартії вільностей 1215 р. У ній говорилося: «Жодна людина не буде арештована або ув'язнена, чи позбавлена майна, чи оголошена поза законом, чи вигнана ... інакше як за законним вироком рівного йому і за законом країни». Хартія проголошувала деякі привілеї лицарства, селянства і городян.

Тільки в XVIII ст. спочатку в США була прийнята Декларація незалежності (1776 р.), а потім у Франції проголошена Декларація прав людини і громадянина (1789 р.). У цих документах стверджувалася рівність всіх людей у правах, що належать їм від народження. Ці документи започаткували реалізацію ідеї правової держави, для якої поняття «гідність особистості», «права людини», «свобода» є основними. Необхідність створення такої держави як гаранта прав і свобод людини довела історія XX ст.

1945 р. була створена Організація Об'єднаних Націй. Головним своїм завданням ООН проголосила підтримку і зміцнення міжнародного миру і безпеки, забезпечення прав людини в усьому світі. З цією метою були прийняті важливі міжнародно-правові акти, у яких були визначені основні стандарти прав і свобод людини. Це Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., яка рекомендувала всім країнам імплементувати стандарти цих прав у національну правову базу, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права та ін. Загалом за час свого існування ООН прийняла понад 70 міжнародних документів у галузі прав людини. Але найвизначнішими є саме ці три документи. У них втілені прогресивніші погляди світової спільноти з питань прав особистості. 10-го грудня у всіх країнах відзначається як День прав людини. 28 червня — день Конституції України, якій на сьогодні виповнилося уже 15 років.

Права і свободи людини в документах

•                   Міжнародного рівня — Міжнародний білль про права;
•                   Загальна декларація прав людини 1948 р.;
•                   Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 рік;
•                   Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права;
•                   європейського рівня — Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод;
•                   державного рівня — Конституція України.

 

Формування понять

Хартія (лат. charta, відгрец. χαρτης;— папір, грамота), — за часів Середньовіччя і Нового часу назва деяких документів публічно-правового характеру (конституцій і актів), у яких було відображено політичні вимоги соціальних верств і класів. У наш час в міжнародному праві хартія — це правовий акт, який не має обов'язкової сили, за змістом майже завжди є декларацією і формулює загальні принципи і цілі будь-яких міжнародних домовленостей.

Білль (англ. bill — рукопис, грамота) — у Великобританії та інших англосаксонських країнах законопроект, який вносять у законодавчий орган.

Білль, прийнятий парламентом, називається актом або статутом (в Англії). За деякими актами назва «білль» зберігалася і після прийняття їх парламентом, наприклад Білль про права (1689). Біллі бувають публічні (public) та приватні (private).

Декларація — офіційний державний документ, що містить основоположні принципи зовнішньої або внутрішньої політики держави, основи діяльності міжнародних організацій.

Конвенція (лат. conventio — договір, угода) — різновид міжнародного договору, у якому прописані норми, що є юридично зобов'язувальним для сторін, які підписали цю конвенцію.

Пакт (від лат. pactum — договір, угода) — одне з найменувань різного роду міжнародних договорів, що мають велике політичне значення, наприклад «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права» (1966) або «Пакт про стабільність і економічне зростання країн Євросоюзу» (1997).

Усі права людини є абсолютними. Деякі з них обмежені (в більшості випадків або в деяких випадках) державою в інтересах суспільства.

 

 

Завдання учням

Вставте пропущені слова в тексті. Запропонованих слів більше, ніж повинно бути в тексті. Слова можуть повторюватися.

Слід визнати очевидними такі істини: всі люди створені ______, всі повинні бути _______ від народження, всі наділені деякими невідчужуваними ______ . Для забезпечення цих _________ засновані ________, що здійснюють справедливу владу. Держава ж встановлює _______ , які спрямовані на захист людей і забезпечення загального добробуту. (Життя, право, свобода, необхідність, рівність, закон, правило, уряд.)

 

Гра «Політ на повітряній кулі»

Умова гри: ваша повітряна куля падає. Щоб врятуватися, вам необхідно залишити лише п'ять мішків, решту викинувши за борт. Усього в повітряній кулі 10 мішків з написами:

•                   «право на освіту»;
•                   «право на житло»;
•                   «право на свободу слова»;
•                   «право на рівність перед законом»;
•                   «право на життя»;
•                   «право на громадянство»;
•                   «право на свободу думки і релігії»;
•                   «право на охорону здоров'я»;
•                   «право заснувати сім'ю (укласти шлюб)»;
•                   «право на соціальне забезпечення».

 

Покоління прав людини

Пояснення вчителя

Розвиток уявлень про права людини логічно призвів до їхнього законодавчого закріплення. Виникають покоління прав людини.

 

Формування понять

Покоління прав людини - це історичний етап в еволюції уявлень про права людини, визначений хронологічними рамками, доповненими за змістом нормативно-правовими актами, в яких закріплені права людини.

 

Пояснення вчителя

Сучасне міжнародне співтовариство визнає три покоління прав, які стосуються різних сфер людської діяльності.

Перше покоління прав людини було сформоване в кінці XVIII ст. - на початку XIX століття і зумовлене переходом від аграрного до індустріального суспільства. До нього відносяться громадянські і політичні права, такі як право на свободу думки, слова, свободу совісті, віросповідання, асоціацій, на рівність усіх перед законом, на справедливе судочинство, на участь у політичному житті суспільства тощо. Ці права були сформульовані в процесі здійснення буржуазних революцій, а потім конкретизувалися і розширилися в практиці і законодавстві демократичних держав.

Друге покоління прав людини включає соціальні, економічні та культурні права. Вони сформувалися з кінця XVIII до закінчення Другої світової війни у 1945 році, в процесі боротьби народів за поліпшення економічного та соціальне становища, підвищення культурного рівня. До прав другого покоління належать права на працю і вільний вибір роботи, соціальне забезпечення і відпочинок, захист материнства і дитинства, освіту, участь у культурному житті суспільства.

Права та свободи людини, що належать до першого й другого поколінь, знайшли своє конституційне закріплення у багатьох країнах світу.

Після Другої світової війни людське співтовариство усвідомило необхідність створення міжнародних організацій та механізмів для захисту прав та свобод не лише окремої людини, а й цілих етнічних спільнот та країн. Крім того, світ став більш взаємозалежним, але при цьому одній людині часто не під силу захистити свої права та свободи. Це призвело до формування третього покоління прав людини, що знайшло своє відображення у Статуті ООН. Ці права називають «новими», оскільки вони знаходяться в процесі становлення та визнання. Зазвичай до цього покоління відносять колективні права, хоча це питання й досі є предметом дискусій.

Колективні права часто називають «правами солідарності». До них відносять: право на розвиток, на мир, на здорову екологію, на спільну спадщину людства, а також право на комунікацію, що особливо актуально в умовах нового міжнародного інформаційного порядку.

Третє покоління прав та свобод - це й синтез прав індивідуальних і колективних. При цьому права та свободи кожної людини - природні, а колективні права формуються по мірі становлення інтересів тієї чи іншої спільноти. Саме у третьому поколінні прав людини було сформовано три рівня закріплення прав людини.

 

Пояснення вчителя

Для України основоположним у галузі прав людини та громадянина є Розділ II Конституції України, який називається «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина».

 

 Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікація

Пояснення вчителя

З виникненням та розширенням сфери захисту прав людини виникла необхідність їх систематизації за групами - категоріями. Існує декілька підходів до класифікації. Всі вони умовні: оскільки всі права людини є взаємозалежними і взаємопов'язаними; їх не можна розглядати окремо одне від одного.

Права людини

•                   універсальні — належать усім людям в усіх ситуаціях;
•                   природні — належать людям від народження тільки тому, що вони люди;
•                   є невідчужуваними — не можна довільно позбавити цих прав.

 

«Діаграма Вена»

ПРАВА	СВОБОДИ
Спільне
Тісно пов'язані один з одним
Окреслюють забезпечувані державою соціальні можливості людини в різних сферах
Ідентичні природа та система гарантій
Відмінне
Права - цінність, якою володіє людина в силу приналежності до людства	Свобода - природний стан людини як будь-якої живої істоти
Права, їх додержання, вимагають від людини зваженого, відповідального ставлення до прав інших людей	Свобода на (позитивна свобода) – здатність діяти у відповідності до своєї волі без обмежень (окрім обмежень, які передбачені законом)
Захист прав людини - частина міжнародного права	Свобода від (негативна свобода) – захист від посягання на права і свободи людини в усіх сферах життєдіяльності
Права - більш широка категорія, ніж свобода	Свободи входять до переліку прав людини

 

Пояснення вчителя

Особливе місце належить праву на життя. Це абсолютна цінність світової цивілізації.

Решта прав, по суті, об'єднані навколо цього стрижневого поняття. Це фундаментальне право можна розглядати в двох аспектах:

- по-перше, це право особистості на свободу від будь-яких незаконних посягань на її життя;

- по-друге, це право особистості вільно розпоряджатись своїм життям.

До основних прав відносять права, які мають пріоритет у внутрішній та зовнішній політиці держави. Ця категорія включає всі права, що стосуються матеріальних та нематеріальних потреб людини. Без забезпечення цих прав не може існувати жодна людина.

 

Робота із НПА

Конституція України

Стаття 27

Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя

людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від

протиправних посягань.

 

Запитання та завдання

1. У чому полягає обов'язок держави стосовно права на життя кожної людини?

2. Чи можна назвати право на життя солідарним правом людей? Чому?

3. Які права безпосередньо пов'язані з правом на життя? Перелічить їх.

4. Пригадайте з курсу «Правознавство» (9 клас), до якої категорії належать злочини проти життя та здоров'я особистості:

а) середньої тяжкості;

б) тяжкі;

в) особливо тяжкі.

 

Пояснення вчителя

На відміну від фундаментальних прав, громадянські права і свободи не надані людині від природи; люди виборюють, здобувають ці права, висуваючи відповідні вимоги до влади й домагаючись законодавчого закріплення їх в законах та конституціях. Зокрема, в Загальній Декларації прав людини зазначено, що кожна людина має право на вільне пересування і обрання собі місця проживання, право на громадянство, на володіння майном як одноособове, так і разом з іншими.

Політичними є права і свободи, що дають можливість громадянину реально брати участь у здійсненні народовладдя, в управлінні державними і суспільними справами. Це, зокрема, права на свободу слова, зборів, мітингів; на участь в управлінні державними й громадськими справами; на інформацію; право об'єднуватись в політичні партії, тощо.

Забезпечення громадянських та політичних прав нерозривно пов'язане з демократичним суспільно-політичним ладом. Тому тільки за умов демократії можливе визнання та здійснення в повній мірі громадянських та політичних прав особистості.

 

Міжнародні організації в сучасному світі

Пояснення вчителя

Сучасний світ є складним та багатовимірним. Серед сучасних тенденцій розвитку світового співтовариства подальше збільшення кількості існуючих міжнародних організацій та зростання їх ролі в міжнародному житті.

 

«Мікрофон»

1. З курсів історії згадайте міжнародні організації, які існували в історії.

2. Яку роль відіграла в історії людства Ліга націй?

 

Пояснення вчителя

Нині в світі існує величезна кількість міжнародних організацій. Серед найвідоміших - ООН. Вона була створена наприкінці Другої світової війни, і нині її членами є абсолютна більшість держав світу. В системі ООН створена велика кількість спеціалізованих організацій, серед яких ЮНЕСКО (організація з питань науки, освіти та культури), ЮНКТАД (конференція з торгівлі і розвитку), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) та чимало інших.

Важливу роль відіграють регіональні міжнародні організації, такі як Рада Європи, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Організація африканської єдності, Ліга арабських держав тощо.

В сучасному світі загальновизнаними є принципи міжнародних відносин, серед яких принцип мирного співіснування, поваги до державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи інших держав тощо. Особливе місце серед них належить повазі до основних прав і свобод людини. Вступаючи до ООН, Ради Європи та багатьох інших міжнародних організацій, держава бере на себе зобов'язання щодо забезпечення і гарантування прав людини.

Для спостереження та захисту прав людини в системі міжнародних організацій існують спеціальні органи. Найвідомішими з них є Комітет ООН з прав людини (він лише нещодавно прийшов на зміну Комісії з прав людини ООН), серед перших країн-членів цього новоствореного органу ООН - наша держава. Чимало справ розглядає Європейський суд з прав людини. Після прийому України до Ради Європи та ратифікації нашою державою конвенцій РЄ, до цього суду надходить чимало заяв від громадян нашої держави.

11 вересня 1997 року Україна ратифікувала Європейську конвенцію прав людини. Саме з цього часу на відносини громадян України зі своєю державою розповсюдилася юрисдикція Європейського суду з прав людини. Якщо громадянин України вважає, що його права було порушено державою, її органами або посадовими особами, він може звернутися з заявою до цього органу. Це право йому гарантовано Конституцією України.

 

Робота із НПА

З Конституції України

Стаття 55. ...Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

 

Пояснення вчителя

Для того, щоб заява громадянина була розглянута в суді, слід знати вимоги до неї та порядок звернення до суду.

Громадянин має право звернутися до суду в тому випадку, якщо, по-перше, порушення скоєно державою, яка ратифікувала Конвенцію після дати ратифікації. Крім цього, заяву можна подавати лише тоді, коли вичерпано національні засоби розгляду - тобто справу розглянуто не  лише судом першої інстанції, але й усіма судами, до яких громадянин може звернутися у своїй країні. Порушення має стосуватися одного з основних прав людини, закріплених Конвенцією. Важливою умовою прийнятності заяви є те, що суд може розглядати лише порушення з боку органів державної влади, але не може розглядати порушення з боку приватних осіб чи недержавних організацій.

Важливо пам'ятати про терміни подачі заяви до Європейського суду. Заява необхідно подати до суду протягом шести місяців від дня винесення рішення останньою судовою інстанцією країни, щодо якої подається скарга.

Якщо Ви бажаєте звернутися до суду, Ви маєте надіслати до суду лист, який повинен містити стислий виклад заяви, визначення права або прав (гарантованих Конвенцією), які, на Вашу думку, порушено, відомості про засоби правового захисту, якими Ви скористалися, перелік офіційних рішень у справі із зазначенням дати кожного документа й інстанції, яка його видала (суд або інший орган), а також стисла інформація про зміст кожного документа. До листа обов'язково додають копії всіх згаданих в листі документів.

Після того, як лист-заява надійде до суду, Вам буде надіслано відповідь та спеціальний формуляр для того, щоб Ви виклали заяву у формалізованому вигляді.

Можуть бути запрошені додаткові матеріли чи документи, а якщо суд визнає заяву неприйнятною - повідомлення про це. Якщо ж заяву взято до розгляду, Вас інформуватимуть про перебіг подій. На першому етапі розглядають лише письмові документи і особиста участь не є необхідною; в подальшому заявник може або сам брати участь в засіданнях, або ж запросити адвоката. Важливо знати, що в разі нестачі коштів на оплату адвоката, суд може прийняти рішення про надання безоплатної правової допомоги (але лише на етапі розгляду заяви в суді, а не при підготовці та подачі заяви).

 

Пояснення вчителя

Захист прав людини здійснюють:

•                   суди;
•                   правозахисні організації;
•                   Уповноважений з прав людини;
•                   Європейський суд з прав людини;
•                   Інститут верховного комісара ООН з прав людини і справ біженців.

 

Формування понять

Уповноважений з прав людини, або омбудсмен, — людина, яку обирає Верховна Рада України для збирання інформації про порушення прав людини і сприянтим, чиї права порушені.

 

 

 

 

6. ЗАКРІПЛЕННЯ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ

Робота з таблицею

	Покоління прав людини
	І	II	III
Хронологічні рамки
Основні документи з прав людини

 

Закінчіть речення та аргументуйте свою точку зору: «Джерелом прав людини є ...»

 

7. ПІДСУМКИ УРОКУ
8. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Складіть пам’ятку «Якщо ваші права порушені», зазначте в ній, куди може звернутися людина по допомогу, який порядок звернення, вкажіть адреси та телефони, де можна отримати захист.