ПРАВОЗНАВСТВО РОЗДІЛ І “ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА”

ПРАВОЗНАВСТВОРОЗДІЛ І“ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА”

ПРАВОЗНАВСТВОРОЗДІЛ ІЗАНЯТТЯ 1: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВИ

ВИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВИДержава - це особлива форма організації суспільства за допомогою спеціального апарату управління, який захищає інтереси населення певної території, регулює відносини між членами суспільства, зокрема за допомогою примусу.

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ

ВИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВИ

ПРАКТИЧНЕЗАВДАННЯ №1

ДЗ

ПРАВОЗНАВСТВОЗАНЯТТЯ 2: ДЕРЖАВНА ВЛАДА. ФОРМИ ДЕРЖАВИ

Форма (лат. formal — структура, система організації) держави — це поєднання способу організації та здійснення державної влади, методів її здійснення та форм зворотного зв'язку органів держави із населенням.

ФОРМИ ПРАВЛІННЯ

Монархія — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить (персоніфікується) одній особі — спадкоємному, або ж виборному монархові. Республіка (від лат. res publica — справа громади) — форма державного правління, за якої верховна влада у державі (суверенітет) належить Народу, а верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими Законом повноваженнями; існує поділ влади на гілки: законодавчу, виконавчу, судову.

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГОУСТРОЮ

ФЕДЕРАТИВНІ УНІТАРНІ

Унітарна держава — єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

Конфедера́ція (лат. confœderatio) — політичний союз, кожний член якого зберігає незалежність. Форма державного або соціального устрою. Держава-конфедерація має власні органи державної влади та управління, але водночас створює спеціальні органи для координації діяльності в певних, чітко визначених сферах (насамперед військовій, рідше зовнішньополітичній, економічній та інших сферах). Члени конфедерації зберігають свій державний суверенітет, незалежну систему органів влади, своє законодавство.

Федера́ція (лат. foederatio — об'єднання, союз, спілка, імперія) — форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави мають певну юридично визначену політичну самостійність, чим відрізняються від адміністративно-територіальних одиниць унітарної держави. Складові частини федерації — це своєрідні державоподібні утворення, які називають суб'єктами федерації, а територія федерації складається з територій її суб'єктів[1].

ФОРМИ ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ

Політичний режим — характерний тип влади в країні, сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадян і держави. Визначається способом і характером формування представницьких установ, органів влади, співвідношенням законодавчої, виконавчої і судової влади, центральних і місцевих органів, становищем, роллю та умовами діяльності громадських організацій, рухів, партій, правовим статусом особи, ступенем розвитку демократичних свобод.

ФОРМИ ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ

Антидемократи́зм - елемент форми державно-правового режиму держави, де стан політичного життя, за якого державна влада здійснюється антидемократичними методами. Антидемократизм є основною частиною тоталітаризму. Демократія — політичний режим, при якому єдиним джерелом влади визнається народ, а влада здійснюється за волею народу і в його інтересах. Демократичні режими складаються в правових державах. Авторитари́зм (лат. autoritas — повна влада) — режим правління, за якого всю чи більшу частину влади зосереджено в руках однієї особи чи групи осіб. Роль представницьких органів влади зведено нанівець або занижено. Характерною рисою є зведення нанівець місцевого самоврядування, застосування репресій і терору. Крайня форма авторитаризму — тоталітаризм.

ДЗ

ПРАВОЗНАВСТВОЗАНЯТТЯ 3: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ

Звичаї народу — це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. Традиції – це те, що передається із покоління в покоління як загальноприйняте, загальнообов'язкове, перевірене минулим досвідом, необхідне для існування колективу чи держави.

Норма права - це закріплене обов'язкове правило поведінки загального характеру, що визначає зразок належної чи дозволеної поведінки або наслідки його порушення, ефективна дія якого забезпечується державою.

Суб'єктивні права — офіційно визнані можливості, якими володіє фізична чи юридична особа. Це також міра юридично можливої поведінки особи. Суб'єктивні права завжди розуміються в конкретному значенні — право на життя, працю, освіту тощо.

Об'єктивне право — система загальнообов'язкових норм, що мають формальне вираження, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин.

ПРАВОЗНАВСТВОЗАНЯТТЯ 3.1: НОРМИ ПРАВА

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯПІДГОТУВАТИСЯ ДО КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ