Мені видається, ніби кожна річ,кожна маленька квіточка промовляє до мене: «Лише поглянь на мене, і до тебе прийде моя історія!». І якщо я захочу, ця історія стане моєю. Ганс-Крістіан Андерсен. Зі щоденника 1843 року. Як у самохарактеристиці письменника розкривається його внутрішній світ?
Старовинне місто Оденсе розташоване на острові Фюн, що на півдні Данії. Тут у маленькому будиночку 2 квітня 1805 року народився великий казкар Ганс-Крістіан Андерсен. Людям різних країн і поколінь відомі його персонажі — Дюймовочка, Русалонька, Еліза, Непохитний олов’яний солдатик, Принцеса на горошині, Кай, Герда, Гидке каченя, Оле-Лукоє та ін. Г.-К. Андерсен у дитинстві
Родина Андерсенів мешкала в бідному районі міста. Мама Ганса-Крістіана була пралею, а тато — чоботарем. Сім’я потерпала від злиднів, однак у хлопчика завжди були іграшки, які майстрував батько. Ганс-Крістіан ріс великим мрійником і фантазером. Його улюбленою грою був ляльковий театр, де він влаштовував імпровізовані вистави. Будинок, у якому народився Г.-К. Андерсен (нині Музей Г.-К. Андерсена).
У 1816 році батько, отримавши поранення на війні, помер, і Гансові-Крістіанові довелося шукати роботу. Відтоді він сам прокладав собі дорогу в житті. Від матері Ганс-Крістіан успадкував чудовий голос, також мав талант декламувати й ставити п’єси. Завдяки природним здібностям йому вдалося отримати роботу в Королівському театрі. Великим актором він не став, але саме тоді почав писати вірші й драматичні твори. У 1822 році директор Королівського театру Йонас Колін помітив талановитого юнака і надав йому стипендію на навчання. Вступивши в гімназію, сімнадцятирічний Ганс-Крістіан зазнав чимало прикрощів. Інші хлопці були значно молодшими за нього, тому глузували через його вік і зовнішність. І все-таки він гідно закінчив гімназію і продовжив навчання в Копенгагенському університеті. Копенгагенський університет
Ще навчаючись у гімназії, Г.-К. Андерсен видав свою першу книжку «Юнацькі спроби» під псевдонімом Вільям-Крістіан Вальтер. У 1826—1827 роках вийшли друком його вірші. А 1831 року він отримав королівську стипендію на подорож і побував у Німеччині, Італії, Франції та Швеції. Під час мандрівки познайомився з видатними письменниками Європи — Віктором Гюго, Генріхом Гейне, Александром Дюма, Оноре де Бальзаком,Чарльзом Діккенсом. Віктор Гюго. Генріх Гейне. Олександр Дюма. Оноре де Бальзак. Чарльз Діккенс
У 1835 році в переддень Різдва вийшла невеличка книжечка Андерсена «Казки для дітей». Це стало доброю традицією — до кожного Різдва виходила його нова книжка, і данці сприймали її як чудовий різдвяний подарунок. Усього Г.-К. Андерсен створив 156 казок, 14 романів і повістей, 50 п’єс, понад 1000 віршів. Він навчив увесь світ бачити дивовижне довкола й вірити в перемогу добра та любові.
Казка “Снігова Королева” (1844)Як у казці “Снігова Королева” поєдналися реальне життя та вигадка? Казки Ганса-Крістіана Андерсена тісно пов’язані із життям. Нерідко головними персонажами в них є звичайні люди. Наприклад, у казці «Снігова Королева» діють хлопчик Кай і дівчинка Герда, які мешкають у містечку, що нагадує міста, де жив автор (Копенгаген, Оденсе та ін.). Там холодної пори року діти й дорослі любили зимові розваги, а влітку вирощували квіти. Андерсен умів, за його словами, «сплітати історії зі звичайних речей або явищ природи». Тому скалки розбитого дзеркала несуть лихі чари, сніжинки перетво- рюються на військо Снігової Королеви, північне сяйво — на світло в її палаці, а звірі й рослини говорять людською мовою. Звичайне і чарівне органічно поєднані в його казках, що спонукає бачити дива довкола. Найдивовижнішими у творах є людські почуття. Дружба і любов здатні протистояти небезпекам, злу і жорстокості світу, тому дівчинка Герда безжодних чарів змогла визволити Кая з полону Снігової Королеви. У силі духу, на думку Андерсена, полягає найбільше диво життя.
Працюємо з текстом. Оповідання перше. ДЗЕРКАЛО ТА ЙОГО СКАЛКИ— Ну так, починаємо! Коли ми дійдемо до кінця цієї історії, ми знатимемо більше, ніж зараз. Так ось, жив один лютий чорт. Він був дуже лютий, він був сам сатана! Якось він був у дуже хорошому настрої, тому що зробив собі дивне дзеркало. Хто є головним героєм оповідання першого “Дзеркало та його скалки”?Що ви про нього дізналися?
Це дзеркало мало незвичайну властивість — все хороше і прекрасне зменшувалося в ньому до неможливого, а все негідне і погане виступало чіткіше і здавалося ще гіршим. Чудові краєвиди виглядали в ньому вареним шпинатом, а найкращі люди — потворами, або здавалося, що вони стоять на головах і в них нема животів. Обличчя робилися такі перекривлені, що їх не можна було пізнати, а якщо в кого було ластовиння — воно розпливалося на весь ніс або рот. — Це надзвичайно весело! — сказав чорт. Коли людині спадало щось хороше на думку, в дзеркалі з’являлась жахлива гримаса, і сатана реготав, радіючи з цієї майстерної вигадки. Яких незвичайних властивостей набуло дзеркало внаслідок чаклунства лихого чорта?????????
Усі, хто відвідував школу чорта, — а в нього була своя, чортівська школа, — розповідали скрізь про дзеркало, як про якесь чудо. «Лише тепер можна побачити, — казали вони, — якими є насправді весь світ і всі люди». Вони всюди бігали з цим дзеркалом, і, нарешті, не залишилося жодної країни, жодної людини, що не відбилися б спотвореними в дзеркалі. Тоді учні чорта захотіли полетіти на небо і там повеселитися. Чим більше вони підносилися, тим більше дзеркало кривилося; вони ледве тримали його. Вони підносилися вище та вище, і раптом дзеркало так затремтіло від жахливої гримаси, що вирвалося з рук, упало на землю і розбилося на тисячу мільйонів, більйонів і ще більше скалок. Чому учні лихого чорта хотіли полетіти на небо і там повеселитися?Чи вдалося їм здійснити свій задум?
І ці скалки наробили ще більше нещастя, ніж само дзеркало. Деякі з них, завбільшки як піщинка, літали скрізь по світу і, якщо потрапляли в око людині, там і залишалися. Людина з такою скалкою в очах бачила все навиворіт або тільки саме погане, бо кожна скалочка мала ту саму силу, як і ціле дзеркало. Деяким людям крихітна скалочка дзеркала потрапляла в серце, — і це було найжахливіше: серце перетворювалося на маленьку крижинку. (...) Чорт сміявся так, що от-от міг луснути, і радів, наче його приємно лоскотали. А по світу літало ще багато скалок дзеркала. Слухаймо ж далі!Як дзеркало та скалки від нього впливали на людей?Яку роль перше оповідання відіграє в казці “Снігова королева”? Якому елементу композиції казки відповідає?
Завдання 1. Доведіть, що твір Г.-К Андерсена “Снігова Королева” – це літературна казка. Ускладнена система подій. Персонажі ускладнені, зображені в індивідуальних рисах. Розлогі описи природи, місцяподій, зовнішності персонажів. Автор скеровує події, його роль виявляється постійноІндивідуальний автор/авторка. Проста система подій Колективний автор Відсутність розлогихописів
Обговорюємо прочитане. Я не можу дати їй більше сил, ніж у неї є зараз. Хіба ти не бачиш, яка велика її сила? Хіба ти не бачиш, що їй підкоряються і люди, і тварини? Адже вона боса обійшла півсвіту. Не в нас позичати їй сили. Сила — в її серці. Якщо вона сама не зможе пройти у замок Снігової Королеви і вийняти з серця Кая скалки, ми не зможемо й поготів. Чому фінка не виконала прохання північного оленя і не надала чарівної сили Герді? Прочитайте пояснення фінки. Чи згодні ви з нею?
Обговорюємо прочитане… олень не смів зупинитися, поки не добіг до куща з червоними ягодами. Тут він спустив Герду … Бідна Герда залишилася одна, на лютому морозі, без чобіток, без рукавиць. Вона побігла як тільки могла швидко вперед. Назустріч їй линув цілий полк снігових пластівців, але вони не падали з неба, небо було зовсім ясне, і на ньому палало північне сяйво. Ні, вони неслися по землі просто на Герду і, наближаючись, ставали все більші та більші. Герда згадала великі гарні сніжинки під збільшувальним склом, але ці були далеко більші, страшніші, вони були живі і мали різну форму. Це були передові загони війська Снігової Королеви. Одні нагадували потворних їжаків, другі — стоголових змій, треті — товстих ведмежат з настовбурченою шерстю, але всі були блискучо-білі, всі були живі снігові пластівці. Герді було так холодно, що кожен подих відразу перетворювався в густий туман. Чи відступила Герда перед новими випробуваннями? Як це характеризує героїню казки?
Обговорюємо прочитане…Кай і Герда йшли, тримаючись за руки, і по дорозі, де вони проходили, розквітали квіти, зеленіла трава… …коли Кай і Герда увійшли в низенькі двері, вони помітили, що за цей час встигли стати дорослими людьми. Троянди цвіли і заглядали з даху у відчинене вікно, там стояли і їхні дитячі стільчики. Кай і Герда сіли кожен на свій і взяли одне одного за руки. Холодну, величну красу володінь Снігової Королеви вони забули, як важкий сон. Так сиділи вони обоє, дорослі, але ще діти, діти серцем, а надворі стояло тепле, радісне літо. Якими постають у фіналі твору Кай і Герда? Що, на вашу думку, означають слова: «...дорослі, але ще діти, діти серцем»?
Завдання 2. Установіть риси фольклорної та літературної казки. Фольклорна казка. Літературна казка. Розлогі описи природи, місцяподій, зовнішності персонажів. Проста система подій Події розгортаються неначесамі по собіМоже існувати в прозі, у віршах, драматичній форміПерсонажі зображенів загальних рисах. Ускладнена система подій. Автор або авторка скеровує події, їхня роль виявляється постійно. Колективний автор Персонажі ускладнені, зображені в індивідуальних рисах. Відсутність розлогихописівІндивідуальний автор/авторка. Прозова форма
Оповідання друге. ХЛОПЧИК І ДІВЧИНКА У великому місті, де так багато людей та будинків, що не вистачає місця, аби кожен міг відгородити собі невеличкий садок, і тому задовольняється лише кімнатними квітами в горщиках, жило двоє маленьких дітей. Але вони мали садок, більший за горщик для квітів! Вони не були братом і сестрою, та любили одне одного, як брат і сестра, їхні батьки жили в мансардах двох суміжних будинків. Там, де майже сходилися дахи обох будинків і між дахами йшли дощові ринви, виглядали маленькі віконечка. Ступнувши з якого-небудь віконечка на ринву, можна було опинитися коло вікна сусідів. …батьки часто дозволяли хлопчикові й дівчинці ходити в гості одне до одного по даху і сидіти на маленькій лавочці під трояндами. Там вони так чудово гралися!Чому оповідання друге казки “Снігова Королева” називається “Хлопчик і дівчинка”?Що ви дізналися про життя Кая та Герди? Як вони ставились один до одного?Обговорюємо прочитане
…А надворі мела метелиця.— Це білі бджілки рояться! — сказала стара бабуся.— А в них також є своя Снігова Королева? — питав хлопчик, бо він знав, що у справжніх бджіл є одна головна бджола.— І в них! — відповіла бабуся. — Вона літає там, де найгустіше сніжинок. Вона більша від усіх і ніколи не лишається на землі, а відлітає в чорну хмару. Інколи ночами пролітає вона вулицями міста і заглядає в вікна, от вони від того і вкриваються крижаними візерунками, як квітами.— Еге, ми це бачили! — казали діти і гадали, що це правда.— А може Снігова Королева зайти сюди? — спитала якось дівчинка.— Нехай спробує! — сказав хлопчик. — Я її посаджу у теплу піч, і вона розтане! (...) Бідний Кай! Скалочка попала прямо в серце. Воно мусило перетворитися на крижинку. Біль уже минув, але скалки залишилися. Коли в казці з’являється перша згадка про Снігову Королеву?Чому, на вашу думку, скалочка дзеркала лютого чорта потрапила в серце саме Кая?
— Чого ти плачеш! Ти тепер така негарна! Зі мною нічого не трапилося! Фу! — закричав він. — Цю троянду точить черв’як! А ця зовсім крива! Ні, справді, це зовсім погані троянди. Не кращі за ящики, в яких стирчать! — і він, штовхнувши ногою ящики, вирвав обидві троянди. Як змінився Кай після потрапляння скалочки дзеркала в його серце? З того дня, коли вона [ Герда] приносила книжки з малюнками, він їй казав, що це годиться лише для немовлят. Розповідала що-небудь бабуся — він присікувався до кожного слова. Та хіба тільки це! Він дійшов до того, що надівав її окуляри і розмовляв так самісінько, як вона, і це смішило людей! А незабаром Кай вивчився передражнювати й мову і ходу всіх сусідів.
Та ось прийшла весна з теплим сонячним промінням.— Кай помер і більше не повернеться! — сказала Герда.— Не вірю! — відповів сонячний промінь.— Він помер і більше не повернеться! — повторила вона ластівкам.— Не віримо! — відповіли вони. Тоді сама Герда перестала цьому вірити.— Я взую свої нові червоні черевички, — сказала вона якось уранці, — ті, яких Кай ні разу не бачив, і піду до річки спитати про нього. Чому Герда вирушила на пошуки Кая? Про що свідчить тісний зв’язок дівчинки з природою?
З хатинки вийшла, спираючись на костур, стара-престара бабуся у великому солом’яному капелюсі, на якому були намальовані дивні квіти.— Ах, бідна маленька дитинка! — сказала стара. — Як це ти потрапила на таку велику річку і запливла так далеко? (...) Ну, ходімо, розкажеш мені, хто ти така і як сюди дісталась! — сказала бабуся. Герда почала про все їй розповідати, а бабуся похитувала головою повторювала: «Хм, хм!». Як Герда опинилася біля хатинки бабусі у великому солом’яному капелюсі?Прочитайте, як стара зустріла дівчинку?
— Ой, як я забарилася! — сказала дівчинка. — Адже мені треба шукати Кая! Чи не знаєте ви, де він? — спитала вона у троянд. — Чи ви вірите тому, що він умер і не повернеться більше?За яких обставин Герда згадала про Кая?Чим дівчинка була стурбована, згадавши про свого названого брата?
І Герда побігла на кінець садка. Хвіртка була зачинена на засув. Але Герда так довго смикала заіржавілий засув, що він піддався, хвіртка відчинилася, і дівчинка так, як була босоніж, побігла шляхом. Ой, як втомилися і нили її маленькі ніжки. Як холодно та вогко було навколо. Довге листя на вербі зовсім пожовкло, туман сідав на нього великими краплинами і стікав, немов дощ, на землю. Листя падало одне за одним. Лише терен стояв, укритий ягодами, але такими терпкими! Яким же сірим, сумним здавався цілий світ! На що заради порятунку Кая була здатна Герда?Як автор ставиться до дівчинки?Яку роль у цьому фрагменті казки відіграє опис природи?