Презентації до уроків за оповіданням Е. Сетона-Томпсона "Лобо".

Ернест Сетон-Томпсон. «Лобо». Образи тварин, розкриття їх у подіях оповідання, авторських характеристиках.

Повторимо вивчене. Вправа “Лови помилку”. Ернест Сетон-Томпсон — відомий англійський письменник. Одним із захоплень Сетона-Томпсона було малювання. Серед 40 творів, що написав письменник, тільки деякі присвячені зображенню природи та диких тварин. Ернест Сетон-Томпсон був засновником громадського руху «Життя в природі», зосередженого на екологічному вихованні дітей. Оповідання — великий прозовий твір, у якому зображено події (епізоди) із життя багатьох персонажів. Події в оповідання розвиваються стрімко. Оповідання відрізняється розгалуженим сюжетом. За жанром твір Е. Сетона-Томпсона “Лобо” є оповіданням, саме тому в ньому є розгорнуті описи. Події оповідання “Лобо” відбуваються в Мексиці. Курумпо – це велика скотарська округа, могутнім володарем якої був старий сірий вовк.

Працюємо з текстом Старий Лобо, або Володар Лобо, як його називали мексиканці, був ватажком зграї сірих вовків, що спустошували долину Курумпо впродовж багатьох років. Усі місцеві скотарі та пастухи добре знали цього хижака. Кожні відвідини Лобо і його вірної зграї наганяли смертельний жах на тварин і викликали напад безсилої люті у їхніх господарів. Старий Лобо — справжній велетень — був надзвичайно дужим і хитрим звіром. Його нічне виття враз розпізнавали всі тутешні люди. Звичайний вовк годинами вив обіч пастушого табору, і ніхто на те не зважав, а коли луна доносила з ущелини могутнє виття старого ватажка, пастухів огортав неспокій: вони готувалися дізнатися вранці про нові безчинства сірої ватаги.??????Випишіть з тексту слова, якими розповідач підкреслює перевагу ватажка зграї над іншими вовками.

Лобо. Старий сірий вовк. Справжній велетень. Лякає могутнім виттям. Ватажок зграїНадзвичайно дужий і хитрий звір. Суворий характер. Наганяв смертельний жах на тварин і викликав напад безсилої люті у їхніх господарів.

Зграя Лобо була невеликою. Я не міг зрозуміти чому. Звичаєм навколо такого виняткового в усьому звіра завжди збирається чималий гурт. Може, він сам не хотів збільшувати ватаги, а може, всіх відлякувала його аж надто лиха вдача. Без сумніву одне: протягом останніх років його панування у нього було лише п’ятеро підлеглих, кожен із яких зажив слави своїми величезними розмірами. Особливо виділявся помічник Лобо, справжній гігант, але й він поступався перед ватажком силою і завзяттям. Кожен член ватаги мав свою характерну рису. Одного красивого білого вовка мексиканці звали Бланкою. Гадали, Бланка — самиця, подруга Лобо. Інший вовк, рудої масті, відзначався нечуваною спритністю. Ходили чутки, буцім він легко наздоганяв прудконогу антилопу. Що ви дізналися про вовчу зграю, ватажком якої був Лобо?На які особливості опису вовків ви звернули увагу?

Зграя Лобо Невелика (6 вовків) всі вовки відрізнялися величезними розмірами. Лобо - вожакпомічник Лобо - справжній гігант, сильний та завзятий. Бланка - подруга Лобо, красива біла вовчиця. Рудий вовк - відрізнявсяшвидкістю бігу

Чому кожен скотар ладен був віддати чимало молодих бичків за скальп бодай одного вовка з ватаги Лобо?Вони [вовки] ніби глузували з них [скотарів], нехтуючи отруєною приманкою, і збирали й далі, принаймні останні п’ять років, данину зі скотарів Курумпо в розмірі однієї корови щодня. Таким чином, здобич зграї становила, за грубими підрахунками, щонайменше дві тисячі добірних голів. Вони ніколи не торкалися тварини, що здохла сама або сконала в пошесть, гребуючи навіть тією, що її забив скотар. Свій вибір зупиняли на щойно зарізаній самими гладкій телиці, ласуючи лише найніжнішою частиною. Старою коровою чи бугаєм просто гидували.… вони не любили баранини, однак часто, розважаючись, загризали овець. Якось уночі, в листопаді 1893 року, Бланка і рудий вовк, охочі до таких забав, вигубили двісті п’ятдесят овець, навіть не скуштувавши їхнього м’яса. Щорічні спроби покласти край безчинству сіроманців кінчалися марно: вони безжурно втішалися життям попри всі зусилля своїх ворогів.

Навмисно для нього розкидали кругом отруєне м’ясо, але він ніколи не схибив: завжди непомильно розпізнавав приманку. Лобо боявся лише вогнепальної зброї. Він знав, що всі тутешні чоловіки носять із собою рушниці, тим-то ніколи не нападав на людину й всіляко уникав зустрічі з нею. Звичка Лобо дозволяти вовкам жерти лише самими впольовану здобич не раз ставала їм у великій пригоді, а гострий нюх ватажка завжди визначав людський запах і давав їм можливість уникнути неминучої загибелі. Прочитайте уривки з оповідання. Як у них розкривається характер Лобо?Страх перед ватагою Лобо дедалі зростав. Щороку винагорода за його голову підвищувалася, аж поки сягнула нечуваної суми — тисячі доларів. За людську голову, голову небезпечного злочинця, призначалася куди менша ціна. Чому за голову Лобо було призначено велику нагороду?

Чому три спроби техаського мисливця Теннерея вполювати Лобо та його зграю були невдалими? Техасець був чудово споряджений для полювання на вовків: найновіші рушниці, добрі коні, зграя собак-вовкодавів. Почалися запеклі й тривалі гони. Собаки мали догнати вовків і тримати в облозі, доки під’їде ловець та постріляє їх. Це легко зробити на рівнинних просторах Техасу, але тут нові умови вступали в силу. Лобо повів свою зграю до найближчої гірської розколини, перетяв неглибокий струмок і втік від мисливця. Його ватага кинулася врозтіч, а за вовками розбіглися й собаки. Невдовзі вовча зграя з’єдналася. Частина собак лишилася далеко позаду, і вовки, скориставшись чисельною рівновагою, кинулися на переслідувачів і безжально знищили їх. В останній спробі загинув його найкращий кінь, який упав зі скелі й розбився. Яке враження на вас справило знайомство з Лобо та його зграєю?

До полювання на Лобо та зграю вовків долучається мисливець-оповідач, очима якого ми бачимо подальші події. Чому перша спроба оповідача вполювати Лобо була невдалою? Які почуття та роздуми викликає у вас поведінка людини? А поведінка вовка? За порадою досвідченого мисливця я розтопив трохи сиру з жиром свіжозарізаної молодої телиці. Вариво навмисно готував у порцеляновій посудині, м’ясо різав кістяним ножем, щоб не відгонило металом. Коли суміш захолола, я розрізав її на дрібні шматочки, поробив у кожному дірки, куди позасовував велику дозу стрихніну й ціанистого калію в капсулах, з яких не проникав запах, і позатикав отвори сиром. Пильнуючи всіх правил, я працював у рукавичках, змочених у теплій крові телиці, уникаючи й дихати на принаду. Потім уклав приманку у вимащений кров’ю сирицевий мішок і погнав коня. За собою тяг на мотузці печінку й нирки забитої тварини. Миль через десять заходився розкидати приготовлені шматки отруєного м’яса що чверть милі, уникаючи торкатися до них руками. Я переконався, що Лобо наблизився до першого шматка, обнюхав його і проковтнув. Я не міг стримати радості, що нуртувала в мені… Я погнав коня і не відводив погляду від велетенських вовчих відбитків на шляху. Сліди вивели мене до місця, де я кинув другу приманку. Вона також зникла. Все в мені співало від радості. Я був певен, що він таки упіймався, а може, ще хтось із його зграї. Але широкий слід його лап не зникав. Я піднімався на стременах, роззирався довкіл, та ніде не бачив мертвого вовка. Я поїхав далі слідами й помітив, що зникла третя принада, а сліди сірого поганця не уривалися, вели до четвертої. Тут-таки я переконався, що він не ковтнув жодної принади, а ніс усі в пащі. Поскладав їх на купу і обгидив, висловивши таким чином своє зухвале презирство до моїх хитрощів. Після цього він подався геть, ведучи за собою свою зграю, про яку так дбайливо піклувався.

Нарешті прибули довгождані капкани. Я та ще двоє мисливців тиждень, не шкодуючи сил, поралися з ними, аби їх поставити. Робили все, що, на наш погляд, могло сприяти успіхові. (...)Лобо вільно біг стежкою і вже був між двома паралельними рядами капканів, як завважив «поперечку». Старий пройда зупинився саме вчасно. Як він здогадався — не знаю. Певно, якийсь добрий звіриний янгол літав над ним і охороняв від небезпеки, що чигала на нього. Лобо не збочив ні на дюйм уліво чи вправо, обережно, повільно позадкував, ставлячи кожну лапу в свій попередній слід, доки опинився в безпечному місці. Перегодом обійшов капкани з іншого боку і задніми ногами заходився загрібати землю так, що каміняччя і грудки летіли навкруг, аж поки механічні пружини спрацювали й заклацнулися. Точнісінько так само він робив і в інших випадках. Попри всі мої хитромудрі виверти, Лобо ні разу не схибив, неухильно обминав небезпеку, розв’язуючи всі мої головоломки…Ернест Сетон-Томпсон. Ілюстрація до твору«Лобо». 1890-ті роки. Що вирішив використати мисливець-оповідач, коли зрозумів, що отрутою Лобо не здолаєш?Чому наступні спроби спіймати вовка теж були невдалими?Як оповідач ставиться до Лобо?

Лобо ні разу не схибив, неухильно обминав небезпеку, розв’язуючи всі мої головоломки, й досі чинив би він свої спустошливі набіги, якби глибока прихильність до подруги не занапастила його, поповнивши іменем сіроманця довгий список героїв, що були нездоланні наодинці й загинули через необережність друга, якому сліпо довіряли. На який розвиток подій налаштовує читачів фінал другої частини оповідання?

Рефлексія. Вправа “Емоційна ромашка”: оберіть відповідну цеглинку LEGO.

Домашнє завдання. Підручник, стор. 168-172: прочитати. Питання на стор. 168 (усно).

Ернест Сетон-Томпсон. «Лобо». Утвердження любові до всього живого, гуманного ставлення людей до тварин.

Повторимо вивчене. Через що скотарі хотіли якнайшвидше позбутися Лобо та його зграї?Чому мисливець-оповідач погодився спробувати покласти кінець розбійним нападам вовчої зграї?

Сторінки коміксу "Лобо - король Курумпо" (художник – Томас Йейтс, автор сценарію - Марк Еваніє, автор тексту - Тодд Кляйн). Чому перші спроби мисливця-оповідача піймати Лобо зазнали невдачі?Яку дивину мисливець помітив у зграї Лобо? Як вирішив цим скористатися?

Працюємо з текстом Ми подалися слідами і за милю побачили цього горопашного вовка — Бланку. Заваживши людей, вовчиця наддала бігу, але голова телиці, що важила понад п’ятдесят фунтів, добряче їй заважала. Однак Бланка сильно випередила мого помічника, який ішов пішки. Ми перехопили її поблизу скелястого узгір’я: голова телиці міцно застрягла рогами між камінням. Ніколи раніше не доводилося мені бачити такої красивої вовчиці. М’яка густа шерсть Бланки була срібно-сірого відтінку. Вона обернулася, готуючись стати до бою, і завила. Її голос був сповнений розпачу. Луна відкотила його далеко в гори. Неподалік з ущелини басовитим виттям озвався вірний Лобо. То був останній поклик Бланки: ми підступали ближче, біла вовчиця мала берегти сили, щоб боронитися. Невдовзі сталася неминуча трагедія, від згадки про яку мені стає моторошно. Кожен із нас накинув на шию приреченій тварині ласо і погнав коня в протилежний бік. Мотузки зашморгнулися, кров хлюпнула з горла Бланки, очі оскляніли, кінцівки витягнулися й знерухоміли. Ми поскакали додому, волочучи мертву вовчицю, і раділи, що завдали зграї Лобо першого смертельного удару. Які почуття у вас викликав цей епізод?Як Лобо сприйняв загибель подруги?Як сталося, що Лобо потрапив у пастку?

Лише пополудні наступного дня мені пощастило дістатися до вказаного місця. Іще здалеку я побачив велику сіру тінь, що при моїй появі підвелася з землі, марно намагаючись метнутися кудись убік. Переді мною виріс сам Лобо, могутній володар Курумпо, міцно стиснутий сталевими лещатами. Безталанний герой! Він ні на мить не припиняв пошуків своєї подруги, натрапив на її слід, сліпо, не роздумуючи кинувся вперед і потрапив у пастку. Чотири капкани намертво стиснули в своїх сталевих обіймах чотири лапи звіра, а густа мережа слідів на землі свідчила про те, що худоба збиралася навколо переможеного кривдника, щоб поглузувати з нього, але близько підійти не наважувалася. Два дні й дві ночі пролежав він прикутий і геть знесилився. Та коли я підійшов до нього майже впритул, звір підвівся, шерсть на ньому наїжилася. Востаннє я почув його могутній, оглушливий голос. Він завив, скликаючи своїх підданців. Але ніхто не озвався, не прибіг на поміч. І тоді він зібрав останні сили й кинувся на мене. Марно. Кожен капкан важив щонайменше триста фунтів, Лобо був безсилий проти них. Він скреготав могутніми іклами, кусаючи ненависні ланцюги, а коли я спробував торкнутися до нього рушницею, схопив її зубами і залишив на ній глибокі прим’ятини. Очі звіра потемніли від люті й ненависті, щелепи грізно клацали, але мене й коня, що тремтів від страху, годі було дістати. Лобо сильно виснажився від голоду й втрати крові і невдовзі знесилено впав на землю. Чому мисливець-оповідач називає Лобо “безталанним героєм”?Як поводиться Лобо, потрапивши у пастку? Про що говорить така поведінка вовка?

Я поставив перед ним воду і м’ясо, але він навіть не повернув голови. Лежав нерухомо, жовтаві очі пильно дивилися на вхід в ущелину, в прерії, широкі й безкраї. Він не здригнувся й тоді, коли я доторкнувся до нього. Сонце сідало за обрій, а Лобо невідривно дивився в далину. Я сподівався, що вночі старий ватажок скликатиме свою зграю, навіть приготувався до цього. Але він уже кликав її в скрутну мить, і ніхто не прибіг на допомогу. Більше він кликати не схотів. Кажуть, лев, який позбувся сили, орел, що втратив волю, і голуб, котрого розлучили з подругою, гинуть від розбитого серця. Тож чи можна було сподіватися, що серце цього нескореного свавільця стерпить потрійний удар? Він втратив і силу, і волю, і подругу. Охарактеризуйте поведінку Лобо в полоні. Чим закінчилася історія старого ватажка вовчої зграї?Чому, на думку оповідача, помер Лобо?

Підсумуємо. Завдання 1. Порівняйте ставлення оповідача до Лобо у другій та третій частинах твору та розташуйте в потрібній послідовності характеристики цих змін. Що можна сказати про зміни, які відбулися з мисливцем щодо дикої природи?А. честолюбне прагнення виділитися серед інших мисливців і впоратися зі знаменитим вовком;Б. співчуття і жалість до «великого старого хижака»;В. переконання, що Лобо — жорстокий і розумний убивця худоби, якого необхідно знищити;Г. інтерес до вивчення звичок та способу життя диких мешканців Курумпо, повага до гідного супротивника, здивування його спостережливістю, розумом та кмітливістю;Ґ. захоплення гідністю, мужністю і вірністю дикого звіра;Д. зловити вовка - нав'язлива ідея, що повністю заволоділа мисливцем.

Мені докоряють за те, що я вбив Лобо, а головне — за те, що я докладно розповів про це. На ці докори я відповідаю так: “Яке почуття викликає у читачів оповідання про Лобо? На чиєму вони боці — на боці людини, що вбила Лобо, чи на боці цього шляхетного хижака, який закінчив своє життя з гідністю, безстрашно, мужньо?”. Якщо співчуття читачів на боці Лобо, то письменник цих докорів не сприймає: його мета досягнута. Е. Сетон-Томпсон. Які почуття та роздуми викликало у вас оповідання Ернеста Сетона-Томпсона “Лобо”?

Завдання 2. Визначте тему оповідання Е. Сетона-Томпсона «Лобо» самостійно або скористайтеся підказками. Поясніть свою точку зору. А. це розповідь про те, як у «дуелі» з сильним і розумним звіром людина здобуває перемогу;Б. це історія про мужність і безстрашність двох вовків, про їхню нескінченну відданість один одному;В. автор розповідає про звички та поведінку зграї вовків, що живуть у преріях та горах американського Заходу;Г. це розповідь про поєдинок між мисливцем і вовком, у результаті якого змінюється людина та її ставлення до дикої природи. Завдання 3. У чому полягає ідея оповідання «Лобо»? Сформулюйте її самостійно або виберіть одну з запропонованих відповідей. А. автор закликає замислитися над складними відносинами між людиною та дикою природою, яка знищується людьми;Б. в оповіданні стверджується необхідність шанобливого ставлення до світу дикої природи, що живе за своїми законами та правилами;В. автор вважає, що в жорстокому протиборстві між людиною і природою не може бути переможців; «дуель» мисливця та Лобо завершується двома смертями, які змінюють ставлення американців до дикої природи

Оповідання — невеликий прозовий твір, у якому зображено подію (епізод) із життя одного або кількох персонажів. ОЗНАКИ ОПОВІДАННЯ1. Невелика кількість подій і персонажів.2. Нерозгалужений сюжет.3. Стрімкість розвитку подій.4. Стислі описи.5. Важлива роль деталей. Доведіть, що твір Е. Сетона-Томпсона “Лобо” за жанром є оповіданням.

Рефлексія. Вправа “Незакінчене речення”.•Сьогодні я дізнався…•Було цікаво…•Було складно…•Я зрозумів (-ла), що…•Тепер я зможу…•Я навчився (-лася)…•У мене вийшло…•Я зміг/змогла…

Домашнє завдання. Підготувати усну розповідь “Лобо - головний герой оповідання Е. Се- тона-Томпсона” за планом:Ім’я: Місце проживання: Вік: Опис: Друзі: Вороги: Поведінка (елементи переказу оповідання): Риси характеру: Моє ставлення до героя: