На Україні 20 лютого відзначають День Героїв Небесної Сотні в пам'ять про загиблих при розгоні акцій протесту в центрі Києва Жертвами протистояння прихильників "Євромайдану" з підконтрольними тодішній владі спецслужбами в лютому 2014 стали понад сто осіб - так звана Небесна сотня Найкривавішим днем стало 20 лютого, коли від куль снайперів міліцейського спецназу на вулиці Інститутській загинули понад 40 осіб В пам'ять про ці трагічні події і в знак поваги відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності, указом президента України Петра Порошенка 20 лютого було оголошено Днем Героїв Небесної Сотні
А сотню вже зустріли небеса.. Летіли легко, хоч Майдан ридав… І з кровґю перемішана сльоза…. А батько сина ще не відпускав.. Й заплакав Бог, побачивши загін: Спереду – сотник , молодий, вродливий І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній – сивий -сивий.. І рани їхні вже не їм болять.. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.. Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла…
Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою. Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг упаду. Голубко, не плач. Так судилося, ненько, Вже слово, матусю, не буде моїм. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько Розкажу, як мається в домі новім. Мені колискову ангел співає I рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває Душа за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. I люблю Україну Вона, як і ти, була в мене одна.
На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси. Їх об'єднали українська земля та бажання жити у вільній країні. Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелося вимагати право жити. І хоч кулі снайперів – це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались… Герої «Небесної сотні» пішли у вічність. Але людина живе стільки, скільки про неї пам’ятають. Ті, хто віддав свої життя на Майдані за право українців жити у вільній демократичній державі, житимуть вічно. Українці пам’ятатимуть про них завжди. Ста учасникам протесту присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого "справедивість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя. Історія України мала багато трагічних періодів. Коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників. Так було і за княжої доби. Так було і за часів Козаччини. І за часів боротьби за незалежність 1917-1921років. І під час Другої світової. І на початку 1990-х.
Богдан Пісний “Ангели Майдану” Горить свіча і пам'яті сльоза, Додолу з неї краплями стікає, Земля ридає, плачуть небеса, Майдан героїв з почестю ховає. Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю В його садах довічно проживати, Вони завжди залишаться в строю, Про них народ пісні буде співати. Небесна сотня білих журавлів, Душа, яких летить під небесами, Ніхто із них вмирати не хотів, Хай вічна пам’ять лишиться за вами
Вічна пам’ять героям Ми вшановуємо пам’ять Героїв України, Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя за нашу рідну землю, за Україну. Кожен із цієї Небесної Сотні, як і ми з вами, мав свою сім’ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами.
22 січня 2014 року було вбито Нігояна Сергія, Вербицького Юрія та Жизневського Михайла. Вони були першими, їх смерть нас змінила назавжди. Їх мрії повинні стати нашими, усе, що вони планували і не встигли зробити - повинно стати нашою метою. Заради пам'яті та пролитої крові! Перші Герої Небесної Сотні, вони не мають бути забуті, вони мають бути вшановані нами!
Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися в 2013 – 2014 роках, не залишили байдужими. Тяжкий шлях уже позаду, але емоції й спогади завжди житимуть у наших серцях. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України. Ми на порозі нових змін, нового майбутнього. Але якою ціною?
На барикадах На барикадах вдень, вночі Палають шини, чорне небо. Матусю, мамо, не мовчи – Я теж хвилююся за тебе. Але, матусю, зрозумій: Не можу я сидіти вдома, Коли на вулиці йде бій. Ми переможем: вже відомо Бо правда, мужність, гідність, честь На нашім боці, зрозуміла? Ми всі гуртом, такі, як єсть, І наша єдність – наша сила
ПТУ ВП РАЕС Оштук Максим група № 11 За допомогою «Слава Україні! Героям Слава!» ми ідентифікуємо своїх. Самооборонівці, що стали боронити міста, коли міліція була на боці «організмів», відрізняли одні одних не за стрічками чи додатковими питаннями, а саме за цим важливим вітанням. Для мешканців Сходу та Півдня, котрі підтримують Майдан (правдиво сміливі люди, що не бояться гонінь за іншість поглядів), «СУ!ГС!» – це слова-маркери, за котрими можна зрозуміти, хто свої, а хто – ні. Революція добре показала нам хто є хто. Друг пізнавався в біді. І часто цими друзями, братами по боротьбі стали ті, від кого ми цього не очікували. Ті ж, хто, здавалося, однозначно мав би стояти поруч на барикадах, виявилися раптом чужими. Ця ідентифікація стала дуже важливою для подальшого життя.
ПТУ ВП РАЕС Оштук Максим група № 11 Все стало на свої місця. Проте не лише «Слава Україні! Героям Слава!» набуло нового й точнішого змісту. Тепер зрозуміло, що «Слава – політичній нації», що «смерті ворогам» хочеться багатьом і досі, коли перед очима зринають кадри із вбитими та пораненими героями. Що «душу й тіло ми положим за нашу свободу» – це не просто абстрактні слова з гімну. Врешті-решт, що Майдан Незалежності – справді те місце, де здобували свою свободу. Це дивне, неймовірне місце, потужна точка енергії нашого народу, де встигли відчути все: і радість, і безвихідь, і горе, і біль, і гордість, і повагу.
Приклад Героїв Небесної має зупинити і тих, хто сьогодні розпалює вже нове інше протистояння. Ми сьогодні в скорботі й з великою нашою вдячністю згадуємо Героїв світлої пам’яті Небесної сотні, котрі від тепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Гідність, відданість та патріотизм сьогодні засяяли новими гранями та стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.
Наша сила у єднанні Вже восьма річниця від трагічних подій на майдані. Але на превеликий жаль, Небесною Сотнею не закінчилися біль і страждання України, проклятий ворог хоче розділити нашу землю, змінити історію, знищити українську націю. Від початку АТО на Сході України загинули тисячі людей, серед них – військові та цивільні. Кремлівська влада не хоче бачити єдиною, сильною і, головне Європейською нашу державу, і тому вона постачає великий арсенал зброї для сепаратистів на Сході України, щоб порушити територіальну цілісність України
Герої не вмирають! А живуть в наших душах, торкаються струн нашого серця. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу і волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Хай палають свічки пам'яті загиблих героїв Небесної Сотні у наших серцях. Ушануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України.