Його батьки — сільський учитель Михайло Гриць та мати Ілона Цайскі – виховували 11 дітей. У 1901 році у зв’язку з політикою угорського уряду на Закарпатті сім’я прийняла нове прізвище – Ерделі. Юний Адальберт Ерделі здобував середню освіту в гімназії м. Мукачево та вчительській семінарії м. Мараморош Сигет (тепер Румунія), яку закінчив у 1911 році. Протягом 1911-1916 рр. навчався в Будапештському угорському королівському художньому інституті. Паралельно вдосконалював свою майстерність в Кечкеметській художній колонії. Його вчителями з фаху були І. Ревес, А. Івані-Грюнвальд, Т. Земплені, К. Ференці, Ф. Ольдяї. Найулюбленішим вчителем А. Ерделі був Карой Ференці.
З 1916р. жив у Мукачеві. 1922-1926 рр. в Мюнхені, з1926 в Ужгороді. У 1927 р. заснував разом із Й. Бокшаєм. Ужгородську художню школу, 1931 р. - Товариство діячівобразотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі. 1929-1931 жив іпрацював у Парижі, де і познайомився з імпресіонізмом і фовізмом. Викладав малювання у мукачівській гімназії, учительській семінаріїв Ужгороді, 1945-1955 рр. в Ужгородському училищі прикладногомистецтва.
Ерделі ЖИВОПИСЕЦЬ, якому були відкриті найкращі мистецькі колаЄвропи . Він міг би жити і легко досягти всесвітньої слави за кордоном . Його творчий шлях перетинався зі шляхами відомих європейськиххудожників XX століття. Натомість, незважаючи на всю привабливість мистецького життя західного світу , Ерделі віддав перевагу Закарпаттю ,щоб своїм мистецтвом прославити "землю без імені ";
Ерделі без перебільшення можна назвати геніальним художником. У його картин відбилася вся глибина і самобутність його особистості. До середини 1930-х років Ерделі був автором уже більше тисячі картин. Він відрізнявся високою працездатністю, писав легко й захоплено, викладав живопис в ужгородській учительській семінарії. У живописі Ерделі схилявся перед творчістю Сезанна й уважав себе його послідовником, сповідаючи тезу: «Мистецтво й любов»
“Юна художниця ”(1928), “Циганки ”(1928),“Портрет Андерса Остерлінда ”(1930), “Натюрморт з яблуками ”(1939 ),“Вид Ужгорода ”(1940),“Мукачівський замок ”(1947 ),“Автопортрет ”(1950 ) та сотні інших єдостойним внеском маестро в скарбницю українського образотворчого мистецтва Відомі твори Ерделі
Для самовираження Ерделідостатньо було пейзажу,натюрморту та портрета, вцих жанрах він був блискучиммайстром: експресивнийенергійний живопис, динамічнілінії, відсутність страху передяскравими кольорами інадзвичайний смак щодо їхньогопоєднання, творення форми задопомогою кольорових площин,спрощення деталей, чудовапередача світлоповітряногосередовища
Останні роки життя художника. У 1931 р. він повернувся до Ужгорода, де став першим і незмінним головою створеного за його ініціативи Товариства діячів образотворчого мистецтва Підкарпатської Русі. 1931– 1940-тірр. позначені активною громадською та мистецькою діяльністю А. Ерделі, його обрали першим директором Ужгородського училища прикладного мистецтва та першим головою Закарпатської обласної організації Спілки художників України (з 1946 р.).
Доля художника, який в тривожні роки перед Другою світовою війною міг залишитися за кордоном, але все ж повернувся на батьківщину, в подальшому склалася трагічно. За часів угорської окупації закарпатських земель його мистецтво в нових політичних умовах стало неактуальним. Чи не принесло бажаних змін і входження краю до складу Радянського Союзу. Після декількох років більш-менш вільного розвитку в кінці 1940-х років. тоталітарна система почала активний наступ на "чисте" мистецтво.
У 1949 р. опубліковано статтю в обласній газеті, де художника звинуватили у космополітизмі та буржуазному формалізмі, а згодом позбавили права керувати обласною організацією Спілки художників України. У 50-х роках ХХ ст. А. Ерделі важко хворів. У 1954 р. відбулася його останняприжиттєва персональна виставка.
Ерделі зображений з блокнотиком в руках, на якому єнапис – «Імен». Це один з найвідоміших романівмитця, написаний ним під час перебування в Мюнхені. Дехто більше розуміє його після прочитання роману,ніж після перегляду картин, адже не всі можутьсприймати образами. Ця книга настільки меневразила, що я почав його бачити як письменника - вній Ерделі описує ставлення до мистецтва, розповідаєпро свою філософію», - пояснює Михайло Колодко. В планах скульптора поставити таку ж скульптурку. Адальберту Ерделі в Мюнхені, адже саме там ця зіркарозкрила свій талант, а якби цього не трапилось - небуло б його школи живопису на Закарпатті.
Нині видано його літературні твори. Перед нами – весь Ерделі, його художній всесвіт – карпатський край, його життя – дивовижне за напругою і місткістю, його твори – мистецька слава нашого краю і всієї України. «Я належу свойому народові, моє мистецтво належить світові», – писав свого часу сам художник, і справді, його творчість – здобуток усього людства.