Презентація "АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ СТУДЕНТА"

Тема: АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ СТУДЕНТА

План лекції1. Кодекс честі у навчанні.2. Порушення академічної доброчесност та відповідальність.3. Проблема академічного плагіату. Антиплагіат-стратегія.4. Культура академічних письмових робіт.

Література1. Академічна доброчесність: проблеми дотримання та пріоритети поширення серед молодих вчених : кол. моногр. / заг. ред.: Н. Г. Сорокіна, А. Є. Артюхов, І. О. Дегтярьова. — Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 2017. — 169 с.2. Аналітична довідка за результатами досліджень практик академічної доброчесності у вищих навчальних закладах України / Міністерство освіти і науки України, Інститут освітньої аналітики. — Київ, 2016. — 43 с.3. Семененко Л. П. Академічна доброчесність — запорука якісної освіти / Семененко Лариса Петрівна // Роль бібліотеки у створенні когнітивного ресурсу суспільства знань: технології, освіта, наука : зб. наук. пр. / Наук. б-ка Харків. держ. ун-ту харчування та торгівлі, Ф-т соц. комунікацій Харків. держ. акад. культури ; редкол. Л. Г. Бакуменко [та ін]. — Електрон. та текст. дані. — Харків, 2016. — С. 145–1504. Рекомендації щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах (авторефератах, дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо): Лист Міністерства освіти і науки України від 15.08.2018 р.  № 111-8685. Проект сприяння академічній доброчесності в Україні (Strengthening Academic Integrity in Ukraine Project – SAIUP) https://saiup.org.ua/

1. Кодекс честі у навчанні.

Етика вищої школи, цінності, що лежать в основі її наукової та освітньої діяльності, принципи та правила взаємовідносин в кожному навчальному закладі, у викладацьких колективах, у взаємостосунках зі студентами є основою здатності академічної корпорації до дієвої саморегуляції та спроможності задовольнити запит суспільства. Стійкою перепоною до розвитку навичок доброго академічного письма в Україні є традиція неякісних, несумісних із кращим світовим досвідом і вимогами практик академічного письма (недосконала структура наукової статті та анотації до неї, відсутність традиції належного рецензування, необхідність наукових публікацій для звіту, а не як презентації власного дослідження тощо). Тиск цих традицій суттєво загальмовує поширення кращих практик академічного письма в Україні як серед дослідників і викладачів, так і серед студентів.

Друга половина ХХ століття стала часом радикальних трансформацій сфери вищої освіти. Світова система вищої освіти переживає “… академічну революцію у вищій освіті, що характеризується безпрецедентними за своїми масштабами та різноманітністю перетвореннями… Можна стверджувати, що зміни, які відбулися в останній час, були, принаймні, настільки ж радикальними, як і перетворення, що здійснилися у ХІХ столітті, коли створювалися дослідницькі університети… Академічні перетворення в кінці ХХ і на початку ХХІ століть мають більш широке охоплення в силу свого глобального характеру, а також чисельності закладів та кількості людей, що залучені до цього процесу…”

Таку оцінку дала цьому феномену Всесвітня конференція ЮНЕСКО з вищої освіти 2009 року. Порушення принципів академічної взаємодії, підрив корпоративної солідарності і довіри, скорочення професійного залучення, низька зацікавленість в активній діяльності академічної спільноти — все це стає наслідком обмеженості автономності академічного простору. Відповідно до Бухарестської декларації етичних цінностей і принципів вищої освіти в Європі кожен член академічної та освітньої спільноти діяч повинен прагнути до чесності і лише потім поширювати це прагнення на інших учасників освітнього та наукового процесу, послідовно утримуючись від брехні, шахрайства, крадіжок та інших форм нечесної поведінки, що викривляють парадигму освіти і науки.

Нова редакція Закону України “Про вищу освіту” відкрила можливості для побудови реальної автономії вищих навчальних закладів в Україні, створення ефективного механізму забезпечення академічної чесності та якості діяльності, звуження поля потенційної корупції та залучення стейкхолдерів до державно-громадського управління сферою вищої освіти. Перші кроки на шляху реалізації закону є складними, часами болісними, але вже сьогодні дають позитивні наслідки. Створення середовища, яке б органічно не сприймало корупційних і неетичних дій, потребує послідовності, морального лідерства, готовності до самовіддачі в ім’я слідування високим академічним стандартам. Наукова комунікація посідає важливе місце у сучасному науковому та освітньому процесі.

Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

Основними принципами академічної доброчесності та етики академічних взаємовідносин є:  доброчесність – відданість учасників освітнього процесу моральним принципам та стандартам, які створюють бар’єр для недоброчесності;  чесність та порядність – системне уникнення проявів шахрайства, обману, крадіжок під час реалізації власної діяльності;  правдивість – прагнення до істини, вільне та відкрите поширення найкращих практик реалізації власної діяльності, їх безперервне надбання та збагачення;

 прозорість – доступність та відкритість інформації, яка передбачає, що всі учасники освітнього процесу зобов’язані діяти відкрито, передбачувано та зрозуміло;  законність – дотримання кожним учасником освітнього процесу законів та стимулювання до цього інших;  повага – повага до гідності інших, їхнього фізичного та психічного здоров’я, на благо колегіальності з іншими учасниками освітнього процесу;  довіра – усі учасники освітнього процесу мають впевненість в чесності один одного;

 підзвітність – учасники освітнього процесу належним чином використовують делеговані їм повноваження;  справедливість – неупереджено однакове ставлення до усіх учасників освітнього процесу, позбавлене дискримінації та нечесності;  самовдосконалення та вдосконалення – учасники освітнього процесу визнають важливість та докладають максимальних зусиль до постійного вдосконалення освітньої системи, зокрема через власний професійний розвиток;  відповідальність – вміння брати на себе відповідальність за результати своєї діяльності, виконувати взяті на себе певні зобов’язання, протистояти проявам академічної недоброчесності, подавати приклади гідної поведінки;

 сумлінність – учасники освітнього процесу належним чином використовують делеговані їм повноваження без перевищення або несумлінності їх виконання;  демократичність управління – управління Університетом на основі залучення усіх відповідних учасників освітнього процесу та етичному виконанні своїх повноважень керівництвом на різних ланках;  професіоналізм – підтримання високого рівня компетентності кожним учасником освітнього процесу.

Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науковопедагогічними та науковими працівниками (Закон України «Про освіту» ст. 42, п.2) передбачає:  посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;  дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;  надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науковопедагогічну, творчу) діяльність;  контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти; об’єктивне оцінювання результатів навчання.

самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей);посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації. Дотримання АД здобувачами ЗЗСО і ЗВО.

Вища школа – це своєрідна модель суспільства. На час навчання у ЗВО припадає період становлення і формування цінностей, установок і моделі поведінки, котрі визначатимуть місце молодої людини у дорослому житті. Тому утвердження принципів академічної культури та доброчесності в навчальних закладах слугує передумовою розбудови сильної громадянської культури в суспільстві в цілому. Культивування у молоді поваги до свободи та гідності людини, її індивідуальності, до інтелектуальної власності та авторських прав є важливою гуманітарною складовою здійснення успішних реформ в українському суспільстві.

За даними дослідження лише 33% майбутніх студентів, що вступають до українських ЗВО, мають чіткі пріоритети отримувати знання. 26% мотивовані отримувати стипендію, диплом або схвалення батьків. У решти, на жаль, домінуюча мотивація взагалі відсутня. Серед студентів лише 14% мають стійку орієнтацію на професійну роботу за отриманим фахом, а 54% студентів взагалі не мають наміру працювати за спеціальністю (Академічна культура українського студентства: основні чинники формування та розвитку. Чому так виходить і чому це погано? Тому що мотивація значної частини студентства орієнтована на формальні атрибуції вищої освіти, а не на отримання професійних знань, в це вже є визначним фактором наявності академічного шахрайства.

Сьогодні існує три головних проблеми, що дають поштовх подібним негативним явищам :непрофесіоналізм, падіння загального культурного рівня піратство.

Поняття академічної доброчесності є всеохоплюючим і стосується не лише загальної корпоративної стратегії, а й водночас внутрішньої культури особистості і тією чи іншою мірою стосується кожного. Це означає, що керівний та професорськовикладацький склад, співробітники та студенти керуються, передусім, принципами чесності, порядності. Ваша особиста успішність у навчанні залежить від того, наскільки сумлінно ви реалізуєте свої права та виконуєте ваші обов’язки щодо дотримання певних етичних правил та цінностей академічної доброчесності, які можна вважати кодексом честі у навчанні.

Основні положення етичних правил та цінностей академічної доброчесності: • Навчайся старанно та сумлінно; ретельно готуйся до занять; самостійно працюй і виконуй навчальні завдання, завдання поточного та підсумкового контролю результатів навчання; • Опановуй навички самоорганізації, плануй та ефективно використовуй час, відведений для навчання; на заняттях не відволікайся, не запізнюйся і не пропускай їх без поважної причини; з повагою стався до викладачів та колег-студентів; уважно слухай, коли інші говорять, поважай їхні ідеї, думки та переконання; розвивай стриманість та пунктуальність. • Докладай максимальних зусиль для підготовки до іспиту, включаючи звернення до викладача по допомогу, якщо її потребуєш; • Поважай власність інших, інтелектуальну в тому числі, зокрема, коли готуєш творчі письмові завдання; працюй самостійно і не запозичуй роботу в інтернеті або у інших студентів; надавай достовірну інформацію про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності;

Закріплення 1 питання плану лекції1. Академічна доброчесність - це. А)це дії, спрямовані на підтвердження довіри до академічної успішності студента та його досягнень. Б)чесність при навчанні, сумління. В)моральні принципи, якими керуються студенти під час навчання. Г)всі відповіді вірні2.

Порушення академічної доброчесності та відповідальність.

Порушенням академічної доброчесності у навчанні вважаються: • Хабарництво — надання чи отримання учасником освітнього процесу коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі. • Обман — надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності. • Фабрикація — вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях. • Фальсифікація — свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень.

• Списування — виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання. • Плагіат – представлення в якості власного твору матеріалу, що був отриманий з Інтернету або від третіх осіб. Інше несанкціоноване використання чужих напрацювань. Варто усвідомлювати, що за подібні порушення академічної доброчесності усі суб’єкти освітнього процесу несуть академічну відповідальність.

За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання;позбавлення присудженого наукового (освітньо-творчого) ступеня чи присвоєного вченого звання;відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

Що стосується студента, то він може бути притягнений до таких дисциплінарних заходів: • Зниження результатів оцінювання або його повторне проходження (контрольної роботи, іспиту, заліку тощо). • Повторне виконання наукової та/або кваліфікаційної роботи. • Позбавлення академічної стипендії. • Позбавлення наданих пільг з оплати навчання. • Оголошення догани із занесенням до особової справи порушника. • Відрахування з університету тощо.

Встановлення факту порушення академічної доброчесності базується на таких основних принципах:усвідомлення важливості академічної доброчесності та відповідальності за її порушення;нульова толерантність до порушення академічної доброчесності;дотримання норм законодавства та внутрішніх нормативних документів закладу вищої освіти;справедливість та об’єктивність;правова визначеність, відкритість та прозорість правил і процедур виявлення фактів порушення академічної доброчесності та відповідальності за її порушення.5. Скасування рішення здійснюється з урахуванням вимог Закону України “Про освіту” у разі виявлення, зокрема у кваліфікаційній роботі, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, списування, обману, хабарництва. Права особи, стосовно якої порушено питання про порушення нею академічної доброчесності, визначені частиною восьмою статті 42 Закону України “Про освіту”.

У разі коли заклад вищої освіти, який присудив відповідний ступінь вищої освіти, припинено, а правонаступник відсутній, повідомлення подається до МОН. У разі отримання повідомлення заклад вищої освіти зобов’язаний у двомісячний строк провести перевірку інформації щодо можливих фактів порушення академічної доброчесності та прийняти відповідне рішення. Перевірка інформації щодо можливих фактів порушення академічної доброчесності здійснюється згідно з порядком виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності закладу вищої освіти. Заклад вищої освіти зобов’язаний вжити всіх можливих заходів для повідомлення особи, стосовно якої порушено питання про порушення нею академічної доброчесності, про розгляд справи. За результатами перевірки інформації щодо можливих фактів порушення академічної доброчесності в закладі вищої освіти згідно з порядком виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності складається експертний висновок, в якому відображається інформація про наявність або відсутність виявлених фактів порушення академічної доброчесності, їх опис та характеристика. На основі експертного висновку заклад вищої освіти приймає одне з таких рішень:про скасування рішення;про відсутність підстав для скасування рішення.

У разі скасування рішення заклад вищої освіти протягом трьох робочих днів інформує особу, щодо якої прийнято рішення, заявника, звертається до МОН із заявою про внесення відповідної інформації до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, документує рішення в особовій справі особи, щодо якої прийнято рішення, а також розміщує зазначену інформацію у відкритому доступі на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти. В інформації у відкритому доступі відображаються рік випуску, спеціальність, спеціалізація та/або освітня програма, серія та реєстраційний номер диплому. У разі скасування рішення відповідний документ про вищу освіту та документи про вищу освіту, видані на його основі, стають недійсними. МОН протягом десяти робочих днів з дня надходження повідомлення про скасування рішення від закладу вищої освіти:вносить в Єдину державну електронну базу з питань освіти інформацію про недійсність зазначеного (зазначених) у пункті 17 документа (документів) про вищу освіту;у разі скасування рішення щодо присвоєння кваліфікації, необхідної для доступу до професії, для якої запроваджене додаткове регулювання, повідомляє уповноваженим органам, які здійснюють відповідне регулювання. Особа, стосовно якої скасовано рішення про присудження ступеня вищої освіти та присвоєння відповідної кваліфікації, має право поновитися для здобуття вищої освіти, при цьому заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати не більше 50 відсотків кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи, отриманих за освітньою програмою, за якою скасовано рішення про присудження ступеня вищої освіти та присвоєння відповідної кваліфікації.

Закріплення 2 питання плану лекції3.

3. Проблема академічного плагіату. Антиплагіат-стратегія.

Серед порушень академічної доброчесності найбільш розповсюдженим є академічний плагіат – за результатами досліджень до нього вдаються близько 90% студентів. «Скопіювати–вставити» – один з найпопулярніших методів підготовки усіх типів робіт, починаючи зі шкільного твору аж до наукових статей. З розвитком інформаційних технологій пошукові системи за мілі-секунди пропонують тисячі результатів запитів, які досить просто можна скопіювати, перекласти з іноземної мови та використати у своїх працях, приховуючи запозичення елементарними діями. Закон України «Про освіту» (від 05.09.2017) на офіційному рівні визначає академічний плагіат як оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів інших авторів без зазначення авторства.

Слово плагіат має латинське походження і буквально означає «викрадення». Якщо підсумувати усі визначення поняття «плагіат», то можна впевнено зробити висновок, що це крадіжка – крадіжка тексту, думки, ідеї; привласнення результатів інтелектуальних напрацювань іншої особи, присвоєння собі того, що є чужим і тобі не належить. Таке пояснення ставить плагіат в один ряд з іншими злочинами – крадіжкою чужого гаманця, мобільного телефона, автомобіля тощо. Академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства (ч. 4 ст. 42 Закону України «Про освіту«).

Академічний плагіат може приймати різні форми. Серед найбільш поширених: • Копіювання – дослівне відтворення та оприлюднення під своїм ім’ям опублікованого раніше тексту іншого автора. • Парафраз або рерайт – перефразоване відтворення тексту без належним чином оформленого посилання на оригінального автора • Компіляція – процес написання праці на основі компонування текстів інших авторів, без самостійного дослідження, опрацювання джерел або вказівки авторства.• Самоплагіат – оприлюднення власних раніше опублікованих наукових результатів як нових.

Отже несанкціоноване використання чужих напрацювань — неприйнятне. Чому це важливо? Академічні причини цього – • Повага до авторства – віддати належне тим, хто провів оригінальні дослідження та підготував публікацію • Надання можливості іншим за необхідністю звернутися до цих праць • Особисте практикування академічного письма і мовлення . Для роботи з текстом, перевірки правомірності і коректності запозичень, а також виявлення ознак академічного плагіату існує чимало різноманітних методів та засобів. Перш за все, це попередній аналіз тексту, який дозволяє змістовно виявити основні ознаки плагіату:

• Написання роботи складною мовою, наявність професійних термінів чи висновків, що виходять за рівень знань студента . • Стилістична неоднорідність текстової частини дослідження. • Перелік джерел, що викликає сумніви (занадто довгий перелік, посилання на неофіційні Інтернет-ресурси, наприклад, «банки рефератів»). • Цитати із публікацій більш пізнього видання або, навпаки, застарілі дані. • Відсутність зазначених джерел у бібліотеках.

ВИМОГИ до інструментів для перевірки тексту на унікальність: • Здатність повноцінно підтримувати мову необхідного контенту • Зручність та доступність • Достатній функціонал • Конфіденційність

Антиплагіатна експертиза є складовою системи розвитку АД і внутрішнього забезпечення якості освітнього процесу, належного виконання й оприлюднення результатів науково-дослідних робіт. Затверджено ПОЛОЖЕННЯ про порядок перевірки текстових документів на наявність текстових запозичень. Перевірці підлягають дисертаційні роботи (в тому числі бакалаврські та магістерські), звіти за науково-дослідними роботами, наукові публікації, матеріали наукових форумів, навчальна література, навчально-методичні видання та засоби навчання. Подані до публікації студентські наукові роботи також перевіряються на ознаки плагіату. Положення закріплює відпрацьований механізм координації у розподілі функцій щодо перевірки різних документів між окремими підрозділами університету.

Перевірка текстових документів для виявлення запозичень здійснюється в університеті за допомогою двох комерційних антиплагіатних інтернет-систем – Strike. Plagiarism та Unicheck. Ці продукти враховують світові тенденції боротьби із плагіатом, спираються на прогресивні «розумні» технології з використанням штучного інтелекту, машинного навчання, алгоритмів обробки природної мови і набули авторитету не тільки в університетах України, а й за кордоном. Після нескладних маніпуляцій і аналізу завантаженої електронної версії документу, системи надають звіти, які допомагають оцінити рівень самостійності автора відповідно до зазначених показників, зробити висновки і прийняти подальше рішення.

Є певні фактори, що свідчать про необхідність доопрацювання документу, а саме: • Не зазначені цитування. • Некоректно вказані джерела. • Використані не легітимні чи не авторитетні джерела. • Наявні елементи модифікації тексту.

На розвиток і поширення різних форм плагіату впливають, з одного боку, невпевненість у власних силах та невміння планувати і організувати час, а з іншого – низький рівень інформаційної культури, відсутність практики академічного письма, чіткого розуміння уніфікованих норм інтелектуального запозичення в академічному просторі. Тобто багато студентів, які вдаються до плагіату, роблять це не навмисно. Вони просто не знають або не розуміють, що саме є плагіатом, і тому не усвідомлюють, що вдаються до шахрайства. Виникає питання: Що робити і як запобігти плагіату під час підготовки академічних текстів? Отже, відповідь така – набувати та удосконалювати навички академічного письма – компетентності з формулювання та обґрунтування власних ідей з критичним аналізом фактів і попередніх досліджень.

4. Закріплення 3 питання плану лекції5.

4. Культура академічних письмових робіт.

Тож, кілька корисних порад з культури академічного письма, яка зачіпає широке коло питань щодо наукового рівня роботи, змісту, структурування та оформлення тексту. Пам’ятаймо, що нудний, монотонний матеріал нікому не цікавий, навіть якщо з наукової точки зору інформація буде корисною і правильною. Тому при написанні академічної роботи перед автором стоїть завдання в повній мірі донести свої ідеї, посили, рекомендації через написання ясного, місткого і переконливого тексту. Розглянемо основні види письмових робіт, з якими ви будете мати справу під час навчання. Наприклад, реферат, який є одним із найпоширеніших видів самостійної роботи.

Реферат (з латинської refero – доношу, повідомляю, переказую) – це: 1. короткий усний або письмовий виклад наукової праці, результатів наукового дослідження, змісту книги тощо. 2. Письмова робота на будь-яку тему, підготовлена на основі критичного огляду літературних та інших джерел, містить основні фактичні і теоретичні відомості.

Реферат, як будь-яка дослідницька робота, має чітку та формалізовану структуру за змістом – має бути визначений предмет дослідження, наведені основні результати і дані про виконану роботу та сформульовані власні пропозиції щодо значення змісту – це вступ, основна частина і висновки. Вступ – обґрунтування теми та її актуальність. Вступ передбачає постановку основних питань: про що моя робота, що є предметом мого дослідження? на які основні питання я хочу відповісти у своїй роботі? які джерела і літературу я опрацював, щоб відповісти на ці запитання? Прописавши у вступі відповіді на ці питання, ви готові переходити до розкриття теми в основній частині роботи. Основна (дослідницька) частина – розкриває суть чи проблематику теми; точка зору автора підкріплюється посиланнями на результати досліджень чи думки фахівців. Як правило, складається з одного або декількох розділів. Добре продумані питання для розкриття теми, тобто чітко прописаний зміст роботи, виражений в логічній структурі роботи – це запорука дослідницького успіху.

Висновки – узагальнення, ідеї, думки, результати виконаної роботи, певні пропозиції. Реферат обов’язково має завершуватися висновками, які так само варто структурувати за піднятими у вступі питаннями. Якщо в основній частині автор розкриває тему, критично залучаючи опрацьовані джерела та літературу, то висновки – це вже власне самостійне підведення підсумків, власні думки з приводу дослідженої теми. Висновки не повинні бути великими за обсягом, важливо зуміти стисло і логічно висловити власну думку. В кінці роботи розташовується список використаної літератури. За необхідності прикладають додатки (наводять формули, таблиці, схеми), якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи). Щодо обсягу реферату – наразі жорстких вимог немає. Це може бути як 3 сторінки, так і більше. Головне, щоб робота була створена самостійно і розкривала тему.

Досить поширеною формою оприлюднення результатів наукового дослідження є доповідь. В доповіді розкривають певні питання, дають висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного) прочитання та обговорення. Розрізняють такі види доповідей: 1. Звітні (узагальнення результатів, ходу роботи за певний час); 2. Поточні (інформація про хід роботи); 3. За темою наукових досліджень (розгорнутий виклад певної наукової проблеми чи питання).

Структура доповіді: 1. Вступ (визначення проблемної ситуації, яка зумовила потребу публічного виступу). 2. Основна частина (обґрунтування основної ідеї автора через аргументи, факти та виклад теорії). 3. Підсумкова частина (висновки і рекомендації). Важливо не просто створити якісну роботу, а й представити її.

Презентація – зручний спосіб подання певної інформації. Зазвичай, це демонстрація, лекція чи промова, мета якої — поінформувати чи переконати когось. Презентація може мати три компоненти: • Промова доповідача: те, що доповідач розповідає. • Слайди: те, що бачить аудиторія на екрані. • Роздаткові матеріали: те, що роздається кожному в аудиторії окремо і містить деталі інформації, яку презентують, наприклад, список літератури та інших посилань чи статистичні таблиці. Головне у презентації все ж таки те, що розповідає доповідач, а зображення на екрані – лише допоміжні.

Твір-есе – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми. Коли ви пишете формальне есе, висловлюйте свої думки на письмі чітко й обґрунтовуйте їх. Є три основні кити, на яких тримається хороше власне висловлення: 1. Теза (чітка позиція, висловлена в тезі). 2. Доказ (переконливі пояснення, подані в аргументах). 3. Пояснення (ілюстрація доказів у прикладах). І на завершення – деякі висновки.

Щоб підготувати письмову творчу роботу відповідно принципам академічної доброчесності, культури та етики наукових публікацій слід набувати і постійно розвивати певні компетентності. Які саме? Підвищувати рівень інформаційної культури • Вміння здійснювати проблемний пошук, обирати й оцінювати якість джерел • Навичка працювати з джерелами, робити нотатки, цитування та посилання

Розвивати критичне мислення • Багато читати за темою своїх дослідницьких інтересів • Вміння підсумовувати текст та ідеї, перефразовувати чужі думки своїми словами стисло, детально, без перекручування змісту • Вміння формулювати і чітко висловлювати власні думки Набувати навичок академічного письма • Володіння усним і писемним науковим мовленням • Знання структури академічного тексту • Знання про форми плагіату і шляхи запобігання йому • Вміти публічно презентувати свої думки .

Таким чином, ми добігли кінця нашої лекції і я ще раз хочу наголосити: • що дотримання студентом принципів академічної доброчесності є запорукою успішного навчання і подальшої академічної кар`єри; • що формування культури академічного письма і підготовки якісного академічного тексту починається з перших студентських робіт і не закінчується ніколи. Це відмінна можливість продемонструвати свій потенціал. • що використовувати інформацію з інших джерел можна, навіть необхідно, але потрібно обов’язково посилатися на автора.

І насамкінець зазначу, що Наукова бібліотека – осередок академічної доброчесності університету – є надійним помічником студента. Ми пропонуємо авторитетні ресурси, якісні послуги, корисну інформацію і завжди готові надати професійну допомогу.

Питання для самоаналізу знань:1. Дайте визначення поняття «академічна доброчесність» та поясніть її необхідність.2. Що таке кодекс честі у навчанні? Назвіть його основні положення?3. Що вважають порушенням академічної доброчесності у навчанні?4. Що таке академічний плагіат та які форми академічного плагіату є?5. Назвіть основні види письмових робіт студентів та охарактеризуйте їх?6. Якими компетентностями повинні володіти студенти , щоб підготувати письмову роботу відповдно принципам академічної доброчесності?

Дякую за увагу!