В презентації розглянуті альтернативні джерела енергії (різні види електростанцій): вітрова, енергія припливів, сонячна, термальна. Вказані переваги та недоліки кожного з видів енергії.
Зростання масштабів використання електричної енергії, пошук екологічно чистих джерел енергії призвели до знаходження інших способів вироблення електричної енергії ніж існуючі зараз. Не можна сказати, що енергію вітру, води, Сонця не використовували раніше. Здавна відомі вітряні млини, млини на воді. Але сучасні технології дають змогу використовувати цю енергію у промислових масштабах.
Перша в Радянському Союзі ВЕС потужністю 8 кВт була споруджена у 1929-1930р.р. під Курськом. У 1931 році у Криму побудували ВЕС потужністю 100кВт. Лідером у цій справі є США, а також країни Європи – Данія та Німеччина. Розвивається ця галузь і в Україні. Загальна потенційна потужність української вітроенергетики складає 5000МВт. Узбережжя Чорного та Азовського морів, гірські райони Криму, Карпати, Одеська, Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська і Миколаївська області найбільш підходять для будівництва ВЕС .
Вітер дує нерівномірно; Використання значної території для розміщення вітрових установок; Висока собівартість; Застосування потужних акумуляторів для збереження надлишку енергії; Впливає на роботу телевізійної мережі; Є джерелом інфразвукового шуму, який негативно впливає на живі організми.
Енергія припливів величезна, її сумарна потужність на Землі становить 1млрд. кВт Перша припливна електростанція збудована біля берегів Північної Ірландії. Її турбіни виробляють стільки струму, що достатньо для 1000 домівок у цьому регіоні. Лідером цього напрямку є Британська фірма Marine Current Turbines.
Принцип дії припливних електростанцій дуже простий. Під час припливу вода, обертаючи ротор гідротурбіни, заповнює водоймище, а після відпливу вона з водоймища виходить в океан, знову обертаючи ротор турбіни. Головне – знайти зручне місце для встановлення греблі. Недоліком є те, що будівництво таких електростанцій складне завдання, а також те, що морська вода спричиняє корозію металів, деталі установок обростають водоростями.
Отримання електроенергії за допомогою фотоелементів; Геліотермальна енергетика – нагрівання поверхні сонячними променями і подальший розподіл і використання тепла; “Сонячне вітрило” в безповітряному просторі перетворює сонячні промені в кінетичну енергію; Термоповітряні електростанції – перетворення сонячної енергії в енергію повітряного потоку; Сонячні аеростатні електростанції – генерація водяної пари усередині балона аеростата за рахунок нагрівання сонячним випромінюванням поверхні аеростата, покритої селективно- поглинаючим покриттям.
Сонячна енергія використовується для нагрівання води, для виробництва електрики за допомогою сонячних колекторів, які виробляють з металів. Сонячні теплові колектори поділяють на низько-, середньо-, високотемпературні. Низько- і середньо температурні колектори є плоскими плитами і використовуються для підігріву води. Високотемпературні колектори концентрують сонячні промені за допомогою дзеркал і лінз, що застосовується для виробництва електроенергії.
Сонячна теплова енергія застосовується в якості активного сонячного опалення. Типова конструкція побутової сонячної системи опалення складається з сонячної панелі з теплообмінною рідиною, що проходить через нього, транспортуючи зібрану теплову енергію для корисного застосування. Сонячні панелі найчастіше розташовують на даху будівлі.
Сонячні колектори можуть застосовуватись для приготування їжі. Температура у фокусі колектора досягає 150°С. Такі кухонні прилади досить дешеві у виробництві. З їх допомогою можна заощаджувати на паливі, а також зменшувати викиди вуглекислого газу в атмосферу. Сонячні кухні набули широкого застосування у Фінляндії та Китаї.
За допомогою сонячної башти ізраїльський концерн Weizmann Institute of Science у 2005 році випробував технологію отримання не окисленого цинку. Швейцарська компанія Clean Hydrogen Producers розробила технологію виробництва водню з води за допомогою параболічних сонячних концентраторів.
Цей вид енергетики використовує високі температури глибоких надр земної кори. На краю тектонічних плит Землі теплота виходить на поверхню у вигляді гарячих джерел – гейзерів. Цю теплоту можна збирати у системи теплообміну. Ісландія є прикладом країн, де широко використовується геотермальна енергія.
Зараз розроблено технології, що дають змогу добувати горючі гази з біологічної сировини (біомаси). Біомаса – це відходи сільськогосподарського виробництва. Основною сировиною є гній і відходи переробної с/г промисловості. Головним продуктом біогазової станції є суміш горючих газів, основним компонентом яких є метан.