Справжнє ім’я Анни Ахматової — Анна Горенко. Російська поетеса, родом з України. Народилася 11 (23) червня 1889 року під Одесою в родині відставного інженера-механіка флоту, представниця акмеїзму. Лауреат міжнародної літературної премії «Етна-Таорміна». Почесний доктор літератури Оксфордськог університету. Через рік її відвезли до Царського Села, де минули дитячі роки і рання юність майбутньої
У 11 років, тоді ще маленька дівчинка Анна, вигадала свій перший вірш, після чого зрозуміла, що потрібно удосконалюватися в мистецтві віршування і стала цим дуже активно займатися. Перший вірш опублікувала в журналі «Аполлон». Через батькову заборону підписувати поезії власним прізвищем, узяла прізвище «Ахмат» прабабці по материнській лінії.
До її лірики прикладають мірку "жіночої поезії", адже вона пише про кохання, розлуку, біль втрат, про переживання жіночої душі, але поезія її ширша — тут звучить сама епоха з її болями і тривогами. Ліричні збірки "Вечір" (1912), "Чотки" (1914), "Біла зграя" (1917), "Подорожник" (1921), "Anno Domini" (1922) — є зразками витонченої лірики.
1925 року була прийнята сумнозвісна постанова ЦК ВКП «Про політику партії в галузі художньої літератури». А. Ахматову перестали друкувати в журналах та альманахах, запрошувати на літературні вечори. Це тривало майже 15 років. Поетеса зайнялася дослідженням творчості О. Пушкіна. Під час Другої світової війни Ахматова перебувала в евакуації в Ташкенті, виступала зі своїми віршами перед пораненими в