Презентація "Артемій Ведель. Біографія та творчий шлях"

(1767 - 1808)АРТЕМІЙ ЛУК’ЯНОВИЧ ВЕДЕЛЬ

“Золота доба” в українській музиці В історії української музичної культури ІІ пол. XVIII ст. називають “Золотим віком української музики”. У цей період класичних вершин досягає духовна хорова творчість. В творчості видатних українських композиторів ІІ пол. XVIII ст. М. Березовського, Д. Бортнянського і А. Веделя багаточастинний хоровий концерт набуває рис своєрідної симфонії.

Майстер хорового циклічного концерту. Артемій Ведель (Ведельський) - український композитор ІІ пол. XVIII ст., диригент, співак, скрипаль.Єдиний жанр, до якого звертався композитор, це хоровий духовний концерт.

Життєвий та творчій шлях Артемія Веделя нерозривно пов’язаний з Україною та позначений особливим трагізмом. Він керував московськими та іншими губернаторськими церковними хорами, готував співаків до Петербурзької капели. Був військовим офіцером. Мав всі умови для успішної кар’ єри та безбідного життя, але вибрав інший шлях.

Дитинство. Народився в сім ї київського міщанина Лук’яна Власовича й Олени Григорівни Ведельських. Ймовірно в квітні 1767 року. Садиба родини містилася на Подолі у парафії Різдво - Предтечинської церкви.

Освіта З 9 років навчався в Києво - Могилянській академії до 1787 року,де здобув грунтовну гуманітарну й музичну освіту. Хлопець гарно співав, грав на скрипці. Виконував в оркестрі головні партії, а його тенор був справжньою прикрасою Академічного хору. В Києво - Могилянській академії Ведель створив свої перші твори.

Москва В 1788 році Артемія Веделя та ще кількох хористів відряджають до Москви. Там Ведель керував хором і оркестром в губернському будинку. Вже тоді талант Веделя був визнаний у музичному колі та дістав високу оцінку.

Повернення в Україну. До Києва він повертається у 1792 році та потрапляє на службу до генерала А. Леванідова, керує його хором. Два роки композитор працює з капелою. Тут він пише свої найвідоміші концерти:”Спаси, мя, Боже”, “Доколе ,Господи, забудеши мя”, “В молитвах неусыпающую Богородицу”.

Харків. Навесні 1796 р. генерала Леванідова призначили генерал-губернатором Харківського намісництва. Леванідов їде до Харкова, з ним переїжджає і Артемій Ведель. Ведель викладає спів та музику в Казенному училищі при Харківському колегіумі. Завдяки капелі училища у 1796 роціВедель знайомиться з Бортнянським.

Знову Київ. Після смерті цариці Катерини ІІ (1796 р.)на престол зійшов її син Павло І. Леванідова звільняють і відправляютьу відставку. Ведель знову повертається до Києва, попадає в скрутні умови. Павло І заборонив виконання духовних концертів у церквах. Для Веделя це означало кінець його творчої кар’єри. Настрій відчаю і безнадії втілений в його концерті “Услыши,Господи, глас мой”

Віра в Бога Останнього порятунку композитор шукає у своїй глибокій вірі в Бога. В 1799 році він йде ченцем до Києво - Печерської лаври. Пробувши там більше року,він таємно покидає монастир, через те, що насмілився написати листа до Павла І з проханням відмінити указ про церковний спів. Веделя спіймали, судили, але оскільки він не порушував закону, то його замкнули в божевільню.

Останні роки життя. Перебуваючи в оточенні інвалідів та божевільних, втративши змогу писати музику, композитор впадає в депресію. Через вісім років невиліковно хворого на сухоти, Веделя відпустили додому помирати. Проживши декілька місяців в будинку батька, він помер на сорок першому році життя, 1808 року. Поховано Артемія Веделя на Щекавицькому кладовищі в Києві. Нині воно зруйновано, сліди могили Веделя втрачено.

Творча спадщина Твори Веделя тривалий час були заборонені і поширювалися в рукописах, їх знали й виконували, незважаючи на заборону. На сьогодні відомі тільки його 12 хорових концертів, 2 літургії Іоана Золотоустого, Всенощна, Херувимська та один світський кант.

Незаслужено швидко забутий після своєї смерті, композитор ніколи не відкриється нащадкам у всій повноті свого таланту. Творчість Артемія Веделя гідно завершила “Золоту добу” української музики XVIII ст.,Ще бІльше наблизила духовний хоровий концерт до пісенної спадщини нашого народу.