Причини агресивної поведінки дитини Погані умови життя. Брак батьківської уваги, чи погане поводження з боку батьків. Байдужість, нешанобливе ставлення , надмірна критика. Надмірний контроль, або його відсутність. Копіювання моделі поведінки батьків, переживання сильних негативних почуттів,. Особистісні особливості дитини ( порушення інтелектуального і психічного розвитку , викликані наявністю певних захворювань чи захворювань головного мозку. Психологічні проблеми , з якими не справляється дитина.
Напрями роботи з дітьми з проявами агресії 1. Формування адекватної самооцінки. 2. Розвиток комунікативних навичок. 3. Зниження емоційної напруженості та особистісної тривожності. Навчання дітей засобів вираження гніву у прийнятній формі. 4. Формування навичок самоконтролю. Навчання прийомів саморегуляції, уміння тримати себе в руках у різних ситуаціях. 5. Розвиток здатності розуміти емоційний стан іншої людини. 6. Формування емпатії, довіри до людей
Два види агресії Згідно Е. Фромму : «доброякісна» агресія, яка проявляється в момент небезпеки і є захисною; коли зникає небезпека, зникає і агресія; «злоякісна» агресія, яка є проявом жорстокості й деструктивності. Така агресія виникає спонтанно і пов'язана зі структурою особистості.
Працюючи з дітьми з проявами агресії… Необхідно: • з'ясувати життєву ситуацію дитини (відносини у сім'ї, стиль виховання батьків, статус у групі); • проводити роботу з батьками (інформаційну, консультативну); • забезпечувати співпрацю спеціалістів (учитель, психолог, соціальний педагог).
Засоби, які допомагають знизити рівень агресивності • ігри, вправи (з відповідною метою); • заняття в розвивально-корекційних групах (заняття з психологом); • виключення зі звичного оточення (якщо виявлений зв'язок агресивної поведінки дитини з найближчим оточенням); • творче самовираження (малювання, музика, інша творча діяльність); • сублімація агресії в соціально прийнятну діяльність (праця, допомога іншим дітям); • сублімація агресії у спорт (бажані групові види спорту, які передбачають співпрацю; небажаними є агресивні індивідуальні види спорту).
Правила спілкування з агресивними дітьми • Говорити спокійно, оцінюючи вчинок, а не особистість; • проявляти розуміння почуттів дитини («Звичайно, ти відчуваєш образу...»); • переключати увагу, запропонувавши будь-яке заняття; • розширювати коло спілкування та інтересів (відвідування секцій); • контролювати власні емоції, давати зразок конструктивної поведінки, не застосовувати фізичних покарань, агресія викликає агресію; • контролювати медіапродукт, який «споживає» дитина; • за наявності садистських схильностей, жорстокості до людей чи тварин потрібно звернутись до психотерапевта; • роз'єднувати агресора та жертву; • вислуховувати дитячі проблеми, переконання, поважати думку дитини, бачити її потреби.
Вправи для редагування та перенаправлення агресії. Вираження гніву Вправа «Мішечок із криками» Мета: засвоювати прийоми позбавлення негативних емоцій. Хід вправи: запропонувати дитині мішечок, у який можна буде кричати, вигукувати слова, коли вона буде відчувати гнів, злість, роздратування тощо.
Вправа “Намалюй свою агресію” Мета: відреагувати на агресію через зображальну діяльність. Хід вправи: спочатку дорослий просить дитину пригадати ситуацію або людину, яка викликає максимальне відчуття гніву. Можна обговорити, у яких частинах тіла дитина відчуває гнів. Дорослий просить намалювати свій гнів. Важливо, щоб дитина як під час виконання малюнка, так і після проговорила свої почуття. Потім дитині пропонується зробити з малюнком усе, що схоче (поговорити з образом гніву,прокричати йому свої почуття, розірвати, зім'яти малюнок, щось домалювати і змінити в позитивну сторону, якщо змінились почуття).
Вправа “Подушка” Мета: відреагувати на агресію через рухи. Хід вправи: двоє дітей тримають подушку за краї, а третя дитина б'є щосили по подушці. Дітям дається установка, що підчас биття рухатись потрібно не лише руками, а й тулубом, але так, щоб не вдарити дітей, які тримають подушку. Потім діти міняються.
«Що мені не подобається в цій людині» (вербалізація) Мета: вивчення мотивів власного агресивного поводження, вираження емоцій через вербалізацію почуттів. Хід вправи: діти об’єднуються в пари і сідають один навпроти одного. Діти уявляють персонажа, який їм не подобаються і звертаються до того, хто сидить навпроти як до персонажа. Починають фразу зі слів «У цій людині мені не подобається...», і закінчують словами «...і тому я злюся на неї», «...і тому мені хочеться посваритиїї», «...і тому мені хочеться вдарити її» та ін. Після завершення вправи обговорюють труднощі її виконання: яким персонажам найскладніше було висловити свої почуття, чи легко було знайти ті, що викликають гнів і агресію.
Міграція , внутрішньо переміщені особи Міграція населення (лат. migratio — переселення) — механічні переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди, на більш-менш тривалий час або з регулярним поверненням до нього. Внутрішньо переміщеною особою (ВПО) є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Арт – терапевтична методика «Моя тварина - захисник» Дає відчуття дитині, що вона не одна в складній (страшній , невизначеній ) ситуації Друг, який завжди поруч З ним можна розмовляти , бавитися, коли сумно Буде охороняти коли страшно Коли це буде необхідно дитина сама для себе може створювати підтримку і захист
ХІБУКІ - ТЕРАПІЯ ЩО ТАКЕ ХІБУКІ-ТЕРАПІЯ Хібукі – м’яка іграшка, песик із сумними очима. Але це лише на перший погляд. Насправді ж кожна деталь має значення: сумні очі дозволяють дитині асоціювати себе з іграшкою та переносити на неї свої страхи й переживання; розмір собачки відповідає новонародженому малюкові – дитині легко обіймати й почуватися захищеною; собачка м’яка і приємна на дотик, виготовлена із безпечної та стійкої тканини – малюк відчуває тепло й затишок. Терапія полягає в тому, що дитина переносить на іграшку свої переживання і страхи та, говорячи від імені собачки, насправді проживає власний досвід, не замикається на своїй психотравмі, розповідає про власні переживання та почуття. У дитини формується досвід розуміння свого стану та потреб, піклування про себе через хібукі.
АРТТЕРАПЕВТИЧНА РОЗМАЛЬОВКА Детально продуманий комплекс вправ терапевтичної розмальовки розроблений та базується на принципах ігрової терапії, що дозволяє батькам самостійно допомогти дитині без додаткової участі психологів, коли вона перебуває у стресовому стані, охоплена гнівом, страхом чи замикається в собі. Розмальовка складається з 10 завдань, кожне з яких допомагає дитині впоратися з різними емоціями та станами. Разом з покроковою відео-інструкцією і порадами від кваліфікованого психолога Вікторії Назаревич, знайти та безкоштовно завантажити арт розмальовку можна на сайті Parimatch Foundation — найкраще в форматах А3 чи А4. Відеогайди на сайті допоможуть орієнтуватися за яких умов та при яких емоціях дитині може знадобитись той чи інший розділ розмальовки.
Арттерапевтична розмальовка Для роботи знадобляться різнокольорові олівці і трохи терпіння, щоб супроводжувати дитину на кожному з етапів виконання запропонованих у розмальовці завдань. Дорослим потрібно бути поруч, підтримувати та цікавитися враженнями дитини: що дратувало, що засмучувало або, навпаки, сподобалося найбільше під час малювання.
Розмальовка Арт розмальовка стане у нагоді та зможе допомогти батькам та опікунам, вчителям, педагогам, волонтерам дитячих центрів, соціальним працівникам, кураторам дитячих програм, інклюзивним помічникам дитини та дефектологам. А також фахівцям допомагаючих професій, які перебувають у прямій взаємодії з дитиною та забезпечують її психічний, моральний та фізичний добробут. Проєкт доповнює низку продуктів, які вже допомагають українським дітям не тільки в Україні, а й за кордоном, де зараз перебуває багато сімей, що вимушено покинули країну.