Презентація "АСТРОНОМІЯ НА УРОКАХ ПРИРОДНИЧОГО ЦИКЛУ""

Про матеріал

Презентація "АСТРОНОМІЯ" одна з найдавніших наук, що включає спостереження і пояснення подій, які відбуваються за межами Землі та її атмосфери. Вона вивчає походження, розвиток, властивості об'єктів, що спостерігаються на небі, а також процеси, пов'язані з ними.

Зміст слайдів
Номер слайду 1

АСТРОНОМІЯ

Номер слайду 2

НАЗВА «АСТРОНОМІЯ» Астрономія походить із грецької мови (astron – зоря, nomos – закон). У Всесвіті крім зір існують планети, астероїди, комети, галактики, чорні діри, тому астрономи вивчають усі об’єкти в космосі. У наш час під словом «космос» ми уявляємо собі Всесвіт. Сонячна система

Номер слайду 3

Великий грецький астроном, філософ і математик Піфагор у VI ст. до н.е. висунув ідею, що Земля є сферичною і «висить» у просторі, ні на що не спираючись. Піфагор, та його учні піфагорійці ІСТОРІЯ АСТРОНОМІЇ Піфагор

Номер слайду 4

Птолемей У ІІ ст. створив геоцентричну систему світу, в якій Земля перебуває в центрі і її оточують 8 сфер. На них розташовані Місяць, Сонце та 5 відомих у ті часи планет: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн. Птолемей

Номер слайду 5

У ХVI ст. запропонував геліоцентричну систему світу, в якій у центрі розташоване Сонце, а планети обертаються навколо нього по колових орбітах. Миколай Коперник Миколай Коперник

Номер слайду 6

Галілео Галілей У 1609 р. уперше використав телескоп для спостереження за небесними світилами, відкрив гори на Місяці, супутники Юпітера та побачив зорі у Молочному Шляху. Галілео Галілей

Номер слайду 7

1-й штучний супутник Землі 4 жовтня 1957 р. почалась ера космонавтики, коли в СРСР вивели в космос перший у світі штучний супутник Землі, у створенні якого також брали участь українські вчені та робітники. Перший у світі штучний супутник Землі – ПС-1 (Простий Супутник-1)

Номер слайду 8

1. Всесвіт → 2. Галактика → 3. Сонячна система → 4. Планета Земля → 5. Європа → 6. Україна НАША КОСМІЧНА АДРЕСА 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Номер слайду 9

Астрономія пов’язана з іншими природничими науками – фізикою, хімією, математикою, біологією, філософією, бо на Землі й у космосі діють одні й ті самі закони природи. У Всесвіті нічого вічного не існує: утворюються й вибухають зорі, планети, народжуються і вмирають люди й цивілізації. Вічним залишається тільки одне питання: «Чому існує Всесвіт, і чому у цьому дивному світі живемо ми?»

Номер слайду 10

Спостереження за космосом здійснюється у спеціальних астрономічних обсерваторіях

Номер слайду 11

НЕБЕСНА СФЕРА На уявну небесну сферу проектуються зображення зір; ми можемо виміряти кути між світилами і визначити їхні координати. Небесний екватор – лінія перерізу площини земного екватора з небесною сферою. Полюс світу – точка перетину осі обертання Землі з небесною сферою.

Номер слайду 12

КАРТА ЗОРЯНОГО НЕБА Карта зоряного неба є певною проекцією небесної сфери на площину, де позначені екваторіальні координати ,  . Екваторіальні координати не залежать від місця спостереження на Землі, тому такою картою можна користуватись у будь-якій країні.

Номер слайду 13

Уночі надійним орієнтиром може бути Полярна зоря P1, на яку спрямована вісь обертання Землі. Якщо дивитися на Полярну, то попереду буде північ, позаду — південь, праворуч — схід, ліворуч — захід. Захід Південь Схід Північ Полярна зоря

Номер слайду 14

РУХ ЗЕМЛІ НАВКОЛО СОНЦЯ ТА ЗОДІАК Обертання Землі навколо Сонця та зодіакальні сузір’я Слово зодіак (з грец. — коло життя) пов’язане з тим, що Сонце, Місяць і планети можна спостерігати на тлі 12-ти сузір’їв, які утворюють на небесній сфері коло, і серед назв цих сузір’їв переважають назви живих істот.

Номер слайду 15

ПЛАНЕТИ ЗЕМНОЇ ГРУПИ І ПЛАНЕТИ-ГІГАНТИ Планети Сонячної системи за розмірами і будовою діляться на дві групи: планети земної групи (Меркурій, Венера, Земля, Марс); планети-гіганти (Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун).

Номер слайду 16

Планети земної групи мають тверду поверхню, яка складається переважно з важких хімічних елементів. Планети-гіганти утворилися здебільше з Гідрогену та Гелію, тому їхня середня густина невелика, а між атмосферою і поверхнею немає чіткої межі. Меркурій Нептун

Номер слайду 17

ФАЗИ МІСЯЦЯ Зміна зовнішнього вигляду Місяця відбувається внаслідок того, що, обертаючись навколо Землі, він займає різні положення відносно Сонця, тому ми бачимо різні частини його денної півкулі. Новий Місяць з поверхні Землі можна побачити тільки під час сонячних затемнень, коли темний диск Місяця видно на тлі яскравого Сонця. Затемнення Сонця

Номер слайду 18

Перша чверть настає, коли до Землі повернені половина денного та половина нічного боку Місяця. Повня настає у той момент, коли Місяць знаходиться з протилежного боку від Сонця. Остання чверть спостерігається у південно-східній частині небосхилу перед світанком. 1. новий місяць, 3. перша чверть, 5. повний місяць, 7. остання чверть. новий місяць перша чверть повний місяць остання чверть

Номер слайду 19

ФІЗИЧНІ УМОВИ НА МІСЯЦІ Сила тяжіння на Місяці менше земного у 6 разів, тому атмосфера там не може втриматись біля поверхні. Погода на Місяці однакова: 2 тижні світить Сонце і вдень поверхня нагрівається до температури +130°С, а підчас двотижневої ночі поверхня охолоджується до –160 °С.

Номер слайду 20

ПОВЕРХНЯ МІСЯЦЯ На поверхні Місяця навіть неозброєним оком видно темніші ділянки, що були названі морями, і світліші області, які назвали материками. У морях немає ні краплі вологи, бо у вакуумі вода миттєво закипає і випаровується або замерзає.

Номер слайду 21

ЛЮДИ НА МІСЯЦІ 21 липня 1969 р. на поверхню Місяця здійснив посадку пілотований космічний корабель "Аполлон-11". Усього на поверхні Місяця побувало 12 астронавтів. Нейл Армстронг

Номер слайду 22

ПЛАНЕТИ ЗЕМНОЇ ГРУПИ Земля Марс Венера Меркурій

Номер слайду 23

МЕРКУРІЙ На Меркурії сонячна доба вдвічі довша періоду його обертання навколо Сонця. Отже, протягом майже 3-х місяців там світить Сонце, і стільки ж триває ніч. Денна температура досягає +430 °С, але на світанку знижується до –170 °С.

Номер слайду 24

КРАТЕРИ НА МЕРКУРІЇ Поверхня Меркурія схожа з поверхнею Місяця — така ж величезна кількість кратерів, що свідчить про однакову природу цих тіл. Кратери на Меркурії вирішили назвати іменами відомих митців. Один з великих кратерів назвали на честь Тараса Шевченка.

Номер слайду 25

ВЕНЕРА Венера повільно обертається навколо осі у зворотному напрямку (порівняно з обертанням Землі), і сонячна доба там триває 117 земних діб.

Номер слайду 26

Температура поверхні Венери становить +480 °С, залишається сталою протягом доби і не змінюється у залежності від відстані до полюса чи екватора. Майже 80 % поверхні Венери вкриті вулканічною лавою

Номер слайду 27

МАРС Маса та радіус Марса трохи менші, ніж Землі, але тривалість доби (24,6 год) і зміна пір року нагадують нашу планету. На Марсі видно білі полярні шапки, які свідчать про наявність води в атмосфері планети.

Номер слайду 28

Хоча Меркурій, Венера і Марс схожі за розмірами та масою, але там не виявлено життя, бо фізичні умови на їхній поверхні різко відрізняються від земних. На Меркурії відсутня стала атмосфера. На Венері густа атмосфера з вуглекислого газу створює пекельні умови для існування життя. Марс буде першою планетою, яку в майбутньому відвідають люди. Русла висохлих рік свідчать про те, що колись на Марсі існувало життя.

Номер слайду 29

ПЛАНЕТИ-ГІГАНТИ

Номер слайду 30

ЮПІТЕР Юпітер є найбільшою планетою Сонячної системи. Основними компонентами атмосфери Юпітера є водень — 86,1 % та гелій — 13,8 %. Хмари з пари води

Номер слайду 31

ВЕЛИКА ЧЕРВОНА ПЛЯМА За розмірами вона майже вдвічі більша Землі, є велетенським вихорем в атмосфері, у якому вітер дме з ураганною швидкістю до 100 м/c.

Номер слайду 32

САТУРН Сатурн – найкрасивіша планета Сонячної системи, що має казкове кільце. Сатурн не має того розмаїття кольорів, який ми спостерігаємо в атмосфері Юпітера, але структура атмосфери цих планет дуже схожа.

Номер слайду 33

УРАН Уран по-справжньому є блакитною планетою, бо сьому частину його атмосфери складає метан

Номер слайду 34

НЕПТУН Нептун знаходиться на околиці Сонячної системи і має період обертання 164,8 земного року. Від часу свого відкриття у 1846 р. Нептун здійснив повний оберт навколо Сонця тільки у 2011 р. Температура у верхніх шарах хмар становить – 213°C.

Номер слайду 35

ОТЖЕ, Планети-гіганти за хімічним складом нагадують зорі, вони не мають твердої поверхні, й тому на них ніколи не здійснять посадку пілотовані космічні кораблі. Під холодними хмарами гіганти мають гарячі надра, температура яких сягає десятків тисяч градусів. Однією з таємниць залишається джерело внутрішньої енергії планет-гігантів, бо вони випромінюють у космос більше енергії, ніж отримують від Сонця.

Номер слайду 36

СУПУТНИКИ ПЛАНЕТ

Номер слайду 37

СУПУТНИКИ МАРСА Фобос (від грец. — страх) і Деймос (від грец. — жах) названі на честь вічних супутників бога війни Марса. Ці космічні тіла за формою нагадують величезні картоплини: найбільший діаметр Фобоса — 28 км, а Деймоса — 16 км. Їхня поверхня темного кольору має безліч кратерів. Фобос Деймос

Номер слайду 38

CУПУТНИКИ ЮПІТЕРА Юпітер має принаймні 63 супутники, які були зареєстровані до 2013 р., і тьмяні кільця. Чотири найбільші супутники — Іо, Європа, Ганімед, Каллісто — відкрив Галілей за допомогою свого першого телескопа, тому їх називають Галілеєві супутники. Іо Європа Ганімед Каллісто

Номер слайду 39

СУПУТНИКИ САТУРНА «Сім’я» Сатурна складається із системи кілець та 62 супутників, але більшість з них мають невеликі розміри.

Номер слайду 40

КІЛЬЦЯ САТУРНА При спостереженнях з поверхні Землі у великі телескопи видно три концентричних кільця, але було виявлено, що ці кільця складаються ще з тисяч окремих вузьких кілець. Діаметр частинок у кільцях коливається в межах від міліметра до десятків метрів, і складаються вони зі снігу та льоду.

Номер слайду 41

СУПУТНИКИ УРАНА Навколо Урана обертаються темні кільця і 27 супутників. Супутники повернені до Урана однією півкулею, а їхні орбіти лежать у площині екватора, унаслідок чого на всіх супутниках відбувається така ж дивна зміна пір року, як і на Урані. Міранда Аріель Умбріель Титанія Оберон

Номер слайду 42

СУПУТНИКИ НЕПТУНА У 2013 р. було відомо 13 супутників Нептуна та виявлено тонкі тьмяні кільця. За допомогою телескопів було відкрито 2 супутники — Тритон і Нереїду, а інші сфотографувала автоматична міжпланетна станція «Вояджер-2» у 1989 р.

Номер слайду 43

МАЛІ ТІЛА СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

Номер слайду 44

АСТЕРОЇДИ Перший астероїд (з грец. — зореподібний) відкрив італійський астроном Піацці 1 січня 1801 р. Йому дали назву Церера. Через кілька років недалеко від Церери виявили ще одну малу планету — її назвали Палладою. Церера Паллада

Номер слайду 45

На 2013 р. зареєстровано понад 500 000 астероїдів, і найменші з них мають діаметр всього кілька десятків метрів. Юнона Веста. Видно величезний кратер поблизу південного полюса астероїда

Номер слайду 46

ПЛАНЕТИ-КАРЛИКИ Уперше цей новий клас тіл Сонячної системи з’явився у 2006 р. на з’їзді Міжнародного Астрономічного Союзу. Тоді ж було змінено статус Плутона, який до цього був дев’ятою планетою Сонячної системи, а відтепер він став першою планетою-карликом. Плутон та його супутник Харон Еріда

Номер слайду 47

ПОЯС КОЙПЕРА У 1951 р, аналізуючи орбіти комет, астроном Койпер передбачив існування за Нептуном поясу астероїдів, який тепер офіційно назвали поясом Койпера. На 2013 р. зареєстровано більше, ніж 1000 астероїдів, орбіти яких розташовані за орбітою Нептуна в межах поясу Койпера.

Номер слайду 48

НЕБЕЗПЕЧНІ АСТЕРОЇДИ У 2004 р. відкрили небезпечний астероїд Апофіс, який 13 квітня 2029 р. пролетить мимо Землі на відстані близько 37 000 км.

Номер слайду 49

МЕТЕОРИ І МЕТЕОРИТИ Метеорні частинки — це космічний пил, який до поверхні Землі не долітає, бо випаровується в атмосфері на висоті кількох десятків кілометрів. «Метеором» називається світлове явище, яке викликає іонізоване повітря на шляху польоту метеорної частинки.

Номер слайду 50

МЕТЕОРИ І МЕТЕОРИТИ Метеорити мають більшу масу, тому вони можуть впасти на поверхню Землі.

Номер слайду 51

КОМЕТИ Комети мають дивний красивий хвіст. Вони є залишками космічної речовини, з якої утворилися планети.

Номер слайду 52

КОМЕТИ Найзнаменитішою можна вважати комету Галлея. Останній раз її спостерігали у 1986 р., а наступний її приліт до Землі очікується у 2061 році.

Номер слайду 53

ЯДРО КОМЕТИ Ядро комети, з якого утворюється хвіст, складається в основному з льоду. Діаметр таких льодових ядер може бути всього кілька десятків кілометрів.

Номер слайду 54

ЯДРО КОМЕТИ Лід у ядрах комет, які часто наближуються до Сонця, із часом повністю випаровується. Від комети залишаються тверді силікатні пилинки, які продовжують рух по орбіті та перетворюються на метеорні потоки. Коли Земля перетинає орбіту такого метеорного потоку, спостерігається «зоряний дощ».

Номер слайду 55

ЗНАМЕНИТІ КОМЕТИ Фрагменти комети Шумейкера—Леві, які впали на Юпітер у 1994 р. Комета Гейла-Боппа. 1997 р. Комета Веста. 1976 р. Комета Гуякатаки. 1996 р.

Номер слайду 56

ОТЖЕ, Малі тіла Сонячної системи (планети-карлики, астероїди, комети, метеорні тіла) є залишками тієї величезної хмари космічної речовини, з якої утворилися Сонце і великі планети. Основний пояс астероїдів розташований між Марсом та Юпітером, але за орбітою Нептуна існують ще мільйони планетоподібних тіл та мільйони кометних ядер (хмара Оорта). Існує небезпека зустрічі Землі з тими астероїдами, орбіти яких наближуються до Землі або перетинають її орбіту.

Номер слайду 57

Сонце випромінює найбільше енергії у жовто-зеленій частині спектра, тому астрономи називають Сонце жовтою зорею. Температура поверхні Сонця становить 5780 К. ТЕМПЕРАТУРА СОНЦЯ Зображення поверхні і корони Сонця, отримані Сонячним оптичним телескопом (SOT) на борту супутника Хінода 12.01.2007 р.

Номер слайду 58

БУДОВА СОНЦЯ

Номер слайду 59

Найглибший шар атмосфери Сонця — фотосфера 200—300 км завтовшки, — сприймається нами як поверхня Сонця. Середній шар фотосфери, випромінювання якого ми сприймаємо, має температуру 5780 К. АТМОСФЕРА СОНЦЯ Фотосфера Гранули у фотосфері

Номер слайду 60

СОНЯЧНА АКТИВНІСТЬ Сонячна активність визначається кількістю плям та їхньою загальною площею. Плями мають діаметр кілька десятків тисяч кілометрів, температура в плямі сягає 4500 К, але пляма здається темною на тлі більш гарячої фотосфери з температурою 5780 К.

Номер слайду 61

ЦИКЛИ СОНЯЧНОЇ АКТИВНОСТІ Ще одна загадка активності Сонця захована в її періодичності — цикл зміни кількості плям повторюється приблизно через кожні 11 років. Якщо врахувати полярність плям, то цикл сонячної активності триває приблизно 22 роки. Зміна сонячної активності за період 1700 – 2000 рр.

Номер слайду 62

Під час спалахів у міжпланетний простір викидаються потоки заряджених частинок зі швидкістю до 20 000 км/с. Через кілька годин після спалаху корпускулярні потоки можуть долетіти до Землі й викликати збурення її магнітного поля та свічення іоносфери, що проявляється у вигляді інтенсивних полярних сяйв.

Номер слайду 63

Фізичні характеристики зір

Номер слайду 64

ВИДИМІ ЗОРЯНІ ВЕЛИЧИНИ Грецький астроном Гіппарх у II ст. до н. е. розділив усі зорі за яскравістю на 6 сортів — зоряних величин. Найяскравіші зорі були названі зорями 1-ї зоряної величини, а найслабкіші, які ледве видно на небі, — 6-ї. Гіппарх (близько 190 до н. е. – після 126 до н. е.)

Номер слайду 65

Норман Поґсон доповнив визначення зоряної величини ще однією умовою: зорі 1-ї зоряної величини мають бути у 100 разів яскравіші за зорі 6-ї величини. Норман Роберт Поґсон  (1829 – 1891) – англійський астроном

Номер слайду 66

Відносно цього стандарту найслабкіші зорі, які ще можна побачити неозброєним оком, мають зоряну величину +6m. Полярна зоря на небі Метод пошуку Полярної зорі на небі За стандарт вибрали Полярну зорю, яка має зоряну величину m = +2m.

Номер слайду 67

АБСОЛЮТНІ ЗОРЯНІ ВЕЛИЧИНИ Сонце на відстані 10 пк мало б вигляд досить слабкої зорі п’ятої зоряної величини, тобто абсолютна зоряна величина Сонця ≈ +5m. Зоряну величину, яку мала б зоря на стандартній відстані 10 пк, називають абсолютною зоряною величиною.

Номер слайду 68

Світність зорі визначає кількість енергії, що випромінює зоря за одиницю часу, тобто потужність випромінювання зорі. За одиницю світності в астрономії приймають потужність випромінювання Сонця 4∙1026 Вт.

Номер слайду 69

ЗОРІ - ГІГАНТИ Кульове скупчення М15 в Пегасі, у якому знаходиться червоний гігант спектрального класу M2.3 II-III – Бета Пегаса

Номер слайду 70

ЗОРІ БІЛІ КАРЛИКИ Бінарна система з двох білих карликів. NLTT 11748 (більший карлик легший, менший - важчий)

Номер слайду 71

УТВОРЕННЯ ЗІР Зорі зароджуються разом з планетами із розріджених газопилових хмар, що утворюються після вибуху старих зір. Астрономи виявили сотні газопилових туманностей, де зараз відбувається утворення молодих світів. Туманність Оріона

Номер слайду 72

Доля зорі та тривалість її життя залежать від початкової маси зародка — протозорі. Якщо вона була у кілька разів більша, ніж маса Сонця, то під час гравітаційного стиснення утворюються гарячі зорі спектральних класів О та В. Протозорі з масою у кілька разів меншою можуть перетворитися тільки на червоних карликів. IC 1848 (туманність Душа) Туманність NGC 2818

Номер слайду 73

ЗМІННІ ЗОРІ Блиск зорі може змінюватись у кратних системах, коли відбуваються періодичні затемнення об’єктів. Розташування Алголя у сузір'ї Персея

Номер слайду 74

Зміна яскравості фізично змінних зір пов’язана з тим, що порушення гравітаційної рівноваги буде помітне у зміні її радіуса та температури. На діаграмі спектр— світність такі зорі зміщуються з головної послідовності праворуч. Молода зірка T Tauri — прототип змінної

Номер слайду 75

ПЛАНЕТАРНІ ТУМАННОСТІ Змінна пульсуюча зоря цефеїда із часом перетворюється на гіганта, який може поступово скинути свою оболонку. Такі об’єкти астрономи помилково назвали планетарними туманностями. Гаряче ядро планетарної туманності поступово стискується і перетворюється на білого карлика. Планетарна туманність NGC 6210

Номер слайду 76

НОВІ ЗОРІ Зорі спектральних класів О та В, які входять у подвійні системи, можуть протягом кількох днів збільшити свою яскравість у сотні мільйонів разів. Їх називають Новими. GK Персея, оточена туманністю Феєрверк після спалаху 1901 Галактика Феєрверк NGC 6946

Номер слайду 77

Туманність Краб у сузір’ї Тільця є залишком Наднової, що спалахнула 4 липня 1054 р. Якщо врахувати, що туманність Краб перебуває на відстані 6500 св. років від Землі, то спалах Наднової стався ще 7500 років тому. НАДНОВІ ЗОРІ Зображення залишка наднової Кеплера 1604 року M1, Крабоподібна туманність

Номер слайду 78

НАДНОВА 1987 року 24 лютого 1987 р. у сусідній галактиці — Великій Магеллановій Хмарі вибухнула гігантська зоря спектрального класу В, яка кілька тижнів світила яскравіше всіх зір у галактиці. Цей спалах відбувся майже 200 000 років тому. Наднова SN1987A

Номер слайду 79

НЕЙТРОННІ ЗОРІ Якщо початкова маса зорі була у кілька разів більша, ніж сонячна, то білий карлик може перетворитись на нейтронну зорю, радіус якої не перевищує кількох десятків кілометрів, а густина сягає величини 1015 г/см3. Моделювання тріщин на поверхні нейронної зірки SGR 1806-20 

Номер слайду 80

Унаслідок стиснення нейтронної зорі має виконуватися закон збереження моменту імпульсу, тому зростає кутова швидкість обертання при зменшенні радіуса зорі. Модель пульсара, який випромінює магнітне поле (блакитні лінії) та високоенергетичні пучки з полюсів (фіолетові). Пульсари та нейтронні зорі — це одні й ті ж самі об’єкти.

Номер слайду 81

Чорні діри утворюються на останній стадії еволюції зір з масою більшою, ніж маса Сонця. Такі об’єкти втягують все з навколишнього простору. ЧОРНІ ДІРИ Чорних дір у космосі може налічуватися навіть більше, ніж звичайних зір.

Номер слайду 82

ЕВОЛЮЦІЯ СОНЦЯ Сонце не стане чорною дірою, бо воно має недостатню масу для гравітаційного стиснення до критичного радіуса. У стані гравітаційної рівноваги Сонце може світити 1010 років. Якщо врахувати вік Землі — 4,5 млрд років, то Сонце може світити в майбутньому ще 5 млрд. років. Еволюція Сонця в майбутньому

Номер слайду 83

БУДОВА ГАЛАКТИКИ Більшість зір рухається у подвійних та кратних системах. Найчисельніші системи об’єднання зір налічують сотні тисяч об’єктів — це зоряні скупчення та асоціації. Зоряне скупчення Плеяди

Номер слайду 84

Кулясті зоряні скупчення складаються з мільйонів зір. Зовнішній вигляд ω Центавра – кулясте скупчення типу VIII у сузір'ї  Центавр

Номер слайду 85

Розсіяні зоряні скупчення мають кілька тисяч об'єктів. Скупчення Ясла (відоме як Вулик, Praesepe, Мессьє 44 та NGC 2632) є розсіяним скупченням у сузір'ї Рака

Номер слайду 86

У зоряні асоціації входять відносно молоді зорі, які мають спільне походження. Туманність Оріона із зоряною асоціацією Оріон ОВ-2

Номер слайду 87

Галактика має сферичну форму з діаметром майже 300 000 св. років, але більшість зір великої світності розташовані приблизно в одній площині, тому їх видно на небі як Туманну Світлу смугу, яку в Україні називають Чумацький Шлях. ПЛОСКА СКЛАДОВА ГАЛАКТИКИ

Номер слайду 88

У площині Галактики розташовується значна частина газопилових туманностей і відбувається зародження нових зір та планетних систем.

Номер слайду 89

ОБЕРТАННЯ ЗІР У ГАЛАКТИЦІ Сонце розташоване поблизу площини Галактики на відстані 25 000 св. років від її ядра. Швидкість обертання навколо ядра — 250 км/с. Період обертання Сонця навколо ядра називається галактичним роком, який дорівнює 250 000 000 земних років.

Номер слайду 90

За зовнішнім виглядом галактики поділяються на три типи — спіральні, еліптичні та неправильні. Спіральна галактика NGC 1309 Еліптична галактика в сузір'ї Еридан Неправильна галактика NGC 1427A

Номер слайду 91

НАЙБЛИЖЧІ СУСІДИ ГАЛАКТИКИ Найближчі до нас галактики, Малу та Велику Магелланові Хмари, можна побачити на небі Південної півкулі. Велика Магелланова Хмара Мала Магелланова Хмара

Номер слайду 92

РОЗПОДІЛ ГАЛАКТИК У ВСЕСВІТІ Існує своєрідна ієрархічна структура руху космічних тіл: 1. Планети та їхні супутники. 2. Зоряні скупчення. 3. Галактики. 4. Скупчення галактик. Спіральна галактика NGC 4911 в сузір’ї Волосся Вероніки

ppt
Додано
27 червня 2018
Переглядів
590
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку