Презентація "Авторська школа О.А. Захаренко"

Олекса́ндр Анто́нович Заха́ренко ( 2 лютого 1937, місто Кам'янка Кам'янського району Черкаської області — 30 квітня 2002) — український педагог, громадський діяч. Заслужений учитель УРСР (1974). Народний учитель СРСР (1983). Академік Академії педагогічних наук України, директор відомої в Україні авторської школи у селі Сахнівка на Черкащині.

«Школа -- це маленька держава, -- сказав якось Олександр Захаренко. -- Вона не може існувати без ідеї, задуму, що захоплює дітей, учителів і батьків. Якщо така ідея зникає й не народжується нова, горе тій установі, школі, державі, бо вона деградує, зупиняється у своєму розвитку. В ній безцільно жити, в ній нудьга і немає прогресу».

Яскравим прикладом такої системи є Авторська школа Олександра Антоновича Захаренка (с. Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області). Технологія навчально-виховного процесу Сахнівської школи ще до кінця не вивчена. Більше того, в якійсь мірі ця школа стала унікальним закладом, органічно поєднавши елементи різноманітних педагогічних технологій: метод колективних творчих справ, розроблений І. П. Івановим; нова інтерпретація методу проектів Дж. Дьюі, який відомий з кінця ХІХ – початку ХХ віків, що розглядається в сучасних працях О. М. Коберника; ідеї А. С. Макаренка щодо організації учнівського самоврядування; роздуми В. О. Сухомлинського щодо співвідношення навчання і виховання, ролі колективу для особистості, значення трудового виховання;

Він створив нову систему громадянського, сімейного та трудового виховання, на практиці реалізував ідею школи-родини, школи, життя якої тісно перепліталося з життям села, його історією. Пошукова робота учнів спрямовувалася на дослідження родоводу і результатом цієї роботи стала «Енциклопедія шкільного роду» (в 4-х томах), видана у 2000 році.

Разом з дітьми та їх батьками Олександр Антонович перетворив звичайну сільську школу у школу-комплекс, яка забезпечувала розвиток учня не гірше, а за багатьма показниками і значно краще, в порівнянні з міськими школами. У Сахнівській школі з ініціативи О. А. Захаренка та завдяки спільним зусиллям батьків і громадськості, були побудовані навчально-спортивний комплекс, танцювальний зал, ігрові кімнати, басейни, культурно-музейний центр, обсерваторія, створено музей села, започаткована шкільна багатотиражна газета.

Визнанням оригінальності і новизни педагогічних ідей О. А. Захаренка стало те, що після його смерті Сахнівській школі було надано офіційний статус «Авторська школа О. А. Захаренка» (2002), Міністерство освіти і науки України заснувало медаль імені Олександра Захаренка (2007).

Система роботи педагогічного колективу Авторської школи О. А. Захаренка була ефективною перш за все тому, що весь виховний процес базувався на принципах діяльнісного підходу, тобто і навчання, і виховання відбувались на активній основі, через конкретну діяльність і само-діяльність школярів згідно з їхніми інтересами і уподобаннями. Педагоги враховували, що найголовнішою умовою ефективної роботи має бути, по-перше, наявність мотивації у дитини, а по-друге, ситуація успіху при виконанні будь-якого завдання. В Сахнівці намагались створити умови для досягнення успіхів кожним учнем, розуміючи, що бути успішним – обов’язкова потреба кожної людини, і з’являється ця потреба з моменту усвідомлення дитиною себе як особистості.

У Сахнівській школі підтримували вогник дитячої захопленості і зацікавленості незвичайними справами: поєднуючи теорію і практику, учні 60-х років в позанавчальний час завзято майстрували то повітряну кулю, то дво- чи триступінчасті ракети, які запускали із шкільного “Байконура”, привезли в село з Черкас справжній літак з гвинтом і мотоциклетним двигуном. Пізніше збудували спеціальну установку для запуску великої ракети на сім двигунів. Користуючись тим, що кожній дитині притаманна допитливість і пристрасть до всього таємничого, в одному з навчальних кабінетів сконструювали “розумні двері”  - з кодовим замком, а кодом слугували відповіді до задач, які необхідно було розв’язати. Потім – створення обчислювальних машин “Ромашка” і  “Ромашка-2” для самостійного виконання контрольних робіт. 

І хоч іноді траплялися невдачі при запуску ракет (на парашуті в капсулі спустились миші і розбіглися, померла морська свинка, не витримавши перевантаження, в “розумних дверях” кодовий замок з часом зламався), але головна мета була досягнута – діти захопилися фізикою, астрономією, математикою та іншими науками. І ще одне досить вагоме досягнення, значення якого неможливо переоцінити: до всіх незвичайних справ почали приєднуватися батьки школярів – це був перший крок до створення єдиного соціокультурного середовища села Сахнівки, центром якого стала школа

Своєрідним джерелом інформації про дитину і результати роботи вчителів з нею є давно введений в Сахнівськой школі свій «Табель успішності і вихованості». Тут все незвичайне -- і набір параметрів оцінки особистості, і набір експертів. Окрім успішності оцінюються: суспільна активність, морально-політичний вигляд учня, старанність в навчанні, відношення до суспільно корисної праці, відношення до батьків і старших. В якості експертів виступають: сам учень, колектив класу, батьки і вчитель. Такий спосіб оцінки дає різносторонню інформацію про дитину. «Більш того, по табелю ми бачимо не тільки, який учень, але і чому він такий, в якій ланці ослаблена вимогливість», - вважає О. А. Захаренко

Робота в Сахнівській школі організовується в п'яти центрах. Перші два -- учбові, функціонуючі в двох будівлях, де проходять уроки. В одному -- початкова школа, групи продовженого дня, в другому -- учні середніх і старших класів, а також їдальня для школярів і викладачів. Третій центр -- шкільний музей. Про нього слід сказати особливо. Будівля двоповерхова: в ньому окрім власне музею (п'яти експозиційних і кінолекційний, він же актовий, зали) -- кімнати для гурткової роботи, приміщення для виставок дитячої творчості, планетарій, обсерваторія, між баштами якої на даху розмістився шкільний космодром, або, як говорять діти, сахнівський Байконур. Четвертий центр -- виробничі майстерні, гаражі, кабінети по вивченню сільськогосподарської техніки, оранжерея, сад. В школі є свої трактори, комбайни, автомобілі, моторолери. Методом народного будівництва був споруджений палац здоров'я -- п'ятий комплекс спортивно-оздоровчих і військово-технічних споруд (спортивний зал, два плавальні басейни -- зимовий і літній, тир, спеціалізовані кабінети і стадіон). Всі фасади будівель і приміщення Сахнівської школи прикрашені мозаїчними панно, виконаними в стилі Флорентійської мозаїки за малюнками самих дітей.

Декілька фактів: в шкільній їдальні взимку -- свіжі огірки і помідори, круглий рік -- зелена цибуля; батьки учнів в день народження отримують від дочок і синів квіти зі шкільної оранжереї; діти, що склали кваліфікаційні іспити, разом з атестатами про освіту отримують права тракториста, шофера; гайки, фланці, шнури для електроламп та ін. -- це промислова продукція, що виготовляється в шести своїх цехах учнями Сахнівської школи за договором з підприємствами . І тут Олександр Антонович випередив плани, норми, терміни, які вимогливо пред'являються до нинішньої школи. Це його стиль -- працювати на випередження.

Трудове виховання. В організації трудового виховання у О. А. Захаренка багато оригінальних педагогічних знахідок. Це і робоча бригада, що є добровільним об'єднанням дітей, вчителів і батьків, це і спеціальна організація тимчасових трудових об'єднань з метою зміцнення зв'язків «батько -- син -- вчитель» в процесі спільної роботи і у взаємному виховному процесі, це і увага педагогічного колективу до виконання дітьми трудових обов'язків в сім'ї.

Абсолютно очевидно, що досягнення школи стали можливими тільки при опорі на педагогічний і особливо учнівський колектив із сильно розвиненим самоврядуванням. Діти вирішують всі важливі питання організації свого життя і діяльності, аж до фінансових (в Сахнівці продуктивна праця школярів давно оплачується). Але і тут О. А. Захаренко застосував оригінальні знахідки. Наприклад, головному черговому по школі (це старшокласник) наданий статус заступника директора: він може викликати батьків, припинити кіно в клубі, якщо хтось проник на недозволений сеанс, може нагородити книгою (головний черговий має свій в розпорядженні грошовий фонд). Неважко побачити: коли учнівському самоврядуванню надають не фіктивні, а реальні права, тоді в школі не гра у самоврядування, а істинне управління дітей життям колективу, управління самими собою

Організація учбового процесу. В організації учбового процесу в Сахнівській школі теж багато оригінального. Першою і найважливішою роботою учня, його обов'язком є навчання. Наслідуючи передові почининання робочих колективів, учніО. А. Захаренка приєдналися до руху ударників виробництва «Жодного відставаючого поряд!». В школі щонеділі проводяться огляди учнівської працьовитості, старанності, завзятості, створюється висока громадська думка про тих учнів, які прагнуть до знань. І тут є самобутні знахідки. Постійно готується група старшокласників, які у разі хвороби вчителів зможуть їх замінити. Так тим, хто збирається поступати в педінститут, дають спробувати себе у вчительській справі. Батьки можуть бути присутніми на випускних іспитах. Переживаючи за дітей, батьки і матері можуть побачити результати праці вчителів, школярів і свої власні. Не боїться О. А. Захаренко суспільного контролю, тому і демократичний.

Родинне виховання. Через всю спадщину О. Захаренка проходить ідея взаємної турботи і взаємних обов'язків батьків і дітей. Він, підкреслюючи роль і значення батьків, звертаючись до учнів, говорить: „Вони (батьки) нічого поганого, лихого вам не порадять. Вони завжди турбуються про ваше життя, про ваше здоров'я і роблять усе, щоб вам нічого не загрожувало, щоб ви швидко пізнавали світ, який оточує вас”. Поряд з цим він акцентує увагу на тому, як навчити дітей любити своїх батьків, рідних.

Ще один важливий момент: активними учасниками всіх проектів, що здійснювала Сахнівська школа, завжди були батьки учнів. Така робота пліч-о-пліч допомагала створенню абсолютно інших стосунків в категорії «батьки і діти»: спільна мрія-мета, спільна робота і спільна радість після досягнення цієї мети – все це згуртовувало вчителів, учнів та батьків в один-єдиний міцний колектив.

Олександр Антонович - романтик-творець, в прямому і переносному значенні що побудував по заповітах В. А. Сухомлинского «школу радості» в Сахнівці.І дійсно, чи кожний директор хорошої школи здатний сісти в планер, запускати з дітьми ракету, будувати обсерваторію, шкільний космодром, зустрічати новий рік в басейні з плаваючою у воді ялинкою? О. А. Захаренко керувався девізом: «До серця дитини через захопленість в праці і навчанні!» Чи не тому його учні такі розкуті, мислячі, фантазери, що постійно реалізовують «свої» цікаві ідеї, мрії.

Концепція «авторської школи» О. А. Захаренка передбачає:1. Спрямування навчально-виховного процесу на поглиблення знань учнів та отримання потрібної і цікавої інформації, яку мають доносити до учнів вчителі.2. Ретельно турбуватись про здоров'я дітей, про їх фізичну витривалість.3. Не втрачати надбання історії. Вивчати традиції і звичаї народу, що прийшли до нас із сивої давнини.4. Виховувати у дітей патріотичні почуття і гордість за родину, однокласників, односельчан, село, Батьківщину.5. Обов'язковим предметом школи має бути "Материнство" або "Материнська школа" не лише для учнів, а й для тих жителів села, які збираються стати батьками.6. Головна вимога школи - якісні і системні знання учнів, участь їх в олімпіадах, конкурсах від шкільного до державного рівня.7. Випускники школи у своїх знаннях не повинні відрізнятися від учнів престижних закладів.8. Авторська школа ставить своїм завданням навчити дітей бачити красу світу і берегти її.

Олександр Антонович органічно увібрав в себе і творчо реалізував головні ідеї досвіду своїх, видатних попередників -- А. С. Макаренка і В, А. Сухомлинського і по праву може називатися їх послідовником.

Школа – це постійне об’єднання маленьких душ навколо єдиної мрії, щоразу нової, щоразу захоплюючої і здійсненної. Так і велика держава України має об’єднатись навколо однієї, загальнолюдської ідеї!”

Дякуємо за увагу