Презентація"Барбáра Космовська «Буба». Художній світ Б. Космовської. Сімейні цінності у творі".

Барбáра Космовська «Буба».учитель зарубіжної літератури Л. Стадник

Тема: Барбáра Космовська «Буба». Художній світ Б. Космовської. Сімейні цінності у творі. Мета: ознайомити учнів із особистістю й творчістю польської письменниці Б. Космовської, формувати навички аналізу художнього тексту, виховувати повагу до родинних традицій, звичаїв. Тип уроку: засвоєння нових знань. Обладнання: портрет Б. Космовської, виставка творів письменниці.

Хід урокуІ. Організаційний момент. II. Повідомлення теми, мети уроку.ІIІ. Сприйняття навчального матеріалу.1. Мотивація навчальної діяльності.

Барбара Космовська Barbara Kosmowska, Народилася: 24 січня 1958, Битув, Поморське воєводство — польська письменниця, авторка роману "Українка" (2013.)

Закінчила полоністику в Ґданському університеті. Деякий час працювала вчителькою польської мови в Битові.1999 — захистила кандидатську дисертацію на тему «Між дитинством і дорослим життям. Про романи Зофії Урбановської». Дисертаційна робота стосувалася польської літератури періоду позитивізму й була відзначена дипломом Summa cum laude ("За найкращу роботу").

Зараз працює на посаді доцента кафедри історії літератури романтизму й позитивізму в Поморській академії (Слупськ). Її наукові зацікавлення — передусім література позитивізму та дитяча й молодіжна література (співпрацює із журналом Guliwer, присвяченим цій проблематиці). Депутат міської ради в Битові.

Творчість. Літературний дебют припав на роки навчання в ліцеї (1970-ті роки). Перші спроби опубліковані в нечинному нині журналі Na przełaj («Навпростець»). У 1980-ті здобула численні премії на поетичних конкурсах. Дебютний роман — «Голодна кицька» (2000). Наступні романи: «Приватна територія» (2001), «Провінція», «Гобелен» та «Буба» (всі 2002), «Угору річкою» (2003), «Блакитний автобус» (2004). Авторка книжки «Думчики» (2005), романів «Бляшанка» та «Буба — мертвий сезон».

Премії: Декілька книжок здобули престижні нагороди: книгу «Приватна територія» названо найжіночнішим романом Б. Космовської, у 2001 вона перемогла на літературному конкурсі «Щоденник польської Бриджит Джонс», організованому видавництвом Zysk i S-ka, приносячи авторці популярність. Роман опинився у Списку бестселерів А. Ростоцького, який публікує газета Rzeczpospolita. «Буба» у 2002 отримав головну премію на всепольському конкурсі романів для дітей та юнацтва «Повір у силу фантазії», організованому видавництвами «Муза» та «Медіа Родина». Книжка «Позолочена рибка» здобула літературну премію Книга Року 2007, засновану польською філією IBBY (International Board on Books for Young People) та отримала першу премію на Літературному конкурсі ім. Астрід Ліндгрен, організованому Фондом ABCXXI — «Уся Польща читає дітям» під патронатом Міністра культури та національної спадщини. Барбара Космовська також є авторкою радіоспектаклів для дітей і юнацтва.

Українські переклади. Буба» (Львів: Урбіно, 2010), переклала Божена Антоняк «Буба. Мертвий сезон» (Львів: Урбіно, 2011), переклала Божена Антоняк «Позолочена рибка» (Львів: Урбіно, 2012), переклала Божена Антоняк. Божена Антоняк

Слово вчителя. Популярна польська письменниця Барбáра Космовська зізнається, що пише для непростої аудиторії – підлітків. Із молоддю письменниця намагається бути максимально щирою, а тому не боїться на сторінках своїх книжок говорити про складні та болючі речі – розлучення батьків, смерть близької людини, анорексію, першу закоханість, проблеми з алкоголем, бідність тощо. Послухайте інтерв'ю з письменницею.

Інтерв’ю з письменницею. Журналіст: –Звідки черпаєте сюжети? Чи герої мають реальних прототипів?Б. Космовська: – Усе вигадую. Хоча без особистого не обходиться. Було багато моментів, коли мої доньки доводили мені мою неправоту. Тож коли я писала «Бубу», зумисне зробила її маму письменницею, з єдиною різницею, що вона пише фатальні романи. Таким чином я намагалась себе скарикатуризувати. Для виправдання додам, що я знала, у якій школі і в якому класі вчаться мої дівчата, хоч і не відвідувала батьківські збори. Журналіст: – А хто це робив?Б. Космовська:– Я делегувала туди чоловіка-інженера, який завжди повертався щасливий і казав, що ще ніколи не бачив стільки добрих оцінок, і що з інших дівчат нічого доброго не виросте. Мовляв, безхарактерні відмінниці. Він вважав, що не можна бути у всьому кращими. Бо лише круглі двієчниці мають шанс бути індивідуалістками. Ми на відміну від дітей були нормальними: я добре знала літературу, чоловік – математику. А вони – добре знають усе, тобто нічого. Хоча згодом вони таки знайшли кожна свій шлях. Журналіст:– Кому даєте читати рукописи?Б. Космовська:– Випробовую на доньках. Найчастіше критично читає свіжі рукописи моя старша – Іва, яка професійно займається перекладами. Вона дуже вразлива літературно і мудра критично. Рідко коли не погоджуємось. Вона читає те, що я пишу, з певною дистанцією. До пори до часу я сподівалась, що це буде одностороння співпраця і, навіть, тішилась, що можу скористатись з послуг старшої доньки.

Журналіст:– Доньки в текстах з`являються?Б. Космовська:– Намагаюся уникати приватних територій, маю таке правило. Яскравих прототипів доньок у книжках немає, але Луція з повісті «Вгору руки»  має щось від Іви, ще тієї, яка закінчувала школу. Вона була така ж наївна і переконана, що світ добрий. Журналіст:– Один з персонажів роману «Буба» – мама дівчинки-підлітка, відома авторка жіночих романів. Скільки у вигаданій письменниці від реальної Барбари Космовської, авторки жіночих романів?Б. Космовська:– На жаль, я не позбавлена недоліків героїні. Колись впіймала себе на тому, що у вирі роботи недооцінила життєві проблеми моїх доньок, ба більше, я їх не помітила! Пишучи «Бубу», вирішила звести рахунки з моїм дорослим світом. Не для того, аби його зневажити чи знищити, а тому, що хотіла чесно сказати молодим: іноді ми, дорослі, теж поводимося як діти. Журналіст:– Ви спостерігаєте якусь особливу різницю між молоддю українською і польською?Б. Космовська:– Мені, здається, що сучасна молодь – складна. Непорозуміння між поколіннями часто виникають з речей не завжди від нас залежних. Ми, дорослі, прагнемо для них як краще, але забуваємо, що це краще не завжди таким є. Тому у книжках я завжди шукаю виправдання для молоді, намагаюся показати їх як інший тип людей, що живе на трохи іншій планеті, і варто було б, щоб дорослі опанувати мову, якою на тій планеті спілкуються. Це багато спрощує. Вони втікають в інтернет  лише тому, що наші мови дуже відрізняються. Вони дуже підпорядковані медіа. Ми мали подвір’я і книжки в бібліотеці, час на фантазії. Їх будують комп’ютери, ігри, смаки, моди, журнали… Вони обирають маси, а не нас, бо з ними порозуміються, з нами – не завжди. 

БУКТРЕЙЛЕР ДО РОМАНУ (вставити)

IV. Дослідження тексту1. Бесіда на з’ясування первинного сприйняття тексту – Які ваші враження від роману ? – Що, на вашу думку, буде центром обговорення на нашому уроці?

2. Аналіз тексту1. – Що ви дізналися про Бубу 2.– У непомітної Буби були помітні батьки. Хто вони? 3.– Чи була Буба щасливою, маючи таких відомих батьків? Чому? Доведіть це текстом. 4. - А чи були щасливими такі відомі батьки Буби? 5. - Буба почувається нещасною тільки через непорозуміння з батьками? 6.- Чи можна назвати Йольку справжньою подругою Буби? Чому? 7. Чого не вистачає родині Буби, щоб вона була щасливою?

Орієнтовні відповіді:1.(Буба — ім'я головної героїні, їй 16 років, вона не була ні дуже вродливою, ані дуже негарною, ані дуже високою, ні дуже низькою та аніскілечки не вирізнялася серед своїх ровесників, такі ж самі джинси і мартенси)2. (Мати — відома авторка жіночих романів, тато — ведучий сльозливих телевізійних ток-шоу)3. (Буба не була щасливою, навпаки, почувала себе дуже нещасною, тому що її батьки настільки заклопотані, що не мали жодного уявлення про доньчине життя.« Як твої спра­ви, Бу­бо? Усе га­разд?Бу­ба по­дума­ла, чи бать­кові спа­ло ко­ли-не­будь на дум­ку, що кож­ну роз­мо­ву він по­чинає од­на­ково. Ніби щой­но по­вер­нувся з да­лекої по­дорожі. За­питан­ня, чи все в неї га­разд, бу­ло за­галь­ним, і аж ніяк не за­охо­чува­ло Бу­бу до звірянь».«Уро­ки зро­била? — так ре­агу­вав на її по­яву бать­ко, ко­ли пох­му­рий і по­гано по­голе­ний, до­лав шлях зі спальні до ту­але­ту. Він ніко­ли не че­кав, до­ки донь­ка щось ска­же, тож во­на й не відповіда­ла».«Не впер­ше ма­ти в при­сут­ності донь­ки роз­мовля­ла са­ма із со­бою, своїм тілом, кол­го­тами й пур­пу­ровим свет­ри­ком. Але во­ни настіль­ки рідко зустріча­лися вдо­ма, що дівчи­на бу­ла вдяч­на їй навіть за пос­тать у дзер­калі, яка час від ча­су зу­пиня­ла пог­ляд на доньці, очіку­ючи схва­лен­ня в та­ких важ­ли­вих спра­вах, як колір шар­фи­ка, кот­рий ма­ти са­ме приміря­ла»).

4. (Ні, тому що вони уни­ка­ли роз­мов, брехали, дра­ту­валися, утіка­ли од­не від од­но­го, бо в них не­має ча­су для се­бе, а як­що ви­пад­ко­во зіштов­хнуть­ся, скан­дал за­без­пе­чено. Вони краще почуваються за межами родини, на роботі)5. (Ні, вона переживає через нещасне кохання до Адася, з яким вона дружила з дитинства, а він її покинув заради Йольки, найкращої подруги Буби.«На­решті те, що Адась, той са­мий, з яким Бу­ба знай­ома з дит­са­доч­ка і яко­го лю­бить, по­чав зустріча­тися з Й­оль­кою. І що він навіть не по­думав піти з Бу­бою на «Міс Сай­гон», хо­ча в неї бу­ли два квит­ки».«Не­щас­тям на­зива­ла Бу­ба й спра­ву із крип­тонімом «Адась». Бо хло­пець, зда­вало­ся, аб­со­лют­но її не помічав. Як­що й за­питу­вав у неї, то про Й­оль­ку. Як­що ба­лакав, то про Й­оль­ку. А ко­ли дівчи­на ба­чила й­ого на пе­рер­вах ве­село­го й у чу­дово­му нас­трої, то по­руч зав­жди бу­ла Й­оль­ка». 6. (Ні, бо Йолька сміялася над Бубою, використовувала її в своїх цілях, підставляла на уроках, ображала через її уподобання до солодкого.«По Бубі вид­но, що во­на лю­бить сир­ник, – не втри­мала­ся від злос­ти­вого за­ува­жен­ня Й­оль­ка. – А по мені вид­но, що я люб­лю Бу­бу. І лю­бити­му навіть тоді, ко­ли во­на пог­ли­нати­ме тон­ну сир­ни­ка щод­ня. З род­зинка­ми, – закінчив Мілош, поз­бавля­ючи Й­оль­ку будь-яких ілюзій»).7.(Можливо, якихось традицій, сімейних цінностей).

3. Що таке сімейні цінності? Які вони в сучасному суспільстві?

4. Слово вчителя. Усе найкраще, що є на землі, починається з родини. Без неї, як без природи, людство обійтися не може. Мамина ласка, бабусина доброта, дідусева мудрість, тепло хатнього затишку у колі рідних на все життя залишають глибокий слід у душі та серці кожної дитини. Сімейні цінності – це те, що дійсно важливе, цінне, шановане усіма членами родини. Для більшості з нас сімейні цінності однакові: любов, батьківство, вірність, довіра, зв'язок з предками, будинок. Сімейна цінність – це те, що відрізняє одну родину від іншої, служить надбанням для нащадків, предметом гордості та поваги до старших поколінь. Сімейні цінності потрібно виховувати саме з раннього віку через розповіді про минуле сім’ї, її історії. V. Підбиття підсумків уроку. – З творчістю якої письменниці ви познайомились на уроці? – Чи сподобалася вам книга про Бубу? Чим героїня близька вам, сучасній молоді?VІ. Оцінювання роботи учнів на уроці. VІІ. Домашнє завдання.1. Підготувати розповідь про сімейні цінності своєї родини.2. «Як стати щасливою або щасливим?» – поділіться своїм рецептом щастя (невеликий твір-роздум).3. Михайло Стельмах “Гуси-лебеді летять”