Щоб мати доступ до дивного палацу, ім’я якому дитинство, ми повинні перевтілюватися, ставати якоюсь мірою і дитиною. Тільки за цієї умови нам буде доступна мудра влада над дитиною. Тільки за цієї умови діти не дивитимуться на нас, як на істот, що випадково потрапили в їхній палац, як на сторожів, що охороняють їх дитячий світ, — байдужих сторожів, яким усе одно, що робиться в дивному палаці — в дитинстві В. О. Сухомлинський
Усі ми, батьки, бажаємо виростити свою дитину щасливою, розумною, щоб вона обрала правильну дорогу в життя, зуміла самореалізуватися. Вдома дитина веде себе по-одному, а потрапляє у школу, у колектив, тут вона повинна дотримуватися певних правил, виконувати різні вимоги. Це служить вихованню волі, умінню жити серед людей. Батьки проводять багато часу на роботі. Здається, головне для них – дитину нагодувати, одягнути, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в її душі не вистачає. А психологи стверджують для того щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голові, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити: «Я люблю тебе!». Вчителі і батьки прагнуть зробити усе можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина досягла більш високих результатів. Адже навчання – це найважливіший обов’язок дітей. Батьки повинні проявити інтерес до всіх дітей шкільного віку, до розповіді дитини про те, що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроці, що задали додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які – викликають труднощі у їхньої дитини, і можуть разом з вчителями знайти вихід і допомогти їй. Дитяча лінь, не ретельність, і не обов’язковість відразу ж впадають в око і якщо вчасно не звернути увагу на систематичні недоробки при виконанні домашнього завдання це може призвести до відставання.
Всі ми хочемо щоб дитина добре вчилася. Але чи може вона це? Чи не є наші вимоги завищеними? Від чого це залежить? Чи не забагато питань? Давайте разом поміркуємо. Адже ми передаємо дитині в генах не тільки колір волосся і форму очей але й природні додатки, на базі яких розвиваються здібності до якихось видів діяльності, виявляється що низькі успіхи з певного предмету є не провиною дитини, а її лихом, спадково переданим, тому успіхи дитини залежать і від батьків і від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в перші дні навчання і контролю за подальшим навчанням. Придивіться і подумайте, чи працюють наші діти в силу своїх природних задатків та можливостей.
Деякі батьки припускаються помилки потураючи дітям у виборі улюблених та неулюблених предметів, мовляв, тобі синку, майбутньому лікарю чи податківцю не потрібна література чи географія. Знання потрібні і для багатого, всебічного, щасливого духовного життя, не пов’язаного з працею. Не бійтеся, того, що нашим дітям важко навчитися, слід боятися, коли їм занадто легко. Тому тема наших зборів «Що допомагає і що заважає дитині вчитися»
Із опитаних 72 учнів 1. Лінь - 28 Цю причину вказали більшість опитаних учнів 2. Інтернет (соціальні мережі) - 34 Теж досить поширена серед учнів відповідь 3. Комп'ютер і телевізор - 20 Ці технічні засоби названі більшістю опитаних учнів і займають перші 3 місця. З 4 по 7 місце вказані такі причини: 4. Телефон 5. Певні риси характеру (неуважність, незібраність, нерішучість) 6. Друзі 7. Надмірні навчальні навантаження .
Зовнішні причини: зниження цінності освіти у суспільстві; нестабільність існуючої освітньої системи; недосконалість організації навчального процесу; негативний вплив середовища (ЗМІ, вулиця, родина). Внутрішні причини: послаблення здоров’я школярів; низький розвиток інтелекту; відсутність мотивації до навчання; .
Перш за все, є те, чого робити не потрібно: • Не потрібно залякувати і карати, цим ви прищепите дитині не любов до навчання, а страх перед вами. • Не потрібно платити за гарне навчання - цим ви розвинете у дитини споживацьке ставлення до життя взагалі, і до вас зокрема. • Не потрібно ставити умови і обмеження в категоричній формі - нічого, крім негативних емоцій у дитини це не викличе. .
З іншого боку, потрібно і навіть необхідно: • З самого дитинства заохотити дитину до постійного здобуття нових знань. • Сприяти дитині в навчальному процесі, але не робити нічого за дитину. • У випадку якщо є проблеми з вчителями, залагоджувати їх дипломатично. • У разі проблем з однолітками в школі, намагатися вирішити їх разом з дитиною. • Пояснити дитині, наскільки важливий результат отримання знань. І, нарешті, батькам необхідно пам’ятати, що життя людини не може складатися тільки з роботи і навчання, навіть якщо цій людині всього сім, дванадцять чи п’ятнадцять років. .
Ухвалили: 1. Зобов'язати батьків щоденно здійснювати контроль за станом навчання та поведінки дітей в школі, станом ведення щоденників та зошитів . 2. Систематично, не менше 1 разу в місяць, відвідувати школу, проводити зустрічі з класними керівниками з метою ознайомлення зі станом навчання дітей в школі. 3. Не допускати пропуску дітьми навчальних занять без поважних на те причин. Пропуски занять з поважних причин узгоджувати з класними керівниками чи дирекцією школи. 4. Постійно контролювати дозвілля дітей в позаурочний час. 5. Забороняти перебування дітей в розважальних закладах без батьків. 6. Проводити з дітьми бесіди про дотримання ними правил поведінки в позаурочний час з метою попередження правопорушень, збереження життя та запобігання дитячому травматизму. 7. Постійно тримати на контролі стан здоров’я своїх дітей, здійснювати профілактику захворювання на грип та інші інфекційні хвороби. 8. Забезпечити дітям належні умови в підготовці до конкурсів, ДПА . 9. Класним керівникам, вчителям-предметникам: - щоденно контролювати ведення учнівських щоденників, виставлення в них оцінок та здійснювати відповідні записи щодо поведінки та успішності учнів. 10. Використовувати можливості шкільного сайту та електронні адреси батьків для посилення зв’язку школи з батьківською громадськістю.