Презентація "Біографія. Рене Декарт"

Рене Декарт Група №1 Лариса Желєзнякова, викладач вищої категорії, старший викладач

(31 марта 1596 – 11 февраля 1650) Рене Декарт

Короткі відомості Народився 31 березня 1596р. у Лае. Турен. Франція. Помер 11лютого 1650р. У Стокгольмі. Швеція Місце проживання Париж Громадянство Франція Галузь наукових інтересів Математика, фізика, філософія Відомий у зв'язку з картезіанська система координат , раціоналізм.

Біографія

Рене Декарт (латинізоване Картезій; Cartesius) народився у Франції 31 березня 1596 року в маленькому містечку Лае , нині Декарт, в Турени. Декарт походив із старовинного, але збіднілого дворянського роду і був молодшим (третім) сином у родині. Його мати померла, коли йому був 1 рік.

Батько Декарта був суддею в місті Ренн і в Лае з'являвся рідко; вихованням хлопчика займалася бабуся по матері. У дитинстві Рене відрізнявся поганим здоров'ям і неймовірною допитливістю,до двадцяти років короткий, сухий кашель і блідий колір обличчя вселяли побоювання за його життя. Дитинство Рене провів у Турени,що славився садами, родючістю і м'якістю клімату.

З 1604 по 1612 роки навчався в єзуїтському коледжі Ла Флеш, де отримав добру гуманітарну та математичну освіту. Також він проявляв великі здібності до філософії,фізики та психології. Через слабке здоров'я директор коледжу звільнив Декарта від відвідування ранкових богослужінь і дозволив йому залишатися у ліжку до полудня — звичка, яка збереглася у Декарта на все життя. Саме ці тихі ранкові години були для нього особливо живодайними у творчому відношенні. Релігійну освіту, як не дивно, тільки зміцнило в молодому Декарте скептичне недовіру до тодішніх філософським авторитетам. Пізніше він сформулював свій метод пізнання: дедуктивні (математичні) міркування над результатами відтворюваних дослідів.

Він успадкував від батька невеликий спадок, який дозволив йому присвятити своє життя науці та подорожуванням.

Після закінчення освіти Декарт проводив у Парижі безтурботне життя, повне насолоди. Але врешті решт такий спосіб життя став тягарем для нього і він усамітнився для того, щоб присвятити себе математичним дослідженням.

Коли йому виповнився 21 рік, він кілька років служив добровольцем в арміях Голландії, Баварії та Угорщини . За цей час він набув непогані військові звички, а також деякі авантюрницькі риси характеру. Йому подобались бали та азартні ігри — при цьому гравцем він був дуже вдалим, в чому велику роль зіграв його математичний талант.

У 1629 році переїхав до Нідерландів. Ніщо людське не було чужим для нього — правда єдиний його любовний роман тривав всього лише три роки. Його коханою була якась голландська жінка, яка в 1635 році народила йому дівчинку. Декарт обожнював дитину і був сильно вражений раптовою смертю дочки у п'ятирічному віці. Він завжди казав про цю втрату, як про найбільше нещастя в його житті.

Декарт надавав великого значення практичному використанню наукових знань. Так, його цікавило, яким чином можна зберегти волосся від посивіння. Він проводив також деякі досліди з кріслом-гойдалкою. Одного разу під час служби в армії Декарту наснився сон, що мав велике значення для всього його життя. Весь день 10 листопада він провів на самоті у своїй кімнаті, міркуючи над науковими та математичними проблемами. Це було в старовинному баварському будинку, де кімната зігрівалася великою дерев'яною піччю, що, мабуть, сприяло творчому процесу. Непомітно для себе Декарт задрімав, і йому наснилося - як він у майбутньому розповідав,- що перед ним з'явився «дух правди» і почав докоряти йому за лінощі. Цей дух повністю оволодів свідомістю Декарта і переконав його в тому, що йому в житті необхідно довести придатність математичних принципів для пізнання природи та їхню велику користь, оскільки вони надають науковим знанням строгість та певність.

Для продовження занять математикою Декарт повернувся до Парижа, але столичне життя знову швидко набридло йому. Він продав маєток, який отримав від батька і переїхав до самотнього сільського будинку в Голландії. Його любов до самотності була настільки великою, що протягом двадцяти років він змінив 24 будинки в 13 різних містах і при цьому тримав свою адресу в таємниці навіть від найближчих друзів, з якими підтримував постійне листування. Його єдиними і незмінними вимогами до нового місця проживання були невелика відстань до католицької церкви та університету.

І, зрештою, на нього звернула свою увагу шведська королева Христина. Вона запросила Декарта давати їй уроки філософії. І хоч як він любив волю і самотній спосіб життя, він не міг не проявити поваги до королівського прохання. Королева прислала за ним військового корабля, і наприкінці 1649 року він ступив на землю Швеції. Королева Швеції Христина

Проте королева Христина виявилась не зразковою ученицею. Вона могла викраяти для зустрічей з філософом лише дуже ранкові години - близько п'ятої години ранку. До того ж заняття проходили в погано прогрітій бібліотеці, а зима видалася дуже холодною. Кволий і хворобливий Декарт стійко переносив ранні підйоми та жорстокі ранкові холоди протягом майже чотирьох місяців. Проте врешті-решт він захворів на запалення легенів і помер 11 лютого 1650 року.

Цікавим поскриптумом до смерті цієї великої людини, який віддав багато сили вивченню взаємодії тіла і душі, може послугувати історія його власного тіла після смерті. Через 16 років після його смерті його друзі вирішили, що тіло має знаходитися у Франції. Але труна, яка з цього приводу була надіслана в Швецію, виявилась занадто короткою. А тому шведська влада, не довго думаючи, вирішила відділити голову Декарта від тіла і поховати її окремо — доти, доки не будуть отримані розпорядження з Парижа.

Поки залишки філософа готували до відправки у Францію, французький посол вирішив, що непогано було б мати яку-небудь пам'ятку про великого співвітчизника. А тому він відрізав вказівний палець на правій руці Декарта. Тим часом тіло без голови і пальця, було з великими церемоніями переховано в Парижі. Через декілька років один армійський офіцер викопав череп Декарта, як сувенір, який потім протягом 150 років від одного колекціонера до іншого, поки, нарешті, не був похований у Парижі.

Через 17 років після смерті вченого його останки були перевезені до Парижа (пізніше він був похований в Пантеоні). У 1819 році багатостраждальний прах Декарта був знову потривожений, і нині покоїться в церкві Сен-Жермен де Пре.