Протягом століть припускали, що людина походить від ведмедів, людиноподібних мавп тощо. Але ці погляди базувалися лише на зовнішній подібності. Шведський учений Карл Лінней об’єднав людину і вищих мавп в один рід. На початку ХІХ століття французький учений Жан-Батіст Ламарк розробив теорію спорідненості людини і орангутана.
На ранніх етапах антропогенезу провідну роль в еволюції відіграли саме біологічні фактори. Однак пізніше природний добір відбувався не лише за фізичними показниками (сила, витривалість), а й за рівнем розумового розвитку (уміння використовувати природні предмети як знаряддя праці, виготовляти власні знаряддя праці, вести суспільний характер життя, добувати вогонь, будувати житло, спілкуватися) і сприяв збереженню особин з вираженими соціальними рисами.
Посилення дії соціальних факторів зменшувало залежність людини від довкілля. Еволюція людини набула соціального характеру. Особливості людини (високо розвинутий головний мозок, членороздільна мова, поділ функцій рук і ніг, будова руки) та створення суспільства стали результатом її трудової діяльності, суспільної праці.
Біологічні особливості виду Людина розумна: людина займає вертикальне положення, спирається тільки на нижні кінцівки; її хребет має S-подібну форму і чотири вигини, збільшене тіло хребців; грудна клітка сплющена в передньо-задньому напрямку; хвостовий відділ рудиментарний (той, що втратив своє первинне значення);мозковий відділ черепа розвинутий більше ніж лицьовий; у зв’язку з членороздільною мовою розвинутий виступ підборіддя; надбрівні дуги не виражені;
Біологічні особливості виду Людина розумна: особлива будова руки – кістки пальців рухомі, великий палець міститься навпроти інших; пояс нижніх кінцівок розширений, чашоподібний; кістки нижніх кінцівок товщі і міцніші, ніж кістки рук; стопа утворює склепіння; розвинута велика п’яткова кістка; ноги довші за руки; суттєво збільшений об’єм головного мозку.