Презентація "Будова ядра атома. Ізотопи. Ядерні сили"

будова ядра атомаядерні силиізіотопи

ядро атомаодна з важливих складових частин клітини, що забезпечує збереження, підтримку і передачу спадкової інформації у вигляді незмінної структури ДНК, а також її реалізацію через утворення власне апарату білкового синтезу.

Дослід резерфорда. У 1911 р. англійський фізик Е. Резерфорд, досліджуючи разом зі своїми співробітниками бомбардування альфа-частинками тонких металевих пластинок, встановив, що вони певним чином розсіюються в речовині

Вузький пучок швидких альфа-частинок спрямовувався на тонку золоту чи платинову пластинку, за якою розміщувався екран, здатний фіксувати їх попадання на екран спалахами. За допомогою спеціального оптичного пристрою можна була спостерігати і вимірювати кут відхилення ф альфачастинок.

започаткував основи сучасних уявлень про будову атома. Щоб пояснити одержані результати, Е. Резерфорд припустив, що атом має складну будову, схожу на Сонячну систему: всередині його міститься позитивно заряджене ядро, навколо якого обертаються електрони Більшість із них рухалася майже прямолінійно (кут відхилення ф становив 1—2°). Проте незначна їх частка відхилялася на більші кути; були зафіксовані навіть такі альфачастинки, які після розсіювання змінювали свій напрямок руху на протилежний (ф > 90°).дослід резерфорда

ізотопи. Конкретне ядро (або атом) з певним значенням масового числа називається нуклідом. Нуклід ― це різновид атомів з певним числом протонів і нейтронів в ядрі . Нукліди з однаковим значенням протонного числа (Z), але різними значеннями масового (А) або нейтронного (N) чисел, називають ізотопами.

Різні ізотопи даного елемента називають так само, як і сам елемент з додаванням масового числа: Хлор-35, Хлор-37.термін «ізотоп» походить від давньогрецького ισος (ізос) ― «рівний», «однаковий», і τόπος (топос) ― «місце», тобто такі, що займають одну і ту ж клітку у періодичній системі. Цей термін був запропонований у 1910 році англійським хіміком Фредеріком Содді

Звичайний Гідроген (Н)Протій, ядра його атомів складаються тільки з одного протона. Важкий Гідроген (D)Дейтерій, в ядрах його атомів, крім одного протона, міститься ще один нейтрон. Надважкий Гідроген (Т)Тритій, в ядрах його атомів, крім одного протона, міститься два нейтрони. Як правило, нукліди хімічних елементів не мають власних назв, єдиним винятком є Гідроген. Його нукліди позначаються спеціальними символами і мають різні назву.

Відповідно до теорії англійського фізика і хіміка Джона Дáльтона (1803), всі атоми одного і того ж хімічного елемента ідентичні і його атомна маса ― це число, яке дорівнює відношенню їхньої маси до маси атома якогось стандартного елемента. Однак приблизно до 1920 р. стало ясно, що елементи, які зустрічаються у природі, бувають двох типів: одні дійсно представлені ідентичними атомами, а в інших атоми мають однаковий заряд ядра, але різну масу; такі різновиди атомів були названі ізотопами.

Атомна маса елемента, який представлено декількома ізотопами, є середня величина з масових чисел всіх його ізотопів, узятих в процентному відношенні, що відповідає їх поширеності в природі. Визначення Дáльтона, таким чином, справедливо тільки для елементів першого типу.

З відкриттям ізотопів нецілі значення відносних атомних мас елементів (Ar) (які ми бачимо у Періодичній системі Д.І. Менделєєва) легко можна було пояснити тим, що елементи складаються з декількох ізотопів. При цьому відносна атомна маса хімічного елемента розраховується як усереднене значення для всіх природних ізотопів даного елемента з урахуванням їх розповсюдженості.

дякую за увагу!!виконала: вчитель біології і хімії Омелянович Валентина