Якось у місті Глухів за дорученням імператриці Єлизавети відбувся конкурс на кращі голоси України. Серед трьохсот претендентів був і Сковорода. На той час він уже прославився чудовим басом, грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах, сопілці та композиторським талантом. Сковорода переміг у, так би мовити, «фінальному відбірковому турі». За два роки він став першим музикою в оточенні імператриці!
Сковорода бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи мовами вільно, дискутував з ученими різних країн. Проте знову повернувся додому, продовжив академічне навчання… Вічний студент! Тим часом світ удруге викликав Сковороду, котрий, окрім давньоєврейської та грецької, устиг опанувати ще й німецьку. Три роки він мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт, Венецію.
Г. Сковорода викладав у Переяславському колегіумі, де запровадив багато новаторських ідей, чим, звісно, викликав невдоволення багатьох. Саме за це його звільнили. Тривалий час працював придворним учителем сина поміщика Степана Томари на Переяславщи- ні. У ці роки завдяки близькості до природи й народу формуються філософські погляди майбутнього письменника-мислителя.
Затишний дім, необтяжливе господарство, завжди щось ніжне і своє… Але знову надприродна сила витягла Сковороду зі стану комфорту й кинула у звичний стан неспокою. Правда все це чи вигадка? Сковорода лишився вірним дорозі. Він утік! Кохання Сковороди? "Це дико, безглуздо!" - пишуть історики. Але, кажуть, була одна ситуація… Жив собі поміщик із донькою. За переказами, призначили вже навіть день весілля. На Сковороду чекало спокійне щастя десь у субтропічному кліматі…