Презентація "Чи можуть бути слова: "Світ ловив мене, та не впіймав", написані на надгробку Григорія Сковороди, візитною карткою всього його життя?"

 ЧИ МОЖУТЬ БУТИ СЛОВА: ”СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ, ТА НЕ ВПІЙМАВ”, НАПИСАНІ НА НАДГРОБКУ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ, ВІЗИТНОЮ КАРТКОЮ ВСЬОГО ЙОГО ЖИТТЯ? ” Навчальий проект з української літератури 9 клас

  Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Підрісши, Гриць любив сидіти під вербою, що купала у воді свої зелені віти, і грати на сопілці, забуваючи про все на світі.

Одного дня повів тато сина до дяка в науку. У полотняній торбі малюка - скибка житнього хліба, а в душі - цікавість: що то за наука в тій школі? У 1738 році батьки віддали Григорія на навчання до Київської академії. Досить швидко він став виділятися успіхами серед своїх однолітків.

Якось у місті Глухів за дорученням імператриці Єлизавети відбувся конкурс на кращі голоси України. Серед трьохсот претендентів був і Сковорода. На той час він уже прославився чудовим басом, грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах, сопілці та композиторським талантом. Сковорода переміг у, так би мовити, «фінальному відбірковому турі». За два роки він став першим музикою в оточенні імператриці!

Та якось, під час подорожі до Києва, Сковорода…втік. Нарешті він удома! Замість стилю рококо - ліжник бурсака. На які ще щедроти всесильної меломанки міг сподіватися Сковорода? На посаду міністра? Чи може придворного капельмейстера?

Сковорода бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи мовами вільно, дискутував з ученими різних країн. Проте знову повернувся додому, продовжив академічне навчання… Вічний студент!   Тим часом світ удруге викликав Сковороду, котрий, окрім давньоєврейської та грецької, устиг опанувати ще й німецьку. Три роки він мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт, Венецію.

Г. Сковорода викладав у Переяславському колегіумі, де запровадив багато новаторських ідей, чим, звісно, викликав невдоволення багатьох. Саме за це його звільнили. Тривалий час працював придворним учителем сина поміщика Степана Томари на Переяславщи- ні. У ці роки завдяки близькості до природи й народу формуються філософські погляди майбутнього письменника-мислителя.

З 1759 по 1769 роки Сковорода - викладач поетики й етики в Харківському колегіумі. Протест і несприйняття схоластичних догматів навчального процесу послужили причиною його звільнення. То була остання офіційна посада Г. Сковороди. 

Затишний дім, необтяжливе господарство, завжди щось ніжне і своє… Але знову надприродна сила витягла Сковороду зі стану комфорту й кинула у звичний стан неспокою. Правда все це чи вигадка? Сковорода лишився вірним дорозі. Він утік! Кохання Сковороди? "Це дико, безглуздо!" - пишуть історики. Але, кажуть, була одна ситуація… Жив собі поміщик із донькою. За переказами, призначили вже навіть день весілля. На Сковороду чекало спокійне щастя десь у субтропічному кліматі…

З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами, щоразу відхиляючи пропозиції і світських, і церковних осіб. “Ні в якому разі! Хіба ви хочете, щоб я збільшив число фарисеїв?” - відповів великий просвітитель білгородському єпископові… 

На прохання ченців Києво-Печерської лаври стати «стовпом церкви й окрасою обителі», Г. Сковорода саркастично сказав: «Ох, преподобнії! Я стовпотворіння умножати собою не хочу, доволі й вас, стовпів неотесаних у храмі Божому! Світ мене не впіймає!»

Увесь час світ ловив його. Але він залишався вірним своїм принципам, відстоював свою особисту волю й індивідуальність, не піддаючись спокусам світу. Ходив Сковорода у звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав.

«Світ ловив мене, та не впіймав!». Такі слова Григорій Сковорода заповів написати на власній могилі. Помер великий мудрець так просто, як і жив. Це сталося 9 листопада 1794 року.

Висновки: Він міг стати ким завгодно: вельможним, шанованим, багатим… Інтелектуалом, котрий звик отримувати від життя лише найкраще. Тож він уклав угоду зі своєю долею… Умови такі: я тобі віддаю життя, а ти мені - найдорожче, що є в цьому житті - свободу! 

Використані ресурси: Баглій Д. Український мандрівний філософ Григорій Сковорода - К., 1992. Степашин Борис. Українська література: Підруч. для 9 кл.-К.: Арт-Освіта, 2004. http//www.meta.ua/