Презентація "Цікаві факти з біографії Лесі Українки"

ЦІКАВІ ФАКТИ З БІОГРАФІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

25 лютого 2024 року – 153 роки з дня народження відомої української письменниці Лесі Українки. Це одна з найвизначніших постатей нашої культури. Попри складну долю, мужня жінка знаходила натхнення та створила геніальні поетичні, прозові й публіцистичні твори, а також професійно перекладала світову класику. Вона писала твори українською, російською та французькою мовами.(1871-1913)Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач

Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — дворянка за походженням, поетеса й дитяча письменниця під псевдонімом Олена Пчілка, була активісткою українського жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Олена Пчілка займалася всебічною освітою, підтримкою творчості та лікуванням Лариси Косач (приватні педагоги, публікації, подорожі), і виховувала доньку сильною людиною без надмірного виявлення почуттів. Слід цієї «paidei» можна знайти в кожному творі «поодинокого мужчини». Леся Українка з матір'ю. Ялта, 1898

Батько, Петро Антонович Косач — дворянин, високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис, дійсний статський радник, повітовий маршалок. Дядько — Михайло Драгоманов, учений, громадський діяч, перед вимушеною еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював з Франком. Формував характер племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла, допомагав як літературний критик і фольклорист. БАТЬКО - Петро Косач. Прізвисько - філософ, волхв.

Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся». Леся (одне з сімейних імен Лариси, що стало літературним псевдонімом. Серед інших: Зея, Зеїчка, Зеїсок.

В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Мала старшого брата Михайла та молодших — Ольгу, Оксану, Миколу та Ізидору Косачів. З братом Михайлом, 1881 Р. З НИМ Лесю упродовж життя єднала тривала дружба, і в сім'ї називали спільним ім'ям — Мишелосіє.

Дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському (1871 — весна 1879), Луцьку (весна 1879 — травень 1882), у селі Колодяжне (з травня 1882), що під Ковелем. У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти; влаштовували вечори і домашні концерти. Лариса Косач мала винятково сприятливі обставини для шліфування вродженого мистецького хисту.1887 р.- 16 років

У 10 років на Водохреща Леся застудила ноги, а на 12 році життя з’явилися перші прояви туберкульозу кісток, який згодом уразив нирки й легені. Через страшні болі Леся часто була змушена не вставати з ліжка. На початку 1899 року в Берліні видатний німецький хірург Лесі зробив операцію кульшового суглоба, хворого на туберкульоз. Усе пройшло успішно й після шестимісячної реабелітації Леся Українка змогла повернутися в Україну. Однак хвороба остаточно так і не відступила. Лариса їздила на лікування в Карпати, Крим, Грузію, Італію, Єгипет. Під кінець життя Леся сумно жартувала, називаючи свою боротьбу з хворобою «тридцятирічною війною». Хвороба - «тридцятирічна війна»

Влітку 1876 року мати з Лесею та Михайлом відпочивали в селі Жабориці. Тут вона вперше почула розповіді матері про Мавку. Перебування в Жабориці зробило на Лесю дуже велике враження і дуже їй сподобалося: вона, бувало, раз у раз із втіхою згадує, що те або те чула чи бачила в Жабориці… Жаборицькі пісні, казки, різні повір'я, звичаї, купальські, жнив'яні і т. д. Леся добре пам'ятала і часто згадувала…

 У Нечимному (урочище біля села Скулин у Ковельському районі) Леся Українка була лише три дні та дві ночі в 13-річному віці. Тут вона гостювала в дядька Лева Скулинського, що мав в урочищі літню хатину, якою користувався, аби випасати худобу. Дядько Лев знав дуже багато легенд і переповідав їх малій Лесі. Цього часу вистачило письменниці, аби набратися вражень і згодом відтворити їх у «Лісовій пісні». Місцеві жителі подейкують, що у Скулинському лісі живуть привиди і вряди-годи лякають туристів, які осмілюються ночувати тут. Тож, можливо, лісовики і мавки з «Лісової пісні» не такі уже й вигадані.

З 13 літ (1884) Лариса Косач активно пише вірші. Перші спроби стараннями матері опублікувано на сторінках галицьких українськомовних часописів «Зоря», «Дзвінок», ЛНВ («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» й ін.). Цього року з'явився псевдонім «Леся Українка». Маючи також художній хист, деякий час брала уроки у Київській Рисувальній школі Олександра Мурашка, звідки залишилась одна картина олійними фарбами. Пізніше Ларисі довелося здобувати освіту самостійно, з материною допомогою. Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» (надрукований в Катеринославі, 1918). Лариса Косач, Одеса, 1888 р.

Маючи також художній хист, деякий час брала уроки у Київській Рисувальній школі Олександра Мурашка, звідки залишилась одна картина олійними фарбами. Пізніше Ларисі довелося здобувати освіту самостійно, з материною допомогою. Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» (надрукований в Катеринославі, 1918). Знала багато європейських мов, крім слов'янських (української, російської, польської, болгарської), також англійську, німецьку, французьку, італійську, давньогрецьку та латину, бралася за вивчення грузинської, шведської, іспанської. Тому багато перекладає, зокрема Гоголя, Тургенєва, Міцкевича, Марію Конопніцьку, Гейне, Гюґо, Свіфта, Шекспіра, Байрона, Жорж Санд, Аду Негрі, Гергарта Гауптмана, Метерлінка, Гомера.25 РОКІВ

Історію особистих стосунків Лариси Косач часто розпочинають із Сергія Мержинського, з яким познайомилася у Ялті 1897 року під час лікування сухот. Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», не відповідав Лесі взаємністю. Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…» Але нічого не змінюється: кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей. Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про іншу жінку, яку він насправді кохав. КОХАННЯ

У листопаді 1898 року Косач знайомиться з 18-літнім першокурсником Климентом Квіткою в літературно-артистичному гуртку Київського університету, де читала своє оповідання «Над морем», пропонує йому записати від себе пісні, які захоплено збирає фольклорист. Згодом знайомство переростає в стосунки. Влітку 1901 року Кльоня (так назвали його Косачі) складає Ларисі компанію в подорожі Буковиною. У 1907 році вони одружились (Лесі було 36 років) і прожили в шлюбі до смерті письменниці. Квітка Климент Васильович – музикознавець, збирач фольклору, був молодше за Лесю на 9 років. Квітка брав активну участь у державотворенні України, у створенні Української академії наук, став одним із найвидатніших музикознавців світу. Пройшов репресії в сталінські часи. ОСТАННЄ КОХАННЯ

У 1901 році Лесі діагностували туберкульоз, але вона продовжувала активно творити і займатися громадською діяльністю. Хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. ПІДСТУПНА ХВОРОБА

Попри те, що Олена Пчілка була категорично проти стосунків дочки «з якимось жебраком», як презирливо називала Климента Квітку, 7 серпня 1907 р. вони офіційно оформили шлюб у церкві Вознесіння Господнього на Деміївці й оселилися у Києві. 21 серпня разом вирушили до Криму, де Квітка одержав посаду в суді. Подружжя живе спочатку в Ялті, потім від'їздить з Ялти до Батумі, і на початку 1909 оселяється у Грузії (1909—1913), часто переїздить через службові призначення чоловіка: Телаві, Кутаїсі та ін. Періодично Леся Українка перебувала на лікуванні у Єгипті (Хельван)Леся Українка та Климент Квітка біля Св.-Успенського собору, Гадяч

Особливими стали стосунки Лесі Українки та Ольги Кобилянської. Особисто письменниці познайомилися в 1899 і знайшли одна в одній духовну спорідненість, розуміння, підтримку і любов. Використовуючи в листуванні особливу ніжність та активно обмінюючись ідеями і поглядами на становище жінки в Україні та Європі, мисткині засвідчили цим «процес радикального переосмислення свого я» на знак протесту проти патріархальної культури", що збагатило український літературний модерн феміністською перспективою. ЖІНОЧА ДРУЖБАЗ Ольгою Кобилянською, 1901

ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯУ 1912 році Леся Українка стала першою жінкою, яка отримала почесне звання академіка в Галицькій науковій спільноті. На початку липня 1913 року здоров'я Косач різко погіршилося через хворобу, пов'язану з нирками. 4 липня на звістку про важкий стан Лариси до Грузії терміново приїжджають мати та Ізидора. Вони наполягають на переїзді з «малярійного» Кутаїсі до гірського Сурамі. Виснажена хворобою, Лариса Косач-Квітка померла від туберкульозу 19 липня (1 серпня) 1913 року в Сурамі у 42-річному віці. Похована на Байковому кладовищі в Києві. Жалобна процесія з тілом Лесі Українки на Байковому кладовищі, 7 серпня 1913 року

Могила Лесі Українки на Байковому кладовищі, Київ. Пам'ятник на площі Лесі Українки у Києві роботи Галини Кальченко (1973)Пам'ятник в Телаві (Грузія) роботи Олександри Рубан. Пам'ятник у Клівленді, США (споруджений 1961)Пам'ятна дошка на вул. Лесі Українки в Харкові

Літературний пам’ятник14-ти томне зібрання творів Лесі Українки (видання 2021 року)Існує астероїд, названий на честь поетеси. Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року. Ювілейна срібна монета в 1 млн карбованців (1996 р.) та ювілейної монети в 200 тис. карбованців (реверс монети) (1996 р.)Марка України з Лісовою піснею (1994)Банкнота номіналом 200 гривень (2020) Леся Українка написала понад 250 творів, серед яких вірші, драми, повісті та оповідання.

Хто б міг подумати, що написана понад сто років тому драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» ляже в основу сюжету американської відеогри?! Новина про “The Forest Song”, що її так хвацько підхопили українські ЗМІ, викликає цілий букет приємних почуттів, першим з яких є, звичайно, якась внутрішня гордість за націю.

У 2020 році на екрани вийшов український мультфільм “Мавка. Лісова пісня”. Проект створюється за мотивами однойменної п’єси Лесі Українки, а також на основі українських міфів та культурних традицій.