Презентація "Данте Аліг'єрі"

Аліг’єрі Данте. Сонет 11 «В своїх очах вона несе кохання…». 1265–1321

Да́нте Аліг'є́рі — видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, якого називають «Батьком італійської літератури». Першим став писати літературні твори народною (тобто італійською) мовою, а не латиною. Його головний художній твір, поему «Божественна комедія», вважається шедевром світової літератури.

Народився у Флоренції між 14 травня і 31 травня 1265 році у шляхетній родині. Про освіту Данте теж мало відомостей, та, очевидно, він отримав добре виховання, тому що вражав сучасників незвичайною освіченістю. Є припущення, що його навчали вдома. Також відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його. Данте вивчав тосканську поезію, в той час, коли в Тоскані стала відома Сицилійська поетична школа Данте також цікавився поезією окситанських трубадурів та класичною поезією античності, особливо захоплювався творчістю Вергілія.

Данте стверджував, що його родина походить від стародавніх римлян. Батько Данте, Аліг'єро де Белінчеоне, був білим гвельфом, який не зазнав помсти гібелінів після того, як вони виграли битву біля Монтаперті на початку XIII століття. Це навіює думку, що родина Аліг'єрі мала певний престиж і впливовий статус.

Матір поета звали Белла. Вона померла, коли Данте було 5 чи 6 років і його батько одружився ще раз, з Лапою ді К'ярісімо Чіалуфі. Та чи справді він одружився з нею, точно не відомо, адже в ті часи для вдівців це було непросто. Проте точно відомо, що ця жінка народила йому двох дітей.

У 1274 році, коли Данте виповнилося 9 років, він зустрів Беатріче Портінарі, дочку Фолко Портінарі, в яку закохався «з першого погляду», але ні разу навіть не заговорив до неї. Після досягнення повноліття він часто бачив Беатріче, обмінюючись з нею вітаннями на вулиці, але ніколи добре її не знав — він подавав приклад так званого «ввічливого кохання». Тепер важко зрозуміти усі його обставини. На велике нещастя для Данте, Беатріче померла 1290 року. Проте саме це кохання було найсвітлішою подією в житті Данте й, можливо, поштовхом до літературної творчості. У багатьох поезіях Данте зобразив Беатріче як напівбожество, яке постійно спостерігає за ним.

Любов до флорентійки Беатріче набрала для Данте таємничого сенсу; він наповнював нею кожну мить свого існування. Її ідеалізований образ займав значне місце в поезії Данте. У 1292 році він почав творчий шлях з оповіді про юне кохання «Нове життя».

Генрі Холідей Зустріч Данте з Беатріче

«Нове життя» (італ. «La Vita Nuova») — збірка творів, написаних Данте Аліг'єрі в 1283 —1293 роках. Має форму прозиметрума — чергувань віршованих та прозових фрагментів. Належить до числа найбільш ранніх літературних творів, написаних в Італії живою італійською мовою (а не латиною). Збірка містить 42 короткі розділи з коментарями до 25 сонетів, 1 баладу, 4 канцони і ще 1-ну незакінчену канцону, написання якої було перервано смертю Беатріче Портінарі, кохання всього життя автора.

Після смерті коханої Беатріче, Данте присвятив себе філософським дослідженням релігійних шкіл. Він брав участь у диспутах, які влаштовували публічно у Флоренції два головних церковних ордени — францисканський і домініканський.

У 1300 році Данте став членом ради шести пріорів, але папська партія виселила його з Флоренції, конфіскувавши усі маєтності. У 1301 році Данте присудили до спалення, будинок його зруйнували. Рятуючись від жорстокого вироку йому довелось назавжди покинути рідне місто. 1302 року флорентійська влада постановила, що Данте загрожуватиме страта, якщо він наважиться з'явитися у місті, не виплативши призначеного штрафу у розмірі п'яти тисяч флоринів.

Відтоді Данте 19 років вів мандрівне життя, і на цей період припав пік його літературної творчості. Спершу він потрапив до Верони, згодом — до Лукки та Падуї. Мав дружні стосунки з імператором Генріхом VII, з яким зустрівся у 1313 році, коли той приїздив до Риму. Данте сподівався на його підтримку, але смерть імператора перекреслила усі його сподівання на повернення до Флоренції. Від 1320 року і до кінця життя він знайшов притулок у Равенні.

З 1316 — 1317 років він оселився в Равенні, куди його викликав на спокій синьйор міста, Гвідо да Полента. Тут, у колі дітей, серед друзів і шанувальників, Данте створював пісні Раю. Влітку 1321 року Данте як посол синьйора Равенни вирушив до Венеції для укладення миру з республікою Святого Марка. Повертаючись дорогою між берегами Адрії і болотами По, Данте заразився і захворів на малярію, від неї помер у ніч з 13 на 14 вересня 1321 року. Його поховали в Равенні.

Равенна. Гробниця Данте Аліг’єрі. Побудована в 1780 р. архітектором Камілло Моріджа.

Класичний (італійський) сонет. Сонет має тверду строфічну форму: чотирнадцять рядків, які поділені на чотири строфи. Перші дві строфи – чотирирядкові (катрени), а наступні дві – трирядкові (терцети): 4 + 4 + 3 + 3. Часто і катрени, і терцети мають спільні рими. Теорія літератури

Передусім сонети зображують людину, її суперечливий внутрішній світ, навколишнє середовище, природу. Існують сонети на любовну, філософську тематику. У пейзажних сонетах через описи природи передаються внутрішні почуття ліричного героя. Жанр сонета використовується навіть у політичній ліриці. Тематика сонетів

В своїх очах вона несе Кохання,-На кого гляне, ощасливить вмить;Як десь іде, за нею всяк спішить,Тріпоче серце від її вітання. Він блідне, никне, множачи зітхання,Спокутуючи гріх свій самохіть. Гординя й гнів од неї геть біжить. О донни, як їй скласти прославляння?  Хто чув її,- смиренність дум свята. Проймає в того серце добротливо. Хто стрів її, той втішений сповна. Коли ж іще й всміхається вона, Марніє розум і мовчать уста. Таке-бо це нове й прекрасне диво. Переклад Миколи Бажана. Данилів В. С.

Висловіть своє перше враження про твір. Які емоції вас сповнили? Які думки сформувалися першими після прочитання сонета?Яким настроєм сповнений сонет?Про що в ньому йде мова?Хто така та, що «в своїх очах вона несе Кохання»? Як ви думаєте, що хотів підкреслити перекладач, написавши слово «кохання» з великої літери?Як впливає лірична героїня на оточуючий світ? Знайдіть відповідь у тексті. У чому проявилася ідеалізація коханої земної жінки Данте Аліг’єрі? Як підкреслюється її чистота?

{C4 B1156 A-380 E-4 F78-BDF5-A606 A8083 BF9}Епітети Метафори. Анафора. Риторичне питання Художні засоби твору «В СВОЇХ ОЧАХ ВОНА НЕСЕ КОХАННЯ»

{C4 B1156 A-380 E-4 F78-BDF5-A606 A8083 BF9}Епітети «святі думи», «добротливе серце», «прекрасне диво». Метафори«гординя й гнів біжить»; «марніє розум і мовчать уста». Анафора«Хто чув її,- смиренність дум свята / Хто стрів її, той втішений сповна.»Риторичне питання «О донни, як їй скласти прославляння?»Художні засоби твору «В СВОЇХ ОЧАХ ВОНА НЕСЕ КОХАННЯ»

{C4 B1156 A-380 E-4 F78-BDF5-A606 A8083 BF9}Автор. Данте Аліг’єрі (1265-1321) Назва твору«В своїх очах вона несе кохання». Входить у збірку «Нове життя» (1293). Рід. Лірика. Вид - інтимна. Жанр Сонет. Тема. Оспівування довершеності коханої, прославлення одухотворюючої сили кохання Провідний мотив твору Опис коханої дівчини, почуття неназваного споглядача, котрим швидше за все є сам автор. Основна думка. Довершеність коханої просвітлює, поєднує людей; кохання здатне творити дива, робити світ кращим. Ключові образи твору Образ коханоїЛіричний герой, ім’я якого автор не називаєХудожні засоби. Епітети — «святі думи», «добротливе серце», «прекрасне диво». Метафори- «гординя й гнів біжить»; «марніє розум і мовчать уста». Анафора – «Хто чув її,- смиренність дум свята / Хто стрів її, той втішений сповна.»Риторичне питання – «О донни, як їй скласти прославляння?»Паспорт твору «В СВОЇХ ОЧАХ ВОНА НЕСЕ КОХАННЯ»