Презентація "Давньогрецький театр"

Давньогрецький театр та його особливості

Ще в ІІІ тис. до н.е. на острові Кріт і в Мікенах відбувалися примітивні театральні вистави, пов’язані з робочими, обрядовими, мисливськими та землеробськими іграми. Археологи знайшли на руїнах торгових міст спеціальні театральні майданчики, побудовані з кам’яних брил, і східчасті місця для глядачів

Робота в групахІ група – Театральні вистави, їх походження і традиції святкування.ІІ група – Будова давньогрецького театру.ІІІ група – Актори, засоби гри.ІV група – Значення театру у житті давніх греків. V група – Театральні вистави, їх організація.

Давньогрецький театр виник з сільських святкувань на честь бога Діоніса. Спочатку Діоніс вважався богом продуктивної сили природи. Проте пізніше, коли населення стародавньої Греції познайомилося з обробітком виноградників, Діоніс став богом виноробства, а потім і богом поезії і театру. Кілька разів на рік відбувалися святкування, присвячені Діонісу, на яких співали дифірамби.

Засновником грецької трагедії вважають поета Теспіда, який під час Діонісій поєднав виконання дифірамбів з театральним дійством. Його перша трагедія була поставлена в 534 році до н.е.

Театр – (від грецької theatron) місця для видовища, видовища, основний рід видовищного мистецтва. Походження терміну повязане із старогрецьким античним театром, де саме так називалися місця в залі для глядачів.

Театрон. Місця для глядачів (на 40 тисяч чоловік)Скене. Закрита камяна споруда у вигляді палацу. Орхестра Проскеній. Майданчик для хорупарод

Сценічна дія відбувалася на круглому майданчику — орхестрі, в центрі якого стояв жертовник Діонісу. Вона розігрувалася як діалог між акторами і хором, що налічував до 24 співаків. Актори виступали в масках, що дозволяло їм грати кілька різних ролей, зокрема жіночих, адже жінкам грати на сцені не дозволялося. Маски передавали і душевний стан героїв.

Глядачі, кількість яких могла сягати 15 тисяч, сиділи на кам'яних лавах, розміщених ярусами. Під час вистав, які тривали цілий день, публіка їла, пила, реагуючи на перепетії спектаклів вибухами сміху, вигуками, оплесками або невдоволенням.

Феорикон - це “видовищні гроші”. Буква на грошах позначала сектор, а місць не було. Можна було зайняти будь – яке місце, починаючи з другого ряду. Цар Перікл першим запровадив ферікони які роздавав безкоштовно бідним грекам, щоб і вони мали змогу відвідати вистави.

Трагічний хор нараховував спочатку 12 чоловік, потім склад його був збільшений до 15. В комедії хор завжди складався з 24 чоловік. Учасники хору називалися хоревтами, керівник хору – корифеєм. При виході на орхестру на чолі хору йшов флейтист, якийзупинявся на сходинах вівтаря, розташованого в центрі орхестри. В трагедії хор звичайно зображав людей, близьких головному герою.

Трагічні і комедійні актори повинні були вміти не тільки добре декламувати вірші, але і володіти вокальною майстерністю, оскільки в найбільш патетичних місцях драми актори виконували арії. Шляхом постійних вправ грецькі актори виробляли в себе силу, звучність і виразність голосу, бездоганність дикції.

Театральні маски. Актори носили маски, так що міміка з гри була виключена. Таким чином грецькі актори повинні були працювати більше над мистецтвом руху і жесту. Актор повинен був володіти мистецтвом танцю і мистецтвом руху взагалі в найширшому значенні цього слова. Тому грецькому актору необхідно було багато працювати над гнучкістю і виразністю тіла.

Комедія — драматичний жанр, що висміює негативні суспільні явища, людські вади. Драма — це один із видів драматичних жанрів, що зображує складний і серйозний конфлікт, напружену боротьбу між дійовими особами. Трагедія — драматичний жанр, в основу якого покладений дуже гострий та непримиренний суспільний конфлікт, який часто завершується смертю героя або героїв.

Трагедія своїм головним джерелом мала хорову лірику, зокрема дифірамб. Він виникає після появи актора, що виділяється з хору. Драматичний елемент посилюється, коли з’являється другий актор. У такий спосіб створюється можливість зображення конфлікту протилежних сил, що складає основу драми, тобто дії. Уперше другий актор був уведений Есхілом, за яким закріпилося ім’я «батька трагедії». Трагедія

•     Давня комедія, здебільшого політична і викривальна, перетворила фольклорні «насмішкуваті» пісні на зброю політичної сатири та ідеологічної критики.•     У комедії зберігалася необмежена свобода у виголошенні особистої насмішки над окремими громадянами з відвертим називанням їхніх імен.•     Образи комедії — карикатурні, узагальнені, а не індивідуальні.•     Сюжет має фантастичний характер, невідповідність дійсності якого й викликає комічний ефект. Комедія

Оскільки грецька драма виникла з пісень хору, то хор спочатку був її головною й необхідною приналежністю. Поєднуючи у собі декламацію, співи, танці і музику, вона де в чому нагадувала сучасну оперу, але своєрідного характеру їй надавали обстановка, одяг та гра акторів, урочиста мова дійових осіб, насичена художніми образами. Драма. Своєрідним є не тільки виконання давньогрецької драми, але й сама її побудова. Пісні хору розподіляють її на частини. Початкова частина до вступу хору називається прологом; пісня, яку співає хор,— парод; подальші діалогічні частини називаються епісодіями; хорові партії між двома епісодіями — це стасими, тобто стоячі пісні, оскільки виконувалися вони хором стоячи.

Сучасний та античний театр:{284 E427 A-3 D55-4303-BF80-6455036 E1 DE7}Античний театр. Сучасний театр. Грає лише один актор. Хор є обов'язковим і заміняє інших акторів. Декорації відсутні. Актори грають у масках, що зображають емоції та переживання.

Сучасний та античний театр:{284 E427 A-3 D55-4303-BF80-6455036 E1 DE7}Сучасний театр. Античний театр. У спектаклі діє чимало акторів. Грає лише один актор. Хор необов'язковий. Хор є обов'язковим і заміняє інших акторів. На сцені є декорації. Декорації відсутні. Актори використовують власну міміку та жести. Актори грають у масках, що зображають емоції та переживання.

Висновки: Слово “театр” – давньогрецького походження й означає видовище та місце для видовищ. Античні театри були великі та вміщували до 20-25 тисяч глядачів. Вони розміщувались просто неба і не мали даху. Місця для глядачів розташовувались на схилах пагорба півколом із проходами. Для переодягання акторів служив намет – скене. Унизу перед скеною влаштовували великий майданчик – орхестру – для хору і музикантів. У V – ІV ст. до н.е. театри мали майже всі грецькі міста. Щоб театр могли відвідувати бідні громадяни, держава видавала їм на це гроші. Акторами завжди були чоловіки. Вони одягали театральні костюми, а обличчя закривали великими, яскраво розмальованими масками. Вистави були двох видів – трагедії та комедії.