Презентація «ДЦП та псевдобульбарна дизартрія.»

«ДЦП та псевдобульбарна дизартрія.»Міністерство освіти і науки України. Державний вищий навчальний заклад«Донбаський державний педагогічний університет»  Підготувала. Студентка 2-го курсу групи СО 18 Чубукіна Анна Олегівнам. Слов`янськ 2020 рік

Зміст. Вступ. Причини виникнення ДЦПСимптоми та стадії захворювання. Форми ДЦППсевдобульварна дизартрія. Лікування. Висновки

Вступ. Дитячий церебральний параліч або ДЦП – це комплекс порушень, що впливають на здатність людини рухатися, підтримувати рівновагу та поставу. Слово «церебральний» вказує на стан, що стосується головного мозку, а «параліч» означає «слабкість», труднощі з контролем м’язів.

Церебральний параліч розвивається внаслідок порушення нормального розвитку центральної нервової системи або пошкодження головного мозку, що вражає здатність контролювати свої м’язи. Прояви захворювання різноманітні, і відповідають важкості стану дитини з ДЦП: від потреби у сторонній допомозі впродовж всього життя, до здатності ходити, використовуючи спеціальні засоби, чи навіть цілком самостійно. Дитячий церебральний параліч (ДЦП) не прогресує з часом, однак, окремі симптоми можуть змінюватись впродовж життя: якщо не проводити лікування дитини з ДЦП, скорочення м'язів та м'язова “жорсткість” можуть посилитися. У всіх випадках дитячий церебральний параліч (ДЦП) проявляється руховими порушеннями. У багатьох також розвиваються супутні патологічні стани: судоми, проблеми зі слухом, зором, вимовою, розумова відсталість тощо. Дитячий церебральний параліч (ДЦП) є однією з найбільш частих причин інвалідності в дитячому віці: поширення в Україні та Європі становить 2-3 на 1000 живих новонароджених, а серед глибоко недоношених дітей сягає 40–100 на 1000 живих новонароджених

Причини виникненняІснує багато можливих причин появи дитячого церебрального паралічу, вони можуть з'явитись як під час вагітності, так і під час пологів. Перенесені матір'ю під час вагітності вірусні (герпес, віспа, краснуха, кір), бактеріальні (стрептококова, стафілококова, лептоспіроз, сифіліс, туберкульоз), протозойні (токсоплазмоз, малярія, орнітоз), грибкові (кандидоз) інфекції, а також соматичні, ендокринні, гінекологічні захворювання, як вважається, здатні зашкодити розвиткові нервової системи плоду[1]. Передчасні пологи — це серйозний фактор ризику розвитку дитячого церебрального паралічу, тому що під час таких пологів існує високий ризик крововиливу в мозок, який може призвести до розвитку церебрального паралічу. Недостатнє надходження кисню в мозок також може стати причиною розвитку церебрального паралічу. Незважаючи на різноманітність причин ДЦП, у більшості випадків неможливо знайти точну причину його виникнення.

Симптоми та стадії захворювання   Перейшовши до конкретизації особливостей цієї недуги, слід виділити його основну симптоматику. Першими і явними ознаками виступають: • Деформація скелета. • Лабільність м'язового тонусу - м'язи або занадто розслаблені, або занадто напружені. • Переважні руху однією рукою у віці до 18 місяців. • Патологія рухів: або занадто різкі, або занадто мляві. • Затримка розумового розвитку. • Часті судоми. • Проблеми з мовним апаратом - діти не можуть говорити, виникають також проблеми з ковтанням. • Проблеми з контролем видільних систем органів. • Проблеми з зубами. • Порушення і зниження слуху. • Дитина не ходить, або хода не відповідає нормі, наприклад, хода на пальцях з вивертанням стопи.

Таким чином можна помітити, що ДЦП симптоми мають дуже широкий спектр, і зачіпають майже всі життєво важливі структури конституції людини. Ознаки та симптоми хвороби часто можна виявити відразу після народження малюка, але деякі ознаки проявляються з часом, і дуже важливо на ранніх етапах їх помітити, так як раннє лікування і корекція запорука успішної адаптації та соціалізації дітей з ДЦП. Рухові порушення є основними ознаками ДЦП, вік визначає вираженість симптомів, і їх вид, відповідно до нього, розрізняють три стадіїзахворювання: Рання – 0-5міс Початкова резидуальна стадія – 6 міс - 3 років Пізня резидуальна стадія – 3 +

Форми ДЦПВиділяють чотири основні форми ДЦП в залежності від порушень м’язового тонусу:  1. Спастична форма – напружені м’язи. Спастичний церебральний параліч є найбільш поширеним, і складає 80% всіх випадків. Тонус м’язів підвищений, вони постійно перебувають у стані скорочення, що ускладнює діяльність.  2. Атактична форма – порушення рівноваги та координації. Діти з атактичною формою церебрального паралічу мають труднощі з рівновагою та координацією. Це проявляється в них проблемами при ході, а також при швидкому рухові, чи дії, що потребує концентрації та контролю (наприклад, письмо). 3. Дискінетична форма – неконтрольована рухова діяльність. При дискінетичному ДЦП спостерігаються неконтрольовані рухи рук чи ніг; вони можуть бути як повільні та гнучкі, так і швидкі та рвучкі. Зазвичай, це створює важкість для рухової діяльності дітей, насамперед вони мають труднощі з сидінням та ходьбою. Іноді уражаються м’язи обличчя і язик, що призводить до проблем із ковтанням та мовленням. Одним із підтипів цієї форми ДЦП є дистонічний. До його проявів відноситься непостійність тонусу м’язів, коли період повного розслаблення змінюється періодом сильного напруження. Зміни можуть відбуватися як раз на кілька днів, так і декілька разів на день.

4. Змішана форма – неможливо виділити ознаки тільки однієї форми ДЦП, що переважає більше, натомість проявляються симптоми різних типів одночасно. Найчастішим поєднанням є спастично-дискінетичний. Також ДЦП класифікують за такими ознаками:- За ураженими частинами тіла:     • Геміплегія (ураження однієї половини тіла – правої або лівої).     • Диплегія (параліч, що вражає обидві половини тіла, але більшою мірою ноги).     • Тетраплегія (ураження рук та ніг).- За порушеннями руху:     • Використовується Система класифікації великих моторних функцій Gross Motor Function Classification System (GMFCS). 

Псевдобульварна дизартрія. Цей стан викликаний гіпертонусом м'язів мовленнєвого апарату або спастичним паралічем. Найхарактернішою картиною є порушення роботи м'язів мовлення, гіперсалівація, часте поперхування. Порушена вимова сонорних (дзвінких, які не мають глухої пари), шиплячих і свистячих звуків. Логопеди виділяють 4 ступеня тяжкості захворювання. Легкий ступінь (стерта дизартрія) — оточуючими зазвичай не реєструється, але логопед відразу ж помітить порушення. Середньо-легка ступінь — мовлення зрозуміле оточуючим, але вже явно помітні порушення. Ступінь середньої тяжкості — мовлення сильно порушене, дитину розуміють тільки люди, які з нею часто спілкуються (батьки), і то лише тому, що вже знають, як дитина спотворює кожне слово. Важкий ступінь (анартрія) — мовлення або незрозуміле взагалі нікому, або зовсім відсутнє.

ЛікуванняІснує багато методів консервативної та альтернативної медицини, що використовуються для лікування хворих з церебральними паралічами. На сьогодні неможливо цих пацієнтів вилікувати повністю, проте вже існують схеми лікування, які спрямовані на розвиток функцій, що бракують для можливості вести якомога більш повноцінне життя: Кінезіотерапія (масаж, лікувальна фізкультура) .- Авторські комплексні інтегральні методики реабілітації.  • Метод В.І. Козявкіна.  • Метод К. О. Семенової.  • Концепція К. і Б. Бобат.  • Метод В. Войта та інші. Медикаментозне лікування (препарати ботулотоксину А, центральні міорелаксанти). Сенсорна інтеграція, сенсорна кімната.- Акупунктурна терапія.

- Засоби ортопедичної корекції: етапне гіпсування, ортезування, ортопедичне взуття, шини за показами.- Хірургічне лікування (подовження сухожилків, зменшення тонусу уражених м’язів). - Іппотерапія, акватерапія у спеціалізованих центрах та басейнах. Технічні пристрої медичної реабілітації. У дітей раннього віку високий потенціал головного мозку до регенерації, а тому лікування ДЦП необхідно розпочинати якомога раніше. Лише синергія зусиль багатопрофільної команди спеціалістів різних областей медицини, реабілітології та психології здатна максимізувати ефект від лікування та допомогти досягнути його максимальних результатів. Безперечно, це важка, комплексна та, що важливо, високоспеціалізована робота, однак ні на мить не забуваймо, що головна мета лікування хворих з ДЦП – не лише покращення самопочуття чи адаптація до вимог нашого часу, а й суттєве підвищення якості їхнього життя.

Висновок. Незважаючи на всі досягнення сучасної медицини, церебральні паралічі сьогодні залишаються великою проблемою. Кількість людей з ДЦП збільшується у всьому світі. Можливо, це відбувається за рахунок того, що завдяки розвитку медицини все більше і більше недоношених дітей виживають. Сьогодні на одну тисячу населення в середньому нараховується 2-3 дітей з дитячим церебральним паралічем. Церебральний параліч однаково часто спостерігається в різних етнічних та соціо-економічних групах.