Хто?Де?Коли?Трішки історії7 грудня у світі відзначають День української хустки. Саме українська хустка об’єднує жіночі покоління і передається як родинна цінність від матері до доньки для збереження українських традицій. Українська хустка є невід’ємною частиною української культурної спадщини. Споконвіку на українських землях хустка була не просто обов’язковим головним убором для заміжніх жінок, а й особливим сакральним предметом, реліквією, що передавалась із покоління в покоління.
Трішки історіїХустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Хустка – це і вузлик з вечерею для хрещених батьків й подарунок нареченому. Хустка на спеченій хлібині, на дитячій колисці… На щодень і на урочисті події, для першого побачення і для родинного свята.
Хустка лише для заміжніх?Насправді хустка не була ознакою винятково жінок у шлюбі. Її носили також незаміжні дівчата. Відмінність полягала у способі носіння. Зазвичай жінки пов’язували хустки поверх очіпка (жінка, що була у шлюбі, знімала очіпок лише перед сном), а дівчата — без нього. Жінки намагалися повністю сховати волосся, натомість дівчата його показували. Часто дівчата оздоблювали хустки на голові квітами, які могли сплітати у вінок.
Кожен етнографічний район України має свій характерний спосіб зав‘язування хустки. До прикладу: На Поліссі хустку зав’язували корабликом. Гуцульський метод називається "Гуші". Часто називають "вушами", бо основна прикраса – в області вух. Насправді гуцули кажуть, що "гуші" – це коли нитки вони пряли, то на руки мотали і утворювався своєрідний моток.